Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51
"30" березня 2016 р. Справа № 911/156/16
Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.
при секретарі судового засідання Щур О. Д.
за участю представників учасників процесу:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 18.06.2015 р.);
від третьої особи (на стороні позивача): не з'явились;
від третьої особи (на стороні відповідача): не з'явились;
розглянувши матеріали справи
за позовом Приватного підприємства „Парадіс Нова”, м. Київ
до Приватного підприємства „Контраст”, м. Бориспіль
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Київ
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ОСОБА_3, м. Бориспіль
про визнання договору купівлі-продажу комплексу, нежилого приміщення удаваним
ПП „Парадіс Нова” звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ПП „Контраст” про визнання договору купівлі-продажу комплексу, нежилого приміщення з розстроченням платежу від 03.04.2013 р., укладеного між ПП „Парадіс Нова” та ПП „Контраст”, удаваним.
Позовні вимоги обґрунтовані позивачем тим, що договір купівлі-продажу комплексу, нежилого приміщення з розстроченням платежу від 03.04.2013 р., укладений між ПП „Парадіс Нова” та ПП „Контраст”, є удаваним і приховує інший правочин.
Ухвалою господарського суду Київської області від 14.01.2016 р. порушено провадження у справі № 911/156/16 за позовом ПП „Парадіс Нова” до ПП „Контраст” про визнання договору купівлі-продажу комплексу, нежилого приміщення удаваним і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 03.02.2016 р.
02.02.2016 р. до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 01.02.2016 р. про припинення провадження у справі, у якому він просить суд припинити провадження у справі на підставі п. 2) ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки є рішення суду, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, а саме постанова Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 р. у справі № 911/2091/15 за позовом ПП „Парадіс Нова” до ПП „Контраст” за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - ОСОБА_2, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ОСОБА_3, про розірвання договору та повернення товару.
03.02.2016 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення б/н від 02.02.2016 р. по справі № 911/156/16, що долучені судом до матеріалів справи.
03.02.2016 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 17.02.2016 р. Також даною ухвалою суду залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 та залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ОСОБА_3.
17.02.2016 р. у судовому засіданні за наслідками розгляду вищевказаного клопотання відповідача про припинення провадження у справі судом було відмовлено в його задоволенні за безпідставністю і необґрунтованістю, оскільки спір у даній справі хоч між тими ж сторонами, що й у справі господарського суду Київської області № 911/2091/15 за позовом ПП „Парадіс Нова” до ПП „Контраст” за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - ОСОБА_2, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ОСОБА_3, про розірвання договору та повернення товару, однак про інший предмет і частково з інших підстав.
17.02.2016 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 09.03.2016 р.
09.03.2016 р. перед судовим засіданням від відповідача надійшли заява б/н від 09.03.2016 р. із доданими до неї документами на виконання вимог суду, що долучені судом до матеріалів справи, та клопотання б/н від 09.03.2016 р. про здійснення фіксування за допомогою звукозаписувального технічного запису розгляду справи, у якому він просить суд здійснювати фіксування судового процесу під час розгляду справи за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що за наслідками розгляду вищевказаного клопотання у судовому засіданні судом було його задоволено.
09.03.2016 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 30.03.2016 р.
30.03.2016 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від відповідача надійшли відзив б/н від 30.03.2016 р. на позовну заяву, у якому він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю, та письмові пояснення б/н від 30.03.2016 р., що долучені судом до матеріалів справи, та клопотання б/н від 30.03.2016 р. про оголошення перерви, у якому він просить суд оголосити у судовому засіданні перерву для забезпечення йому можливості взяти участі у іншому засіданні у господарському суді міста Києва.
30.03.2016 р. у судовому засіданні за наслідками розгляду вищевказаного клопотання відповідача про оголошення перерви судом було відмовлено в його задоволенні за безпідставністю і необґрунтованістю, оскільки у даному випадку неможливим є відкладення розгляду справи, у зв'язку із закінченням строків її вирішення, та оскільки відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували вказані у клопотанні обставини щодо неможливості представника відповідача прибути у судове засідання, і оскільки відповідач не зазначив у клопотанні причини неможливості прибуття у судове засідання будь-якого іншого представника так, як відповідач не обмежений у праві на направлення у судове засідання для представництва його інтересів будь-якого іншого представника.
Крім того, у судовому засіданні представник відповідача надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.
Представники інших учасників процесу у судове засідання не з'явились, хоча про судове засідання були повідомлені належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомили, документи, витребувані судом, надали.
За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.
Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -
Між приватним підприємством „Парадіс Нова”, як продавцем та приватним підприємством „Контраст”, як покупцем 03.04.2013 р. було укладено договір купівлі-продажу комплексу, нежилого приміщення з розстроченням платежу. Вказаний договір посвідчено ОСОБА_4, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 333.
Відповідно до п. 1.1 договору продавець передає у власність покупця, а покупець приймає у власність комплекс, нежитлове приміщення, 101 км автомобільної дороги Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя, що знаходиться на території Піщанської с/ради Золотоніського району Черкаської області. Покупець зобов'язується прийняти об'єкт купівлі-продажу і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені у цьому договорі.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що згідно Звіту № 19-01-13 про оцінку майна, виданого 29.01.2013 року приватним підприємством „Тасадор”, вартість майна, що відчужується становить 63 500 грн.
Сторони домовились, що купівля-продаж об'єкту здійснюється за ціною 63 500 грн, які покупець зобов'язується сплатити продавцю до 31.12.2013 р. в безготівковій формі на рахунок продавця (р/р 26005000022585 в ПАТ „Укрсоцбанк”, МФО 300023), відповідно до графіку розрахунків: 03.04.2013 р. покупець сплачує 60 000, 00 грн, до 31.12.2013 р. покупець сплачує 3 500 грн згідно рахунку, виставленого продавцем у день сплати та підписання акту прийому-передачі об'єкта купівлі-продажу (п. 2.2 договору).
Згідно п. 3.1 договору в день повного розрахунку по цьому договору продавець повинен передати покупцеві об'єкт купівлі-продажу в належному технічному стані, про що сторонами складається двосторонній Акт прийому-передачі.
У день укладення вказаного договору купівлі-продажу - 03.04.2013 року, ОСОБА_3 було видано письмову Розписку, за якою він зобов'язався передати ОСОБА_2 грошові кошти в загальній сумі 75 000, 00 доларів США в рахунок придбання Об'єкту купівлі-продажу - нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: Черкаська область, Золотоніський район, с. Піщане (101 км. автомобільної дороги Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя) згідно договору від 03.04.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом, зареєстрованим в реєстрі за № 333.
Відповідно до вказаної Розписки перша частина грошових коштів в сумі 50 000, 00 доларів США мала бути сплачена до 20.06.2013 року, інша частина в сумі 25 000, 00 доларів США - до 31.12.2013 року.
На виконання умов договору купівлі-продажу покупцем 03.04.2013 р. було перераховано продавцю грошові кошти в сумі 60 000, 00 грн та 20.06.2013 р. - в сумі 3 500 грн.
Разом з тим, 26.06.2013 р. позивачем було повернуто відповідачу грошові кошти в сумі 3 500 грн, як помилково зараховані.
Відповідачем повторно неодноразово перераховувались позивачу вказані кошти, які знову повертались останнім покупцю.
При цьому, платежі повертались відповідачу у зв'язку з закриттям позивачем банківського рахунку.
Крім цього, позивачем було також повернуто відповідачу грошові кошти в сумі 60 000, 00 грн.
У зв'язку з тим, що позивач уникав отримання вказаних коштів, відповідачем було виконане зобов'язання за договором шляхом внесення грошових коштів в сумі 63 500 грн на депозит нотаріусу, що підтверджується банківською випискою.
Разом з тим, акт приймання-передачі майна не складався та відповідно майно за договором відповідачу передано не було.
Раніше, приватне підприємство „Парадіс Нова” зверталось до господарського суду Київської області з позовом до приватного підприємства „Контраст” про визнання договору недійсним.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що договір купівлі-продажу комплексу, нежилого приміщення з розстроченням платежу від 03.04.2013 р. було укладено з порушенням вимог чинного законодавства та внаслідок введення позивача в оману, у зв'язку з чим спірний договір, на думку ПП „Парадіс Нова”, підлягає визнанню недійсним.
Рішенням господарського суду Київської області від 10.11.2014 р. у справі № 911/902/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 р. та постановою Вищого господарського суду України від 01.04.2015 р., у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Господарські суди встановили, що укладаючи спірний договір купівлі-продажу від 03.04.2013 р. сторони на власний розсуд визначили його умови та дійшли згоди щодо них, зокрема, відносно ціни об'єкту продажу. Також, в момент укладення договору купівлі-продажу позивач чітко усвідомлював, яка саме ціна об'єкту вказана в договорі та погодився з нею.
Крім цього, господарські суди дійшли висновку, що посилання позивача на розписку від 03.04.2013 р., згідно якої фізична особа (громадянин) ОСОБА_3 зобов'язався перед фізичною особою (громадянином) ОСОБА_2 в строк до 20.06.2013 р. сплатити 50 000, 00 доларів США, до 31.12.2013 р. - 25 000, 00 доларів США в рахунок купівлі автозаправного комплексу, що знаходиться за адресою: Черкаська обл., Золотоніський район, с. Піщане (101 км автомобільної дороги Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя) згідно договору, засвідченого 03.04.2013 р. та зареєстрованого за №333 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, є безпідставним, оскільки у розписці відсутні посилання на те, що вказані в ній фізичні особи ОСОБА_3 та ОСОБА_2, складаючи розписку, діяли від імені юридичних осіб, а саме: ПП „Парадіс Нова” (позивача) та ПП „Контраст” (відповідача), також в розписці відсутні відбитки печаток зазначених підприємств.
Вищий господарський суд України, залишаючи без змін вказані судові акти, погодився із висновком судів про те, що для позивача і відповідача, як юридичних осіб та сторін оспорюваного договору купівлі-продажу, вказана вище розписка не створює правових наслідків.
Крім того, у 2015 році Приватне підприємство „Парадіс Нова” звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства „Контраст” про розірвання договору купівлі-продажу від 03.04.2013 р. та повернення товару.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач, посилаючись за ст. 235 Цивільного кодексу України, зазначав, що під час укладення спірного Договору купівлі-продажу його сторони мали намір приховати укладення іншого правочину, тобто у даному випадку договір купівлі-продажу є удаваним.
Рішенням господарського суду Київської області від 30.06.2015 р. у справі № 911/2091/15 за позовом ПП „Парадіс Нова” до ПП „Контраст” за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - ОСОБА_2, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ОСОБА_3, про розірвання договору та повернення товару позов задоволено частково і вирішено розірвати договір купівлі-продажу комплексу, нежилого приміщення з розстроченням платежу від 03.04.2013 р., посвідчений ОСОБА_5, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 333, та залишено без розгляду позовну вимогу про витребування від Приватного підприємства „Контраст” на користь Приватного підприємства „Парадіс Нова” товару (комплексу, нежитлового приміщення, 101 км. автомобільної дороги Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя, що знаходиться на території Піщанської с/ради Золотоніського району Черкаської області).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 р. рішення господарського суду Київської області від 30.06.2015 р. у справі № 911/2091/15 скасовано частково і прийнято нове рішення по справі № 911/2091/15, яким у задоволенні позову приватного підприємства „Парадіс Нова” до приватного підприємства „Контраст”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2, та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3, про розірвання договору та повернення товару відмовлено повністю.
При цьому, скасовуючи рішення господарського суду Київської області від 30.06.2015 р. у справі № 911/2091/15, Київський апеляційний господарський суд у своїй постанові від 09.11.2015 р. зазначив, що позивачем належними засобами доказування не доведено того, що при укладенні вказаного договору купівлі-продажу сторони мали на увазі укладення іншого договору. При цьому, йдеться саме про укладення зовсім іншого виду договору, а не просто зміну деяких умов договору купівлі-продажу, у тому числі, в частині строків оплати та суми товару. Позивачем не вказано який саме договір сторони мали на увазі, укладаючи договір купівлі-продажу. Не доводиться укладення іншого виду договору, а вказується про необхідність застосування умови в частині розміру ціни продажу вказаній у розписці, але при цьому не йдеться, що сторони мали на увазі інший вид договору ніж договір купівлі-продажу, який було укладено. Розписка, якою ніби - то встановлено іншу ціну товару, не свідчить про удаваність договору купівлі-продажу, оскільки позивачем не доведено, що метою оспорюваного договору є приховання іншого виду правочину. У даному контексті слід зазначити, що вказана розписка не є доказом укладення іншого виду правочину, який би встановлював інакші цивільно-правові відносини між сторонами, тобто відносини відмінні від купівлі-продажу. Крім цього, як вже зазначалось, судовими рішеннями було встановлено обставини відсутності правових наслідків оформлення розписки для позивача і відповідача, як юридичних осіб та сторін оспорюваного договору купівлі-продажу. Основною метою спірного договору купівлі-продажу з розстроченням платежу є передача продавцем у власність покупця майна та відповідно прийняття його останнім і сплата ціни вказаного товару продавцю. Протилежного позивачем не доведено. Отже, укладаючи вказаний договір воля сторін не була спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені договором купівлі-продажу. Наведені обставини виключають можливість правового висновку про удаваність правочину та застосування до даних правовідносин сторін умов узгоджених в Розписці від 03.04.2013 року, в частині оплати майна.
Постановою Вищого господарського суду України від 02.03.2016 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 р. у справі № 911/2091/15 залишено без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 цього ж кодексу обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Суд вважає за необхідне зазначити, що вищевказані обставини були встановлені постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 р. у справі № 911/2091/15 за позовом ПП „Парадіс Нова” до ПП „Контраст” за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - ОСОБА_2, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ОСОБА_3, про розірвання договору та повернення товару та рішенням господарського суду Київської області від 10.11.2014 р. у справі № 911/902/14.
Отже, суд дійшов висновку, що вищевказані обставини є доведеними і не підлягають доказуванню на підставі ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.
Як було зазначено вище, позивач у своїй позовній заяві просить визнати договір купівлі-продажу комплексу, нежилого приміщення з розстроченням платежу від 03.04.2013 р., укладений між ПП „Парадіс Нова” та ПП „Контраст”, удаваним.
З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 655 цього ж кодексу за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 657 цього ж кодексу договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Статтею 691 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.
Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.
Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.
Статтею 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.
Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства. Згідно з ст. 235 цього ж кодексу удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Пунктом 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” передбачено, що за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.
Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.
До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.
Пунктом 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними” передбачено, що фіктивний правочин (стаття 234 ЦК України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.
З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним.
У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.
Встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У процесі розгляду справи позивачем у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували обставини укладення позивачем та відповідачем спірного договору купівлі-продажу комплексу, нежилого приміщення з розстроченням платежу від 03.04.2013 р. для приховання іншого правочину.
Також, таких обставин не було встановлено і самим судом у процесі розгляду справи.
Крім того, як було зазначено вище, таких обставин не було встановлено і Київським апеляційним господарським судом при перегляді в апеляційному порядку рішення господарського суду Київської області від 30.06.2015 р. у справі № 911/2091/15.
Отже, враховуючи те, що, як було зазначено вище, у процесі розгляду справи судом не було встановлено обставин укладення позивачем та відповідачем спірного договору купівлі-продажу комплексу, нежилого приміщення з розстроченням платежу від 03.04.2013 р. для приховання іншого правочину, то позовна вимога позивача до відповідача про визнання його удаваним, є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини, викладені у позовній заяві позивача, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, його позовні вимоги є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити у задоволенні позову повністю.
Суддя В.М.Бацуца
Повний текст рішення підписаний
29 квітня 2016 р.