ГОСПОДАРСЬКИЙ С У Д Кіровоградської області
17 травня 2016 року справа № 912/1941/16
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В., розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Світанок" про вжиття заходів до забезпечення позову у справі № 912/1941/16
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Світанок", с. Тишківка, Добровеличківський район, Кіровоградська область
до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, м.Кіровоград
про визнання поновленим договору, зобов'язання укласти додаткову угоду,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Світанок" звернулось до господарського суду з позовною заявою, яка містить вимоги наступного змісту:
- визнати поновленим на 6 років - 3 18.03.2016 по 17.03.2022 договір оренди землі, укладений 17.03.2010 № 041036900002 між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Світанок" з Добровеличківською районною державною адміністрацією, зареєстрований в Добровеличківському відділі КРФ ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.03.2010 № 041036900002, з урахуванням умов запропонованих і узгоджених з Орендодавцем;
- зобов'язати Орендодавця укласти додаткову угоду до договору оренди землі у місячний строк в обов'язковому порядку згідно п. 10 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.
Ухвалою господарського суду від 17.05.2016 за поданим позовом порушено провадження у справі № 912/1941/16.
Одночасно у поданій позовній заяві позивач просить для забезпечення позову заборонити відповідачеві вчиняти будь-які дії щодо передання вищезгаданих земельних ділянок третім особам в користування.
При вказаного розгляді клопотання про забезпечення позову господарський суд враховує наступне.
Відповідно до положень статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Перелік заходів до забезпечення позову визначений статтею 67 Господарського процесуального кодексу України і розширеному тлумаченню не підлягає.
У відповідності з наведеною нормою, до заходів забезпечення позову належить, зокрема, заборона відповідачеві вчиняти певні дії.
Як зазначено в постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Між тим, позивачем не наведено жодних обґрунтованих доводів чи припущень щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не зазначено документального обґрунтування наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Окрім того, заява про забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень при виконанні судового рішення.
Проте, заява позивача та додані до позовної заяви матеріали не містять фактичних даних, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.
До того ж, виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти (п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011).
Проте, всупереч приписам п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011, позивачем не конкретизовано, які саме дії необхідно заборонити вчиняти відповідачу щодо вказаної земельної ділянки.
За викладених обставин клопотання позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Поряд з тим, господарський суд звертає увагу та не, що згідно пункту 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.
Судовий збір відповідно до вимог статті 6 Закону України "Про судовий збір" та статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на заявника.
Керуючись статтями 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Світанок" в задоволенні клопотання про забезпечення позову.
Дана ухвала набирає законної сили з дня її винесення.
Копії ухвали направити Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Світанок" за адресою: 27013, Кіровоградська область, Добровеличківський район, с. Тишківка, вул. Суворова, 1 та Головному управлінню Держгеокадастру у Кіровоградській області за адресою: 25006, м. Кіровоград, вул. Тимірязєва, 84.
Суддя В.В.Тимошевська