ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
12 травня 2016 р. Справа № 909/192/16
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , секретар судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області, вул. Василіянок, 48, м. Івано-Франківськ,76000
до відповідача: Колективного сільськогосподарського підприємства "Городенкаплемсервіс" вул. Шептицького,38, м. Городенка,Городенківський район, Івано-Франківська область,78100
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 (вул. Шептицького, 38, м. Городенка)
про розірвання договору купівлі-продажу майна за № 1354 від 12.07.2012.
за участю:
від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 01-37-08 від 10.05.16
від позивача: ОСОБА_3, (довіреність № 01-37-34 від 29.12.15 .)
від прокуратури : ОСОБА_4, (посвідчення № 036307 від 12.11.15 )
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1, паспорт серії № КС 287486
від відповідача представники не з'явилися
перший заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до колективного сільськогосподарського підприємства "Городенкаплемсервіс" про розірвання договору купівлі-продажу майна за №1354 від 12.07.2012.
Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем прийнятих на себе договірних зобов"язань та обґрунтовано приписами ст.27 Закону України "Про приватизацію державного майна", згідно якої в разі невиконання стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу у певні строки, на вимогу однієї зі сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду.
Керуючись ч.3 ст.2 ГПК України, перший заступник прокурора Івано-Франківської області в позовній заяві №05/2-279вих-16 від 01.03.16 (вх.№1961/16 від 03.03.16) визначив, на підставі якого законодавства подається позов; в чому саме порушуються матеріальні інтереси держави; обґрунтував необхідність їх захисту. Тому, у відповідності до ч.1 ст.2 ГПК України, слід вважати, що прокурор з вимогами, викладеними в позові, звернувся до господарського суду в інтересах Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області на підставі покладеного на нього п.2 ст. 121 Конституції України представництва.
Ухвалою суду від 07.03.16 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 29.03.16.
У зв"язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та заявою гр.ОСОБА_1, останнього залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, та відкладено розгляд справи на 12.04.16.
Ухвалою суду від 12.04.16, з огляду на клопотанням третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, про відкладення розгляду справи та неявку представника відповідача в судове засідання, продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи на 12.05.16.
Представник позивача та прокурор в судовому засіданні 12.05.16 позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві. Зокрема, вказали на те, що відповідач в порушення прийнятих на себе договірних зобов"язань господарську діяльність не здійснює, працівники відсутні, профіль діяльності в частині проведення селекційно-племінної роботи не збережено, а майно відчужене без згоди державного органу приватизації.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ОСОБА_1 проти позову заперечив, свої доводи виклав у письмових запереченнях б/н від 29.03.16(вх.№4301/16 від 29.03.16) та доповненні до них б/н від 12.05.16 (вх.№6546/16 від 12.05.16).
Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з"явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду належним чином повідомлений ухвалами суду від 07.03.16, 29.03.16 та 12.04.16, що підтверджується відмітками відділу документального забезпечення суду на зворотньому боці зазначених ухвал та повідомленням про вручення поштового відправлення ( вручено ухвалу від 12.04.16, дата вручення - 22.04.16).
На момент розгляду справи судом заяв, клопотань та відзиву на позов від відповідача не надходило.
Відповідно до ч.3ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно з п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
Згідно з п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.Оскільки явка у судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи із врахуванням положень ст.75 ГПК України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши пояснення представників позивача, прокурора та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.
12.07.12 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській області (продавець) та колективним сільськогосподарським підприємством "Городенкаплемсервіс" (покупець) укладено договір купівлі-продажу єдиного (цілісного) майнового комплексу державного підприємства "Городенківське сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві". Вказаний договір 12.07.12 посвідчено приватним нотаріусом Городенківського районного нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано у реєстрі за №1354.
За умовами даного договору продавець (позивач) зобов"язався передати у власність покупця (відповідача) єдиний (цілісний) майновий комплекс державного підприємства "Городенківське сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві", яке знаходиться в м.Городенка по вул.Шептицького, 38 та розташоване на земельній ділянці 27,85 га ( далі - Об"єкт приватизації), а покупець, у свою чергу, - прийняти об"єкт приватизації в порядку та на умовах, передбачених цим договором.
Умови продажу та способи платежу за об"єкт приватизації визначено згідно з планом приватизації, затвердженим наказом РВ ФДМУ №150 від 18.06.12 (п.1.3 договору).
У відповідності до п.2.2 даного договору, відповідачу передано об"єкт приватизації на підставі акта приймання-передачі єдиного (цілісного) майнового комплексу державного підприємства "Городенківське сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві" від 14.08.12.
Пунктами 5.4, 5.7, 5.8 спірного договору сторони погодили обов"язок покупця (відповідача) надавати продавцю (позивачу) необхідні відомості, документи тощо про виконання умов цього договору, зберігати чисельність працюючих у кількості не менше 16 чоловік протягом 3-х років з дня укладання цього договору та забезпечити збереження профілю діяльності КСП в частині проведення селекційно-племінної роботи протягом 10-ти років з дати укладання спірного договору (тобто до 12.07.2022р.)
Пунктом 6.3 зазначеного договору визначено обов"язок продавця (позивача) здійснювати контроль за виконанням покупцем ( відповідачем) умов цього договору.
У відповідності до пунктів 4.1., 4.2. договору кожна сторона зобов'язується виконувати свої обов'язки, належним чином сприяти іншій стороні у виконанні її обов'язків; сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків згідно з цим договором.
На виконання наказу Фонду державного майна України №2271 від 10.09.14 "Про завердження плану-графіка проведення перевірок виконання умов договорів купівлі-продажу об"єктів приватизації", дозвіл на проведення яких надано розпорядженням Кабінету міністрів України №1065-р від 05.11.14, та відповідно до наказу регіонального відділення ФДМУ №345 від 19.11.14, 03.12.14 позивачем проведено перевірку виконання відповідачем умов спірного договору. Відповідач витребувані документи позивачу в ході перевірки не надав, від підпису акта перевірки відмовився.
З огляду на недопущення працівників позива для проведення перевірки виконання відповідачем умов спірного договору, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до колективного сільськогосподарського підприємства "Городенкаплемсервіс" про стягнення заборгованості у розмірі 17000,00 грн. Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 09.07.15 у справі №909/550/15 позов задоволено.
Згідно акта перевірки виконання умов договору, проведеної позивачем 06.08.15, відповідач в порушення прийнятих на себе договірних зобов"язань господарську діяльність не здійснює, працівники відсутні, профіль діяльності в частині проведення селекційно-племінної роботи не збережено.
Згідно інформації департаменту агропромислового розвитку Івано-Франкіської обласної державної адміністрації від 27.08.15 відповідач заявки на проведення атестації щодо присвоєння статусу суб"єкта племінної справи у тваринництві не подавав, і таку атестацію не проходив.
Разом з тим, на підставі договорів купівлі-продажу від 25.10.12 члени КСП продали ОСОБА_1 свої частки майна.
Згідно листа Обласного комунального підприємства "Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" №186 від 27.08.15, право власності на цілісний майновий комплекс, що знаходиться в м.Городенка по вул.Шептицького, 38, станом на 31.12.12 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності серії САЕ №293769 від 27.12.12, виданого виконавчим комітетом Городенківської міської ради згідно рішення №212 від 14.12.12.
З огляду на невиконання відповідачем договірних зобов"язань, що у відповідності до ст.27 Закону України "Про приватизацію державного майна" є підставою розірвання договору, листом №10-06-01690 від 18.08.15 позивач звернувся до прокуратури Івано-Франківської області щодо звернення прокуратури до суду з даним позовом з метою захисту інтересів держави.
Суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір та інші правочини.
В силу ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Наведена правова норма кореспондується зі ст.509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Таким чином, в силу ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного та 173,174 Господарського кодексів України між сторонами у справі виникли зобов'язальні відносини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
В силу ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Наведена правова норма кореспондується зі ст. ст. 525, 526 ЦК України: одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до вимог ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено факт невиконання відповідачем умов, передбачених в п.5.4, 5.7., 5.8 розділу 5 Договору (щодо обов"язку покупця (відповідача) надавати продавцю (позивачу) необхідні відомості, документи тощо про виконання умов цього договору, зберігати чисельність працюючих у кількості не менше 16 чоловік протягом 3-х років з дня укладання цього договору та забезпечити збереження профілю діяльності КСП в частині проведення селекційно-племінної роботи протягом 10-ти років з дати укладання спірного договору). При цьому, факт порушення відповідачем договірних зобов"язань (зокрема, п.5.4 договору) встановлено рішенням господарського суду від 09.07.15 у справі №909/550/15, який, у відповідності до ст.35 ГПК України, не потребує доказування.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору.
Частиною 2 статті 651 ЦК України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У відповідності до цієї норми, якщо договором передбачена можливість його розірвання на вимогу однієї сторони за невиконання іншою стороною умов цього договору, договір підлягає розірванню.
Водночас, на спірні правовідносини поширюється дія спеціального закону - Закону України "Про приватизацію державного майна", оскільки на момент укладення спірного договору об"єкт приватизації перебував у власності державного підприємства.
Згідно з п.2 ст.27 зазначеного закону до договору купівлі-продажу повинні включатися передбачені бізнес-планом чи планом приватизації зобов'язання або зобов'язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу, зокрема, щодо збереження основних видів діяльності підприємства. Зазначені в цій частині зобов'язання зберігають свою дію для осіб, які придбають об'єкт у разі його подальшого відчуження протягом строку дії цих зобов'язань. Відчуження майна (акцій), обтяжених передбаченими у цій частині зобов'язаннями, можливо виключно за згодою державного органу приватизації, який здійснює контроль за їх виконанням. Порядок надання згоди державними органами приватизації встановлюється Фондом державного майна України.
У відповідності до наведеної норми закону, у спірному договорі купівлі-продажу таке обтяження передбачено - пунктом 5.8 спірного договору сторони погодили обов"язок покупця (відповідача) забезпечити збереження профілю діяльності КСП в частині проведення селекційно-племінної роботи протягом 10-ти років з дати укладання спірного договору (тобто до 12.07.2022р.).
Водночас, в порушення наведеної норми закону, відчуження відповідачем об"єкта приватизації відбулося без згоди державного органу приватизації.
Частиною 5 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу у визначені строки.
Аналогічне положення закріплено сторонами і у п.11.3 спірного договору: у випадку невиконання однією із сторін умов цього договору він може бути розірваний на вимогу однієї із сторін в судовому порядку, передбаченому чинним законодавством.
Відповідно до п.4 Рішення Конституційного Суду України від 01.07.1998 року справа №9-рп "угоди приватизації" (стаття 27 Закону України "Про приватизацію державного майна") є особливими договорами купівлі-продажу державного майна, на які поширюються відповідні норми цивільного законодавства про угоди, якщо інше не випливає із законодавства про приватизацію. Нормами зобов'язального права регулюється питання невиконання або часткового невиконання умов договору купівлі-продажу державного майна.
Як зазначалося вище, одним з правових наслідків порушення зобов'язання є розірвання договору (ст.611 Цивільного кодексу України), при цьому, у відповідності до ст.614 Цивільного кодексу України та ст.218 Господарського кодексу України, відповідальність за порушення господарського зобов'язання настає за умови наявності вини особи, яка його порушила, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов'язання та недопущення господарського правопорушення. Таким чином, у відповідності до наведених правових норм, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
У відповідності до вимог ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
В порушення наведених норм закону відповідачем не доведено належними та допустимими доказами відсутність своєї вини в невиконанні вищевказаних умов Договору, відтак посилання ОСОБА_1 на відсутність вини відповідача у невиконанні умов спірного договору судом до уваги не беруться, оскільки він не є представником відповідача у даній справі.
Судом здійснено спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 12.05.16 і встановлено, що відповідач перебуває у стані припинення, однак державна реєстрація припинення юридичної особи не здійснена.
Відтак, з огляду на викладене, наявні підстави для розірвання спірного договору. При цьому судом до уваги не приймаються посилання ОСОБА_1 на:
- незаконність актів перевірки, оскільки дії позивача щодо проведення спірних перевірок ніким не оскаржувалися;
- те, що за невиконання відповідачем п.5.8 договору купівлі-продажу до нього має бути застосовано штрафні санкції, а не розірвання договору, оскільки п.11.3 спірного договору передбачає його розірвання у випадку невиконання умов цього договору; тобто застосування до відповідача штрафних санкцій за порушення умов договору не позбавляє останнього права звернення до суду з позовом про розірвання спірного договору;
- відсутність у відповідача ліцензії, оскільки вони спростовуються наявною в матеріалах справи копією листа Департамента агропромислового розвитку Івано-Франківської обласної державної адміністрації №33/01-11/04 від 06.02.15(вх.№6571/16 від 12.05.16), з якого вбачається, що на момент укладення спірного договору купівлі-продажу у ДП "Городенківське сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві" перебувала ліцензія серії АВ № 540954 на провадження господарської діяльності з виробництва, зберігання і реалізація племінних (генетичних) ресурсів і замороженої сперми великої рогатої худоби, а статусу "племінне господарство" підприємство позбавлено 05.02.13;
- те, що він є власником спірного майна, оскільки суд констаує, що предметом спору є виключно розірвання договору купівлі-продажу майна за № 1354 від 12.07.2012;
- припинення договору купівлі-продажу майна, оскільки згідно ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору; відтак спірний договір не припинив свою дію, бо п.5.8 спірного договору сторони погодили обов"язок покупця (відповідача) забезпечити збереження профілю діяльності КСП в частині проведення селекційно-племінної роботи протягом 10-ти років з дати укладання спірного договору (тобто до 12.07.2022р.)
Щодо заяви ОСОБА_1 про застосування судом позовної давності, викладеної у письмових запереченнях б/н вх.№4301/16 від 29.03.16, суд констатує наступне.
Згідно з п.2.1.Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 № 10, частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Заява про сплив позовної давності, зроблена будь-якою іншою особою (в тому числі й учасником судового процесу, включаючи прокурора, який не є стороною у справі), крім сторони у спорі, не є підставою для застосування судом позовної давності. Зокрема, частиною четвертої статті 27 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користуються процесуальними правами сторони (за певними винятками); при цьому права сторони, визначені, зокрема, статтею 22 та іншими нормами цього Кодексу, є саме процесуальними, в той час як згаданий припис статті 267 ЦК України є нормою права матеріального і не може розумітися як можливість застосування господарським судом позовної давності за заявами зазначених третіх осіб.
За наведених обставин, заява ОСОБА_1 щодо застосування судом позовної давності у вирішенні даного спору судом до уваги не приймається.
Судові витрати за правилами ст.49 ГПК України покласти на відповідача.
Керуючись ст.124 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод , ст.27 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. ст.11, 267, 509, 525, 526, 610, 611, 614, 631, 651 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 174, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. ст. 27, 33, 34, 35, 43, 49, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
задовольнити позов першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області до колективного сільськогосподарського підприємства "Городенкаплемсервіс" про розірвання договору купівлі-продажу майна за №1354 від 12.07.2012.
Розірвати договір купівлі-продажу єдиного (цілісного) майнового комплексу державного підприємства "Городенківське сільськогосподарське підприємство по племінній справі у тваринництві" №1354 від 12.07.2012, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Івано-Франківській області та Колективним сілськогосподарським підприємством "Городенкаплемсервіс".
Стягнути з Колективного сілськогосподарського підприємства "Городенкаплемсервіс" (Івано-Франківська область, м.Городенка, вул.Шептицького, 38, код ЄДРПОУ 00699483) на користь прокуратури Івано-Франківської області (м.Івано-Франківськ, вул.Грюнвальдська, 11, код ЄДРПОУ 03530483) 1378,00(одну тисячу триста сімдесят вісім гривень) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 17.05.16
Суддя Матуляк П. Я.