Справа № 815/852/16
10 травня 2016 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Бойко О.Я.;
за участі:
секретаря судового засідання - Белінського Г.В.,
представника позивача - Павел О.Ю. за довіреністю,
представника третіх осіб - Мельникової О.О. за довіреністю,
представник відповідача - з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ЮНІОН СТАНДАРТ БАНК», за участі третіх осіб Публічного акціонерного товариства «ЮНІОН СТАНДАРТ БАНК», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення від 10.12.2015 року,-
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ЮНІОН СТАНДАРТ БАНК», за участі третіх осіб Публічного акціонерного товариства «ЮНІОН СТАНДАРТ БАНК», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи на тимчасову адміністрацію ПАТ «ЮСБ БАНК» №3-ТА від 10.12.2015 року в частині визнання правочину, проведеного за участю ОСОБА_3, нікчемним із одночасним застосуванням наслідків нікчемності, а саме проведення сторнування банківських операцій з перерахуванням коштів з рахунку ОСОБА_3 та відображення сторнованих коштів на рахунку їх первісного власника.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що 02.10.2015 року між ним та ТОВ «Національна Товарно - сировинна Компанія» укладено договір безпроцентної позики (поворотної фінансової допомоги). Того ж дня на виконання умов договору ТОВ «Національна Товарно - сировинна Компанія» на картковий рахунок позивача перерахувала грошову суму у розмірі 415 480,00 грн. 03.10.2015 року ОСОБА_3 зняв певну суму готівкових коштів зі свого рахунку, після чого операції за платіжною карткою були заблоковані.
Того ж дня позивач дізнався про введення тимчасової адміністрації в ПАТ «ЮНІОН СТАНДАРТ БАНК» .
18.02.2016 року ОСОБА_3 отримав лист від Уповноваженої особи на ліквідацію ПАТ «ЮСБ БАНК» з якого дізнався, що рішенням Уповноваженої особи № 3-ТА від 10.12.2015 року проведений за участі позивача правочин віднесений до категорії нікчемних.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити посилаючись на обґрунтування викладені в позовній заяві (а.с.3-9).
Представник відповідача у судове засідання не з'явився про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином та завчасно.
Від представника відповідача до суду надійшли письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.50-57).
В запереченнях представник відповідача зазначає, що на підставі висновків Комісії рішенням уповноваженої особи проведений правочин за участі позивача віднесено до категорії нікчемних . Оскільки на думку представника відповідача, позивач провів операції з метою ввести в оману Фонд гарантування вкладів фізичних осіб щодо нібито наявності підстав для виплати відшкодування за рахунок державних коштів, які насправді належать юридичній особі, здійснивши такі операції для відшкодування таких коштів фізичній особі.
Також в запереченнях представник відповідача зауважує, що ОСОБА_3 особисто не укладав договір банківського вкладу або рахунку і не вносив кошти на рахунок банку чи безпосередньо в касу. На момент укладення спірного правочину грошові кошти знаходились на рахунку юридичної особи ТОВ «Національна товарно-сировинна компанія» та не могли бути перерозподілені між будь-якими фізичними та юридичними особами.
Представник третіх осіб у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, оскільки вважає, що рішення № 3-ТА від 10.12.2015 року законне та не належить до скасування з аналогічних підстав, на які посилався відповідач.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -
02.10.2015 року позивач уклав с ТОВ «Національна Товарно-сировинна Компанія» договір безпроцентної позики (поворотної фінансової допомоги) № 021015 ПФД (а.с.16-17).
02.10.2015 року ТОВ «Національна Товарно-сировинна Компанія» перерахувало на картковий рахунок позивача кошти у розмірі 415 480,00 грн., підтвердженням є платіжне доручення № 106 від 02.10.2015 року (а.с.57).
03.10.2015 року зняв кошти зі свого карткового рахунку, після чого операції за платіжною карткою були заблоковані.
02.10.2015 року Правління НБУ прийняло постанову № 665/ БТ «Про віднесення ПАТ «ЮНІОН СТАНДАРТ БАНК» до категорії неплатоспроможних.
Відповідно до постанови Правління НБУ від 24.12.2015 року №939 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «ЮНІОН СТАНДАРТ БАНК» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 28.12.2015 року № 241 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ЮСБ БАНК» та делегування повноважень ліквідатора Банку.
10.12.2015 року відповідач прийняв рішення № 3-ТА про визнання правочинів нікчемними та застосування наслідків їх нікчемності (а.с.74-76).
З огляду на додатки рішення № 3-ТА від 10.12.2015 року, суд встановив, що позивач зазначений в переліку осіб до яких застосовано реституцію в ПАТ «ЮНІОН СТАНДАРТ БАНК» (а.с.78).
18.02.2016 року позивач отримав від відповідача повідомлення про нікчемність правочину по списанню коштів у загальному розмірі 415 480,00 грн. Також в повідомленні зазначено, що позивач повинен повернути ПАТ «ЮСБ БАНК» 326 710,00 грн. отриманих шляхом зняття у вигляді готівкових коштів в АТМ та списання на купівлю товарів (послуг) через мережу Інтернет на підставі нікчемних правочинів (а.с.18-19).
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В той же час, правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків регулюються та визначаються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» 23.02.2012 № 4452-VI (далі - Закон №4452-VI).
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 37 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду має право, зокрема, повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Частиною 2 ст. 38 Закону № 4452-VI визначено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Згідно з ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Відповідно до ч.1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Згідно з ч.2 ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Такими є правочини що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна: правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
З наведеного слідує, що відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена Законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину.
Отже суд зазначає, що відповідач не надав до суду доказів, які б свідчили, що правочин укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Національна Товарно-сировинна Компанія» є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони; договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Суд встановив, що правочин від 02.10.2015 року щодо надання позивачем фінансової допомоги у розмірі 415 480,00 грн., який в подальшому відповідач відніс до категорії нікчемних та застосував наслідки нікчемності у вигляді сторнування грошових коштів з рахунку позивача на рахунок ТОВ «Національна Товарно-сировинна Компанія», є двостороннім - погоджений двома особами. Таким чином, суд зазначає, що ПАТ «ЮСБ БАНК» не є стороною відповідних договорів фінансової допомоги, непов'язаної з підприємницькою діяльністю.
Суд звертає увагу, що відповідач в спірному рішенні не вказав та не обґрунтував підстави для визнання нікчемним правочин укладений між позивачем та ТОВ «Національна Товарно-сировинна Компанія» відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону №4452-VI.
Таким чином, висновки про нікчемність спірних правочинів відноситься до компетенції судів а не уповноваженої особи Фонду, та відповідно, оскаржувані дії щодо визнання спірних правочинів нікчемними вчинені з перевищенням повноважень відповідача, що є достатньою підставою для визнання їх неправомірними та задоволення позову.
Отже твердження відповідача спростовуються, оскільки загального посилання відповідача на ст.38 Закону №4452-VI без аргументації конкретної підстави нікчемності правочинів недостатньо, адже незрозуміло чому саме відповідач прийшов до висновку щодо нікчемності правочинів. Одне з правил принципу обґрунтованості рішення встановлює, що несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути вмотивованим. Крім того, за правилом правової визначеності рішення суб'єкта владних повноважень є обґрунтованим, якщо підстави, на яких ґрунтується рішення, належно зазначені, а доводи та мотиви, на яких базується рішення, зазначені з достатньою ясністю. Суб'єкт владних повноважень зобов'язаний виправдати свої дії шляхом наведення обґрунтування своїх рішень.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що належать до задоволення.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7-9, 11, 71, 86, 94, 128, 159-163 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи на тимчасову адміністрацію ПАТ «ЮСБ БАНК» №3-ТА від 10.12.2015 року в частині визнання правочину, проведеного за участю ОСОБА_3, нікчемним із одночасним застосуванням наслідків нікчемності, а саме проведення сторнування банківських операцій з перерахуванням коштів з рахунку ОСОБА_3 та відображення сторнованих коштів на рахунку їх первісного власника.
3. Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) судові витрати у сумі 551 грн. 21 коп. (п'ятсот п'ятдесят одна), 21 грн.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через адміністративний суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.
Повний текст постанови складений 11 травня 2016 року.
Суддя О.Я. Бойко
.