16 травня 2016 року м.ПолтаваСправа № 816/313/16
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Удовіченка С.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Кисличенко О.В.,
представника позивача - ОСОБА_1.,
представника відповідача - Богачук С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
14 березня 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01 березня 2016 року №0000182101.
Мотивуючи позовні вимоги позивач посилалась на те, що оспорюване податкове повідомлення-рішення відповідачем прийнято без дотримання принципів обґрунтованості та розсудливості, а також без з'ясування всіх фактичних обставин, у зв'язку з чим таке рішення є неправомірним та підлягає скасуванню.
Відповідач позов не визнав. У письмових запереченнях посилався на правомірність та обґрунтованість спірного податкового повідомлення-рішення. Зазначав, що фактичною перевіркою господарської одиниці ФОП ОСОБА_3 встановлено порушення вимог пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні в частині неоприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень в книзі обліку розрахункових операцій (надалі - КОРО) в розмірі 3409,00 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечував з мотивів, наведених у письмових запереченнях ДПІ у м. Полтаві, просив суд відмовити у задоволенні позову.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, покази свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, вивчивши та дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 у встановленому законом порядку зареєстрований як фізична особа - підприємець 15.05.2014 року /а.с. 41/.
На підставі наказу Головного управління ДФС у Полтавській області від 04.02.2016 та направлень на перевірку від 04.02.2016 року №№125, 126 співробітниками Головного управління ДФС у Полтавській області 04.02.2016 проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_3 за місцем провадження діяльності - ресторан "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташований за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 55-57/.
За результатами перевірки складено акт від 05.02.2016 №8/16/31/21/2204819679, в якому вказано на порушення позивачем вимог пунктів пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні в частині неоприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень в КОРО в розмірі 3409,00 грн /а.с. 50-52/.
Із акту вбачається, що перевірка проводилася у присутності особи, що здійснює розрахунки - ОСОБА_6 /а.с. 50/.
На підставі висновків зазначеного вище акта перевірки ДПІ у м. Полтаві 01.03.2016 сформовано податкове повідомлення-рішення №0000182101, яким за порушення вимог пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні нараховано позивачу суму штрафних санкцій за платежем: "Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій, 21080900" в розмірі 17045,00 грн /а.с. 9/.
Не погодившись із вказаним рішенням, позивач оскаржив його до суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів фізичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню - рішенню, суд дійшов до наступних висновків.
Так, відповідно до пункту 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, оприбуткування готівки - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.
Пункт 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004р. № 637 (надалі - Положення) визначає, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (РРО) або використанням розрахункових книжок (РК) оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
Книгою обліку розрахункових операцій (КОРО), відповідно до п.1 Положення, є прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).
Статтею 1 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 р. №265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР) передбачено, що реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.
Згідно пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Згідно з пунктом 4.1 Положення, для забезпечення здійснення розрахунків готівкою підприємства повинні мати касу (приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків), а усі надходження і видачу готівки в національній валюті відображати у касовій книзі (пункт 4.2 Положення).
Таким чином, оприбуткуванням готівки в касі підприємства, яке проводить готівкові розрахунки із застосуванням РРО (використанням РК), є здійснення обліку такої готівки у книзі обліку розрахункових операцій (на підставі фіскальних звітних чеків РРО або даних РК) та відображення надходжень цієї готівки у касовій книзі підприємства.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування" від 18.02.2002 №199 (далі - Постанова №199) затверджено вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, відповідно до яких реєстратор розрахункових операцій повинен забезпечувати формування та друкування таких денних звітів як Х-звіт та Z-звіт.
Згідно пункту 2 Постанови №199 Z-звіт - це денний звіт з обнулінням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті РРО. Для РРО, у Z-звіті яких не зазначається інформація про операції "службового внесення" або "службової видачі" сум готівки, 2-звіт означає сукупність X- звіту та Z-звіт, при цьому першим виконується Х-звіт.
Відповідно до Постанови №199 Z-звіт має містити основну інформацію, з т.ч. і фінансову щодо наданих послуг.
Судом встановлено, що Z-звіти №0343 від 18 січня 2016 року, №0344 від 19 січня 2016 року, №0345 від 20 січня 2016 року, №0346 від 21 січня 2016 року, №0347 від 22 січня 2016 року, №0348 від 23 січня 2016 року, №0349 від 25 січня 2016 року, №0350 від 26 січня 2016 року, №0351 від 27 січня 2016 року, №0352 від 28 січня 2016 року, №0353 від 29 січня 2016 року, №0354 від 30 січня 2016 року, №0355 від 31 січня 2016 року, №0356 01 лютого 2016 року, №0357 від 02 лютого 2016 року, №0358 від 03 лютого 2016 року, №0113 від 03 травня 2015 року, №0115 від 04 травня 2015 року, № 0116 від 05 травня 2015 року, №0117 від 06 травня 2015 року, №0118 від 07 травня 2015 року, №0119 від 08 травня 2015 року, №0120 від 09 травня 2015 року, № 0121 від 10 травня 2015 року, №0122 від 11 травня 2015 року, №0123 від 12 травня 2015 року, №0124 від 13 травня 2015 року, №0125 від 14 травня 2015 року, №0126 від 15 травня 2015 року, №0127 від 16 травня 2015 року, №0128 від 17 травня 2015 року, №0129 від 18 травня 2015 року, №0130 від 19 травня 2015 року, №0131 від 20 травня 2015 року, №0132 від 21 травня 2015 року, №0133 від 22 травня 2015 року, №0134 від 23 травня 2015 року, №0135 від 24 травня 2015 року, №0136 від 25 травня 2015 року, №0137 від 26 травня 2016 року, №0138 від 27 травня 2015 року, №0139 від 28 травня 2015 року, №0140 від 29 травня 2015 року, №0141 від 30 травня 2015 року та №0142 від 31 травня 2015 року (а.с. 13-17, 20, 26-34, 37) позивачем були належним чином сформовані, роздруковані у день надходження готівкових коштів та підклеєні до КОРО, що підтверджується матеріалами справи.
Наказом Міністерства доходів і зборів України від 28 серпня 2013 року №417, затверджено Порядок реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, пунктом 6 якого встановлено, що використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає, зокрема: наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО, підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО, щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо.
Суд зазначає, що зі змісту вказаних норм вбачається, що несвоєчасне виконання запису в КОРО за наявності роздрукованого Z-звіту є порушенням порядку ведення КОРО, однак це не можна розцінювати як неоприбуткування або неповне оприбуткування готівки. Адже об'єктивною стороною такого правопорушення, як неоприбуткування готівки, є приховування виручки, тоді як проведення готівкових коштів через РРО із роздрукуванням Z-звіту є свідченням їх занесення до фіскальної пам'яті, що виключає приховування відповідної суми виручки.
Таким чином, суд приходить до висновку, що готівкові кошти у сумі 3409 грн. були проведені позивачем через зареєстрований та опломбований у встановленому законом порядку РРО відповідно до вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_3 здійснив оприбуткування готівкових коштів з 05 травня 2015 року по 31 травня 2015 року та з 18 січня 2016 року по 03 лютого 2016 року відповідно до вимог пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637.
Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Разом з тим, незважаючи на вимогу частини другої статті 71 цього Кодексу щодо процесуального обов'язку відповідача, останній в ході судового розгляду справи правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення 01 березня 2016 року №0000182101 не довів, а відтак позовні вимоги ФОП ОСОБА_3 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням статей 11, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд доходить висновку про наявність законних підстав для задоволення адміністративного позову щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від10 вересня 2015 року №0004972205/191
За змістом частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов фізичної особи-підприємець ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області від 01 березня 2016 року №0000182101.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області судові витрати, понесені фізичної особи-підпримця ОСОБА_3 у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 551,21 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 17 травня 2016 року.
Суддя С.О. Удовіченко