номер провадження справи 20/37/16
16.05.2016 Справа № 908/743/16
За позовом Приватного акціонерного товариства “Завод напівпровідників” (69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 16)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький індустріально-механічний завод” (69106, м. Запоріжжя, вул. Фінальна, буд. 1Д; 70424, Запорізька область, Запорізький район, с. Розумівка, вул. Леніна, буд. 1 Б)
про стягнення суми 387225,42 грн.
Суддя Гандюкова Л.П.
Представники сторін:
Від позивача - ОСОБА_1 (дов. № 7 від 18.01.2016 р.);
Від відповідача - не з'явився
Заявлений позов про стягнення з відповідача суми 381410,22 грн. - основного боргу, суми 3432,69 грн. - індексу інфляції, суми 2382,51 грн. - 3% річних.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.03.2016 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/743/16, справі присвоєно номер провадження 20/37/16, справу призначено до розгляду на 18.04.2016 р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 28.04.2016 р., 16.05.2016 р.
У судовому засіданні 16.05.2016 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, які мотивовано наступним. Позивачем за умовами договору поставки № 8 від 29.01.2015 р. та специфікації № 1, згідно з видатковою накладною № 80001697 від 29.01.2015 р., поставлено відповідачу товар. 02.03.2015 р. відповідач повернув частину товару позивачу на загальну суму 22121,93 грн., що підтверджується видатковою накладною № ВП-0000002 від 03.02.2015 р. Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2015 р. за відповідачем по договору № 8 обліковується заборгованість у розмірі 381410,22 грн. Обґрунтовуючи позов ст.ст. 526, 530, 662, 663 ЦК України, просить позов задовольнити.
Відповідач у судові засідання не з'являвся, причини неявки суду невідомі. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином: ухвала про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення розгляду справи від 18.04.2016 р. направлялися відповідачу на адресу, зазначену в позовній заяві: 69106, м. Запоріжжя, вул. Фінальна, буд. 1Д. Отримання відповідачем 29.03.2016 р. ухвали про порушення провадження у справі підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 34). Згідно зі Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 28.04.2016 р. місцезнаходження відповідача змінено, адресою відповідача є: 70424, Запорізька область, Запорізький район, с. Розумівка, вул. Леніна, буд. 1Б. Ухвала суду від 28.04.2016 р. направлена відповідачу за зміненою адресою, зобов'язано позивача направити відповідачу копію позовної заяви на нову адресу. Направлення відповідачу копії позовної заяви з розрахунком підтверджується описом вкладення в цінний лист № 6900901319440 від 10.05.2016 р. Будь-яких заяв, клопотань, письмового відзиву від відповідача до суду не надійшло.
У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. N 18 роз'яснено, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Суд визнав можливим розглянути справу в порядку ст. 75 ГПК України у відсутність відповідача за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, оригінали яких оглядалися в судових засіданнях, вислухавши пояснення представника позивача, суд
29.01.2015 р. між Приватним акціонерним товариством “Завод напівпровідників” (постачальник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Запорізький індустріально-механічний завод” (покупець за договором, відповідач у справі) укладено договір поставки № 8, за умовами якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити та передати у власність покупцю товар згідно з специфікацій (додатків) до договору, а покупець зобов'язався прийняти товар й оплатити його в повному об'ємі в порядку та на умовах договору (п. 1.1). Кількість, вартість, строки поставки зазначаються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору (п. 1.2).
Датою поставки товару вважається дата підписання покупцем видаткової накладної постачальника (п. 2.5).
У розділі 3 договору сторони узгодили суму договору та умови платежу. Відповідно до п. 3.1 загальна сума договору визначається як сума вартості товару по всіх укладених специфікаціях (додатках до договору).
Покупець здійснює оплату в строк, обумовлений в специфікації до даного договору (п. 3.2).
Відповідно до п. 7.1 договір вступає в силу з моменту його підписання його обома сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов'язань по договору.
Між сторонами до договору була підписана специфікація № 1 від 29.01.2015 р. на суму 403532,15 грн. У специфікації визначено найменування товару (насос циркулярний, електродвигун, труба), одиниця виміру, кількість, ціна без ПДВ за одиницю товару, загальна вартість без ПДВ, зазначено загальну вартість (ціну) товару, що підлягає постачанню згідно з специфікації, суму ПДВ. Також у специфікації визначено, що покупець здійснює оплату за товар в строк до 31.12.2015 р. із моменту підписання покупцем видаткової накладної постачальника, по відповідній специфікації.
У підтвердження факту виконання своїх зобов'язань за договором ПАТ «Завод напівпровідників» надано видаткову накладну № 80001697 від 29.01.2015 р. на суму 403532,15 грн. Товар отриманий представником відповідача згідно з довіреностями №№ 5, 6 від 29.01.2015 р., підпис якого на видатковій накладній скріплений круглою печаткою товариства-відповідача. Довіреності підписані керівником та головним бухгалтером товариства-відповідача, підписи яких скріплені круглою печаткою. У довіреностях зазначено, що вони видаються на отримання цінностей від ПАТ «Завод напівпровідників». Позивач виписав відповідачу рахунок-фактуру № 90003590 від 29.01.2015 р. на суму 403532,15 грн.
Листом від 02.03.2015 р. вих. № 02/03-01 відповідач просив позивача розглянути можливість повернення останньому товару (труба) на загальну суму 22121,93 грн. у зв'язку з невідповідністю якісних характеристик товару.
Зазначений товар на загальну суму 22121,93 грн. був повернутий відповідачем позивачу згідно з видатковою накладною № ВП-0000002 від 03.03.2015 р.
Відповідно до позовної заяви, відповідач оплату за отриманий товар взагалі не здійснював. У матеріалах справи мається копія претензії-вимоги від 15.02.2016 р. № 128, відповідно до якої позивач вимагає у відповідача протягом 7 робочих днів перерахувати на зазначений рахунок суму 381410,22 грн. боргу за договором № 8 від 29.01.2015 р., а також суму індексу інфляції та 3% річних.
Враховуючи наявну заборгованість, позивач звернувся до суду з позовом, за яким порушено провадження в даній справі.
Згідно з положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Строком договору, відповідно до ст. 631 ЦК, є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписами ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за умовами договору поставки № 8 від 29.01.2015 р. був поставлений відповідачу товар згідно з видатковою накладною № 80001697 від 29.01.2015 р. на суму 403532,15 грн. У даній видатковій накладній міститься посилання на договір № 8 від 29.01.2015 р. Частину отриманого товару на суму 22121,93 грн. відповідач повернув позивачу згідно з видатковою накладною № ВП-0000002 від 03.03.2015 р.
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Заборгованість відповідача за поставлений товар по договору № 8 від 29.01.2015 р. складає суму 381410,22 грн. (403532,15 грн. (сума поставки) - 22121,93 грн. (сума повернутого товару)).
Задовольняючи позов у частині стягнення основної суми боргу, суд бере до уваги, що факт поставки підтверджується підписаною двома сторонами видатковою накладною, оригінал якої оглядався судом у судовому засіданні, а також частковим поверненням відповідачем отриманого товару, листом відповідача від 02.03.2015 р. Відповідач укладення договору поставки № 8 не заперечив, отримання товару за видатковою накладною, яка покладена в підставу позову, не спростував, доказів виконання грошового зобов'язання за договором № 8 (доказів оплати товару) суду не надав.
Позовна вимога про стягнення суми основного боргу в розмірі 381410,22 грн. є обґрунтованою, доведеною, основаною на законі.
Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача на його користь на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України суми 2382,51 грн. 3% річних, нарахованих за період із 01.01.2016 р. по 16.03.2016 р. включно (76 днів прострочення), та суми 3432,69 грн. індексу інфляції, нарахованої за період із січня 2016 р. по 09.03.2016 р. включно.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Факт порушення відповідачем термінів розрахунків є доведеним. Вимога про стягнення 3% річних та інфляційних заявлена обґрунтовано.
Перевіривши розрахунок 3% річних, здійснений позивачем, судом встановлено, що позивачем допущено арифметичну помилку, оскільки не враховано, що 2016 рік має 366 днів. Здійснивши за допомогою інформаційної системи «Законодавство» перерахунок 3% річних, судом встановлено, що сума 3% річних за заявлений позивачем період з 01.01.2016 р. по 16.03.2016 р. (76 днів прострочення) становить 2376,00 грн., яка стягується з відповідача на користь позивача.
У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 роз'яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Позивач нараховує інфляційні за період із 01.01.2016 р. по 09.03.2016 р., що є невірним, оскільки найменший період визначення індексу інфляції складає місяць. При цьому в розрахунку позивач зазначає, що сукупний індекс інфляції розраховується за три місяці заборгованості та становить 1,009.
Разом з тим, сукупний індекс інфляції за січень-березень 2016 р. за повідомленнями Державної служби статистики України становить 101,501. Сукупний індекс інфляції за період: січень-лютий 2016 р. становить 100,496. Відповідно, згідно з перерахунком суду, здійсненого за допомогою інформаційної системи «Законодавство», інфляційні за період: січень-лютий 2016 р. становлять суму 1893,32 грн., яка стягується з відповідача на користь позивача. При цьому суд бере до уваги, що інфляційні за 9 днів березня не нараховуються, і, враховуючи приписи ст.ст. 22, 83 ГПК України, суд не виходить за межі позовних вимог.
На підставі викладеного, позов у цілому задовольняється частково.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 22, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький індустріально-механічний завод» (70424, Запорізька область, Запорізький район, село Розумівка, вул. Леніна, буд. 1Б, код ЄДРПОУ 33701132) на користь Приватного акціонерного товариства «Завод напівпровідників» (69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 16, код ЄДПОУ 31792555) суму 381410 (триста вісімдесят одна тисяча чотириста десять) грн. 22 коп. основного боргу, суму 2376 (дві тисячі триста сімдесят шість) грн. 00 коп. - 3% річних, суму 1893 (одна тисяча вісімсот дев'яносто три) грн. 32 коп. індексу інфляції, суму 5785 (п'ять тисяч сімсот вісімдесят п'ять) грн. 19 коп. судового збору. Видати наказ.
В іншій частині позову відмовити.
Повне рішення складено 17 травня 2016 р.
Суддя Л.П. Гандюкова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів із дня оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.