18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
"12" травня 2016 р. Справа № 925/406/16
За позовом Міністерства оборони України
до товариства з обмеженою відповідальністю "АнВа"
про стягнення 213885 грн.
Суддя Дорошенко М.В.
Секретар судового засідання Биченко М.О.
Представники сторін та третіх осіб:
від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю від 30.12.2015;
від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю від 11.05.2016.
Міністерство оборони України звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "АнВа" про стягнення 213885 грн., у тому числі: 66885 грн. пені та 147000 грн. штрафу за порушення строків виконання зобов'язання щодо поставки товару за укладеним між сторонами договором від 30.04.2015 №286/3/15/154 про поставку для державних потреб матеріально - технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України).
Також позивач у позові просить господарський суд покласти судові витрати на відповідача.
Ухвалою від 25.04.2016 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву Міністерства оборони України до розгляду, порушив провадження у цій справі і призначив її розгляд у судовому засіданні на 11 годину 40 хвилин 12.05.2016 в приміщенні Господарського суду Черкаської області.
Відповідач у відзиві на позов проти позову не заперечив, але заявив клопотання про зменшення господарським судом розміру стягуваних штрафних санкцій до 25000 грн.
В обґрунтування цього клопотання відповідач зазначив, що порушення ним договірних зобов'язань були незначними, не мали негативних наслідків для Міністерства оборони України і не порушили майнові інтереси останнього. Наразі відповідач виконує значний обсяг замовлень для підтримання обороноздатності держави. Продукція поставляється відповідачем на забезпечення війська, у тому числі і тієї його частини, що знаходяться у зоні проведення АТО на сході України. Обсяг замовлень для потреб оборони у останні роки значно зріс, відповідач працює понаднормово, залучаючи всі наявні ресурси. У разі задоволення позовних вимог Міністерства оборони України у повному обсязі відповідач опиниться у вкрай важкому матеріальному становищі. Арешт коштів на рахунках відповідача під час примусового виконання рішення господарського суду створить умови для виникнення кредиторської заборгованість перед контрагентами, заблокує господарську діяльність відповідача, що призведе до невиконання ним своїх господарських зобов'язань, у тому числі і перед Міністерством оборони України.
У судовому засіданні, що відбулося 12.05.2016 за участю представників обох сторін, представник позивача підтримав позов з викладених у ньому підстав, а представник відповідача підтримав клопотання про зменшення господарським судом стягуваних сум штрафних санкцій до 25000 грн.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд Черкаської області
30 квітня 2015 року Міністерство оборони України як замовник та товариство з обмеженою відповідальністю “АнВа” як постачальник уклали між собою договір №286/3/15/154 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) (далі - договір №286/3/15/154).
Відповідно до п. 1.1 договору №286/3/15/154 постачальник зобов'язався у 2015 році поставити замовнику одяг робочий, чоловічий (лот 4. Костюм робочий для фахівців, тип А чорного кольору) (далі-товар), а замовник зобов'язався забезпечити приймання та оплату товару в асортиментів, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі.
У п. 1.2 договору №286/3/15/154 його сторони передбачили специфікацію, у якій визначили: найменування товару, що підлягає поставці - костюм робочий для фахівців, тип А чорного кольору; стандарт та зразок, яким має відповідати товар - ГОСТ 24871-81, зразок-еталон; строки поставки - до 30.06.2015 включно; загальну кількість товару, що підлягає поставці - 5000 комплектів; ціну за одиницю товару без ПДВ - 350 грн.; ціну усієї кількості товару, що підлягає поставці без ПДВ - 1750000 грн. і з ПДВ - 2100000 грн.
Згідно з п. 5.1 договору №286/3/15/154 товар має поставлятися на умовах DDР - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню торговельних термінів “Інкотермс” у редакції 2010 року згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо.
Відповідно до п. 5.3 договору №286/3/15/154 датою поставки товару вважається дата вказана одержувачем замовника у акті приймального контролю якості товару та видатковій накладній постачальника.
Пунктом 7.3.4 договору №286/3/15/154 його сторони встановили, що за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості договору.
За підписаними обома сторонами актами приймального контролю (якості) від 26.06.2015 №1/5 та від 22.09.2015 №1/14 відповідач поставив позивачу на умовах DDР - склад замовника відповідно 02.07.2015 - 1500 комплектів товару і 24.09.2015 - 2000 комплектів товару.
Тобто відповідач порушив встановлений договором №286/3/15/154 строки поставки товару - до 30.06.2015 (включно), у зв'язку з чим позивач згідно з вказаними у позові розрахунками нарахував відповідачу до сплати передбачені п. 7.3.4 договору №286/3/15/154 пеню у сумі 66885 грн. і штраф у сумі 147000 грн.
На день прийняття господарським судом цього рішення відповідач нараховані позивачем до сплати суми пені і штрафу не сплатив.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Стаття 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визнає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частина 2 ст. 20 Господарського кодексу України передбачає право кожного суб'єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом застосування штрафних санкцій.
З огляду на викладені вище обставини та норми законодавства, господарський суд дійшов до таких висновків.
Відповідач порушив встановлений договором №286/3/15/154 строк виконання зобов'язання щодо поставки позивачу передбаченого цим договором товару і тим самим порушив право позивача на своєчасне одержання товару.
Отож позивач в порядку захисту свого порушеного права вправі застосувати до відповідача передбачені п. 7.3.4 договору №286/3/15/154 штрафні санкції: пеню і штраф.
Заявлені у позові до стягнення суми пені і штрафу нараховані позивачем у відповідності з умовами договору №286/3/15/154, фактичними обставинами виконання відповідачем своїх зобов'язань за цим договором та вимогами чинного законодавства, тобто нараховані правильно.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
У даному випадку господарський суд вважає за можливе скористатися своїм передбаченим п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України правом та зменшити наполовину розмір застосованих позивачем до відповідача пені з 0,1 % до 0,05% і штрафу з 7% до 3,5%.
При цьому господарський суд, оцінюючи даний випадок як винятковий, виходить з того, що розмір заявлених позивачем до стягнення пені і штрафу не відповідають наслідкам порушення відповідачем зобов'язання, та враховує поведінку відповідача, щодо визнання ним своєї вини і позову, а також його зусилля, спрямовані на виконання значного обсягу замовлень для потреб оборони держави.
Таким чином, з урахуванням зменшення господарським судом застосованих позивачем пені і штрафу з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 33442 грн. 50 коп. пені та 73 500 грн. 00 коп. штрафу.
В п. 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” зазначено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Отже, позов підлягає задоволенню лише в частині стягнення 33442 грн. 50 коп. пені та 73 500 грн. 00 коп. штрафу з відшкодуванням позивачу за рахунок відповідача усієї сплаченої за подання позову суми судового збору в розмірі 3208 грн. 28 коп.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “АнВа” (вул. Б.Хмельницького, буд. 3, м. Чигирин, Черкаська область, 20901, ідентифікаційний код 03058052) на користь Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168, ідентифікаційний код 00034022) - 33442 грн. 50 коп. пені, 73500 грн. 00 коп. штрафу, та 3208 грн. 28 коп. витрат на сплату судового збору.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.
Повне рішення складено 17.06.2016.
СУДДЯ М.В. Дорошенко