Справа № 815/1822/16
16 травня 2016 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Кравченка М.М.,
розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІ УІНД» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.03.2016 року № 0000271401, -
Позивач звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.03.2016 року № 0000271401.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.
В період з 26.02.2016 року по 03.03.2016 року співробітники Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області провели позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «СІ УІНД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року.
За результатами цієї перевірки 11.03.2016 року Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області склала акт № 1265/15-53-14-01/37550281, яким встановлені порушення позивачем, крім іншого:
- п.198.3, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1566667,00 грн.
На підставі цього акту перевірки відповідно до зазначених порушень Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області прийняла податкове повідомлення-рішення:
- від 23.03.2016 року № 0000271401, яким позивачеві за порушення п.198.3, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1958334,00 грн., у тому числі за основним платежем 1566667,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 391667,00 грн.
Позивач не погоджується з податковим повідомленням-рішенням відповідача від 23.03.2016 року № 0000271401, вважає його протиправним та таким, що належить до скасування.
Оскільки в судовому засіданні, що було призначене на 12.05.2016 року, представник відповідача не заявляв клопотань про витребування додаткових письмових доказів, допиту свідків чи експертів, представник позивача до судового засідання не з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, суд на підставі ст.122 та ст.128 КАС України вирішив розглянути справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «СІ УІНД» зареєстроване та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області як платник податків з 15.03.2011 року за № 8805 (а.с.80-84).
На підставі направлень від 26.02.2016 року № 002397/242, від 26.02.2016 року № 000566/245, від 26.02.2016 року № 002398/243, наказу від 26.02.2016 року № 247, в період з 26.02.2016 року по 03.03.2016 року співробітники Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області провели позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «СІ УІНД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року (а.с.120-121).
За результатами цієї перевірки 11.03.2016 року Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області склала акт № 1265/15-53-14-01/37550281 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «СІ УІНД», код ЄДРПОУ 37550281 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015» (а.с.15-68).
В акті перевірки встановлені наступні порушення з боку позивача, крім іншого:
- п.198.3, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1566667,00 грн., у тому числі лютий 2015 року на суму 1416667,00 грн., травень 2015 року на суму 30335,00 грн., червень 2015 року на суму 119665,00 грн.
Такі висновки відповідача обґрунтовані тим, що позивач до перевірки не надав всіх необхідних документів, а також у зв'язку з отриманою податковою інформацією щодо контрагентів відсутні факти реальності вчинення господарських операцій.
За наслідками перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «СІ УІНД» відповідно до зазначених порушень Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області прийняла податкове повідомлення-рішення:
- від 23.03.2016 року № 0000271401, яким позивачеві за порушення п.198.3, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1958334,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями 1566667,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 391667,00 грн. (а.с.12).
Суд вважає, що вказані висновки про наявність зазначених порушень податкового законодавства позивачем є необґрунтованими.
Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.
Суд встановив, що ТОВ «СІ УІНД» (покупець) уклало з ТОВ «Кліо Ко» (продавець) договір купівлі-продажу від 07.04.2015 року (а.с.102).
Відповідно до умов договору купівлі-продажу від 07.04.2015 року: продавець зобов'язується передати у власність покупця листи сталі в кількості 30 тонн; продаж товару здійснюється по ціні 900000,00 грн. в тому числі ПДВ, які перераховуються на розрахунковий рахунок продавця на протязі 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку.
Також, суд встановив, що ТОВ «СІ УІНД» (замовник) уклало з ТОВ «Еколайн-СТ» (виконавець) договір від 01.12.2014 року № 011214 (а.с.104).
Відповідно до умов договору від 01.12.2014 року № 011214: замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконання комплексу послуг по організації виробничого процесу на території та акваторії порту Южний відповідно до заявок замовника; замовник зобов'язується прийняти надані послуги та оплатити їх на умовах визначених договором.
Крім того, суд встановив, що ТОВ «СІ УІНД» в періоді, який перевірявся, мало фінансово-господарські відносини з ТОВ «Імперіалбуд ЛТД» на підставі договору про переведення боргу від 20.02.2015 року (а.с.106-107).
Так, 20.02.2015 року ТОВ «Еколайн-СТ» (первісний боржник), ТОВ «Імперіалбуд ЛТД» (новий боржник) та ТОВ «СІ УІНД» (замовник, кредитор) на підставі ст.ст.520-523 Цивільного кодексу України уклали договір про переведення боргу.
Відповідно до умов договору про переведення боргу від 20.02.2015 року: цим договором регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає із договору № 011214 від 01.12.2014 року (надалі іменується «основний договір»), укладеного між первісним боржником та кредитором; первісний боржник переводить на нового боржника борг - зобов'язання закінчити поставку товарів у якості та кількості відповідно до п.1.1 основного договору на суму 8500000,00 грн., а новий боржник погоджується виконати зазначене зобов'язання; сума боргу, зазначена в цьому пункті договору погоджена сторонами шляхом підписання акту звірки взаємних розрахунків від 19.02.2015 року; кредитор не заперечує проти заміни первісного боржника новим боржником в основному договорі і, підписуючи зі своєї сторони цей договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим договором; новий боржник має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором та первісним боржником за основним договором; новий боржник, підписуючи цей договір, підтверджує, що йому була передана вся необхідна інформація (документація), пов'язана із основним договором, зокрема і та, що стосується спорів і суперечностей за основним договором між первісним боржником та кредитором.
З огляду на зміст вказаних договорів позивача з контрагентами, суд дійшов висновку, що вони містять всі істотні умови, які передбачені законодавством.
На підтвердження реальності виконання зазначених договорів позивач надав до суду наступні документи: видаткову накладну, акт звіряння, акт надання послуг, платіжні доручення, податкові накладні, звіт про виконані роботи, акт списання матеріалів (а.с.87-92, 103, 108-109, 149-157).
Також, під час розгляду справи суд встановив, що позивач за КВЕД має право займатися наступними видами діяльності: вантажний морський транспорт; складське господарство; допоміжне обслуговування водного транспорту; транспортне оброблення вантажів; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, а також має ліцензію на надання послуг з виконання буксиру вальних та маневрових операцій.
Тобто, укладені договори позивача з його контрагентами повністю узгоджуються, є логічними та відповідають тому виду діяльності, яким займається підприємство позивача.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Суд зазначає, що матеріали справи містять всі необхідні документи на підтвердження реальності здійснення фінансово-господарських відносин позивача з контрагентами в періоді, що перевірявся, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій.
Крім того, суд не погоджується з посиланнями відповідача, що відсутність товарно-транспортних документів, які підтверджують транспортування придбаних ТМЦ, дає підстави робити висновок про відсутність фактів реального здійснення господарських операцій, оскільки Податковий кодекс України не встановлює та не передбачає, що зазначені документи є обов'язковими документами, за наявності яких підприємство має право на включення відповідних сум до складу свого податкового кредиту.
Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
З наданих позивачем первинних документів вбачається, що вказаними контрагентами позивача в періоді, що перевірявся, поставлявся товар та надавалися послуги, а позивач в свою чергу здійснював оплату за поставлений товар та надані послуги з метою провадження своєї господарської діяльності, що підтверджується матеріалами справи.
Крім цього, з огляду на матеріали справи суд встановив, що за наслідками цих господарських операцій вказані контрагенти видали податкові накладні, які були включені позивачем у податкову звітність у періоді, що перевірявся, які є в матеріалах справи.
Також, суд звертає увагу, що згідно з пп.180.1.1 п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.
Суд встановив, що позивач та його контрагенти на момент здійснення вказаних господарських операцій були платниками податків.
Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, відповідно до зазначених правових норм, з моменту списання коштів з банківського рахунка позивача або отримання ним товарів та послуг від контрагентів, що підтверджується податковими накладними, у нього виникло право на віднесення ПДВ по операціях з цими контрагентами до складу свого податкового кредиту з ПДВ.
При цьому, факт виконання контрагентами позивача умов зазначених договорів підтверджується наданими до суду первинними документами, що знаходяться в матеріалах справи.
Суд зазначає, що позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення ПДВ по операціях з цими контрагентами до складу свого податкового кредиту з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження його розміру.
Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 31.01.2011 року в адміністративній справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Також, суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі «Інтерсплав проти України».
Так, у п.37 рішення вказується: «Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови».
Відповідно до п.38 рішення зазначено: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».
Тобто, суд вважає, що позивач не порушував податкове законодавство.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час розгляду справи відповідач не надав доказів, які б вказували про безпосереднє відношення позивача до зловживань у системі відшкодування податку на додану вартість.
Таким чином, враховуючи викладене вище, суд встановив, що відповідач всупереч нормам Податкового кодексу України безпідставно прийняв податкове повідомлення-рішення від 23.03.2016 року № 0000271401.
Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.ст.2, 7, 8, 9, 11, 27, 69-71, 86, 94, 122, 128, 159-163 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 23.03.2016 року № 0000271401.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 39565511) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІ УІНД» (код ЄДРПОУ 37550281) суму сплаченого судового збору в розмірі 29375 (двадцять дев'ять тисяч триста сімдесят п'ять) грн. 01 коп.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст.185, 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.254 КАС України.
Суддя М.М. Кравченко