номер провадження справи 34/37/16
12.05.2016 Справа № 904/2355/16
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретареві Курочкіній О.О.
За участю представників: від позивача - ОСОБА_1, довіреність № б/н від 25.02.2016 р., від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 31/12-03 від 31.12.2015 р.
Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 904/2355/16,
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ДАНАПРІС» (69118, м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, 4);
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «МД ІСТЕЙТ» (69006, м. Запоріжжя, вул. Валерія Лобановського, 6-А);
про стягнення суми,
До господарського суду Запорізької області 27.04.2016 р. з господарського суду Дніпропетровської області на підставі ст. 17 Господарського процесуального кодексу України надійшла за територіальною підсудністю справа № 904/2355/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ДАНАПРІС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МД ІСТЕЙТ» про стягнення 1308898,41 грн. збитків за Договором № 15-1/НД/ДП/2014 від 15.12.2014 р.
Відповідно до ч. 3 ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.10., справу № 904/2355/16 передано на розгляд судді Науменко А.О.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.04.2016 р. суддею Науменко А.О. прийнято справу № 904/2355/16 до свого провадження, присвоєно номер провадження 34/37/16, справу призначено до розгляду на 12.05.2016 р. о 14-30.
Від позивача через Відділ документального забезпечення господарського суду Дніпропетровської області 21.04.2016 р. на підставі ст. 66 ГПК України надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти у межах суми 1308898,41 грн., що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «МД ІСТЕЙТ» та знаходяться на відповідних розрахункових рахунках.
В обґрунтування зазначеної вище заяви, позивач зазначає, що сума заборгованості за даним позовом виникла у відповідача, в зв'язку з недобросовісним ставленням та неналежним виконанням ним своїх зобов'язань за Договором, в зв'язку з чим сталося розкрадання належної позивачу металопродукції співробітниками складу відповідача. Позивач вказує на те, що органами внутрішніх справ з цього приводу було порушено два кримінальні провадження
Представник заявника вказує на те, що сума збитків заданим позовом є значною для позивача та, незважаючи на неодноразові звернення протягом десяти місяців позивача до відповідача з пропозицією врегулювання ситуації, відповідач ніяким чином не виявив бажання вести переговори з даного приводу.
Враховуючи вищевикладене, на думку позивача при винесені рішення, відповідач буде ухилятися від його виконання.
Таким чином, викладені вище обставини є підставою для подачі з боку позивача заяви про забезпечення позову.
Представник позивача в судовому засіданні 12.05.2016 р. підтримав вимоги, викладені в заяві про забезпечення позову.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що заява позивача про забезпечення позову у справі 904/2355/16 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до приписів статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Позов забезпечується:
- накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;
- забороною відповідачеві вчиняти певні дії;
- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
- зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Про забезпечення позову виноситься ухвала. Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено.
Отже, аналіз приписів закону, який регулює порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову, свідчить, що забезпечення позову є однією з найважливіших гарантій захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб, певним заходом для створення можливості реального виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог; прийняття передбачених законом заходів щодо забезпечення позову є правом суду, який розглядає спір. Заходи про забезпечення позову застосовується судом, виходячи з обставин справи, змісту заявлених позовних вимог.
Пунктом 1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» встановлено, що відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Частинами 2, 4 п. 3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», встановлено що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Позивачем не надано належних доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заявленого заходу до забезпечення позову. Заявлені заходи у вигляді накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «МД ІСТЕЙТ» ґрунтуються лише на посиланнях позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення, тому в задоволенні вищевказаної заяви суд відмовляє.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ДАНАПРІС» про забезпечення позову відмовити.
Суддя А.О. Науменко