Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"16" травня 2016 р.Справа № 922/1142/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавренюк Т.А.
при секретарі судового засідання Вознюк С.В.
розглянувши справу
за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго" м. Харків
до Управління служби безпеки України в Харківській області, м. Харків
про стягнення 15 600,88грн.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, дов. № 01-16юр/7803 від 15.09.2015р.;
відповідача - ОСОБА_2, дов. № 70/16-8474 від 18.04.2014р.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 11 114,42грн., 3% річних в розмірі 1 093,77грн., збитки від інфляції в розмірі 3 392,69грн. за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про постачання електричної енергії № 06-0312 від 27.02.2009р., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.
В судовому засіданні 12.05.2016р., в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 16.05.2016р. Після перерви судове засідання продовжено.
Представник позивача після перерви, посилаючись на технічні помилки, допущені під час здійснення розрахунку пені та 3% річних, не зменшуючи та не збільшуючи розміру позовних вимог, надав суду уточнений розрахунок пені та 3% річних з вірним зазначенням кінцевої дати оплати, здійсненої відповідачем.
Суд приймає це уточнення, оскільки воно відповідає чинному законодавству та не порушує процесуальні права сторін.
Крім цього, представник позивача уточнив позовні вимоги в частині стягнення збитків від інфляції, у зв'язку з чим інфляційні втрати за червень, жовтень, листопад 215р., тобто з урахуванням місяців, де мала місце дефляція, становлять 2 231,12грн.
Із суті наданого позивачем уточнення, виходячи з його змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, суд дійшов висновку, що дане уточнення розрахунку суми позову в частині стягнення збитків від інфляції, за своєю правовою природою є заявою про зменшення розміру позовних вимог.
Враховуючи те, що позивач, відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України, вправі до прийняття рішення по суті спору зменшити розмір позовних вимог, ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, дана заява приймається судом до розгляду як така, що не суперечить вимогам чинного законодавства України та подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням поданого уточнення.
Представник позивача позовні вимоги підтримує повністю, просить суд позов задовольнити в повному обсязі з урахуванням поданих уточнень.
Представник відповідача у відзиві на позов та в судовому засіданні проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивач нарахував пеню на суму основного боргу з урахуванням податку на додану вартість, що на думку відповідача є порушенням вимог ст. 188 Податкового кодексу України.
Заперечуючи проти нарахування 3% річних та збитків від інфляції, відповідач посилається на акт звірки взаємних розрахунків від 08.04.2016р., підписаний позивачем, відповідно до якого заборгованість по сплаті 3% річних за період з серпня 2015р. по лютий 2016р. та сплаті інфляційних втрат за червень, листопад 2015р. у відповідача відсутня.
На підставі зазначеного, відповідач просить суд в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних та збитків від інфляції відмовити повністю, відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені на заборгованість з податку на додану вартість, а також зменшити розмір пені на 90%, посилаючись на те, що неналежне та несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань відбулося з причин, що не залежали від Управління, а саме: з причини несвоєчасного фінансування з державного бюджету.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
27.02.09р. між АК "Харківобленерго" (позивач) та Управлінням служби безпеки в Харківській області (відповідач) укладено договір № 06-0312 про постачання електричної енергії (далі договір), відповідно до умов якого позивач продає електричну енергію відповідачеві для забезпечення потреб електроустановок відповідача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 3.1 "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію", а відповідач оплачує її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами з цього договору та додатку № 2 "Порядок розрахунків", що є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п.4.5 додатку № 2 до договору відповідач здійснює повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії один раз за фактичними показами обліку електричної енергії шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. Для проведення остаточного розрахунку відповідач, протягом трьох робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду, повинен отримати рахунок на оплату електричної енергії та здійснити його оплату протягом п'яти операційних днів з дня його отримання (п.5).
За умовами п.9.4 договору, зазначений договір пролонгований сторонами на 2016 рік.
Оскільки відповідач взяті на себе зобов'язання за договором виконав несвоєчасно, за отриману у квітні, червні, серпні, вересні, жовтні та грудні 2015р. електричну енергію розрахувався з порушенням строків, визначених договором, позивач за період з серпня по грудень 2015р. нарахував відповідачу пеню в розмірі 11 114,42грн., за період з серпня 2015р. по лютий 2016р. нарахував 3% річних в розмірі 1 093,77грн. та за період червень, жовтень, листопад 2015р. збитки від інфляції в розмірі 2 231,12грн., які просить стягнути з відповідача на свою користь.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд встановив наступне.
Частиною 1 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" та "Про електроенергетику".
Відповідно до Закону України "Про електроенергетику" від 16.10.1997р. № 575/97-ВР та Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. № 28, договір про постачання електричної енергії є основним документом та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.
За приписами ч.7 ст.276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином та в повному обсязі.
Як встановлено судом, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором виконав несвоєчасно, за отриману у квітні, червні, серпні, вересні, жовтні та грудні 2015р. електричну енергію розрахувався з порушенням строків, визначених договором.
Згідно ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами п.4.2.1 договору сторони погодили, що за внесення платежів, передбачених п.п.2.3.3-2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 2 "Порядок розрахунків", відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, 3% річних та індексу інфляції. Сума пені нараховується з дати остаточного розрахунку, зазначеної в додатку № 2 "Порядок розрахунків" до дня ліквідації заборгованості включно.
Пунктом 6 додатку № 2 до договору про постачання електричної енергії сторони погодили, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань, позивач проводить відповідачеві нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу, 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов'язання за цим договором повинна бути сплачена відповідачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.
За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Частинами 1, 3 ст.202 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином.
До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст.202-205 Господарського кодексу України, ст.ст. 599-601, 604-609 Цивільного кодексу України, зокрема за ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України).
Отже, виконання своїх зобов'язань за договором відповідачем, яке виконано боржником з порушенням строків, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, а саме процентів річних від простроченої суми та збитків від інфляції за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період прострочення платежу.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплату процентів річних та збитків від інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору та відшкодуванні матеріальних втрат постачальника електроенергії від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів .
Позивачем наданий обґрунтований розрахунок 3% річних за період з 01.08.2015р. по 29.02.2016р. в розмірі 1 093,77грн. та збитків від інфляції за період червень, жовтень, листопад 2015р. в розмірі 2 231,12грн.
Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У своїх запереченнях відповідач посилається на відсутність заборгованості по оплаті 3% річних та збитків від інфляції, оскільки відповідно до акту звіряння розрахунків за електричну енергію від 08.04.2016р. дана заборгованість по сплаті 3% річних за період з серпня 2015р. по лютий 2016р. та сплаті інфляційних втрат за червень, листопад 2015р. у відповідача відсутня, оскільки підписавши даний акт, позивач погодився з фактом відсутності цієї заборгованості.
Дані заперечення суд не приймає, оскільки акт звірки взаємних розрахунків є документом, за яким підприємства звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами (договором, розрахунками, тощо). Відповідно акт звірки не може використовуватись як доказ наявності або відстуності боргу. Саме первинні документи, а не складені на їх підставі акти звірки взаємних розрахунків, виступають належними доказами підтвердження проведення тієї чи іншої господарської операції, здійснення тих чи інших дій, виконання цивільних прав та обов'язків.
Суд вважає за необхідне зазначити, що наданий до матеріалів справи акт звіряння взаємних розрахунків суд не розцінює як доказ наявності або відсутності у відповідача певної заборгованості, а лише надає йому оцінку наряду із іншими доказами, наявними у матеріалах справи.
Відповідач не надав суду жодних документів, які б підтверджували обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.
Позивач, відповідно до п.4.2.1 договору про постачання електричної енергії та п.6 "Порядку розрахунків" (Додаток № 2 до договору) за порушення строків виконання зобов'язання нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу за весь час прострочення, з урахуванням шестимісячного терміну за період з серпня по грудень 2015р. в розмірі 11 114,42грн.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач надав обґрунтований розрахунок пені за період з 01.08.2015р. по 09.12.2015р., який відповідає умовам договору та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.
Однак, розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90%, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Суд зазначає, що при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
З огляду на надані позивачем розрахунки заборгованості по пені, судом вбачається, що строк прострочення розрахунків з позивачем за отриману електричну енергію є незначним, сума заборгованості виплачена відповідачем в повному обсязі.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, враховуючи те, що установа відповідача є неприбутковою та фінансується з Державного бюджету України, об'єктивно оцінивши розмір та причини невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, а також те, що на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті електричної енергії відсутня, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача, та у відповідності до ст.233 Господарського кодексу України, п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір пені на 90%.
За таких обставин вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 1 111,44грн.
Що стосується заперечень відповідача в частині нарахування пені на суму заборгованості з урахуванням податку на додану вартість з посиланням на ст.188 Податкового кодексу України, суд вважає дані заперечення помилковими, оскільки ст.188 Податкового кодексу України не стосується спірних правовідносин, а визначає порядок оподаткування господарських операцій з постачання товарів (робот, послуг).
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої при задоволенні позову частково судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Однак, враховуючи те, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки, обов'язок відшкодувати позивачу судовий збір суд покладає на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст. ст.526, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.275, 276 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Управління служби безпеки України в Харківській області (61002, м. Харків, вул. Мироносицька,2, п/р 35214002000095 УГК в Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 20001711) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго", (61037, м. Харків, вул. Плеханівська,149, код ЄДРПОУ 00131954):
- на п/р 26005474695 в АТ "ОСОБА_3 Аваль" м. Київ, МФО 380805 - 1 111,44грн. пені, 1 093,77грн. 3% річних, 2 231,12грн. збитків від інфляції;
- на п/р 26005474695 в АТ "ОСОБА_3 Аваль" м. Київ, МФО 380805 - 1 378,00грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 10 002,98грн. відмовити.
Повне рішення складено 17.05.2016 р.
Суддя ОСОБА_4