10 лютого 2016 року Справа № 814/3868/14
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Середи О.Ф., суддів Гордієнко Т.О., Марича Є.В. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 , м. Миколаїв
до відповідача 1: Міністерства оборони України, центральна комісія з визначення даних про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках, м. Київ
до відповідача 2: ІНФОРМАЦІЯ_1 , регіональна комісія з визначення даних про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках, м. Миколаїв
Суть спору: про зобов"язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, центральна комісія з визначення даних про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках (надалі - відповідач 1) та ІНФОРМАЦІЯ_1 , регіональна комісія з визначення даних про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках (надалі - відповідач 2) про про зобов"язання вчинити певні дії.
Позивач позов підтримав в повному обсязі.
Відповідачі заперечення надали, позовні вимоги не визнають повністю з підстав, викладених у них.
Відповідно до матеріалів справи, на підставі пункту 4 статті 122 КАС України, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи і має право на пільги, вставлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, учасником бойових дій, а також є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія І).
У грудні 2012 року позивач звернувся до регіональної комісії за довідкою встановленого зразку про отримане в грудні 1987 року грошове забезпечення, під час перебування у відрядженні з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
08 січня 2013 року регіональною комісією при МОВК позивачу видано довідку встановленого зразку, з якою позивач не погодився і звернувся до центральної комісії Міністерства оборони України.
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 центральна комісія зобов'язала регіональну комісію повторно, відповідно до встановленого порядку, розглянути заяву ОСОБА_1 , про що повідомила МОВК листом від 06.03.2013 № 248/3/9/1/179.
13.05.2013 відбулося засідання регіональної комісії на якому ухвалено висновок про видачу ОСОБА_1 довідки про заробітну плату (грошове забезпечення) за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках. У розрахунок були взяті наступні складові грошового забезпечення: оклад за військове звання - 160,00 крб., посадовий оклад - 155,00 крб., надбавка за вислугу років - 62,89 крб.
На підставі рішення регіональної комісії позивачу видано довідку від 13.05.2013 № 2223/4, з якою він не погодився через не включення в розрахунок добових, одноразової грошової винагороди та інших виплат, внаслідок чого невірно визначено середньоденний розмір грошового забезпечення.
У відповідності до частини другої статті 15 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного Забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами).
Статус і повноваження регіональної та центральної комісій з визначення даних про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках регламентовано Тимчасовим положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 2012 р. № 685 (надалі Тимчасове положення).
Форма Довідки про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 03.09.2012 № 536, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 вересня 2012 р. за № 1605/21917.
Відповідно до пунктів 1, 2 Тимчасового положення розгляд письмових заяв громадян України з числа інвалідів внаслідок каліцтва або захворювання (категорія 1) та осіб, які втратили годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, про видачу довідки про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану за роботу (службу) в зоні відчужень в 1986 - 1990 роках, здійснюється комісіями при міністерстві, СБУ (надалі - центральні комісії) комісіями при військовому комісаріаті Автономної Республіки Крим, обласних військових комісаріатах, військовому комісаріаті м. Києва і Севастополя, територіальних органах міністерства та регіональних органах СБУ (надалі - регіональні комісії).
Центральна і регіональна комісії мають статус допоміжного органу і у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України, а також цим Типовим положенням.
Згідно із пунктом 8 Тимчасового положення регіональна комісія розглядає письмові заяви громадян України з числа інвалідів внаслідок каліцтва або захворювання (категорія 1) і осіб, які втратили годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, про видачу довідки про заробітну плату (грошове забезпечення) за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, - у разі коли військову частину, інше військове формування, орган та підрозділ внутрішніх справ або цивільного захисту, підприємство, установу, організацію системи міністерства та СБУ ліквідовано без правонаступника.
Як вбачається зі змісту пункту 1 та другого абзацу пункту 2 Типового положення про комісії з визначення даних про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 2012 № 685, як центральна так і регіональна комісії з визначення даних про заробітну плату (грошове забезпечення), розглядають письмові заяви громадян України з числа інвалідів внаслідок каліцтва або захворювання (категорія 1) та осіб, які втратили годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, про видачу довідки про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках.
Таким чином, до компетенції як центральної так і регіональної комісії з визначення даних про заробітну плату (грошове забезпечення) не відноситься вирішення спорів, щодо правомірності виплати (не виплати) заробітної плати (грошового забезпечення) за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках.
Натомість, як центральна так і регіональна комісія з визначення даних про заробітну плату (грошове забезпечення), виключно на підставі документів визначених в пункті 8 Положення може встановлювати, фактичний розмір реально отриманої заробітної плати (грошового забезпечення) за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках, конкретною особою - заявником, про що видавати відповідні довідки встановленого зразка. При цьому, форма вказаної довідки визначена в наказі Міністерства соціальної політики № 536 від 03.09.2012 року «Про затвердження форми Довідки про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках».
Жодних документів, визначених в пункті 8 Положення, які б підтверджували факт отримання позивачем надбавки за класність суду не надано.
На підставі наданих позивачем документів - роздавальних відомостей за вказаний період, комісією було встановлено, що позивачу виплачувалася заробітна плата виходячи з розміру окладу за військове звання - 160 руб. та посадового окладу - 135 руб., що і було враховано під час видачі позивачу довідки про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках.
Розмір виплаченого позивачу посадового окладу, до компетенції як центральної так і регіональної комісії з визначення даних про заробітну плату (грошове забезпечення) не відноситься вирішення спорів, щодо правомірності виплати (не виплати) заробітної плати (грошового забезпечення) за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках.
Аргументом позивача є поширення порядку оплати праці, що застосовувався при оплаті праці робітників і службовців, на військовослужбовців зайнятих на роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, з посиланням при цьому, на Постанову Ради Міністрів УРСР та УРРПС від 10 червня 1986 року №207-7 «Про умови оплати праці та матеріальне забезпечення працівників підприємств, організацій та установ, зайнятих на роботах, пов'язаних із ліквідацією аварії на Чорнобильській АЕС та попередженням забруднення навколишнього середовища» та розпорядження Ради Міністрів СРСР «Про оплату праці військовослужбовців - учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС №1031 від 23 травня 1986 року.
Натомість, вказаним розпорядженням на військовослужбовців, які залучаються на роботах з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, поширено лише порядок та розміри підвищеної оплати праці, які передбачені розпорядженням Ради Міністрів СРСР № 964 від 17 травня 1986 року та включають наступні положення:
- можливість отримання одноразової винагороди в розмірі до 1 тисячі карбованців;
- можливість, у виключних випадках, оплати праці в п'ятикратному розмірі - в ІІІ зоні небезпеки, в чотирикратному розмірі - в ІІ зоні небезпеки та в потрійному розмірі - в І зоні небезпеки;
- можливість отримання одноразової винагороди в розмірі трьох місячних окладів грошового утримання по посаді та військовому званню, у разі отримання гранично допустимої дози радіації, що унеможливило подальшу роботу у вказаних зонах небезпеки.
Як вбачається з матеріалів справи, жодної з вказаних виплат, передбачених розпорядження Ради Міністрів СРСР «Про оплату праці військовослужбовців - учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС №1031 від 23 травня 1986 року та розпорядженням Ради Міністрів СРСР №964 від 17 травня 1986 року позивач, в зазначених розмірах, не отримував.
Відповідно до розпорядження Ради Міністрів СРСР від 23.05.1986 року №1031-рс «Об оплате труда военнослужащих - участников ликвидации последствий на ЧАЗС» зазначено, що « на военнослужащих, начальствующего и рядового состава органов внутренних дел, занятых на работах по ликвидации последствий аварии на Чернобыльской атомной электростанции, порядок и размеры повышенной оплаты труда, предусмотренные распоряжением Совета Министров СССР от 17 мая 1986 года №964. При этом денежное содержание в повышенных размерах выплачивать исходя из должностных окладов, а лицам офицерского и начальствующего состава, прапорщикам и мичманам также из окладов по воинскому или специальному званию».
Таким чином для розрахунку денної (годинної) тарифної ставки (таблиця 1 довідки), взято: оклад за військовим званням - 160 крб.; посадовий оклад - 135 крб., і маємо: (160+135): 31 (день - грудень 1987 р.) = 9,52 крб.
Посадовий оклад 135 крб. був зменшений на 20 крб. від 155 крб. відповідно постанови ЦК КПРС Президії ВР СРСР від 07.05.1986 р. № 524-156 частиною 3 пункту 1 якої зазначено, «Лицам офицерского состава, прапорщикам, мичманам и военнослужащим срочной службы, начальствующему и рядовому составу органов внутренних дел выплачивать кроме того суточные и обеспечивать их бесплатным питанием.» З роздавальних відомостей №288 (про виплату грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 за грудень 1987 року), та іншої відомості (про виплату грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 за жовтень-січень 1987/88 року), що надані позивачем в графі видачі ротового забезпечення ОСОБА_1 зазначено, що його посадовий оклад складає саме 135 крб., тобто без врахування 20 крб. - на харчування.
Час перебування позивача ОСОБА_1 в зонах небезпеки та кратність ротового утримання позивачем не оспорюється.
Під час заповнення другою таблиці довідки (грошове забезпечення ОСОБА_1 за грудень 1987 року в зоні відчуження 1986-1990 роках, із якої зазначається пенсія), враховано: посадовий оклад 155 крб., оклад за військовим званням - 160 крб.; надбавка за вислугу років - 63 крб., що складає 378 крб. та поділені на дні перебування в зонах небезпеки. Зазначена сума грошового забезпечення, що отримувалась за постійним місцем служби позивача в відповідає архівній довідці № 900/16.
Складові грошового забезпечення, що зазначені заявником (витрати на відрядження та одноразова грошова допомого за підсумкамироку), для розрахунку довідки не включені в зв'язку з тим, що вказані виплати не є складовою місячного грошового забезпечення відповідно до наказу Міністра оборони СРСР № 075, який був чинний на час відповідних вимог.
За таких обставин, позов підлягає задоволенню.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державно влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийнятті (вчинені) вони відповідно до вимог статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта суб'єктів владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись статтями 122, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -
У позові ОСОБА_1 - відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку
Головуючий суддя О.Ф. Середа
судді: Т.О. Гордієнко
Є.В. Марич