61022, м. Харків, пр. Науки, 5, телефон 096-068-16-02
11.05.2016 Справа № 905/1774/15
Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.
розглянувши матеріали скарги Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_1 РОЗВИТКУ”, м. Київ
до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області
про визнання дій та бездіяльності протиправною та безпідставною; скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження; зобов'язання відкрити виконавче провадження та провести виконавчі дії
у справі за позовом: Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_1 РОЗВИТКУ”, м. Київ
до відповідача: Державного підприємства “Донецька залізниця”, м. Донецьк
про стягнення 3497999,33 доларів США
Представники сторін
від позивача: не з'явився
від відповідача : не з'явився
від ВДВС: не з'явився
Рішенням господарського суду Донецької області від 10.11.2015 по справі №905/1774/15 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_1 РОЗВИТКУ” м. Київ до Державного підприємства “Донецька залізниця”, м. Донецьк задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства “Донецька залізниця”, м. Донецьк (83000, м.Донецьк, вул. Артема, 68, ЄДРПОУ 01074957) на користь Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_1 РОЗВИТКУ” (01135, м. Київ, вул. Чорновола В'ячеслава, буд. 25, ЄДРПОУ 36470620) заборгованість за поточними процентами у розмірі 27764,02 доларів США, заборгованість за простроченими процентами у розмірі 280725,09 доларів США.
На виконання даного рішення господарського суду Донецької області 18.12.2015 було видано відповідний наказ.
Публічне акціонерне товариство “ОСОБА_1 РОЗВИТКУ”, м. Київ звернувся до суду зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області, відповідно до якої просить суд:
- визнати дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 по винесенню 19.02.2016 постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження по ВП №50226860 про стягнення з ДП “Донецька залізниця” сум боргу на користь ПАТ “ВБР”, протиправними та безпідставними;
- визнати бездіяльність головного державного виконавця Відділу ПВР Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 по невиконанню рішення суду про стягнення з ДП “Донецька залізниця”, протиправною та безпідставною;
- визнати бездіяльність начальника Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_3 по неконтролюванню правильності й повноти виконання наказу суду про стягнення з ДП “Донецька залізниця” на користь ПАТ “ВБР” сум боргу, протиправною та безпідставною;
- скасувати Постанову головного державного виконавця Відділу ПВР Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 від 19.02.2016 про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №50226860 про стягнення з ДП “Донецька залізниця” на користь ПАТ “ВБР” боргу;
- зобов'язати посадових осіб Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області відкрити виконавче провадження по примусовому виконанню наказу від 18.12.2015 про примусове виконання рішення господарського суду Донецької області по справі №905/1774/15 про стягнення з Державного підприємства “Донецька залізниця” на користь ПАТ “ВБР” борг у розмірі 308489,11 дол. США та провести виконавчі дії для повного, своєчасного виконання рішення суду про стягнення з ДП “Донецька залізниця” на користь ПАТ “ВБР” сум боргу, в порядку, встановленому ЗУ “Про виконавче провадження” та Інструкцією “З організації примусового виконання рішень”, саме про які й просив ПАТ “ВБР” у свої заяві про відкриття виконавчого провадження;
- з приводу порушень закону, на підставі ст. 90 ГПК України постановити окрему ухвалу у відношенні до головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 та начальника Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_4 для направлення її нами до керівництва відповідного органу ДВС вищого рівня для вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності його, та до правоохоронних органів для вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності його за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст. 367 та ч.2 ст. 382 КК України.
Скарга вмотивована тим, що головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 не вірно розтлумачено п.8 ч.1 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження”, на яку він посилається в постанові про відмову у відкритті виконавчого провадженням від 19.02.2016, а тому невиконання рішення суду є безпідставним, протиправним та таким, що не відповідають вимогам ч.2 ст. 19 Конституції України, а також ст.ст. 1, 26 Закону України “Про виконавче провадження”. Скаржник вважає, що головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 допустив у своїй діяльності нехтування прав та законних інтересів Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_1 РОЗВИТКУ”, м. Київ як стягувача.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 15.03.2016 скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні.
Представник скаржника в судові засідання не з'явився.
Від скаржника 01.04.2016 надійшла заява № 5794 від 28.03.2016 про розгляд скарги без участі представника скаржника та витребування доказів з відділу ДВС, а саме:
- довідку з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень по ВП №50226860, яка формується з робочого комп'ютеру державного виконавця (в підрозділі "Довідка з ЄДРВП (Ctrl + ID)" розділу "Витяги" програми "ВП Виконавець") за допомогою Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень (внутрішній доступ);
- повну відомість дій користувача "Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_2С." за період з 17.02.2016 по 23.02.2016, яка формується з робочого комп'ютеру державного виконавця за допомогою Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень (внутрішний доступ). Ухвалою господарського суду Донецької області від 06.04.2016 задоволено клопотання про витребування доказів.
Від скаржника 19.04.2016 надійшла заява № 7391 від 13.04.2016 про розгляд скарги без участі представника скаржника. Суд задовольняє клопотання скаржника.
Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області через канцелярію суду 14.04.2016 надав клопотання про відкладання розгляду скарги №330/4-15П/2009 від 04.03.2016, яке було судом задоволено, а 26.04.2016 до суду надійшов лист від 20.04.2016 №330/4-15П/2740, в якому головний державний виконавець Шмаков Р.С. Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області зазначив, що 11.04.2016, у відповідності до постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.04.2016, відкрито виконавче провадження з виконання наказу від 18.12.2015 № 905/1774/15.
Представник відповідача (боржника) також в жодне судове засідання не з'явився, пояснень по суті скарги не надав.
За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 83000, м. Донецьк, вул. Артема, 68. Аналогічна адреса зазначена позивачем в скарзі.
У відповідності до листа Харківської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку “Укрпошта” від 10.02.2016р. № 7-14-72 відділення поштового зв'язку призупинили приймання та пересилання поштових відправлень на адресу населених пунктів Донецької та Луганської областей, у т.ч. м. Донецьк, у зв'язку з чим ухвали суду направлялись на електронну пошту Державного підприємства “Донецька залізниця” відповідача (боржника), зазначену в клопотанні відповідача (боржника) від 08.09.2015, про що свідчать відповідні витяги з журналу обліку вихідної електронної пошти. Крім того, ухвали суду були розміщені на сторінці господарського суду Донецької області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет.
Таким чином, відповідач (боржник) був належним чином повідомлений про час і місце судових засідань.
Розгляд скарги відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши вказану скаргу, господарським судом встановлено наступне:
Стягувач, Публічне акціонерне товариство “ОСОБА_1 РОЗВИТКУ”, м. Київ звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області, м.Краматорськ з заявою про відкриття виконавчого провадження та примусове стягнення суми боргу № 2815 від 08.02.2016.
19.02.2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, м. Краматорськ винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 50226860, згідно якої державний виконавець відмовляє в прийнятті до провадження виконавчого документу та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу №905/1774/15 від 18.12.2015.
Постанова мотивована тим, що оскільки боржник знаходиться у м. Донецьк, де згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1085-р від 7 листопада 2014 “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення” органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, у зв'язку з чим виконавчі дії на тимчасово неконтрольованій території не проводяться. Також, в постанові виконавець посилається на те, що боржник не може бути проінформований про відкриття виконавчого провадження у визначений законом спосіб, оскільки Українське державне підприємство поштового зв'язку “Укрпошта” не приймають до відправлення кореспонденцію, адресовану до міст, на території яких проводиться АТО. У зв'язку з чим, державним виконавцем, з посиланням на п.8 ч.1 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження” відмовлено у прийнятті до виконання наказу №905/1774/15 від 18.12.2015.
За приписами ч.1 ст.121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
29.02.2016 року Публічне акціонерне товариство “ОСОБА_1 РОЗВИТКУ” м. Київ отримало постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 50226860 та в межах встановленого законом строку для оскарження дій державного виконавця, звернувся до господарського суду із скаргою (скарга відправлена до суду 10.03.2016).
Згідно ст.ст. 1, 2 Закону України “Про виконавче провадження” та ст. 115 ГПК України виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу". У відповідності до ст. 1 зазначеного Закону завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження”, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
В постанові про відмову у відкритті виконавчого провадження від 19.02.2016 року виконавча служба посилається Закон України “Про боротьбу з тероризмом” та Закон України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”.
Проте, положення зазначених законів не передбачають, що знаходження боржника на території проведення АТО є обставиною, що виключає здійснення виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.
Крім того, жодний законодавчий акт, яким регулюються правовідносини та особливості застосування законодавства в зоні проведення антитерористичної операції не містять заборони, щодо виконання рішень судів по відношенню до боржників, які мають реєстрацію на території, яка наразі знаходиться в зоні проведення АТО. Законодавець запровадив мораторій на примусову реалізацію предметів іпотеки, розташованих на території проведення АТО (ст.9 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”), проте інших заборон, пов'язаних із виконанням зобов'язань та проведенням дій направлених на виконання рішення суду не встановлено.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 12.01.2016 справа № 20/278, від 01.03.2016 року справа № 908/532/15-г.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно ст. 129 Конституції України одним із засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
За змістом статей 115 Господарського процесуального кодексу України та 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.
Згідно з вимогами ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Вирішуючи справу "Шмалько проти України" Європейський суд з прав людини в п.43 свого рішення від 20.07.2004р. дійшов наступного висновку: "Суд наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, як би стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
Також, як зазначив Конституційний Суд України в пункті 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012, за практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Таким чином, виконавче провадження - це завершальна стадія судового провадження, тому відмова державного виконавця у відкритті виконавчого провадження в даному випадку позбавляє стягувача можливості реалізувати своє право на судовий захист.
При цьому, неможливість надіслання боржникові постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення може утруднити виконання рішення, але не унеможливлює його виконання.
Суди також опинилися в умовах, які утруднюють надсилання кореспонденції сторонам, розташованим у населених пунктах, на територію яких не здійснюється пересилення кореспонденції, однак, керуючись зазначеними вище приписами Конституції України щодо доступу до правосуддя, суди приймають всі можливі заходи щодо повідомлення сторін про час та місце розгляду справ та забезпечують реалізацію державних гарантій щодо права на справедливий суд.
За змістом ст. 36 Закону України “Про виконавче провадження” за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Проте, таке звернення можливе тільки після порушення виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 31 Закону України “Про виконавче провадження” допускається повідомлення учасників виконавчого провадження засобами факсимільного зв'язку або електронною поштою. До того, державний виконавець не позбавлений права вимагати авансування витрат стягувачем на проведення виконавчих дій в порядку ст. 41 Закону, з метою забезпечення кур'єрської (комерційної) доставки пошти на адресу боржників. У зв'язку з чим, суд вважає, що державний виконавець заздалегідь ухилився від намагань забезпечити виконання судового рішення.
Відповідно до п. 1 ст. 11 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Чинне законодавство України, у т.ч. Закон України “Про виконавче провадження” надає виконавчій службі широке коло повноваження для своєчасного та повного вчинення виконавчих дій з метою виконання судових рішень, які набрали законної сили.
Згідно з положеннями п. 1 ст. 25 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Наданий стягувачем до виконання виконавчий документ суду повністю відповідає вимогам, передбаченим Законом України “Про виконавче провадження”.
За змістом ст. 32 Закону України “Про виконавче провадження” первісними заходами щодо примусового виконання рішення зі стягнення заборгованості полягає у зверненні стягнення на кошти та майно боржника. При цьому, згідно ст. 52 зазначеного Закону, стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
Відповідно до положень ст. 20 Закону України “Про виконавче провадження” виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Державний виконавець вправі провадити виконавчі дії щодо виявлення та звернення стягнення на кошти, які перебувають на рахунках та вкладах боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
Враховуючи встановлене Законами України “Про банки та банківську діяльність”, “Про виконавче провадження” право державного виконавця до доступу до банківської таємниці та право накладати арешт на кошти, які знаходяться на рахунках в банківських установах України та звертати стягнення на арештовані кошти в рахунок виконання відповідних рішень, суд зазначає про реальну можливість проведення виконавчих дій, направлених на виявлення інформації щодо наявності грошових коштів боржника на рахунках в банківських установах за рахунок яких можливе виконати рішення суду по справі.
Крім того, можна припустити, що навіть фактична реєстрація підприємства на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, не виключає можливості знаходження майна боржника поза межами такої території. Однак, виявити такі обставини виконавча служба має право лише в рамках відкритого виконавчого провадження.
На день прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження або ж постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження виконавча служба ще не може знати, чи зможе вона виконати рішення суду або ні. Про можливість виконання або не виконання судового рішення виконавчій службі стане відомо тільки при виконанні рішення суду.
Аналогічна правова позиція викладена в листі Міністерства юстиції України від 16.11.2015 №30850-0-33-15/20.
Відповідно до Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” проведення реєстраційних дій щодо зміни місцезнаходження юридичних осіб та місця проживання фізичних осіб - підприємців, місцезнаходженням/місцем проживання яких є територія проведення антитерористичної операції, здійснюється щодо юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців державними реєстраторами реєстраційних служб територіальних органів Міністерства юстиції України в областях та місті Києві. Проте, боржник не скористалися своїм правом щодо зміни місця реєстрації протягом всього часу проведення АТО. У зв'язку з чим суд не може погодитися з тим, що захист інтересів боржника, який не здійснює жодних дій щодо виконання судового рішення по справі, має пререгативне становище по відношенню до інтересів добросовісного стягувача.
Відповідно до положень постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 року, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Враховуючи приписи Господарського процесуального кодексу України, Закону України “Про виконавче провадження”, пункту 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України”, у суду відсутні повноваження скасовувати рішення органів Державної виконавчої служби. Натомість встановивши обґрунтованість доводів заявника, суд може визнати постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною. Як зазначено в інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-08/369 від 29.06.2010 “Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України”, вимога скаржника щодо скасування постанови чи іншого акта органу Державної виконавчої служби за своєю правовою природою тотожна вимозі про визнання їх недійсними. Тому у господарського суду відсутні правові підстави для відмови в задоволенні скарги лише з тієї причини, що в ній зазначається про скасування відповідної постанови (акта), а не про визнання його недійсним.
За таких обставин, та враховуючи конституційний принцип доступність до правосуддя всіх осіб, незалежно від міста їх реєстрації, застосовану у цієї справі практику Європейського суду з прав людини щодо недопустимості ухилення від виконання судових рішень, яка є обов'язковою для національних судів згідно Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, враховуючи також справедливий баланс інтересів стягувача та боржника, суд приходить до висновку про визнання незаконними дій головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 по винесенню 19.02.2016 постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження по ВП №50226860; визнає недійсною Постанову головного державного виконавця Відділу ПВР Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 від 19.02.2016 про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №50226860.
Щодо вимог про визнання бездіяльності головного державного виконавця Відділу ПВР Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 по невиконанню рішення суду про стягнення з ДП “Донецька залізниця”, протиправною та безпідставною, господарський суд зазначає наступне.
За своїм змістом бездіяльність є формою поведінки особи, яка полягає у невиконанні нею дій, які вона повинна була і могла вчинити відповідно до покладених на неї посадових обов'язків згідно з законодавством України.
Законом України "Про виконавче провадження" передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Однак, виконавче провадження за примусовим виконанням рішення не було розпочато. Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 було прийнято постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, а ніяких дій після винесення означеної постанови законодавством України не передбачено.
Отже, зазначені вимоги є такими, що задоволенню не підлягають.
Стосовно вимог про визнання бездіяльності начальника Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_3 по неконтролюванню правильності й повноти виконання наказу суду про стягнення з ДП “Донецька залізниця” на користь ПАТ “ВБР” сум боргу, протиправною та безпідставною суду зазначає наступне.
В статті 83 Закону України “Про виконавче провадження”, контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. Контроль за законністю виконавчого провадження здійснюють Міністерство юстиції України через Департамент державної виконавчої служби, а Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі - через відповідні управління державної виконавчої служби.
Згідно п.2 ч.1 ст.84 Закону України "Про виконавче провадження", здійснювати перевірку законності виконавчого провадження мають право заступники начальника Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі - начальники управлінь державної виконавчої служби, їх заступники - щодо виконавчого провадження, яке перебуває на виконанні у відділі примусового виконання рішень таких управлінь і районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділах державної виконавчої служби, підпорядкованих зазначеним управлінням юстиції.
Отже, функції контролю за підпорядкованими структурами (службовцями) та перевірка законності їх дій лежать у сфері площини публічно-правових відносин, а отже у даному випадку суб'єкт оскарження підпадає під поняття суб'єкта владних повноважень.
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Виходячи зі змісту вимоги скарги на бездіяльність начальника Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_3, вона не стосується дій або бездіяльності суб'єкта оскарження щодо вчинення саме виконавчих дій по виконанню рішення у даній справі, а стосується не реагування начальника відділу на дії підпорядкованих працівників, а отже розгляд поданої скарги не може бути здійснено відповідно до норм ст. 121-2 ГПК України.
Враховуючи те, що стягувачем оскаржується бездіяльність посадової особи, а саме: начальника Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, який є суб'єктом владних повноважень в розумінні положень ст. 3 КАС України, щодо невиконання повноважень з контролю за діяльністю підпорядкованого йому державного виконавця та неналежного розгляду скарги, а не дії пов'язані з виконанням рішення суду, така вимога повинна розглядатись в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п .9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" у вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання , зокрема, статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 62 пунктів 1-3, 5, 6, 9 частини першої статті 63, статті 64, розділів XI, XII, XII-1 ГПК тощо.
Згідно п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
На підставі вищевикладеного, суд припиняє провадження у справі стосовно вимоги позивача про визнання бездіяльності начальника Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_3 по неконтролюванню правильності й повноти виконання наказу суду про стягнення з ДП “Донецька залізниця” на користь ПАТ “ВБР” сум боргу, протиправною та безпідставною.
Скаржник також просить суд зобов'язати посадових осіб Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області відкрити виконавче провадження по примусовому виконанню наказу від 18.12.2015 про примусове виконання рішення господарського суду Донецької області по справі №905/1774/15 про стягнення з Державного підприємства “Донецька залізниця” на користь ПАТ “ВБР” борг у розмірі 308489,11 дол. США та провести виконавчі дії для повного, своєчасного виконання рішення суду про стягнення з ДП “Донецька залізниця” на користь ПАТ “ВБР” сум боргу, впоряди, встановленому ЗУ “Про виконавче провадження” та Інструкцією “З організації примусового виконання рішень”, саме про які й просив ПАТ “ВБР” у свої заяві про відкриття виконавчого провадження.
Згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, положення якої мають застосовуватися при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність Державної виконавчої служби ( п. 9.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України"), господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи, що згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.04.2016 відкрито виконавче провадження з виконання наказу від 18.12.2015 №905/1774/15, суд припиняє провадження стосовно вимоги щодо зобов'язання посадових осіб Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області відкрити виконавче провадження по примусовому виконанню наказу від 18.12.2015 про примусове виконання рішення господарського суду Донецької області по справі №905/1774/15 про стягнення з Державного підприємства “Донецька залізниця” на користь ПАТ “ВБР” борг у розмірі 308489,11 дол. США.
За правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена в п.7 постанови № 14 від 26.12.2003 „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які, згідно із Законом України "Про виконавче провадження", можуть здійснюватися тільки за розсудом державного виконавця або відповідної посадової особи державної виконавчої служби чи скасовувати їх акти, у звязку з чим суд відмовляє в задоволенні вимоги провести виконавчі дії для повного, своєчасного виконання рішення суду про стягнення з ДП “Донецька залізниця” на користь ПАТ “ВБР” сум боргу, впорядку, встановленому ЗУ “Про виконавче провадження” та Інструкцією “З організації примусового виконання рішень”, саме про які й просив ПАТ “ВБР” у свої заяві про відкриття виконавчого провадження.
В задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_1 РОЗВИТКУ”, м. Київ на підставі ст. 90 ГПК України постановити окрему ухвалу у відношенні до головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 та начальника Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_3 для направлення її до керівництва відповідного органу ДВС вищого рівня для вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності, та до правоохоронних органів для вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності його за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст. 367 та ч.2 ст. 382 КК України, господарський суд вважає за необхідне відмовити, у зв'язку з відсутністю підстав для його задоволення.
Керуючись ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд
Скаргу Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_1 РОЗВИТКУ”, м. Київ до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області задовольнити частково.
Визнати дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 по винесенню 19.02.2016 постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження по ВП №50226860 про стягнення з ДП “Донецька залізниця” сум боргу на користь ПАТ “ВБР” незаконними.
Визнати недійсною Постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 від 19.02.2016 про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №50226860 про стягнення з ДП “Донецька залізниця” сум боргу на користь ПАТ “ВБР” .
Припинити провадження по скарзі стосовно вимог щодо визнання бездіяльності начальника Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_3 по неконтролюванню правильності й повноти виконання наказу суду про стягнення з ДП “Донецька залізниця” на користь ПАТ “ВБР” сум боргу, протиправною та безпідставною та зобов'язання посадових осіб Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області відкрити виконавче провадження по примусовому виконанню наказу від 18.12.2015 про примусове виконання рішення господарського суду Донецької області по справі №905/1774/15 про стягнення з Державного підприємства “Донецька залізниця” на користь ПАТ “ВБР” борг у розмірі 308489,11 дол. США.
В іншій частині вимог відмовити.
Суддя Г.Є. Курило