ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
13.04.2016Справа №910/25877/14
За позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва
до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "Жорж"
про стягнення грошових коштів
Суддя Цюкало Ю.В.
Представники сторін:
від позивача: Бриль П.О. - за довіреністю від 05.02.2016р.;
від відповідача: Вальчук І.В. - за довіреністю від 01.02.2016р.
В судовому засіданні 13 квітня 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
У листопаді 2014 року Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "Жорж" (відповідач) про стягнення 59 519,00 грн. заборгованості за комунальні послуги, з яких: 46 987,94 грн. основного боргу, 8 387,57 грн. інфляційних втрат, 4 143,49 грн. 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов Договору про відпуск холодної, гарячої води, опалення, прийом стічних вод та про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території № 12/4 від 18.06.2007 року.
Відповідач звернувся до суду із відзивом на позов, у якому за викладених підстав проти позову заперечував.
Рішенням господарського суду міста Києва від 19.01.2015 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 року, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 09 липня 2015 року касаційну скаргу задоволено. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 року та рішення господарського суду міста Києва від 19.01.2015 року у справі № 910/25877/14 скасовано. Справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду.
Згідно з протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 22.07.2015 року справу № 910/25877/14 передано судді Цюкало Ю.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2015 року суддею Цюкало Ю.В. прийнято справу №910/25877/15 до свого провадження та призначено її до розгляду на 09.09.2015 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2015 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів. Відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 12.10.2015 року.
Ухвалами Господарського суду міста Києва від 12.10.2015 року призначено у справі № 910/25877/14 судову економічну експертизу, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю "Агенція судових експертиз", та зупинено провадження у даній справі до надання висновку експерта.
16.03.2015 року через канцелярію до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція Судових Експертиз" надійшли матеріали справи № 910/25877/14 разом з листом експертної установи, в якому повідомлено суд про непроведення судової експертизи з підстав несплати вартості останньої.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2016 року поновлено провадження у справі № 910/25877/14. Призначено розгляд справи на 13.04.2016 року.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд,-
18.06.2007 року між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва (абонент) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Жорж» (субабонент) укладено Договір про відпуск холодної, гарячої води, опалення, прийом стічних вод та про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території № 12/4 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого абонент зобов'язаний забезпечувати субабонента холодною, гарячою водою, опаленням і приймати від нього в каналізаційну мережу стічні води в кількості, необхідній для задоволення господарсько-побутових потреб субабонента та інших потреб, передбачених даним договором, з урахуванням специфіки діяльності субабонента.
Умовами п. 1.2. Договору передбачено, що комунальні послуги постачаються в приміщення загальною площею 145,0 кв.м., за адресою: вул. Корольова, 11/1.
Згідно з Додатком 1 до Договору абонент зобов'язався надати субабоненту послуги з централізованого опалення згідно нарахувань ПАТ «Київенерго» та експлуатаційні витрати (вивіз сміття, адміністративні видатки) вартістю 68,06 грн. за місяць.
Відповідно до п. 2.2.1. Договору субабонент зобов'язується своєчасно і в повному обсязі, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату за надані йому послуги, обумовлені даним договором на розрахунковий рахунок абонента.
За період з 01.10.2008 року по 31.08.2014 року позивачем надано відповідачу комунальні послуги на загальну суму 44 842,22 грн., що підтверджується обліковими картками за відповідний період.
Позивач стверджує, що відповідачем за період з 01.10.2008 року по 31.08.2014 року було спожито комунальні послуги на суму 46 987,94 грн., проте оплати останніх не здійснено, у зв'язку із чим просить стягнути з останнього разом з заборгованістю з вартості спожитих комунальних послуг на вказану суму, 8 387,57 грн. інфляційних втрат, 4 143,49 грн. 3% річних.
Відповідач у відзиві зазначив, що рахунки на оплату комунальних послуг позивачем не виставлялись, крім того, просить застосувати строк позовної давності до позовних вимог.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що до комунальних послуг відносяться централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець), зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як встановлено судом, з 01.10.2008 року по 31.08.2014 року позивачем надано відповідачу комунальні послуги на загальну суму 44 842,22 грн., що підтверджується обліковими картками за вказаний період.
При цьому, суд відмічає, що позовна вимога в частині стягнення 2 114,20 грн. за попередній період та 31,52 грн. за травень 2012 року судом відхиляється, оскільки не має документального підтвердження.
Статтею 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила), які регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Пунктом 18 Правил встановлено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи викладене, з урахуванням п. 2.2.1. Договору, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення основного боргу за період з 01.10.2008 року по 31.08.2014 року є обґрунтованою в частині 44 842,22 грн.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом,
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, наданий позивачем, суд дійшов часткову неправильність останнього, за розрахунком суду з відповідача підлягає стягненню 8 387,57 грн. інфляційних втрат та 4 068,06 грн. 3% річних.
Щодо клопотання відповідача про застосування строку позовної давності до вимог позивача, суд зазначає наступне.
Так, позивач звернувся до суду із позовною заявою 21.11.2014 року.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до ч. 4. ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до п. 2.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом частини 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Таким чином, суд дійшов висновку про застосування строку позовної давності до позовних вимог, заявлених за період до 21.11.2011 року.
Зважаючи на те, що строк позовної давності щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за послуги, інфляційні витрати і 3% річних нараховані на таку заборгованість, з жовтня 2008 року по жовтень 2011 року сплив на день звернення до суду, а відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності, суд, керуючись ст. 267 Цивільного кодексу України відмовляє у позовних вимогах у відповідній частині.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 25 538,39 грн. основного боргу за період з листопада 2011 року по серпень 2014 року, 6236,93 грн. інфляційних втрат та 2647,68 грн. 3% річних.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю торговий дім "ЖОРЖ" (03194, м. Київ, вул. Зодчих, будинок 4, квартира 254, ідентифікаційний код 22967547) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва (03179, м. Київ, вул. Прилужна, будинок 6, ідентифікаційний код 03366552), грошові кошти: 25 538,39 грн. (двадцять п'ять тисяч п'ятсот тридцять вісім гривень 39 копійок) основного боргу, 6 236,93 грн. (шість тисяч двісті тридцять шість гривень 93 копійки) інфляційних втрат, 2 647,68 грн. (дві тисячі шістсот сорок сім гривень 68 копійок) 3% річних та 1 056,65 грн. (одна тисяча п'ятдесят шість гривень 65 копійок) судового збору. Видати наказ.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено 12.05.2016 року.
Суддя Цюкало Ю.В.