12 травня 2016 року Чернігів Справа № 825/793/16
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лобана Д.В.,
за участю секретаря Мхитаряна В.Г.,
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Русіна О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Чернігівської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання неправомірними дій Чернігівської ОДА в частинні виготовлення тимчасової вкладки № НОМЕР_3 від 23.03.2016 та скасування вкладки № НОМЕР_3 від 23.03.2016, яка не відповідає встановленому порядку видачі посвідчень.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що у нього є захворювання, яке виникло внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та призвело до інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕК №1 сер. МСЕ-ЧНВ №220423 від 28.03.2013. Позивачу 23.03.2016 було видано вкладку № НОМЕР_3 до посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 № НОМЕР_2. Вважає, що дана вкладка видана не уповноваженою на те особою, а тимчасові вкладки до посвідчення постраждалого 1 категорії взагалі не передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що вкладка № НОМЕР_3 до посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_3, було видано у відповідності до вимог чинного законодавства України та на виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.03.2016 по справі № 825/240/16.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.03.2016 (справа № 825/240/16) зобов'язано Чернігівську обласну державну адміністрацію видати ОСОБА_3 вкладку до посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, встановленого зразка на новий термін, згідно довідки МСЕК №1 сер. МСЕ-ЧНВ №220423 від 28.03.2013.
На виконання зазначеної постанови, яка набрала законної сили, ОСОБА_4 23.03.2016 видано вкладку № НОМЕР_3 до посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 № НОМЕР_2 с, з врахуванням довідки МСЕК № 1 сер. МСЕ-ЧНВ № 220423 від 28.03.2013, що встановлює групу інвалідності на відповідний термін, в даному випадку - «безтерміново».
У зв'язку з відсутністю бланків вкладок, Міністерством соціальної політики України, яке відповідно до п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 здійснює контроль за дотриманням порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, рекомендовано видавати тимчасові вкладки до посвідчень за підписом відповідного керівника, скріпленою печаткою (а.с. 17).
Однак, позивач не погоджується з виданою вкладкою та просить її скасувати.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-XII), який створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення та спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.
Згідно з ст. 9 Закону №796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Визначення осіб, які належать до потерпілих від Чорнобильської катастрофи, наведені у ст. 11 Закону №796-XII.
При цьому, ст. 12 Закону №796-XII передбачено, що причинний зв'язок між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію Міністерства охорони здоров'я України.
У відповідності до норми п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону № 796-XII для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (ст. 10, ст. 11, ч. 3 ст. 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.
Згідно із ч. 1 ст. 65 Закону №796-XII учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Положенням п. 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 (далі - Порядок № 51) встановлено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом №796-XII, іншими актами законодавства.
Згідно з п. 10 Порядку № 51 посвідчення видаються, зокрема, інвалідам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи.
Видача посвідчень провадиться, зокрема, іншим потерпілим і учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також дружині (чоловіку) або опікуну дітей померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.
Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний термін з дня надходження необхідних документів до органу, що видає посвідчення.
Відповідно до п. 3 Порядку № 51 інвалідам з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, віднесеним до категорії 1, а також учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня 1986 р. до 31 грудня 1986 р. - не менше 5, а у 1987 р. - не менше 14 календарних днів, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення синього кольору, серія А. При цьому у посвідченні на правій стороні по діагоналі зліва направо ставиться штамп фарбою червоного кольору "Перереєстровано" і на вільному місці виконується запис про дату перереєстрації. Починаючи з 1 жовтня 1998 р. зазначене посвідчення без такого штампу вважається недійсним. Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" і "Постраждалий від Чорнобильської катастрофи" (категорії 1, 2, 3 серії А) без відмітки про перереєстрацію, передбачену у абзаці першому пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 4 лютого 1997 р. N 135 (Офіційний вісник України, 1997 р., число 6, с. 68, число 34, с. 7; 1998 р., N 19, ст. 681), з тимчасовими вкладками затвердженого цією постановою зразка для осіб, які станом на 1 жовтня 1998 р. не отримали відповідної довідки у Державному галузевому архіві Міністерства оборони, вважаються чинними до 1 травня 1999 року.
До посвідчення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорії 1, додається вкладка за встановленим зразком (додаток № 11). Зазначене посвідчення без вкладки з 1 січня 1997 р. вважається не дійсним.
Суд звертає увагу на те, що вкладка за встановленим зразком у додатку № 11 містить графу «підпис керівника органу виконавчої влади».
Як вбачається з матеріалів справи, проаналізувавши додаток № 11 до Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суд приходить до висновку, що вкладка від 23.03.2016 № НОМЕР_3 не відповідає вимогам пункту 10 Порядку № 51, оскільки видана лише 23.03.2016, тоді як позивач звернувся з вимогою про її отримання ще у квітні 2013 року на підставі довідки МСЕК від 28.03.2013. Крім того, суд звертає увагу на те, що у оскаржуваній вкладці протиправно не заповнена графа "учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
Доводи ж позивача про те, що оскаржувана вкладка підписана неповноважною особою - заступником голови обласної державної адміністрації - керівником апарату обласної державної адміністрації є правомірними, з огляду на наступне.
На виконання вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідач не довів, що заступник голови обласної державної адміністрації - керівник апарату обласної державної адміністрації є керівником органу, який видав посвідчення, тобто був керівником обласної державної адміністрації станом на дату видачі оскаржуваної вкладки.
Закріпленим у судовій практиці Європейського Суду з прав людини принцип "належного урядування", передбачено, що у разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах: "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy[GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000-І; "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-ХІІ; "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року).
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), п.73).
З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincovd and Pine v. the Czech Republic), заява №36548/97, n.58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п.74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincovd and Pine v. the Czech Republic), n.58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), заява №32457/05, п.40, від 13 грудня 2007 року та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява №35298/04, п.67, від 11 червня 2009 року).
Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцеві державні адміністрації очолюють голови відповідних місцевих державних адміністрацій.
Згідно п. 10 ч. 2 ст. 39 цього ж Закону до повноважень голів місцевих державних адміністрацій віднесено серед іншого здійснення функцій, передбачених актами Кабінету Міністрів України.
В свою чергу, відповідно до додатку № 11 до Порядку № 51 передбачено, що вкладка до посвідчення громадянина (ки), який (яка) постраждав (ла) внаслідок Чорнобильської катастрофи підписується керівником органу виконавчої влади.
Хоча зазначена постанова Кабінету Міністрві України і не конкретизує хто саме є керівником органу виконавчої влади, однак абзацем 8 мотивувальної частини (частини 2) та пп. 1.3. п. 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 17.10.2002 у справі № 1-4/2002 за конституційним поданням Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 120 Конституції України встановлено, що керівниками місцевих органів виконавчої влади є голови місцевих державних адміністрацій.
Частиною 3 ст. 39 вищезазначеного Закону встановлено, що у разі відсутності голови місцевої державної адміністрації його функції і повноваження виконує перший заступник голови, а у разі відсутності останнього - один із заступників голови місцевої державної адміністрації.
До того ж, згідно розпорядження голови ОДА від 18.05.2015 № 226 (а.с. 27) голову обласної державної адміністрації заміщує перший заступник голови обласної державної адміністрації.
Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги про визнання неправомірними дій відповідача в частині виготовлення вкладки № НОМЕР_3 від 23.03.2016 підлягають задоволенню.
Суд звертає увагу, що у ній не зазначено, що вона тимчасова. До того ж, вона (а.с. 16) повністю відповідає додатку до № 11 до Порядку № 51.
Доводи позивача про те, що згідно пункту 3 Порядку № 51 з 1 травня 1999 року тимчасові вкладки не повинні були видаватися (а повинні були видаватися вкладки), є безпідставними, оскільки зі змісту цього пункту вбачається, що у ньому йде мова про втрату чинності з 1 травня 1999 року посвідчення з тимчасовими вкладками у разі відсутності відмітки про перереєстрацію, передбачену у абзаці першому пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 4 лютого 1997 р. № 135 та у разі не отримання особою станом на 1 жовтня 1998 р. відповідної довідки у Державному галузевому архіві Міністерства оборони. Однак, право позивача на посвідчення та на оскаржувану вкладку не є предметом цього позову та встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили.
Позовна вимога про скасування цієї ж вкладки не підлягає задоволенню, оскільки вкладка не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні п. 1 ч. 4 ст. 105 та п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, які визначають зміст способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві.
В свою чергу, ч. 1 ст. 2 та ч. 2 ст. 11 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Отже, з урахуванням вимог абз. 2 ч. 2 ст. 162 цього ж Кодексу, для гарантування дотримання і захисту прав, свобод та інтересів позивача від порушень з боку субєкта владних повноважень суд вважає за необхідне визнати вкладку № НОМЕР_3 до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії А № НОМЕР_2 с від 23.03.2016 такою, що не відповідає Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Встановивши, на підставі досліджених доказів та їх правової оцінки, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 належать задовольнити частково.
Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Визнати вкладку № НОМЕР_3 до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорноильської катастрофи категорії 1 серії НОМЕР_4 від 23.03.2016 такою, що не відповідає Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Відповідно до ст. ст. 186, 254 КАС України апеляційна скарга подається через Чернігівський окружний адміністративний суд, а її копія надсилається апелянтом до суду апеляційної інстанції, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, або її подано з пропуском строку, у поновленні якого було відмовлено, а у разі вчасного подання апеляційної скарги, з набранням законної сили рішенням апеляційної інстанції, якщо оскаржувану постанову не скасовано.
Суддя Д.В. Лобан