"11" травня 2016 р.Справа № 916/1089/15-г
Господарський суд Одеської області
У складі колегії суддів:
Головуючого судді Желєзної С.П.
Судді Щавинської Ю.М.
Судді Цісельського О.В.
Секретаря судових засідань ОСОБА_1
За участю представників сторін:
Прокурор: Бондаревський О.М. /посвідчення/;
Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю № 3 від 11.01.2016р.
Від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю № 229 від 12.04.2016р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області до приватного акціонерного товариства „Одеський завод шампанських вин” про зобов'язання підписати договір про внесення змін до договору оренди цілісного майнового комплексу, -
Заступник прокурора Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області із позовом в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області до приватного акціонерного товариства „Одеський завод шампанських вин” (далі по тексту - ПрАТ „Одеський завод шампанських вин”) про зобов'язання підписати із позивачем договір про внесення змін до договору оренди цілісного майнового комплексу „Одеський завод шампанських вин” від 30.12.1992р. зі змінами та доповненнями наступного змісту:
1.Пункт 3.2 розділу 3 договору оренди цілісного майнового комплексу „Одеський завод шампанських вин” від 30.12.1992р (зі змінами та доповненнями) викласти в такій редакції:
„3.2 Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 № 786 (зі змінами та доповненнями внесеними постановою КМУ від 14.09.2011 № 961) і становить без урахування ПДВ за місяць 596 275,70 грн.
Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.”
2. Ці зміни є невід'ємною складовою частиною договору оренди цілісного майнового комплексу „Одеський завод шампанських вин” від 30.12.1992 зі змінами та доповненнями.
3. Розрахунок орендної плати за оренду державного майна від 05.12.2008 до договору оренди цілісного майнового комплексу „Одеський завод шампанських вин” від 30.12.1992 зі змінами та доповненнями, вважати таким, що втратив чинність.
4. Ці зміни укладені у 2-х примірниках, кожен з яких має однакову юридичну силу: один - Орендодавцю, один - Орендарю.
5. На відношення сторін, не врегульовані цими змінами, розповсюджуються умови договору оренди цілісного майнового комплексу „Одеський завод шампанських вин” від 30.12.1992р. зі змінами та доповненнями.
Позовні вимоги обґрунтовані необхідністю внесення змін до спірного договору оренди у зв'язку із зміною орендних ставок за використання цілісних майнових комплексів державних підприємств відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2011 року № 961 “Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 року № 629 і від 04 жовтня 1995 року № 786”.
Ухвалою від 25.09.2015р. господарським судом було призначено по даній справі судову економічну експертизу, на вирішення якої було поставлено наступне питання: чи підтверджується документально та нормативно орендна плата у розмірі 596 275,70 грн., визначена в позовній заяві заступника прокурора Одеської області на підставі розрахунку плати за оренду цілісного майнового комплексу "Одеський завод шампанських вин" до договору оренди від 30.12.1992р., зі змінами та доповненнями, що є додатком до проекту договору про внесення змін до договору оренди цілісного майнового комплексу "Одеський завод шампанських вин" від 30.12.1992р. зі змінами та доповненнями в претензії РВ ФДМУ по Одеській області № 11-05-05251 від 15.11.2011р. Проведення експертного дослідження було доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз.
У зв'язку із ненаданням витребуваних судовим експертом документів, необхідних для проведення судової експертизи, остання була повернута Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз без виконання, що підтверджується відповідним повідомленням.
Позивач повністю підтримав заявлений прокурором позов та наголосив на необхідності його задоволення у повному обсязі.
В свою чергу, відповідач заперечує проти задоволення позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.
Дослідивши матеріали справи. заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.
30.12.1992р. між Одеським регіональним відділенням Фонду державного майна України (Орендодавець) та організацією орендарів Одеського заводу шампанських вин (Орендар) було укладено договір оренди, у відповідності до п.п. 1, 6.1 якого з метою підвищення ефективності використання державного майна та досягнення найбільших результатів господарської діяльності Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду майно Одеського заводу шампанських вин. Після підписання даного договору та приймання майна Орендар набуває статусу орендного підприємства. Договір було укладено терміном з 30.12.1992р. до 30.12.1997р.
Виходячи з положень п.п. 2.1, 2.2 договору оренди від 30.12.1992р. передача майна в оренду не має наслідком виникнення у Орендаря права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається держава, а Орендар володіє та використовує його протягом терміну оренди в межах прав, наданих договором оренди. Передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною виходячи із оцінки цього майна, на момент його передачі в оренду сторонами, з урахуванням фактичного зносу. Таким же чином визначається вартість майна, що повертається Орендарем Орендодавцю після закінчення терміну договору, а також при його розірванні.
Згідно з п. 3.1 договору оренди від 30.12.1992р. орендна плата перераховується в держбюджет України в сумі 396 тис.руб. рівними частинами щоквартально згідно додатку 2. Амортизаційні відрахування залишаються у власності підприємства для оновлення основних засобів. Розмір орендної плати може бути переглянутий достроково на вимогу однієї із сторін за умови змін, встановлених централізовано, цін та тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України.
На підставі акту приймання-передачі від 30.12.1992р. Фондом державного майна України було передано, а організацією орендарів Одеського заводу шампанських вин було прийнято в користування майно Одеського заводу шампанських вин, а саме: основні засоби за балансовою вартістю та оборотні засоби.
29.12.2002р. між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Одеський завод шампанських вин”, яке визначено правонаступником організації орендарів цілісного майнового комплексу „Одеський завод шампанських вин” та орендного підприємства „Одеський завод шампанських вин” (Орендар) було укладено додаткову угоду з метою переукладення договору оренди від 30.12.1992р. та приведення його у відповідність до вимог Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.
Відповідно до п.п. 1.1, 10.1 договору оренди від 30.12.1992р. (в редакції додаткової угоди від 29.12.2002р.) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування майно цілісного майнового комплексу „Одеський завод шампанських вин”, юридична адреса: 65058, м. Одеса, Французький бульвар, 36 (державне майно), склад і вартість якого визначені відповідно до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу „Одеський завод шампанських вин”, затвердженого наказом регіонального відділення ФДМУ по Одеській області від 25.12.2002р. № 1120 та протоколу від 20.12.2002р. про затвердження результатів інвентаризації (станом на 30.11.2002р.), враховуючи висновки постійно діючої комісії з питань аналізу складу державного майна цілісних майнових комплексів державних підприємств виноробної промисловості, переданих в оренду, складає: первісна вартість основних засобів станом на 30.11.2002р. складає 37 946,70 тис. грн.; балансова (залишкова) вартість основних засобів станом на 30.11.2002р. складає 10 428,80 тис. грн.; залишок амортизаційних відрахувань станом на 30.11.2002р. складає 109,00 тис. грн.; залишкова вартість нематеріальних активів станом на 30.11.2002р. складає 610,80 тис. грн.. Ця додаткова угода діє з моменту її підписання та складається терміном на 3 (три) роки.
Згідно п.п. 2.1 - 2.3 договору оренди від 30.12.1992р. (в редакції додаткової угоди від 29.12.2002р.) орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, вказаний в цій додатковій угоді, але не раніше дати підписання сторонами цієї додаткової угоди та акту прийому-передачі вказаного майна. Передача державного майна в оренду не тягне за собою виникнення у Орендаря права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається держава, а Орендар користується ним протягом строку оренди. Передача державного майна в оренду здійснюється за вартістю, яка визначена в акті оцінки цього майна, складеного за Методикою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України.
У зв'язку із укладенням вказаної додаткової угоди, сторонами був також підписаний акт приймання-передачі в оренду державного майна цілісного майнового комплексу „Одеський завод шампанських вин” від 29.12.2002р.
Відповідно до п.п. 3.1 - 3.3, 3.5 договору оренди від 30.12.1992р. (в редакції додаткової угоди від 29.12.2002р.) орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995р. № 786. Нарахування ПДВ на розмір орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. Орендна плата за перший місяць оренди грудень 2002р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць (листопад 2002р.) на індекс інфляції за грудень 2002р. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць оренди на індекс інфляції за поточний місяць. Розмір орендної плати може бути переглянутим на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством.
При цьому, як свідчить додаток до додаткової угоди від 29.12.2002р., річний розрахунок орендної плати за оренду цілісного майнового комплексу „Одеський завод шампанських вин” здійснений виходячи із залишкової вартості основних засобів на час оцінки та із використанням орендної ставки за використання ЦМК в розмірі 0,08 (8%).
В подальшому, 05.12.2008р. між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (Орендодавець) та закритим акціонерним товариством „Одеський завод шампанських вин” (Орендар) був укладений нотаріально посвідчений договір про внесення змін до договору оренди від 30.12.1992р., у відповідності до якого преамбулу та розділі 1-12 договору оренди від 30.12.1992р. із змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами від 29.12.2002р., від 03.06.2003р., від 18.02.2004р., від 16.04.2004р., від 01.10.2007р. та договором про внесення зміни від 23.06.2008р. та від 05.12.2008р. було вирішено викласти в новій редакції. Також, редакція окремих пунктів додаткового договору від 05.12.2008р. змінювалась у зв'язку з укладенням між сторонами нотаріально посвідченого договору про внесення змін від 29.07.2011р. Так, у відповідності до п.п. 1.1, 1.2 нової редакції договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування майно цілісного майнового комплексу „Одеський завод шампанських вин”, місцезнаходження: 65058, м. Одеса, вул. Французький бульвар, 36, склад і вартість якого визначені відповідно до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу „Одеський завод шампанських вин”, затвердженого наказом регіонального відділення ФДМУ по Одеській області від 30.05.2003р. № 540 (станом на 30.11.2002р.), враховуючи висновки постійно діючої комісії з питань аналізу складу державного майна цілісних майнових комплексів державних підприємств виноробної промисловості, переданих в оренду, складає: первісна вартість основних засобів: 37 799,53 тис. грн.., балансова (залишкова) вартість основних засобів: 10 359,5 тис. грн..; залишок амортизаційних відрахувань: 109,0 тис. грн.; залишкова вартість нематеріальних активів: 610,8 тис. грн., у тому числі нерухоме майно: будівлі літ. „А”, літ. „Б”, літ. „В”, літ. „Г”, літ. „Д”, літ. „Е”, літ. „Ж”, літ. „З”, літ. „И”, літ. „К”, літ. „М”, літ. „Н”, літ. „О”, літ. „П”, літ. „Р”, літ. „С”, літ. „Т”, літ. „У”, літ. „Ф”, літ. „Ч”, літ. „Ш”, літ. „Щ”, „літ. „Є”, літ. „Ю” та літ. „Я”., загальною площею 20 007 кв.м. згідно договору 30.12.1992р. зі змінами та доповненням, та належить державі в особі Міністерства аграрної політики України на підставі Свідоцтва про право власності САВ № 823014, виданого 04.06.2008р. виконавчим комітетом Одеської міської ради на підставі наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області від 12.12.2007р. № 1072. Об'єкт оренди розташований за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 36.. Договір діє до 24.02.2035р.
У зв'язку із укладенням вказаної додаткової угоди, сторонами був також підписаний акт приймання-передачі в оренду державного майна цілісного майнового комплексу „Одеський завод шампанських вин” від 05.12.2008р.
Згідно з п.п. 3.2, 3.3, 3.6 договору оренди від 30.12.1992р. (з наступними змінами та доповненнями) орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995р. № 786 зі змінами, внесеними постановою КМУ від 27.12.2006р. № 1846 та складає за базовий місяць оренди (червень 2011р.) - 242 622,24 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Розмір орендної плати переглядається в обов'язковому порядку на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики розрахунку орендної плати та(або) Методики оцінки вартості об'єктів оренди змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством.
Як свідчать матеріали справи, у зв'язку із внесенням змін до Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995р. № 786, позивач направив на адресу відповідача претензію, викладену у листі від 15.11.2011р. за № 11-05-05251, із пропозицією про підписання договору про внесення змін до договору оренди цілісного майнового комплексу від 30.12.1992р. з приводу збільшення розміру орендної плати. До вказаної претензії був доданий проект додаткового договору наступного змісту:
1.Пункт 3.2 розділу 3 договору оренди цілісного майнового комплексу „Одеський завод шампанських вин” від 30.12.1992р (зі змінами та доповненнями) викласти в такій редакції:
„3.2 Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 № 786 (зі змінами та доповненнями внесеними постановою КМУ від 14.09.2011 № 961) і становить без урахування ПДВ за місяць 596 275,70 грн.
Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.”
Орендна плата за місяць оренди вересень 2011р. визначається шляхом коригування орендної плати за місць оренди серпень 2011р. на індекс інфляції за вересень 2011р. включно”.
2. Розділ 5 „Обов'язки орендаря” договору оренди цілісного майнового комплексу „Одеський завод шампанських вин” від 30.12.1992р. із змінами та доповненнями доповнити пунктом п. 5.12
„5.12 Протягом місяця з моменту підписання цих змін, Орендар зобов'язується сплатити до державного бюджету орендну плату, донараховану з 20.09.2011р. та за кожний наступний місяць з урахуванням раніше проведених платежів”.
3. Ці зміни діють з 20 вересня 2011 року є невід'ємною та складовою частиною договору оренди цілісного майнового комплексу „Одеський завод шампанських вин” від 30.12.1992р. зі змінами та доповненнями.
4. Розрахунок плати за оренду державного нерухомого майна від 05.12.2008р. до договору оренди цілісного майнового комплексу „Одеський завод шампанських вин” від 30.12.1992р. зі змінами та доповненнями вважати таким, що втратив чинність.
5. Ці зміни, укладені у 2х примірниках, кожен з яких має однакову юридичну силу: один - Орендодавцю, один - Орендарю.
6. Ці зміни є невід'ємною та складовою частиною договору оренди цілісного майнового комплексу „Одеський завод шампанських вин” від 30.12.1992р. зі змінами та доповненнями.
7. Додаток до цих змін є їх невід'ємною та складовою частиною.
8. До цих змін додається: розрахунок плати за оренду цілісного майнового комплексу „Одеський завод шампанських вин” від „____” _______ 2011р.
9. На відношення сторін, не врегульовані цими змінами, розповсюджуються умови договору оренди цілісного майнового комплексу „Одеський завод шампанських вин” від 30.12.1992р. зі змінами та доповненнями.
Листом від 08.12.2011р. за вих. № 2456 відповідач висловив свою відмову від підписання вказаного проекту додаткового договору, що, в свою чергу, зумовило пред'явлення даного позову до суду.
Вирішуючи питання про обгрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
Згідно зі ст.ст. 1, 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992р. №2269-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями; далі по тексту - Закон України „Про оренду державного та комунального майна”) цим Законом врегульовано: організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності. Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до ст. 4 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” об'єктами оренди за цим Законом є зокрема цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць). Цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання. У разі виділення цілісного майнового комплексу структурного підрозділу підприємства складається розподільчий баланс. Грошові кошти та цінні папери з урахуванням дебіторської та кредиторської заборгованості орендодавець надає орендареві на умовах кредиту за ставкою рефінансування Національного банку України, а інші оборотні матеріальні засоби викуповуються орендарем. Порядок викупу оборотних матеріальних засобів та використання грошових коштів, одержаних від їх викупу, а також грошових коштів, наданих орендареві на умовах кредиту відповідно до цієї статті, визначаються Кабінетом Міністрів України;
У відповідності до ст. 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва є орендодавцями щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам.
Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до статті 761 цього Кодексу право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
За приписами ч. 2 ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України.
У статті 21 Закону України “Про оренду державного майна та комунального майна” зазначено, що розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати також може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкту оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.
Укладений між сторонами договір оренди мав відповідати Типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України (ч. 2 от. 10 Закону України “Про оренду державного майна та комунального майна”).
Відповідно до ч. 3 статті 762 ЦК України договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.
Пунктом 3.6 договору оренди від 30.12.1992р. (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що розмір орендної плати переглядається в обов'язковому порядку на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики розрахунку орендної плати та(або) Методики оцінки вартості об'єктів оренди змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством.
При цьому, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2011 р. N 961 було внесено зміни до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. N 786 шляхом зокрема збільшення орендної ставки за оренду цілісних майнових комплексів державних підприємств лікеро-горілчаної та виноробної промисловості із 10% до 25%.
Згідно з ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Частиною 1 ст. 651 ЦК України також встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічні правила щодо змін умов договору оренди землі за взаємною згодою сторін містить і стаття 30 Закону України “Про оренду землі”, та нею встановлено, що у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Отже, нормами чинного законодавства, а також укладеного між сторонами по справі договору, передбачена можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадку зміни Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу від 4 жовтня 1995 р. N 786. При цьому, при реалізації даного права, слід виходити із наступного.
Згідно зі ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Таким чином, право на судовий захист гарантується законом щодо суб'єктивного права, яке є порушеним або існує реальна загроза його порушення, в той час як відсутність факту порушення права унеможливлює його судовий захист.
Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Виходячи з положень ст.. 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Частиною 3 ст. 653 ЦК України передбачено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
При цьому, відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Таким чином, вищенаведеними положеннями закону передбачений спосіб захисту права, який застосовується при вирішенні спорів про зміну умов договорів, як внесення змін до договору судовим рішенням. Такий спосіб захисту як зобов'язання відповідача підписати додаткову угоду про внесення змін до договору положеннями діючого законодавства не передбачений.
Суд зауважує, що метою звернення до суду є забезпечення реального, а не формального захисту порушених прав особи і обраний позивачем спосіб захисту права повинен забезпечити їх фактичний захист, на реалізацію якого і спрямована завершальна стадія судового процесу, а саме виконання судового рішення. У правовідносинах, пов'язаних із внесенням змін до договору оренди державного та комунального майна, єдиним способом захисту прав є внесення змін до договору оренди за рішенням суду, оскільки такий спосіб забезпечує реальний захист прав з моменту набрання судовим рішенням законної сили та не залежить від волі інших осіб, оскільки саме з моменту набрання рішенням законної сили зміни до договору вважаються внесеними, якщо інше не встановлено відповідним судовим актом. Що стосується зобов'язання відповідача укласти додатковий договір про внесення змін до договору оренди, а тим більш зобов'язання підписати такий договір, як заявлено прокурором у межах даної справи, то таке рішення буде виконаним, а договір оренди, відповідно, зміненим лише з моменту вчинення відповідачем відповідних дій, а не з моменту набрання рішенням законної сили, та і лише у тому випадку, коли такі дії (підписання додаткового договору) будуть вчинені взагалі.
Виконання такої категорії рішень як зобов'язання боржника вчинити певні дії має певні особливості, з огляду на відсутність примусового характеру таких рішень та відповідно і відсутність дійових заходів у Законі України „Про виконавче провадження” у випадках невиконання рішень.
Так, відповідно до ст. 75 Закону України „Про виконавче провадження” після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону. У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав. Державний виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виноситься постанова про закінчення виконавчого провадження.
Отже, при виконанні рішень зобов'язального характеру існує вірогідність не вчинення боржником або державним виконавцем дій, які на нього покладені за рішенням суду, що, за певних обставин, може мати наслідком невиконання судового рішення, а, відтак, існує вірогідність непоновлення прав позивача, саме з метою поновлення або захисту яких і здійснюється правосуддя, що, в свою чергу, може мати наслідком нівелірування основних принципів судочинства.
В сукупності всі вищевикладені обставини свідчать про те, що обраний прокурором спосіб захисту прав у спірних правовідносинах є неправильним, оскільки суперечить закону та не може призвести до поновлення прав держави в особі позивача, за захистом яких поданий даний позов.
У п. 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” від 26 грудня 2011 року N 18 зазначено наступне. Господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові, а не припиняти провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК.
За таких обставин, господарський суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні заявленого прокурором в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області позову через неправильно обраний прокурором та позивачем спосіб захисту прав держави у спірних правовідносинах.
Підсумовуючи все вищевикладене, відповідно до ст.ст. 1, 2, 4, 5, 10, 19, 21 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992р. №2269-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 15, 16, 653, 654, 759, 762 ЦК України, Методикою розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. N 786, ст.ст. 20, 188 ГК України, ст. 75 Закону України „Про виконавче провадження” позов, заявлений в межах даної справи, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.
Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Повний текст рішення підписано 16.05.2016р.
Головуючий суддя С.П. Желєзна
Суддя Ю.М. Щавинська
Суддя О.В. Цісельський