Справа № 305/54/16-ц
Провадження по справі № 2/305/307/16
05.05.2016 року. Рахівський районний суд Закарпатської області
у складі: головуючого - судді Тулик І.І.
при секретарі - Шемота М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Середньоводянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, треті особи без самостійних вимог: Рахівська державна нотаріальна контора, Рахівське районне управління юстиції в Закарпатській області в особі реєстраційної служби про визнання права власності в порядку спадкування, -
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Середньоводянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, треті особи без самостійних вимог: Рахівська державна нотаріальна контора, Рахівське районне управління юстиції в Закарпатській області в особі реєстраційної служби про визнання права власності в порядку спадкування.
В обґрунтування позову зазначено, що 6 липня 2007 року ОСОБА_2 заповів йому, ОСОБА_1 належний йому на праві власності будинок АДРЕСА_1 з присадибною ділянкою та надвірними спорудами. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер. З метою отримання правовстановлюючих документів на спадкове майно, він як спадкоємець за заповітом звернувся до Рахівської державної нотаріальної контори про видачу йому свідоцтва про право на спадщину, однак у видачі такого нотаріусом було відмовлено через відсутність правовстановлюючих документів на спадковий будинок, про що видано відповідну постанову. У зв"язку з чим просив визнати за ним, ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом, на житловий будинок АДРЕСА_1.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні присутній не був. Його представник ОСОБА_3 надав заяву про розгляд справи за його та позивача відсутності, підтримання позовних вимог та задоволення позову.
Представник відповідача - Середньоводянської сільської ради, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з"явився.
Представник третьої особи - Реєстраційної служби Рахівського районного управління юстиції в Закарпатській області в судове засідання не з"явився. Завідувач сектору державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Петращук І.В. надіслав заяву, в якій просить справу розглянути без участі їхнього представника та на розсуд суду відповідно до чинного законодавства.
Представник третьої особи - Рахівської державної нотаріальної контори в судове засідання не з"явився. Завідуюча Рахівською держнотконторою Пріц О.І. надала заяву про розгляд справи без її присутності, позовні вимоги підтримує.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами суд приходить до наступного висновку.
Згідно ст. ст. 1217, 1223 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 являється спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.
Після смерті ОСОБА_2, залишилося спадкове майно - житловий будинок АДРЕСА_1, і відносно якого останній розпорядився шляхом складення заповіту 6 липня 2007 року. Згідно даного заповіту ОСОБА_2 належний йому житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1, найменування та нумерація якого наразі змінена на АДРЕСА_1, згідно рішення виконкому Середньоводянської сільської ради №5 від 05.03.1996 року, Рахівського району Закарпатської області заповів ОСОБА_1.
Звернення позивача до суду з вимогою визнання права власності на спадкове майно зумовлене порушенням його права на отримання власності в порядку спадкування згідно відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом в її користь.
Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).
Норми ст. 392 ЦК не застосовуються щодо вимог про визнання права власності на об'єкти самочинного будівництва (ч. 3 ст. 376 ЦК), оскільки особа не є власником, а лише заявляє вимогу про встановлення права власності на об'єкт самочинного будівництва.
Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року, та інших нормативно-правових актів.
Згідно характеристики будинку, господарських будівель та споруд АДРЕСА_1, виданої ФОП ОСОБА_6 спадковий будинок побудований у 1985 році.
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).
Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Згідно довідки виконавчого комітету Середньоводянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області №6 від 6 січня 2016 року житловий будинок АДРЕСА_1 Закарпатської області дійсно, згідно по господарської книги НОМЕР_1 належав ОСОБА_2, а отже його не можна розцінювати як об'єкт самочинного будівництва.
При розгляді справ про визнання права власності на спадкове нерухоме майно у випадках, якщо спадщина прийнята, проте спадкоємцем не було одержано свідоцтво про право на спадщину (ст. 1297 ЦК) або не здійснено державну реєстрацію права на спадщину (ст. 1299 ЦК), слід брати до уваги, що законодавець розмежовує поняття "виникнення права на спадщину" та "виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини", і пов'язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки.
Для набуття спадщини необхідна наявність ряду умов. Першою необхідною умовою є відкриття спадщини, під якою розуміють настання таких юридичних фактів, які обумовлюють виникнення у спадкоємця права на набуття спадщини - права на спадкування. До таких юридичних фактів, передусім, відноситься смерть спадкодавця. Але в момент відкриття спадщини спадкоємець набуває лише право на спадкування, але не право власності на саму спадщину. Для виникнення права власності на спадщину спадкоємець повинен належним чином здійснити (реалізувати) право на прийняття спадщини. Здійснення права на спадкування, передусім, полягає в тому, що спадкоємець має право прийняти спадщину або не прийняти її. Прийняття спадщини можливе двома способами: шляхом пасивної поведінки спадкоємця, яка передбачена ч.3 ст. 1268 ЦК України, яка встановлює, що для прийняття спадщини достатньо того факту, що спадкоємець, мешкав разом з померлим і протягом строку для прийняття спадщини не відмовився від неї. Такі спадкоємці також подають заяву про видачу їм документа, що підтверджує їх право на успадковане майно, але можуть це зробити незалежно від закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини; шляхом активної поведінки, тобто подачі заяви про прийняття спадщини та видачі їм відповідного свідоцтва. Для такого способу прийняття спадщини, який буде стосуватися всіх інших спадкоємців, існує певний строк для подачі заяви.
Судом встановлено, що позивач прийняв спадщину, оскільки на час відкриття спадщини проживав разом зі спадкодавцем, у зв'язку з чим набув правового статусу особи, яка цю спадщину прийняла, що стверджено довідкою виконавчого комітету Середньоводянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області №629 від 5 травня 2016 року.
Спору щодо набуття права на спадщину судом не встановлено. Згідно даних Витягу зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №42646872 від 11 січня 2016 року, заповіт, складений 6 липня 2007 року ОСОБА_2 є чинним і ніким не скасований.
Таким чином, враховуючи, що позивач по справі належить до спадкоємців за заповітом, спадщину прийняв, майнового спору з приводу спадкування не існує, суд вважає, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Питання відшкодування судових витрат позивачем не ставилось. Керуючись ст.ст. 10,11,60, 131, 209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України суд,
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканцем АДРЕСА_1, право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_1.
Судовий збір в сумі 2020,05 гривень залишити за позивачем.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до цивільної палати апеляційного суду Закарпатської області через Рахівський районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Тулик І.І.
З оригіналом вірно,
Суддя Рахівського районного суду: Тулик І.І.