10 травня 2016 року Справа № 915/186/16
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Гриньової-Новицької Т.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, дов. б/н від 30.03.2016;
від відповідача: ОСОБА_2, дов. б/н від 25.03.2016,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілта Трейдинг»,
04073, м. Київ, пр-т Московський, 9, корп. 3-В, оф. 703, а/с 90,
до Приватного підприємства «БАЯ»,
54034, м. Миколаїв, пр-т Миру, 36,
про стягнення 665545 грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ілта Трейдинг» (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства «БАЯ» (далі - відповідач) частини заборгованості за Договором поставки соєвих бобів №2702-15 від 27.02.2015 в сумі 665545 грн. Також позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати у справі.
Позивач стверджує, що всупереч умовам договору відповідач не здійснив поставку товару після його оплати позивачем. Стягнення лише частини заборгованості представник позивача пояснив відсутністю коштів на оплату судового збору в повному обсязі.
Судове засідання двічі відкладалось у зв'язку з викликом для дачі пояснень і відібрання експериментальних зразків підписів колишніх керівників сторін: директора ТОВ «Ілта Трейдинг» ОСОБА_3; директора ПП «БАЯ» ОСОБА_4, оскільки позивач поставив під сумнів підпис ОСОБА_3 на видатковій накладній №РН-000050 від 03.04.2015 і наполягав на призначенні судової почеркознавчої експертизи.
В судові засідання 05.04.2016 та 05.05.2016 колишні директори ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не з'явились.
Відзивом від 16.03.2016 відповідач заперечив проти позовних вимог, зауваживши, що ним повністю виконані зобов'язання з поставки товару, тому просить суд у позові відмовити.
В судовому засіданні 05.05.2016 судом оголошувалась перерва. 10.05.2016 о 16:00 засідання поновлено.
Ухвалою від 31.03.2016 суд продовжив строк вирішення спору на 15 днів.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд дійшов висновку про відмову у позові. Висновок суду ґрунтується на такому:
27.02.2015 між сторонами був укладений Договір поставки соєвих бобів №2702-15 (далі - Договір), відповідно до умов якого відповідач (продавець) зобов'язався поставити позивачу (покупцю) товар в строк до 28.02.2015, а покупець - сплатити 100% вартості товару банківським переказом протягом 3-х робочих днів по прибуттю.
Товаром за Договором є соєві боби українського походження врожаю 2014 року, у кількості 200 метричних тон та загальною вартістю 1940000 грн.
У разі невиконання продавцем поставки товару в строк, він зобов'язаний сплатити штраф 2% від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки.
Відвантаження товару здійснюється до 09.04.2015 (включно) в опціон покупця. Датою поставки вважається дата штампу товаро-транспортної накладної, поставленому в пункті призначення.
Як свідчать матеріали справи, в тому числі надані відповідачем оригінали контракту №2702-15 від 27.02.2015 та видаткової накладної №РН-000050 від 03.04.2015, продавець поставив товар вчасно і в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні 31.03.2016 заперечив отримання товару, а також заперечив справжність підпису отримувача на видатковій накладній №РН-000050 від 03.04.2015; заявив суду усне клопотання про виклик в судове засідання колишнього керівника ТОВ «Ілта-Трейдінг», а також просив призначити у справі почеркознавчу експертизу.
Суд двічі ухвалами від 31.03.2016 та від 05.04.2016 викликав в судове засідання колишнього керівник ТОВ «Ілта Трейдинг» ОСОБА_3 для відібрання у нього експериментальних зразків підпису, однак обидва рази на виклик суду він не з'явився, чим позбавив суд можливості призначити судовому почеркознавчу експертизу.
За клопотанням відповідача суд ухвалою від 05.04.2016 витребував від Одеського Морського Торговельного Порту належним чином засвідчені копії наступних документів: складське свідоцтво, складська квитанція, реєстр товарно-транспортних накладних з відповідними товарно-транспортними накладними за період лютий-квітень 2015 року на прийнятий товар - соєві боби, українського походження, врожаю 2014 року в кількості 200 метричних тон, відповідно до договору поставки (контракту) №2702-15 від 27.02.2015 від ПП «БАЯ» (ідентифікаційний код 32283343).
Листом №20/2-669 від 28.04.2016 Державне підприємство «Одеський Морський Торговельний Порт» надало суду відповідь про неможливість надання витребуваних документів через відсутність між Приватним підприємством «БАЯ» та ДП «Одеський порт» договірних правовідносин.
Відповідно до ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч. 1 ст.38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами.
Пунктом 2.5 вищезазначеної постанови вказано, що будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За такого господарський суд зазначає, що у даному спорі щодо поставки товару в якості засобів доказування повинні прийматися документи, які свідчать про поставку та отримання товару.
В матеріалах справи, зокрема, наявні: оригінал контракту №2702-15 від 27.02.2015, оригінал видаткової накладної №РН-000050 від 03.04.2015, які були надані суду відповідачем 06.05.2016; копія рахунку-фактури №СФ-00050 від 03.04.2015 та копія платіжного доручення №2 від 03.04.2015 на суму 1939999 грн. 20 коп., які додані позивачем до позовної заяви та не оспорюються відповідачем.
Вказані докази свідчать про належне виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором.
Заперечення позивача щодо справжності підпису колишнього директора ОСОБА_3 на видатковій накладній №РН-000050 від 03.04.2015 не підтверджені належними доказами, факт поставки товару за Договором - не спростований.
Враховуючи вищенаведене, суд не має підстав вважати, що підпис на видатковій накладній №РН-000050 від 03.04.2015 виконаний не колишнім директором ОСОБА_3, а невідомою особою, тому приймає вказану накладну в якості доказу отримання позивачем товару у кількості 200 метричних тон загальною вартістю 1939999 грн. 20 коп.
За такого в задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 49 ГПК судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК, суд, -
В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК.
Згідно зі ст. ст. 51, 84 ГПК повне рішення складено та підписано 16 травня 2016 року.
Суддя Т.В. Гриньова-Новицька