12.05.2016 Справа № 920/404/16
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІССМАНН», с. Чайки, Києво - Святошинський район, Київська область
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Теплотрейд», м. Суми
про стягнення 1 103 108 грн. 20 коп.
Суддя Б.І. Лиховид
За участі представників сторін:
від позивача: не прибув
від відповідача: не прибув
у судовому засіданні брала участь секретар с/з ОСОБА_1
Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за поставлений та неоплачений повністю товар відповідно до умов укладеного між сторонами договору поставки № 074768 від 24.12.2014 у розмірі 587 015 грн. 13 коп., пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 306 424 грн. 75 коп., інфляційне збільшення заборгованості у розмірі 192 124 грн. 52 коп., та три проценти річних від простроченої суми у розмірі 17 543 грн. 80 коп., а також стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом справи у розмірі 16 546 грн. 62 коп.
Представник позивача у дане судове засідання не прибув, проте 04.05.2016 до суду надійшло клопотання № 36-юр. від 21.04.2016, в якому позивач просив суд відкласти розгляд справи, призначеної на 28.04.2016. Враховуючи, що у судовому засіданні, яке відбулось 28.04.2016, розгляд справи вже було відкладено, то дане клопотання судом до уваги не береться. Також від позивача 11.05.2016 надійщло клопотання № 38-юр. від 06.05.2016, в якому останній просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю прибуття представника позивача у судове засідання через його участь у засідання господарського суду Одеської області.
Суд зазначає, що відкладення розгляду справи, у відповідності до ст. 77 ГПК України, є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Беручи до уваги, що явка сторін у судове засідання судом обов'язковою не визнавалась, наявність у матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору між сторонами по суті, враховуючи можливість позивача направити для участі у судовому засіданні іншого представника, суд вважає клопотання позивача від 06.05.2016 про відкладення розгляду справи необґрунтованим та відмовляє в його задоволенні.
Вказаним вище клопотанням позивач направив суду оригінали договору поставки № 074768 від 24.12.2014, оригінали накладних № НОМЕР_1 від 23.03.2015 та № НОМЕР_2 від 25.12.2014 разом із довіреностями № 68 від 20.03.2015 та № 360 від 24.12.2014, які оглянуті судом та підлягають поверненню позивачу.
Представник відповідача у дане судове засідання не з'явився, письмового відзиву на позовну заяву не подав, про місце та час слухання справи був повідомлений належним чином. Ухвала господарського суду Сумської області про порушення провадження по справі від 14.04.2016 та ухвала про відкладення розгляду справи від 28.04.2016 направлялась відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, здійсненого судом 04.05.2016, а саме: 40000, м. Суми, вул. Кооперативна, буд. 19. При цьому, ухвала господарського суду Сумської області про порушення провадження у справі від 14.04.2016 була повернута на адресу суду без поштової відмітки з якої причини, а ухвала про відкладення розгляду справи від 28.04.2016 до суду не поверталась, але і поштове повідомлення про направлення її відповідачу також до суду не повернулось.
За змістом статті 64 ГПК, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
Враховуючи, що ухвали суду були направлені відповідачу за адресою, зазначеною в матеріалах справи, суд вважає відповідача повідомленим належним чином та можливим розгляд справи за його відсутності за наявними в матеріалах справи доказами у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІССМАНН» (позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Теплотрейд» (відповідач, покупець) 24.12.2014 був укладений договір поставки за № 074768, відповідно до розділу 1 якого позивач зобов'язався передати (поставити) у власність відповідача, а відповідач оплатити та прийняти у позивача товар в асортименті, кількості, якості та за ціною, що зазначається у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до пунктів 2.1 та 2.3 ціна (сума) договору становила 753 915 грн. 13 коп. Оплата за поставлений товар повинна була здійснюватись відповідачем на розрахунковий рахунок позивача в національній валюті України, з урахуванням ПДВ. Повна оплата ціни договору повинна була здійснюватись протягом 60 календарних днів з моменту отримання товару.
У відповідності до п. 9.1 договір вступає в силу з моменту підписання та скріплення печатками і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Договір поставки № 074768 від 24.12.2014, який за своєю правовою природою є договором поставки, підписаний директорами сторін, скріплений печатками сторін, відповідає вимогам, передбаченим ст. ст. 628, 639, 837 Цивільного кодексу України щодо змісту та форми договору, не розірваний сторонами та не визнаний недійсним в судовому порядку.
У ст. 712 Цивільного кодексу України закріплено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як встановлено матеріалами справи, позивач свої зобов'язання відповідно до договору № 074768 від 24.12.2014 виконав, що підтверджується матеріалами справи. Факт поставки товару відповідачу підтверджується наявними в матеріалах справи накладними на відвантаження № НОМЕР_2 від 25.12.2014 та № НОМЕР_1 від 23.03.2015, підписаних повноважними представниками сторін та скріплених печатками сторін, а також довіреностями № 360 від 24.12.2014, № 68 від 20.03.2015, виданих на отримання від позивача цінностей за вищевказаними накладними.
Відповідач свої зобов'язання щодо оплати за отриманий товар за договором поставки № 074768 від 24.12.2014 виконав частково, що підтверджується виписками банку, тому його заборгованість перед позивачем по сплаті за поставлений товар склала 587 015 грн. 13 коп., у зв'язку з чим позивач і звернувся до суду з вимогою про стягнення вказаного розміру боргу з відповідача.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
На день розгляду справи в суді основна заборгованість відповідача перед позивачем склала 587 015 грн. 13 коп., що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.
Аналогічна норма щодо виконання зобов'язань міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.
У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач, з урахуванням всіх обставин справи, подав суду достатньо доказів, які об'єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію щодо наявності заборгованості відповідача перед ним в сумі 587 015 грн. 13 коп. За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині основного боргу є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Крім цього, позивачем заявлені вимоги по стягненню з відповідача пені у розмірі 306 424 грн. 75 коп.
Відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату або несплату одержаного товару у вигляді стягнення пені передбачена п. 6.3 договору № 074768 від 24.12.2014, згідно якого у випадку неналежного виконання чи невиконання відповідачем зобов'язань щодо оплати ціни договору, позивач має право вимагати від відповідача сплатити пеню за кожен день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості. Пеня нараховується за весь період прострочення з дати закінчення строку оплати кожного відповідного рахунку до моменту повної оплати відповідачем ціни договору.
Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Стаття 1 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачені умовами договору та встановлені матеріалами справи, пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», тому позовні вимоги в зазначеній частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного кодексу України.
Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по договору поставки № 074768 від 24.12.2014, позивач просить стягнути з відповідача 17 543 грн. 80 коп. 3% річних та 192 124 грн. 52 коп. інфляційних збитків.
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Враховуючи викладене, позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних збитків визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 ЦК України.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір», ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача, а позивачу за його рахунок відшкодовуються витрати по його сплаті.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85, Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Теплотрейд» (40000, м. Суми, вул. Кооперативна, буд. 19, код 37913645) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІССМАНН» (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Валентини Чайки, буд. 16, код 30724898) 587 015 грн. 13 коп. основної заборгованості, 306 424 грн. 75 коп. пені, 192 124 грн. 52 коп. інфляційних витрат, 17 543 грн. 80 коп. 3% річних, 16 546 грн. 62 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 13.05.2016
СУДДЯ Б.І. ЛИХОВИД