номер провадження справи 35/26/16
11.05.2016 Справа № 908/916/16
Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.
при секретарі Осоцькому Д.І.
За участю представників сторін:
Від позивача - ОСОБА_1, дов. № 60/20-19 від 05.01.2015р.
Від відповідача - ОСОБА_2, директор
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
За позовом Концерну “Міські теплові мережі”, м. Запоріжжя
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Електроіндустрія”, м. Запоріжжя
про стягнення 14629,72 грн.
07.04.2016р. до господарського суду Запорізької області звернувся Концерн “Міські теплові мережі” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Електроіндустрія” про стягнення 17409,90 грн.
Позивач, обґрунтовуючи свій позов, посилається на те, що пунктом 4 «Правил користування тепловою енергією» затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року за № 1198 передбачено, що користування споживачем тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії. Не зважаючи на відсутність укладеного договору, з метою недопущення порушення
прав інших мешканців житлового будинку в частині отримання належних послуг з
централізованого опалення за період з березня 2015р. по лютий 2016р. Концерн «МТМ» здійснив відпуск теплової енергії відповідачу на загальну суму 17409,90 грн. Оскільки відповідач не здійснив оплату за отриману теплову енергію, позивач звернувся до суду та просить в примусовому порядку стягнути з відповідача 17409,90 грн., а також сплачений судовий збір в розмірі 1378 грн.
07.04.2016р. автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл, справу призначено до розгляду судді Топчій О.А.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.04.2016р. порушено провадження у справі № 908/916/16, присвоєно справі номер провадження № 35/26/16, розгляд якої призначено на 21.04.2016 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті.
19.04.2016р. через канцелярію господарського суду від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій зазначено, що в зв'язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості за теплову енергію, отриману останнім за період з березня 2015р. по лютий 2016р., в розмірі 2780,18 грн., несплачена сума заборгованості складає 14629,72 грн., яку позивач й просить стягнути з відповідача.
19.04.2016р. через канцелярію господарського суду від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву, в якій зазначено, що за період з 2013 по квітень 2015 з позивачем у відповідача не було ні договорів ні домовленості, ні перемов, не було взагалі ніяких відносин. Відповідач зазначає, що не було теплопостачання та ніякого централізованого опалення. В холодні періоди року приміщення опалювалися за рахунок інших джерел (використання електроенергії). Після отримання від позивача вимоги (від 06.04.2015 вих. № 391/09) про укладання договору, останньому було повідомлено про безпідставність вимоги, про відсутність теплопостачання, намір відключити батареї центрального опалення та прохання направити своїх спеціалістів для їх відключення. Вказана інформація та прохання були в листах від 09..04.201 5 р вих. № 12/00-517 та від. 28.05. 2015 р вих.. № 568 . Відповідач наполягає, що тепло було надано після того, як по тел.. 15-80 надійшли заявки 14 та 15 жовтня 2015 року від працівників Міськводоканалу, примі щення якого знаходиться на першому поверсі гуртожитку над приміщеннями, що орендує відповідач, про відсутність теплопостачання. 26.10 2015 року працівники КП Основание» доповіли, що проблему в теплопостачанні усунули. З цього часу з'явилося теплопостачання і у відповідача. На підставі викладеного, відповідач вважає вимоги позивача про сплату коштів за неспожите в лютому, березні та квітні 2015 року відповідачем тепло - безпідставне та незаконне. Також відповідач вважає, що акти приймання - передачі, які надавалися відповідачу (окрім документів за жовтень-листопад 2015р. та лютий 2016р.) не відповідають вимогам Закону України «Про Бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р № 996-Х1У в частині с.9, а також Положення № 889 - Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 р № 88 п.2.4. Такі документи поверталися позивачу з супровідними листами відповідача 15.02. 2016 вих. № 12/00-805 та від 11.03. 2016. вих. .№ 12/00-832.
В судовому засіданні 21.04.2016р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав зазначених у позовній заяві, просить задовольнити позов у повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.
Представник відповідача у судовому засіданні визнав позовні вимоги в частині нарахування відповідачу заборгованості з жовтня 2015р. по лютий 2016р. в іншій частині позовних вимог заперечив.
В судовому засіданні, розпочатому 21.04.2016р. судом було оголошено перерву до 11.05.2016р.
22.04.2016р. через канцелярію господарського суду від представника позивача надійшов відзив на заперечення, в якому позивач спростовує заперечення відповідача наступним чином. По - перше, як зазначає позивач, нарахування відповідачу здійснювалися відповідно до показів приладу обліку теплової енергії, встановленому на будинку по вул. Сорок років Радянської України, 39-А, пропорційно тепловому навантаженню об'єкта теплопостачання. Оскільки відповідачем не надано будь яких документів на підтвердження факту відсутності теплопостачання у нежитловому приміщенні в зазначені періоди часу (актів обстеження, актів заміру температури тощо), то позивач вважає, що відповідач не довів факт не отримання ним у березі-квітні 2015 року теплової енергії від Концерну МТМ». По - друге, лист № 12/00-517 від 09.04.2015 року не надходив на адресу Концерну «Міські теплові мережі», оскільки він був адресований Директору департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та Директору МКП «Основаніє». Щодо листа відповідача № 12/00-568 від 25.05.2015 року, то на нього була надана відповідь, в якій зазначені підстави неможливості відключення окремого приміщення в житловому будинку. Що стосується посилання відповідача на те, що акти приймання-передачі теплової енергії за березень та квітень 2015 року порушують правила оформлення бухгалтерських документів, то позивач зазначає, що обов'язок споживача оплатити вартість теплової енергії виникає з факту фактичного відпуску Теплопостачальною організацією теплової енергії, а не з факту відпуску теплової енергії на підставі акту приймання-передачі теплової енергії. Таким чином, на думку позивача, акти приймання-передачі не породжують жодних прав та обов'язків, характерних для угоди як виду зобов'язання. В акті прийому-передачі не зафіксовано, які права й обов'язки виникають між сторонами, і для якого інституту договірних зобов'язань вони характерні. Вважає заперечення відповідача необґрунтованими та просить суд задовольнити позовні вимоги Концерну «МТМ».
04.05.2016р. через канцелярію господарського суду від відповідача надійшли пояснення, в яких останній наполягає на початок опалення лише з 26.10.2015р., а також на невідповідність оформлення первинних бухгалтерських документів чинному законодавству.
В судовому засіданні 11.05.2016р., яке було продовжено після закінчення перерви, оголошеної в судовому засіданні 21.04.2016р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених в позові та відзиві на заперечення, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог. Просить стягнути з відповідача заборгованість за отриману тепло енергію в розмірі 14629,72 грн., а також плачений судовий збір в розмірі 1378 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні визнав позовні вимоги в частині нарахування відповідачу заборгованості з жовтня 2015р. по лютий 2016р. В іншій частині позовних вимог заперечив.
В судовому засіданні 11.05.2016р. судом розглянуто заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог від 19.04.2016р.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Заява позивача про зменшення позовних вимог прийнята та задоволена судом, оскільки такі дії позивача не суперечать чинному законодавству та не порушують чиї - небудь права і охоронювані законом інтереси. Спір розглядається з урахуванням наданих зменшень, про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 14629,72 грн.
Справа розглянута за заявою представників сторін без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
В судовому засіданні 11.05.2016 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, документи, надані сторонами додатково, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.
Правовідносини в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 року за № 2633-1V (надалі - Закон), «Правилами користування тепловою енергією», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 03.10.2007 року за № 1198 (надалі - Правила) та іншими нормативно-правовими актами України.
Пунктом 4 Правил передбачено, що користування споживачем тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії.
Згідно з п. 14 Правил споживач зобов'язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.
Відповідно до ч. 2 ст. 179 Господарського Кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Частиною 2 ст. 275 Господарського Кодексу України, встановлено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Разом з цим, Концерн “Міські теплові мережі” відповідно до Закону України «Про природні монополії» відноситься до суб'єктів природної монополії.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про теплопостачання», враховуючи, що Концерн «МТМ» є монополістом, то останній не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.
Як вбачається з матеріалів справи, на адресу Концерну «МТМ» від балансоутримувача житлового будинку № 39-А по вул. Сорок років Радянської України МКП «ОСНОВАНІЄ» надійшов лист про надання інформації № 2652/01-05 від 06.03.2015р. в якому зазначено про зміни, які відбулися у січні - лютому 2015р. до договору купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді № 200708 від 01.01.2007р. стосовно нежитлових приміщень, зокрема, згідно договору «Оренди нежитлового приміщення» № 2060 від 02.09.2013 року вищезазначене нежитлове приміщення передано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Електроіндустрія».
Пунктом 5.12 договору оренди нежитлового приміщення» № 2060 від 02.09.2013 року визначено обов'язок ТОВ «НВП «Електроіндустрія» укласти відповідні договори з постачальниками комунальних послуг та своєчасно вносити платню за ці послуги.
На адресу ТОВ «НВП «Електроіндустрія» Концерн «МТМ» надіслав вимогу про укладення договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді в двотижневий строк. Проте, договір між сторонами укладено не було.
Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, Концерн «Міські теплові мережі» в опалювальні сезони 2014-2016 роки здійснив постачання теплової енергії в гарячій воді в нежитлове приміщення X підвалу (літ. А-4) загальною площею 263,40 м2, а саме: коридор №3, кімнати 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, 39-А.
Зазначене приміщення вбудоване у житловий будинок, має єдину систему централізованого опалення, перебуває на балансі Міського комунального підприємства «ОСНОВАНІЄ» та має прилад обліку теплової енергії.
В опалювальний сезон 2014-2015р.р. постачання теплової енергії розпочалося з 25.10.2014 року; в опалювальний сезон 2015 - 2016 роки - з 13.10.2015 року.
За період з березня 2015р. по лютий 2016р. відповідачу були відпущено теплову енергію на загальну суму 17409,90 грн., що підтверджується актами приймання - передачі теплової енергії та виставленими рахунками.
Суд не приймає заперечень відповідача щодо невідповідності актів приймання передачі теплової енергії вимогам чинного законодавства.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про Бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Разом з цим, акти приймання - передачі теплової енергії не є первинними документами, в розумінні ст. 9 Закону, оскільки лише відображають інформацію щодо найменування сторін з зазначенням банківських реквізитів; дати складання акту приймання-передачі теплової енергії; період в якому відпускалася теплова енергія; діючий тариф на теплову енергію; кількість спожитої теплової енергії та суму до сплати. Обов'язок споживача оплатити вартість теплової енергії виникає не з факту відпуску теплової енергії на підставі акту приймання-передачі теплової енергії, а з факту фактичного відпуску теплопостачальною організацією теплової енергії. Тобто, акти приймання-передачі не є документом, який фіксує факт здійснення господарських операцій та породжує права та обов'язки, а є лише документом, що підтверджує кількість споживання теплової енергії в конкретний період за встановленою ціною.
В актах приймання - передачі теплової енергії зазначено, що один примірник оформленого належним чином акту підлягає повернення теплопостачальній організації. У разі неповернення оформленого акту або ненадання письмових заперечень про підписання акту в установленому договором терміни, акт вважається погодженим.
Відповідачем не надано доказів заперечення кількості отримання теплової енергії, а також доказів початку опалювального сезону 2015-2016р. після 11.10.2015р., а тому суд вважає, що акти є погодженими.
Законом України «Про теплопостачання» визначено, що теплова енергія є товарною продукцією, яка призначена для купівлі-продажу.
Оскільки між сторонами відсутні договірні відносини, то відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Проте, відповідач за отриману теплову енергію розрахувався частково, в розмірі 2780,18 грн. несплачена сума заборгованості складає 14629,72 грн.
Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили, (ч.2 ст.43 ГПК України)
Оскільки відповідачем не доведено факту не отримання останнім у березі-квітні 2015 року теплової енергії від Концерну МТМ, тобто, не надано будь яких документів на підтвердження факту відсутності теплопостачання у нежитловому приміщенні в зазначені періоди часу (доказів виклику представників комісії для обстеження приміщення, доказів повідомлення Концерну «МТМ» щодо відсутності опалення, актів обстеження, актів заміру температури, тощо), то суд не приймає заперечень відповідача щодо відсутності теплопостачання в приміщення у стягуваний період.
Таким чином, оскільки судом встановлено, що відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати за отриману теплову енергію виконав неналежним чином, вимоги позивача щодо стягнення несплаченої суми основної заборгованості в розмірі 14629,72 грн. є законними, обґрунтованими, документально підтвердженими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір стягується з відповідача на користь позивача в розмірі 1378 грн.
Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Електроіндустрія» (69037 м. Запоріжжя вул.. 40 років Радянської України, 39-а код ЄДРПОУ 37056792) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (п/р зі спеціальним режимом використання № 26039302042813 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк», код МФО 313957, код ЄДРПОУ 32121458) вартість спожитої теплової енергії за період з березня 2015 року по лютий 2016 року в сумі 14629 грн. (чотирнадцять тисяч шістсот двадцять дев'ять) грн. 72 коп. Видати наказ.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Електроіндустрія» (69037 м. Запоріжжя вул.. 40 років Радянської України, 39-а код ЄДРПОУ 37056792 код ЄДРПОУ 37056792) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (п/р № 26007301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк», код МФО 313957, код ЄДРПОУ 32121458) судовий збір у сумі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для подання апеляційної скарги з моменту оформлення та підписання повного тексту рішення.
Повне рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 16.05.2016р.
Суддя О.А. Топчій