ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позовної заяви без розгляду
13 травня 2016 року м. Київ № 826/7052/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши питання щодо наявності підстав для залишення без розгляду позову
за позовом ОСОБА_1 ,
до відповідача Київського міського військового комісаріату Міністерства оборони України,
про визнання протиправної відмови, зобов'язання вчинити дії, видати посвідчення,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київського міського військового комісаріату Міністерства оборони України про визнання протиправної відмови, зобов'язання вчинити дії, видати посвідчення.
Відповідно до п. 5, п. 6 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі -КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними) та чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із ч. 2. ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України чинного на момент виникнення спірних правовідносин, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Судом встановлено, що оскаржуване рішення прийняте в 2011 році, відповідно до матеріалів справ позивачу стало відомо про прийняття відповідачем оскаржуваного рішення у 2011 року відповідно до рішення про відмову у визнанні ОСОБА_1 учасником бойових дій в Федеративній Республіці Ефіопії в період з 17.01.1980 по 23.01.1980 р.
Також у листі Департаменту соціальної та гуманітарної політики Міністерства оборони України від 04.03.2013 року № 223/1/472 позивача повідомлено, що на порушене ОСОБА_1 питання щодо внесення змін до Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1994 р. № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" стосовно поширення періоду ведення бойових дій на території Ефіопії, що було безпосередньою підставою відмови позивачу оскаржуваним рішенням.
У 2011 році Законом № 2453-VI до КАС були внесені зміни, і на час виникнення спірних правовідносин, а саме винесення рішення про відмову у визнанні ОСОБА_1 учасником бойових дій в Федеративній республіці Ефіопії в період з 17.01.1980 р. по 23.01.1980 р., частини друга і третя статті 99 цього Кодексу мали такий зміст:
« 2. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
3. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк».
Аналіз наведених вище редакцій частин другої і третьої статті 99 КАС дає підстави для висновку, що ці норми права застосовуються до публічно-правових відносин, оскільки право на застосування встановлених іншими законами строків, відмінних від визначених у частині другій статті 99 КАС, стосується звернень до суб'єкта владних повноважень, а передбачене частиною третьою цієї статті таке ж право стосується публічної служби, тобто також публічно-правових відносин.
Наслідки пропуску цих строків встановлені статтею 100 КАС (у редакції зі змінами, внесеними згідно із Законом № 2453-VI), відповідно до якої «адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи».
Положення статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин) є самостійною підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, тобто за своєю правовою природою ця норма є нормою матеріального права.
Пропущення строків звернення до адміністративного суду і заява сторони про застосування наслідків пропущення строків звернення до адміністративно го суду не може бути безумовною підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки суд може визнати причину пропуску таких строків поважною і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства.
Обставини, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, доводяться стороною і встановлюються судом тільки у випад ку, якщо заявлена вимога про застосування цих строків.
Аналогічна правова позиція наведена у рішенні від 2 липня 2013 року по справі № 21-208а13 Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України.
Суд приймає до уваги вищезазначене рішення Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, однак вважає за необхідне зазначити, що позивачу стало відомо про прийняття відповідачем оскаржуваного рішення у 2011 року відповідно до рішення про відмову у визнанні ОСОБА_1 учасником бойових дій в Федеративній Республіці Ефіопії в період з 17.01.1980 по 23.01.1980 р.
Однак, в матеріалах справи міститься листування позивача із Департаментом соціальної та гуманітарної політики Міністерства оборони України від 2013 та 2015 року, але предметом вищевказаних листів є прохання позивача щодо віднесення Ефіопії до Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1994 р. № 63.
В той же час, позивачем у даному позові заявлені вимоги про визнання протиправним і скасування рішення комісії Київського міського військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій від 11.06.2011 р. (протокол №6) про відмову, визнати ОСОБА_1 учасником бойових дій в Федеративній республіці Ефіопії в період з 17.01.1980 по 23.01.1980 рр., та про зобов'язання комісії Київського міського військового комісаріату вчинити дії щодо визнання ОСОБА_1 учасником бойових дій та видати посвідчення встановленого зразку.
За змістом статті 6 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Водночас суб'єктивна оцінка порушення права не є абсолютною. В деяких випадках сам законодавець визначає коло осіб, права яких можуть бути порушені внаслідок бездіяльності, вчинення суб'єктом владних повноважень певних дій чи прийняття актів, правомірно обмежуючи право інших осіб на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод або інтересів.
Так, відповідно до частини другої статті 171 КАС право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть.
Зі змісту регулювання, яке міститься у КАС, також убачається, що і право оскаржити індивідуальний акт має особа, якої він стосується.
Позивач оспорив рішення, яке є правовим актом індивідуальної дії. Такі правові акти породжують права й обов'язки тільки тих суб'єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб'єктів), яким його адресовано.
Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.
Однак, з урахування того, що в у листі Департаменту соціальної та гуманітарної політики Міністерства оборони України від 04.03.2013 року № 223/1/472 позивача повідомлено, що на порушене ОСОБА_1 питання щодо внесення змін до Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1994 р. № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" стосовно поширення періоду ведення бойових дій на території Ефіопії, тобто з урахування того, що у наведеному листуванні позивачем порушувалися саме питання про віднесення Ефіопії до держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1994 р. № 63, а не листування стосовно прийняття Київським міським військовим комісаріатом оскаржуваного рішення, то суд вважає за необхідне обчислювати процесуальні строки на оскарження з 2011 року.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з даним позовом 05.05.2016, тобто з пропуском шестимісячного строку визначеного ч. 2. ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивачем поважних причин пропуску строку звернення до суду не наведено, не вбачається таких причин із з матеріалів позовної заяви.
Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Враховуючи, що позивачкою пропущено строк звернення до суду та не наведено поважних причин пропуску строку звернення до суду, суд дійшов висновку про доцільність застосування наслідків пропуску строку звернення до суду та залишення адміністративного позову без розгляду.
Позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії є похідними від вимоги про визнання протиправним рішення про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) від 09.07.2014 № 45124 та не підлягають окремому самостійному вирішенню.
З огляду на викладене та керуючись статтями ст. ст. 99, 100, ч. 4 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
1. Залишити без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 до Київського міського військового комісаріату Міністерства оборони України про визнання протиправної відмови, зобов'язання вчинити дії, видати посвідчення.
2. Роз'яснити, що відповідно до ч. 3 ст. 155 Кодексу адміністративного судочинства України особа, позовна заява якої залишена без розгляду, після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у строки встановленні ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала відповідно до ч.1 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо ухвалу не було оскаржено.
Суддя Я.І. Добрянська