79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
11.05.2016р. Справа№ 914/704/16
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засіданні ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Прогрестехбуд”, м.Київ
до відповідача RONDE HOLDING LTD, London, United Kingdom
про стягнення 500 580,00 євро, що згідно офіційного курсу гривні щодо євро, встановленого НБУ станом на 15.03.2016р. становить 14 757 098,40 грн.
За участюпредставниківсторін:
від позивача ОСОБА_2 - представник (довіреність б/н від 01.04.2016р.);
від відповідача не з'явився.
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Прогрестехбуд” до відповідача RONDE HOLDING LTD про стягнення 500 580,00 євро, що згідно офіційного курсу гривні щодо євро, встановленого НБУ станом на 14.03.2016р. складає 14 441 733,00 грн.
Ухвалою суду від 18.03.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 11.04.2016р.
Ухвалою суду від 11.04.2016р. розгляд справи було відкладено на11.05.2016р., з підстав наведених в даній ухвалі.
Представником позивача подано заяву (вх.№19935/16 від 11.05.2016р.), в якій зазначив, що згідно офіційного курсу НБУ гривні щодо євро на день подання позову, тобто станом на 15.03.2016р., заборгованість відповідача перед позивачем складає 500 580,00 євро, що в гривневому еквіваленті складає 14 757 098,40 грн. (а не 14 441 733,00 грн., як вказано у позовній заяві). Відтак, враховуючи вищенаведене позивач просить стягнути з відповідача 500 580,00 євро, що станом на 15.03.2016р. складає 14 757 098,40 грн.
Також, у вищенаведеній заяві позивач надав пояснення, щодо передачі відповідачу документів вказаних у п.6.4. договору, зокрема зазначив, що згідно п.п.п3.3., 3.4. договору, товар поставляється на умовах FCA, а датою поставки товару вважається дата його передачі перевізнику. Відповідач, у свою чергу, уклав договір із кінцевим покупцем, згідно якого обов'язок забезпечення транспортування товару покладається на кінцевого покупця. Таким чином, товаросупровідні документи, зазначені у п.6.4. договору, були передані перевізнику, законтрактованому кінцевим покупцем, який придбав зазначений товар у відповідача.
Крім того, вищенаведеною заявою, представник позивача долучив до матеріалів справи наступні документи: оригінал витягу з ЄДР на позивача; оригінал довідки органу Казначейства від 05.05.2016р.№ 03-58/302.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві. Позовні вимоги мотивовані утворенням заборгованості у відповідача на загальну суму 500 580,00 євро, що згідно офіційного курсу гривні щодо євро, встановленого НБУ станом на 15.03.2016р. становить 14 757 098,40 грн., у зв'язку з невиконанням умов укладеного між сторонами договору №1112/2015 від 11.12.2015р.
Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, проте подав до канцелярії суду відзив на позовну заяву (вх.№16556/16 від 15.04.2016р.), в якому зазначив, що позовні вимоги в розмірі 500 580,00 євро визнає повністю, однак на даний час відповідач не може сплатити дану заборгованість.
Крім того, вищенаведеним відзивом, представник відповідача долучив до матеріалів справи наступні документи: копію витягу з торгового реєстру держави відповідача з перекладом на 4 аркушах; копію договору №26/1/12 від 10.09.2012р. з додатками на 9 аркушах.
10.05.2016р. представником відповідача подано клопотання (вх.№19624/16 від 10.05.2016р.), в якому він просить суд розглянути справу №914/704/16 без його участі, за наявними в матеріалах справи документами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представника позивача, суд,-
встановив:
11.12.2015р. між RONDE HOLDING LTD (надалі - покупець), що є юридичною особою відповідно до законодавства Англії, в особі представника ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності та Товариством з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Прогрестехбуд” (надалі - продавець), що є юридичною особою відповідно до законодавства України, в особі директора ОСОБА_4, який діє на підставі статуту було укладено договір №1112/2015 (далі по тексту - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язувався поставити та передати у власність покупця товар в кількості, визначеній в специфікації (специфікаціях), що є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити товар.
Згідно п.2.2. договору загальна сума договору відповідає сумарній вартості партій товару, що поставляються за цим договором, визначеній згідно підписаних сторонами специфікацій.
Відповідно до п.3.3. договору товар поставляється на умовах FCA - Хмельницька область, Ярмолинецький район, с.Солобківці, вул.Кам'янецьке шосе, 3, згідно з термінологією “Інкотермс-2010”.
Згідно п.3.4. договору датою поставки товару вважається дата його передачі перевізнику, тобто дата оформлення CMR - накладної.
Умовами п.4.1., п.4.2. договору визначено, що покупець здійснює оплату за товар шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця. Оплата здійснюється в строки, що вказується у специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору.
30.12.2015р. сторони уклали додаткову угоду до договору №1112/2015 від 11.12.2015р., відповідно до п.2. даної додаткової угоди сторони домовились викласти п.9.1. договору в наступній редакції: «Усі спори, розбіжності, вимоги, які виникнуть із даного договору або у зв'язку із ним підлягають передачі на розгляд і вирішення до господарського суду Львівської області, при цьому застосовується матеріальне та господарське право України».
Відповідно п.1. даної угоди сторони домовились змінити п.4.специфікації №1 до договору і викласти його наступним чином: “Строки оплати товару: не більше 45 (сорок п'ять) календарних днів з моменту поставки товару».
На виконання умов договору №1112/2015 від 11.12.2015р., на підставі підписаної сторонами специфікації №1 від 11.12.2015р. продавцем 18.12.2015р. належним чином здійснено поставку партій товару на загальну суму 500 580,00 євро., проте, відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за отриманий товар не провів.
Позивачем надано суду підписаний та скріплений печатками сторін у справі акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого станом на 23.02.2016р. заборгованість на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Прогрестехбуд” враховуючи сальдо станом на 01.12.2015р., складає 500 580,00 євро, обороти за період з 01.12.2015р. по 23.02.2016р. становлять 500 580,00 євро.
16.02.2016р. позивач звернувся до відповідача із письмовою вимогою (вих.№18/1) про оплату усієї вартості поставленого товару у розмірі 500 580,00 євро, яка отримана представником відповідача нарочно.
Позивач у позовній заяві стверджує, що у відповіді від 18.02.2016р. на письмову вимогу (вих.№18/1 від 16.02.2016р.) відповідач підтвердив суму заборгованості та зобов'язувався її погасити в межах визначеного у вимозі строку, проте борг не оплатив.
Відтак, станом на момент подання позовної заяви у відповідача існує основний борг в сумі 500 580,00 євро, що згідно офіційного курсу гривні щодо євро, встановленого НБУ станом на 15.03.2016р. становить 14 757 098,40 грн., який позивач просить стягнути.
При прийнятті рішення суд виходить із наступного:
Відповідно до ст.123 ГПК України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст.124 ГПК України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 38 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.
Відповідно до ст. 39 Закону, будь-які спори щодо застосування положень цього Закону та законів, прийнятих на виконання цього Закону, можуть бути предметом розгляду: - в суді України, якщо одна із сторін у справі - фізична особа та/або держава; - в господарських судах, якщо сторонами у справі виступають юридичні особи.
Відповідно до п.2. додаткової угоди №1 від 30.12.2015р. сторони домовились викласти п.9.1. договору в наступній редакції: «Усі спори, розбіжності, вимоги, які виникнуть із даного договору або у зв'язку із ним підлягають передачі на розгляд і вирішення до господарського суду Львівської області, при цьому застосовується матеріальне та господарське право України».
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України “Про міжнародне приватне право”, суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.
Доказів наявності підстав, передбачених ст. 77 Закону “Про міжнародне приватне право”, при яких Господарський суд Львівської області не може приймати до свого провадження і розглядати справу, суду не подано, під час розгляду справи судом не встановлено.
Згідно ст. 7 Закону України “Про міжнародне приватне право”, при визначенні права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.
Укладений між сторонами договір №1112/2015 від 11.12.2015р. за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За умовами ст.663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Факт виконання позивачем зобов'язань по договору за період 01.12.2015р. по 23.02.2016р. підтверджується наявними у матеріалах справи міжнародними товарно-транспортними накладними (СМR) та електронними деклараціями форми МД-2 (імпортні ВМД покупця). Відповідачу були виставлені рахунки (інвойси) на оплату товару за вищевказаний період на загальну суму 500 580,00 євро.
Сума боргу 500 580,00 євро за товар поставлений у період з 01.12.2015р. по 23.02.2016р. відображена сторонами у підписаному між ними акті звірки взаєморозрахунків станом на 23.02.2016р.
Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
30.12.2015р. сторони уклали додаткову угоду до договору №1112/2015 від 11.12.2015р., відповідно п.1. даної угоди сторони домовились змінити п.4.специфікації №1 до договору і викласти його наступним чином: “Строки оплати товару: не більше 45 (сорок п'ять) календарних днів з моменту поставки товару».
16.02.2016р. позивач звернувся до відповідача із письмовою вимогою (вих.№18/1) про оплату усієї вартості поставленого товару у розмірі 500 580,00 євро (про отримання такої вимоги представником відповідача є відповідна відмітка на другому примірнику врученої вимоги).
У позовній заяві позивач стверджує, що у відповіді від 18.02.2016р. на письмову вимогу (вих.№18/1 від 16.02.2016р.) відповідач підтвердив суму заборгованості та зобов'язувався її погасити в межах визначеного у вимозі строку, проте оплату не провів. Однак, вказаної відповіді ні позивачем, ні відповідачем до матеріалів справи не долучено.
Отже, основний борг за товар поставлений за період з 01.12.2015р. по 23.02.2016р. станом на 15.03.2016р. складає 500 580,00 євро.
Відповідно до ч.2 ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно ч.3 ст.533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Відповідно до ч.2 ст.198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
Положенням ст.2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" визначено, що кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Згідно вимог п.4 ст.55 ГПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення іноземної валюти - в іноземній валюті та у карбованцях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.
У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 500 580,00 євро, що згідно офіційного курсу гривні щодо євро, встановленого НБУ станом на 15.03.2016р. становить 14 757 098,40 грн. є обгрунтованою та підлягає задоволенню.
В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №0100001346 від 12.03.2016р. - 206 700,00 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача повністю.
Керуючись ст.ст.11, 192, 525, 526, 530, 533, 612, 627-629, 655, 663 ЦК України, ст.ст.174, 193 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 49, 55, 75, 82-85, 87, 115, 116, 123, 124 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з RONDE HOLDING LTD (3rd Floor, 49 Farrington Road London EC1M 3JP, United Kingdom; company number: 09469019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Прогрестехбуд” (79018, Львівська область, м.Львів, Франківський район, вул.Героїв УПА, буд. 72; код ЄДРПОУ 33316751) основний борг в сумі 500 580,00 євро (що становить 14 757 098,40 грн. згідно офіційного курсу гривні щодо євро встановленого НБУ станом на 15.03.2016р.) та 206 700,00 грн. судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.
4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, представникам сторін і третіх осіб, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.
Повний текст рішення
виготовлено 16.05.2016р.
Суддя Сухович Ю.О.