05 травня 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/493/16
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бойка С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання - Носенка М.В.,
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Квіти В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про стягнення коштів, -
12 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку при звільненні (редакція позовних вимог від 05 травня 2016 року).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що на день звільнення з органів ДАІ відповідач не забезпечив здійснення виплати грошової компенсації за невикористану відпустку, що належить ОСОБА_1 Крім того, просив стягнути з відповідача суму середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку при звільненні.
Позивач у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні визнав обґрунтованість позовних вимог щодо виплати грошової компенсації за невикористану відпустку в розмірі 4253,34 грн., проте проти стягнення з Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області зазначеної суми заперечував, посилаючись на можливість досудового врегулювання зазначеного питання. Позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку при звільненні не визнав з тих підстав, що на спірні правовідносини норми трудового законодавства не поширюються, а регулюються Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС, яке, у свою чергу, не передбачає відповідальності роботодавця за затримку розрахунку при звільненні.
Заслухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно наказу від 30 травня 2002 року № 280с прийнятий на службу в органи внутрішніх справ.
Наказом УМВС України в Полтавській області від 06 листопада 2015 року № 625 о/с (а.с. 7) позивача згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 64 "б" (у запас через хворобу).
На дату звільнення повний розрахунок з позивачем Управлінням Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області не забезпечено - грошова компенсація за невикористану відпустку в розмірі 4253,34 грн. ОСОБА_1 не виплачена.
Вищевказані обставини зумовили звернення позивача до суду з вимогою про стягнення вищевказаної грошової компенсації за невикористану відпустку та суми середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку при звільненні.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
На момент звільнення позивач перебував у званні капітана, що відповідає середньому начальницькому складу органів внутрішніх справ України.
Відповідно до абзацу першого пункту 56 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС у редакції, яка діяла на час звільнення позивача, особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення.
Абзацом другим пункту 56 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС передбачено, що особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.
Відтак, позивач, який на час звільнення належав до середнього начальницького складу та був звільнений з органів внутрішніх справ через хворобу, набув права на грошову компенсацію відповідно до абзацу другого пункту 56 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС.
Матеріалами справи підтверджено, що Управлінням Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області ОСОБА_1 нараховано компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 4253,34 грн., проте вищевказана сума грошової компенсації до цього часу позивачу не виплачена в зв'язку з відсутністю бюджетних асигнувань.
Аналізуючи вищевикладене, компенсація за невикористану відпустку в розмірі 4253,34 грн. підлягає стягненню з Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на користь позивача, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.
Разом із тим, позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні задоволенню не підлягають оскільки, правовідносини щодо проходження служби в органах внутрішніх справ не є трудовими, а відтак всі питання щодо проходження служби особами рядового і начальницького складу ОВС підлягають вирішенню відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС, а не норм Кодексу законів про працю України.
Вищевказана позиція висловлена також у постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", де вказано, що передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький складом ОВС тощо).
Зважаючи на те, що вищевказаним Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС не передбачена відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні, позовні вимоги в даній частині визнаються судом безпідставними.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Стягнути з Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану відпустку в сумі 4253,34 грн. (чотири тисячі двісті п'ятдесят три гривні 34 копійки).
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 10 травня 2016 року.
Суддя С.С. Бойко