18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
"17" травня 2016 р. Справа № 925/390/16
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,
секретар судового засідання - Гень С.Г.,
за участі представників сторін:
від позивача - Кузьмінський О.О. - адвокат,
від відповідача - представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом приватного підприємства "Вландер", м. Умань, Черкаська область до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2,
м. Черкаси
про стягнення 12 006 грн. 14 коп.
До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося приватне підприємство "Вландер" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в розмірі 12 006 грн. 14 коп., у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору №30 від 01 червня 2014 року.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 19 квітня 2016 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 17 травня 2016 року.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.
Викликаний в судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву суду не надав.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 19 квітня 2016 року було зобов'язано відповідача надати суду відзив на позовну заяву з посиланням на мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача, а також докази, що обґрунтовують відхилення позовних вимог.
Оскільки відповідач не був позбавлений права надати до суду необхідні докази та свої доводи і міркування щодо предмету спору шляхом письмових пояснень та заперечень, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, та оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
В судовому засіданні, яке відбулося 17 травня 2016 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/390/16.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 01 червня 2014 року між приватним підприємством "Вландер" (постачальник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір за №30.
Відповідно до п. 1.1. вищевказаного договору постачальник зобов'язався передати у власність (повне господарське відання) покупцю певний товар, а покупець зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Позивач свої зобов'язання за договором поставки виконав та поставив відповідачу кондитерські вироби на суму 12 006 грн. 19 коп., що підтверджується копіями видаткових накладних (а.с. 10-14):
- №1145 від 16 червня 2015 року на суму 4 026 грн. 77 коп.;
- №1171 від 19 червня 2015 року на суму 1 112 грн. 95 коп.;
- №1237 від 30 червня 2015 року на суму 3 256 грн. 03 коп.;
- №1262 від 03 липня 2015 року на суму 2 015 грн. 36 коп.;
- №1344 від 15 липня 2015 року на суму 1 595 грн. 08 коп.
Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи у видаткових накладних та відтиском печатки відповідача.
Однак відповідач зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, в зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 12 006 грн. 14 коп. заборгованості за поставлений товар згідно договору №30 від 01 червня 2014 року.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з п. 4.2. договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються протягом 14 календарних днів з моменту відвантаження. В окремих випадках може бути передбачена передоплата або інші форми розрахунків, передбачені чинним законодавством України, що оформляється відповідною додатковою угодою до цього договору.
Оскільки товар поставлявся в червні - липні 2015 року, то з урахуванням умов п. 4.2. договору строк оплати поставленого товару настав.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору, розрахунку з позивачем за поставлений товар.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, сума боргу в розмірі 12 006 грн. 14 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.
Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 ПАТ "Сбербанк Росії", МФО 320627 на користь приватного підприємства "Вландер", вул. Дерев'янка,4, м. Умань, Черкаської області, ідентифікаційний код 22802562, р/р 26001499183600 в АТ "УкрСиббанк", МФО 351005 - 12 006 грн. 14 коп. основного боргу та 1 378 грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.
Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.
Повне рішення складено 18 травня 2016 року.
Суддя А.В.Васянович