12.2
Іменем України
17 травня 2016 рокуСєвєродонецькСправа № 812/281/16
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області про стягнення щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу за березень 2016 року,
05 квітня 2016 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області (далі - відповідач, ТУ ДСАУ в Луганській області), у якому заявлено вимогу про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області Посохову Івану Сергійовичу щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 30 відсотків від посадового окладу за березень 2016 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що Указом Президента України від 20 лютого 2010 року № 200/2010 позивача призначено на посаду судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області строком на п'ять років.
Згідно із наказом голови Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 02.04.2013 № 9/к позивачу встановлено доплату за вислугу років у розмірі 30 відсотків від посадового окладу при стажі роботи станом на 02.04.2013 - 10 років.
У березні 2016 року, ТУ ДСАУ в Луганській області позивачу виплачено суддівську винагороду за березень 2016 року.
01 квітня 2016 року позивачем отримано розрахунковий лист щодо розміру суддівської винагороди за березень 2016 року, з якого слідує, що при виплаті суддівської винагороди ТУ ДСАУ в Луганській області не нараховано та не виплачено позивачу щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу, право на отримання якої позивач набув ще 02.04.2013 та отримував до 20 лютого 2015 року.
Так, до 28.03.2015 діяли положення частини 5 статті 129 Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», які передбачали, що суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу - за наявності стажу роботи більше 10 років.
Однак, Верховною Радою України 12.02.2015 прийнято Закон України № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», який набрав чинності 28.03.2015. Цим законом обмежено суддів, які не здійснюють правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), на отримання доплат до посадового окладу, який ТУ ДСАУ в Луганській області виконує з дня набрання ним чинності.
Позивач вважає, що встановлення обмежень на отримання доплат до посадового окладу суддям, які не здійснюють правосуддя, є неприпустимим, оскільки звужує зміст та обсяг гарантій незалежності суддів, а, відповідно, матеріальне та соціальне забезпечення. На неможливість звуження змісту та обсягу гарантій незалежності суддів, а, відповідно, матеріального та соціального забезпечення неодноразово у своїх рішеннях вказував Конституційний Суд України, зокрема, у рішенні від 14.12.2011 № 18-рп/2011.
З урахуванням вищевикладеного, позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Позивач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у позовній заяві просив розглядати адміністративну справу без його участі.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, про що надав письмові заперечення проти позову (а.с. 46-49), у яких зазначив, що 12.02.2015 Верховною Радою України прийнято Закон України № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», який набрав чинності 28.03.2015. Пункт 10 статті 133 Закону України від 12.02.2015 № 192-УІІІ «Про забезпечення права на справедливий суд» чітко вказує, що суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу. Указом Президента України № 200/2010 від 20 лютого 2010 року ОСОБА_1 призначено на посаду судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області строком на 5 років, таким чином 20.02.2015 закінчився строк на який обрано позивача. Враховуючи зазначені обставини, ТУ ДСА України в Луганській області з 28.03.2015 припинило виплату щомісячної доплати за вислугу років позивачу. На даний час положення Закону України від 12.02.2015 № 192-УІІІ «Про забезпечення права на справедливий суд» щодо отримання доплат до посадового окладу, якщо суддя не здійснює правосуддя, не визнані неконституційними, а також стосовно них відсутнє тлумачення Конституційного Суду України. Оскільки з 28.03.2015 (набрання чинності Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд») суддя, який не здійснює правосуддя, не має права на отримання доплат до посадового окладу, представник відповідача вважає, що дії ТУ ДСАУ в Луганській області ґрунтуються на законі та є цілком правомірними. Представник відповідача у судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд адміністративного справи за його відсутності.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив.
Враховуючи положення пункту 6 статті 128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд встановив таке.
Указом Президента України від 20 лютого 2010 року № 200/2010 позивача призначено на посаду судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області строком на п'ять років (а.с. 6).
Позивачем отримано посвідчення судді № МЗ-09340, дійсне до 20.02.2015 (а.с. 7).
Наказом голови Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09 березня 2010 року № 13/к позивача допущено до виконання обов'язків судді цього суду та встановлено, що стаж роботи для виплати щомісячної надбавки за вислугу років станом на 09.03.2010 складає 6 років 11 місяців та 10 днів (а.с. 8).
Наказом голови Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.01.2012 № 8/к позивачу встановлено доплату за вислугу років у розмірі 20 відсотків від посадового окладу при стажі роботи станом на 03.01.2012 - 8 років 9 місяців 1 день (а.с. 9).
Наказом голови Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 02.04.2013 № 9/к позивачу встановлено доплату за вислугу років у розмірі 30 відсотків від посадового окладу при стажі роботи станом на 02.04.2013 - 10 років (а.с. 10).
Згідно копії розрахункового листа за березень 2016 року позивачу протягом березня 2016 року доплата за вислугу років нарахована у розмірі 30% посадового окладу, що складає 4134,00 грн. Разом з тим, виплату цієї доплати не здійснено через перерахунок нарахувань (а.с. 11).
Судом встановлено, що спірним у даній справі є питання обмеження прав позивача на отримання доплати за вислугу років у розмірі 30% посадового окладу, яку він отримував до набуття чинності Законом України від 12.02.2015 № 192-УІІІ «Про забезпечення права на справедливий суд».
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з такого.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
28.03.2015 набув чинності Закон України від 12.02.2015 № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон № 192-VIII), яким Закон України «Про судоустрій і статус суддів» викладено у новій редакції.
Розмір суддівської винагороди, її складові, а також визначення стажу роботи судді, у тому числі посади, робота на яких зараховується до стажу роботи на посаді судді, врегульовані статтями 133 і 135 Закону № 192-VIII.
Частиною 1 статті 133 Закону № 192-VIII визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 2 цієї ж статті суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат (частина 3 статті 133 Закону № 192-VIII).
Згідно з абзацом першим частини 5 статті 133 Закону № 192-VIII, суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Відповідно до ч. 10 ст. 133 Закону № 192-VIII суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.
Попередня редакція Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» не містила норми щодо обмеження суддів, які не здійснюють правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), на отримання доплат до посадового окладу.
З вищевикладеного вбачається, що внесенням змін до чинного законодавства змінено умови виплати щомісячної доплати за вислугу років суддям, які не здійснюють правосуддя.
При цьому, слід зазначити, що прикінцеві та перехідні положення Закону № 192-VIII не містять положення стосовно збереження за суддями, які були призначені чи обрані на посаду судді до набрання чинності цим законом, та не здійснюють правосуддя права на отримання щомісячної доплати за вислугу років відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності Законом.
Статтею 8 Конституції України визначено, що Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Згідно зі статтею 147 Конституції України, єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України, який вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.
На даний час положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в редакції Закону України від 12.02.2015 № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», щодо визначення суддівської винагороди, у тому числі доплати за вислугу років, як складової частини суддівської винагороди, умов виплати такої доплати не визнані неконституційними, також, відносно них відсутнє офіційне тлумачення Конституційного Суду України. У зв'язку з чим посилання позивача на звуження змісту та обсягу досягнутого ним рівня матеріального забезпечення шляхом внесення змін до чинного законодавства, тобто невідповідність положень ч. 10 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в редакції Закону України від 12.02.2015 № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», положенням статей 8, 22, 55, 58 Конституції України, суд вважає необґрунтованими.
Враховуючи, що суддівська винагорода регулюється Законом України «Про судоустрій і статус суддів», Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, щомісячна доплата за вислугу років є складовою частиною суддівської винагороди, розмір та підстави виплати якої визначаються відповідно до стажу роботи на посади судді, а також здійснення ним правосуддя, а позивач з 20 лютого 2015 року не здійснює правосуддя, судом встановлено, що відповідачем правомірно невиплачено позивачу щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу за березень 2016 року.
Крім того, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» (параграф 23) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчувати виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
З огляду на вищевикладене, з урахуванням того, що у позивача відсутні підстави для виплати щомісячної доплати за вислугу років відповідно до ч. 10 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в редакції Закону України від 12.02.2015 № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», відповідно, у суду відсутні законні підстави для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу за березень 2016 року, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору судом не вирішується, оскільки позивач відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.
Керуючись ст.ст. 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області про стягнення щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу за березень 2016 року, відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Т.В. Смішлива