33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"10" травня 2016 р. Справа № 918/159/16
Господарський суд Рівненської області у складі судді А.М. Качура, розглянувши матеріали справи за позовом: Приватного підприємства "Альянс-Вест"
до відповідача: ОСОБА_1 міської ради
про захист права володіння
Представники:
Від позивача: ОСОБА_2 (довіреність від 15 листопада 2015 року);
Від відповідача: не з'явився;
Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) роз'яснені
Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.
Протокол судового засідання складено відповідно до статті 81-1 ГПК України.
Приватне підприємство "Альянс-Вест" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 міської ради про захист права власності (володіння) ППФ "Альянс-Вест" шляхом визнання незаконним та скасування рішення ОСОБА_1 міської ради № 184 від 28 січня 2016 року, позовні вимоги аргументувавши тим, що вказане рішення суперечить нормам діючого законодавства України та нормам міжнародного права, зачіпає права та законні інтереси позивача як орендаря земельної ділянки. Оскаржуване рішення відповідача унеможливлює здійснення позивачем своїх правомочностей, передбачених договором та законом, а саме відповідачем вжито заходи, а по суті заборонено здійснення будівництво будь-яких будівель на земельній ділянці по вул. Пересопницькій, 58, яка є об'єктом оренди.
Ухвалою суду від 10 березня 2016 року судом порушено провадження у справі № 918/159/16, розгляд справи призначено до слухання в судовому засіданні на 24 березня 2016 року.
23 березня 2016 року від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 918/159/16 до набрання рішенням законної сили в адміністративній справі № 569/12723/15-а за позовом Приватного підприємства - фірми "Альянс-Вест" до ОСОБА_1 міської ради про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень.
Розглянувши подане клопотання суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
Як роз'яснено у положеннях пункту 3.16. постанови пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року № 18, статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.
Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК).
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Судом не встановлено обставин щодо неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що підстави для зупинення провадження в даній справі відсутні, оскільки суд не позбавлений можливості самостійно встановити обставини необхідні для вирішення даного конкретного спору. Слід зазначити, що предметом спору у адміністративній справі № 569/12723/15-а, як вбачається з матеріалів, є визнання протиправним та скасування іншого рішення міської ради, яке не стосується даного спору.
Ухвалою суду від 24 березня 2016 року розгляд справи відкладено на 07 квітня 2016 року.
06 квітня 2016 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач позовні вимоги не визнає.
Ухвалою суду від 07 квітня 2016 року судом відкладено розгляд справи на 28 квітня 2016 року. Разом з тим, вказаною ухвалою з метою встановлення факту поширення дії спірного рішення на умови договору оренди земельної ділянки від 08 липня 2004 року судом зобов'язано: Постійну комісію з питань архітектури, будівництва та землевпорядкування ОСОБА_1 міської ради та голову громадських слухань щодо будівництва будь-яких будівель на вулиці Пересопницькій (на бульварі між продуктовим ринком та Театральною площею), ОСОБА_3 надати суду відомості щодо того, якої саме земельної ділянки стосується рішення ОСОБА_1 міської ради № 184 від 28 січня 2016 року та чи поширює вказане рішення свою дію на земельну ділянку передану в оренду Приватному підприємству фірма "Альянс-Вест" згідно умов договору оренди земельної ділянки від 08 липня 2004 року.
28 квітня 2016 року від депутата ОСОБА_1 міської ради 7 скликання ОСОБА_3 надійшли пояснення по справі.
28 квітня 2016 року в судовому засіданні оголошувалась перерва до 10 травня 2016 року в порядку встановленому статтею 77 ГПК України.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про місце дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується проставленим представником відповідача підписом в протоколі судового засідання від 28 квітня 2016 року.
Враховуючи викладене, беручи до уваги сплив строку розгляду спору у справі, суд вважає, що матеріалів справи достатньо для розгляду справи та прийняття рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, взявши до уваги пояснення відповідача висвітлені у відзиві на позов, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, на основі діючого законодавства, суд прийшов до наступних висновків.
25 лютого 2004 року ОСОБА_1 міською радою прийнято рішення № 690 "Про надання та вилучення земельних ділянок", відповідно до пунктів 9, 9.1. якого, вирішено затвердити проект відведення земельної ділянки біля будинку № 58 на вул. Пересопницькій Приватному підприємству "Альянс-Вест" для будівництва торгових закладів, та надати за рахунок земель житлової та громадської забудови міста Приватному підприємству - фірмі "Альянс-Вест" в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 1 010 кв.м. біля будинку № 58 на вул. Пересопницькій для будівництва торгових закладів.
08 липня 2004 року між ПП "Альянс-Вест" (далі позивач, орендар) та ОСОБА_1 міською радою (далі відповідач, орендодавець) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до предмету якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, що розташована за адресою: м. Рівне, вул. Пересопницька, біля будинку № 58 для будівництва торгових закладів.
Пунктом 2 договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1 010 кв.м., в тому числі ділянка № 1-281 кв.м., ділянка № 3 - 229 кв.м., ділянка № 2 - 282 кв.м., ділянка № 4 - 218кв.м., на підставі рішення ОСОБА_1 міської ради (17 сесія 3 скликання) від 25 лютого 2004 року № 690.
Згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки в оренду від 29 липня 2004 року орендодавець передав орендарю земельну ділянку.
Постановою ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 19 лютого 2015 року у справі № 918/1485/14 визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 08 липня 2004 року, укладеного між ОСОБА_1 міською радою та Приватним підприємством фірмою "Альянс-Вест".
З вказаної постанови судом встановлено, що пункт 6 договору доповнено наступним: строк дії договору закінчується 08 липня 2024 року.
Таким чином, станом на час прийняття спірного рішення та станом на час розгляду справи, договір оренди земельної ділянки не припинив свою дію, а між сторонами тривають правовідносини врегульовані умовами договору оренди земельної ділянки.
Звертаючись з позовом до суду, позивач вважає, що вказане рішення суперечить нормам діючого законодавства України та нормам міжнародного права, порушує права та законні інтереси позивача як орендаря земельної ділянки. Своїм рішенням, на думку позивача, відповідач по суті заборонив здійснення будівництва будь-яких будівель на орендованій земельній ділянці по вул. Пересопницькій, 58, всупереч тому, що земельна ділянка передавалсь в оренду саме для здійснення будівництва торгових закладів.
Також позивач зазначає, що громадські слухання від 26 листопада 2015 року проведені всупереч вимогам діючого законодавства і не можуть бути підставою для прийняття рішення № 184 від 28 січня 2016 року.
Розглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з огляду на таке.
26 листопада 2015 року відбулись громадські слухання щодо будівництва будь-яких будівель на вулиці Пересопницькій (на бульварі між продуктовим ринком та Театральною площею) проведення яких оформлено відповідним протоколом, а результати слухань оформлені резолюцією громадських слухань від 26 листопада 2015 року.
Відповідно до положень статті 13 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", територіальна громада має право проводити громадські слухання - зустрічатися з депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування.
Громадські слухання проводяться не рідше одного разу на рік.
Пропозиції, які вносяться за результатами громадських слухань, підлягають обов'язковому розгляду органами місцевого самоврядування.
Порядок організації громадських слухань визначається статутом територіальної громади.
Так, у своєму відзиві на позов відповідач зазначає, що статтею 21 Статуту територіальної громади міста Рівного закріплено положення, згідно з яким проведення громадських слухань може ініціюватись: міським головою; ОСОБА_1 міською радою або її виконавчим комітетом; не менш як 1 тисячею громадян - членів міської територіальної громади з правом голосу, які підписують відповідне колективне звернення.
06 жовтня 2015 року ОСОБА_1 міською радою було прийнято рішення № 5794 "Про проведення громадських слухань щодо будівництва будь-яких будівель на вулиці Пересопницькій (на бульварі між продуктовим ринком та Театральною площею)".
Матеріали справи не містять доказів визнання недійсним вказаного рішення.
В подальшому, 28 січня 2016 року відповідачем ОСОБА_1 міською радою було прийнято рішення № 184 "Про розгляд і прийняття пропозицій громадських слухань щодо будівництва будь-яких будівель на вул. Пересопницькій, що відбулися 26.11.2015 року".
Зазначеним рішенням ОСОБА_1 міською радою вирішено:
1. Вжити заходів для недопущення здійснення будівництва будь-яких будівель на вул. Пересопницькій, 58 (на бульварі між продуктовим ринком та Театральною площею), зокрема, але не виключно:
1) ОСОБА_1 міській раді, а також виконавчим органам ОСОБА_1 міської ради не приймати жодних рішень та не вчиняти жодних дій з метою погодження чи здійснення будівництва будь-яких будівель на вул. Пересопницькій, 58 (на бульварі між продуктовим ринком та Театральною площею);
2) ОСОБА_1 міській раді, а також виконавчим органам ОСОБА_1 міської ради не приймати жодних рішень та не вчиняти жодних дій щодо передачі земельних ділянок на вул. Пересопницькій (на бульварі між продуктовим ринком та Театральною площею) в оренду чи у власність шляхом викупу фізичним або юридичним особам з цільовим призначенням, яке дозволятиме здійснювати будівництво та/або експлуатацію будь-яких будівель на цих земельних ділянках;
3) ОСОБА_1 міській раді, а також виконавчим органам ОСОБА_1 міської ради не вчиняти жодних дій та не приймати жодних рішень на користь фізичних або юридичних осіб і не видавати для них жодних дозвільних документів, якщо ці особи мають намір здійснювати будівництво будь-яких будівель на вул. Пересопницькій (на бульварі між продуктовим ринком та Театральною площею).
2. Виконавчим органам ОСОБА_1 міської ради вжити заходів з метою створення та облаштування на бульварі між продуктовим ринком та Театральною площею (в районі вул. Пересопницької) пішохідного бульвару з виконанням необхідного благоустрою та озеленення і його відображення в містобудівній документації на місцевому рівні, а також здійснити благоустрій прилеглих дворових (прибудинкових) територій.
3. Виконавчим органам ОСОБА_1 міської ради здійснити організаційно-правові заходи та ініціювати на сесії міської ради розгляд питання про зміну цільового призначення землі з метою забезпечення створення та облаштування на бульварі між продуктовим ринком та Театральною площею пішохідного бульвару з виконанням необхідного благоустрою та озеленення.
4. Управлінню містобудування та архітектури:
1) при наданні містобудівних умов та обмежень на забудову земельних ділянок у центральній частині міста Рівного в зонах регулювання забудови І та ІІ категорій враховувати наявність комплексу зон охорони об'єктів культурної спадщини і розташування частини території в межах насипних техногенних ґрунтів значної потужності та спланованої високої заплави річки Усті з категорією складності інженерно-геологічних умов ІІІ (складна);
2) проектну та дозвільну документацію на нову забудову, реконструкцію, перебудову, надбудову поверхів, мансард у зоні регулювання І і ІІ категорій розглядати та затверджувати архітектурно-містобудівною радою і погоджувати з органами охорони культурної спадщини (згідно з положеннями Закону України "Про охорону культурної спадщини" та Генерального плану міста Рівного);
3) проводити обов'язкову експертизу проектів будівництва об'єктів, що споруджуються на територіях із складними інженерно-геологічними та техногенними умовами, відповідно до законодавства;
4) проводити перевірку проектної документації проектних підприємств на відповідність статтям 26 і 27 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" в частині дотримання підприємствами правила, за яким затвердження проектів будівництва не допускається до моменту отримання технічних умов;
5) включити одного члена постійної комісії з питань архітектури, будівництва та землевпорядкування до складу архітектурно-містобудівної ради.
5. Опублікувати це рішення в газеті "Сім днів".
6. Контроль за виконанням цього рішення доручити всім постійним комісіям міської ради та секретарю міської ради ОСОБА_4, а організацію його виконання - заступникам міського голови ОСОБА_5 і ОСОБА_6, начальнику Управління земельних відносин ОСОБА_7, начальнику Управління містобудування та архітектури ОСОБА_8.
Відповідно до статті 761 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Згідно з положеннями статті 773 ЦК України, наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.
У статті 1 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 3 Закону України "Про оренду землі", об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.
У статті 13 Закону України "Про оренду землі", врегульовано поняття договору оренди землі. Так, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Як передбачено у статті 27 Закону України "Про оренду землі", орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.
У статті 395 ЦК України визначено види речових прав на чуже майно, зокрема - право володіння.
Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу (частина 1 статті 396 ЦК України).
У статті 20 Господарського кодексу України (далі ГК України), статей 16, 393 ЦК України, передбачено можливість визнання судом незаконним і скасування акту органів державної влади, влади Автономної Республіки Крим або місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, належить до способів захисту права власності. Предметом спору є захист права власності особи, а не публічно-правових інтересів держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади.
Відповідно до статті 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Як зазначалося вище, між сторонами спору існують орендні правовідносини.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що пункт перший оскаржуваного рішення позбавляє позивача передбачених договором та законом прав, а саме: відповідачем вжито заходи, що унеможливлюють здійснення в законному порядку дій позивача щодо будівництва на земельній ділянці по вул. Пересопницькій, 58, яка є об'єктом оренди, тобто унеможливлюється реалізація права на користування об'єктом оренди, права, яке безпосередньо випливає з укладеного між позивачем та відповідачем договору оренди земельної ділянки та рішення ОСОБА_1 міської ради від 25 лютого 2004 року № 690.
Зокрема, згідно з наданою 28 квітня 2016 року відповіддю депутата ОСОБА_1 міської ради 7 скликання ОСОБА_3, яка була обрана головою громадських слухань, рішення ОСОБА_1 міської ради № 184 від 28 січня 2016 року стосується території частини вулиці Пересопницької на відрізку між продуктовим ринком та Театральною площею (пішохідного бульвару). Дія вказаного рішення поширюється в тому числі і на земельну ділянку площею 229 кв.м., що передана в оренду ППФ "Альянс-Вест" за адресою: м.Рівне, вул. Пересопницька, біля будинку № 58, яка знаходиться на пішохідному бульварі між продуктовим ринком і Театральною площею.
Так, пунктом 1 рішення ОСОБА_1 міської ради від 28 січня 2016 року № 184 вирішено:
1. Вжити заходів для недопущення здійснення будівництва будь-яких будівель на вул. Пересопницькій, 58 (на бульварі між продуктовим ринком та Театральною площею), зокрема, але не виключно:
1) ОСОБА_1 міській раді, а також виконавчим органам ОСОБА_1 міської ради не приймати жодних рішень та не вчиняти жодних дій з метою погодження чи здійснення будівництва будь-яких будівель на вул. Пересопницькій, 58 (на бульварі між продуктовим ринком та Театральною площею);
2) ОСОБА_1 міській раді, а також виконавчим органам ОСОБА_1 міської ради не приймати жодних рішень та не вчиняти жодних дій щодо передачі земельних ділянок на вул. Пересопницькій (на бульварі між продуктовим ринком та Театральною площею) в оренду чи у власність шляхом викупу фізичним або юридичним особам з цільовим призначенням, яке дозволятиме здійснювати будівництво та/або експлуатацію будь-яких будівель на цих земельних ділянках;
3) ОСОБА_1 міській раді, а також виконавчим органам ОСОБА_1 міської ради не вчиняти жодних дій та не приймати жодних рішень на користь фізичних або юридичних осіб і не видавати для них жодних дозвільних документів, якщо ці особи мають намір здійснювати будівництво будь-яких будівель на вул. Пересопницькій (на бульварі між продуктовим ринком та Театральною площею).
На думку суду, наведений пункт оскаржуваного рішення робить неможливим виконання умов договору оренди землі від 08 липня 2004 року, та порушує право позивача на використання предмету оренди (земельної ділянки) за його призначенням, оскільки за предметом вказаного договору, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку саме для будівництва торгових закладів.
Прийняття відповідачем рішення щодо вжиття заходів для недопущення здійснення будівництва торгових закладів, перешкоджає реалізації предмету чинного договору оренди землі, який укладений між позивачем та відповідачем, а також суперечить рішенню ОСОБА_1 міської ради № 690 від 25 лютого 2004 року.
Як слідує з пункту 5 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) № 7-рп/2009 від 16.04.2009 року, Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп.
З аналізу положень вищевказаного рішення, беручи до уваги положення договору оренди земельної ділянки, рішення ОСОБА_1 міської ради від 25 лютого 2004 року № 690 та пункт 1 оскаржуваного рішення, суд приходить до висновку, що спершу міською радою було прийнято рішення про надання позивачу земельної ділянки для будівництва торгових закладів, на підставі чого було укладено договір оренди. Проте, надалі ОСОБА_1 міською радою було прийнято рішення, пункт перший якого робить неможливим виконання умов договору оренди землі від 08 липня 2004 року, та порушує право позивача на використання орендованої земельної ділянки за її призначенням, оскільки встановлює обмеження ОСОБА_1 міській раді, а також виконавчим органам ОСОБА_1 міської ради щодо прийняття рішень та вчинення дій, що стосуються погодження чи здійснення будівництва будь-яких будівель, а також щодо вчинення дій та прийняття рішень на користь позивача щодо надання дозвільних документів на будівництво.
У частині 3 статті 153 Земельного кодексу України (далі ЗК України) встановлено, що захист прав юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Зазначене положення земельного законодавства узгоджується з приписами статей 393, 396 ЦК України, щодо забезпечення захисту права власності шляхом визнання незаконним правового акта, що порушує право власності.
Статтею 13 Конституції України гарантовано, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання. Зазначена норма також закріплює рівність перед законом усіх без винятку суб'єктів права власності і гарантує кожному захист його прав і свобод.
Відповідно до частини першої статті 396 ЦК України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
У частині десятій статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
Згідно з положеннями частини другої статті 318 ЦК України, усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.
Питання щодо захисту права власності врегульовано законодавцем у главі 29 ЦК України.
Так, у статті 386 ЦК України визначено засади захисту права власності, відповідно до яких, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини першої статті 3, статті 321 ЦК України, ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.
Ураховуючи, що згідно зі статтею 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України, то інші нормативно-правові акти, які обмежують права власника і не мають ознак закону, не підлягають застосуванню.
Стаття 13 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", стаття 21 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", якими врегульовано можливість врахування громадських інтересів шляхом проведення громадських слухань, не містять положень, що дозволяли б органу місцевого самоврядування, як орендодавцю, приймати рішення щодо обмеження/заборони використання наданої раніше в оренду земельної ділянки за її призначенням.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що пункт 1 рішення ОСОБА_1 міської ради від 28 січня 2016 року № 184 порушує законні права та інтереси позивача, відтак вказаний пункт є незаконним та підлягає скасуванню.
Щодо решти оскаржуваного рішення ОСОБА_1 міської ради (пункти 2-6) необхідно зазначити, що на думку суду, вказані пункти не порушують законних прав та інтересів позивача, та не суперечать рішенню міської ради № 690 від 25 лютого 2004 року та умовам договору оренди земельної ділянки від 08 липня 2004 року, а стосуються вжиття заходів щодо створення та облаштування на бульварі між продуктовим ринком та Театральною площею (в районі вул. Пересопницької) пішохідного бульвару з виконанням необхідного благоустрою та озеленення і його відображення в містобудівній документації на місцевому рівні, а також врегульовують питання здійснення благоустрій прилеглих дворових (прибудинкових) територій та здійснення організаційно-правових заходів щодо ініціювання розгляду питання про зміну цільового призначення землі з метою забезпечення створення та облаштування на бульварі між продуктовим ринком та Театральною площею пішохідного бульвару з виконанням необхідного благоустрою та озеленення.
Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
В силу приписів статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Беручи до уваги ті обставини, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд враховуючи положення статті 49 ГПК України, вважає за необхідне покласти судові витрати на відповідача.
Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати незаконним та скасувати пункт 1 Рішення ОСОБА_1 міської ради "Про розгляд і прийняття пропозицій громадських слухань щодо будівництва будь-яких будівель на вул. Пересопницькій, що відбулися 26 листопада 2015 року" № 184 від 28 січня 2016 року.
3. В решті позову відмовити.
4. Стягнути з ОСОБА_1 міської ради (33000, м. Рівне, вул. Соборна 12А, код 34847334) на користь Приватного підприємства "Альянс-Вест" (33028, м. Рівне, вул. Пересопницька 58, код 13984067) 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
повне рішення складено 16 травня 2016 року
Суддя А.М. Качур