Кіровоградської області
16 травня 2016 рокуСправа № 912/1048/16
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Балика В.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 912/1048/16
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до відповідача: Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради
про стягнення 292491,63 грн
за участі представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність від 18.04.2014 № 14-96;
від відповідача - ОСОБА_2, довіреність від 04.01.2016 № 10.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради грошових коштів у сумі 292491,63 грн, з яких 91886,95 грн пені, 186399,09 грн інфляційних втрат та 14205,59 грн 3% річних, нарахованих позивачем у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу від 28.01.2014 № 2265/14-КП-18.
Ухвалою від 21.03.2016 господарським судом порушено провадження у справі за даним позовом, розгляд справи у судовому засіданні призначено на 27.04.2016 о 15:00.
У судовому засіданні 27.04.2016 оголошувалась перерва до 15:00 16.05.2016.
Представником позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримано повністю.
Відповідач подав відзив на позовну заяву від 27.04.2016 за № 498, за змістом якого позовні вимоги визнав у повному обсязі, водночас просить суд зменшити розмір пені, нарахованої позивачем, до 95%.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Господарський суд враховує, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду спору по суті у даному судовому засіданні, строк розгляду спору спливає 18.05.2016, а відтак суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.
Розглянувши наявні матеріали справи, оцінивши надані представниками сторін пояснення, господарський суд встановив такі обставини справи.
Між Публічним акціонерним товариством "НАК "Нафтогаз України" (Продавець) та Комунальним підприємством "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради (Покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу від 28.01.2014 № 2265/14-КП-18 (надалі за текстом - Договір), з подальшим укладенням додаткових угод №№1-5 до нього (а.с. 14-18).
За умовами даного Договору Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору.
Позивач на виконання умов Договору поставив відповідачеві протягом січня-квітня 2014 року та жовтня-грудня 2014 року природний газ на загальну суму 2269532,37 грн, що підтверджується актами приймання-передачі (а.с. 19-25). У названих актах визначено фактичні обсяги переданого газу, його ціна та остаточна вартість. Акти підписано без зауважень Постачальником, Покупцем, а також газорозподільною організацією.
Відповідно до п. 6.1 Договору у разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється Покупцем до 14-го числа місяця (включно), наступного за місяцем поставки газу.
Позивач стверджує, що відповідач свої зобов'язання за Договором виконав, але з простроченням строків, передбачених умовами Договору.
Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 186399,09 грн та 3% річних у сумі 14205,59 грн на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, а також 91886,95 грн пені на підставі п. 7.2 Договору.
При вирішенні даного спору господарський суд враховує наступне.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується або виконано з порушенням обумовлених сторонами у договорі чи законом строку.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу частини другої статті 193, статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217, частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (стаття 547 Цивільного кодексу України).
За розрахунками позивача ним здійснено нарахування:
- за зобов'язаннями січня 2014 року - 52513,41 грн інфляційних втрат, 4493,45 грн 3% річних, 23345,00 грн пені;
- за зобов'язаннями лютого 2014 року - 53426,74 грн інфляційних втрат, 4758,00 грн 3% річних, 27851,47 грн пені;
- за зобов'язаннями березня 2014 року - 21386,54 грн інфляційних втрат, 2193,96 грн 3% річних, 14672,31 грн пені;
- за зобов'язаннями квітня 2014 року - 4451,45 грн інфляційних втрат, 599,85 грн 3% річних, 4242,94 грн пені;
- за зобов'язаннями жовтня 2014 року - 1875,93 грн інфляційних втрат, 153,92 грн 3% річних, 1436,68 грн пені;
- за зобов'язаннями листопада 2014 року - 12594,53 грн інфляційних втрат, 553,48 грн 3% річних, 5165,92 грн пені;
- за зобов'язаннями грудня 2014 року - 40150,49 грн інфляційних втрат, 1452,93 грн 3% річних, 15172,63 грн пені.
Господарський суд, перевіривши розрахунок позивача, дійшов висновку, що ним правомірно здійснено нарахування пред'явлених до стягнення сум, яке відповідає умовам Договору та вимогам чинного законодавства, підставно обрано періоди нарахуванням інфляційних втрат, 3% річних та пені, а відтак вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідач правом на подання суду доказів, які б спростовували позовні вимоги, не скористався, власний контррозрахунок сум, заявлених до стягнення, суду не подав, позовні вимоги визнав у повному обсязі.
Водночас, при розгляді клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 95%, викладене у відзиві на позовну заяву, господарський суд враховує таке.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій (ч.1 ст. 233 ГК України). Схоже правило міститься в частини 3 статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання закріплено у пункті 3 частини 1 статті 83 ГПК України (постанова Верховного Суду України від 03.12.2013 у справі № 908/43/13-г).
Статтею 83 ГПК України надано господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.
Як роз'яснено у підпункті 3.17.4 пункту 3.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи питання про зменшення неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.
Укладаючи Договір, зокрема в частині умов щодо строку остаточного розрахунку за фактично переданий природний газ Відповідач повинен був усвідомлювати свої можливості щодо здійснення своєчасного розрахунку, а відтак його твердження щодо виключність обставин, за яких відповідач був позбавлений можливості розрахуватись за переданий йому природний газ судом відхиляються. Суд дійшов висновок, що розмір нарахованої пені є співрозмірним з періодами прострочення та вартістю фактично переданого природного газу, оплата якого прострочена.
Всупереч положенням статті 33 ГПК України відповідач не обґрунтував винятковість випадку у спірних правовідносинах сторін щодо обставин прострочення відповідачем грошового зобов'язання, а також не довів факту порушення інших інтересів відповідача (крім майнових) внаслідок стягнення неустойки.
Враховуючи наведене суд не вбачає підстав для застосування статті 233 Господарського кодексу України для зменшення неустойки.
В силу вимог статті 49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору у сумі 4388,00 грн покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. 50 років Жовтня, 32-а, ідентифікаційний код 00185330) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 292491,63 грн, з яких 91886,95 грн пені, 186399,09 грн інфляційних втрат та 14205,59 грн 3% річних, а також 4388,00 грн судового збору.
Наказ видати позивачеві після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.
Повне рішення складено 17.05.2016
Суддя В.М. Балик