Справа №2-543/15
№760/27872/14-ц
30 червня 2015 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Г.О. Козленко,
за участю секретаря - А.К. Слободянюк
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, -
Генеральний директор Півнюк О.В., який діє в інтересах Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (далі Концерн РРТ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просив стягнути з відповідача суму збитку 9080,56 грн, у зв'язку з неправомірним встановленням останнім надбавки до посадового окладу , зокрема ОСОБА_2, з 01.01.2009 по 31.12.2009 в розмірі 10%.
В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що згідно наказу № 1207 від 28.12.2006 ОСОБА_1 призначено з 29.12.2006 президентом Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, на підставі наказу Міністерства транспорту та зв'язку України та відповідно до наказу Державного комітету телебачення та радіомовлення України № 77-к від 04.03.2008 ОСОБА_1 у зв'язку з перейменуванням посади призначено генеральним директором Концерну РРТ з 04.03.2008.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 15.09.2009 № 960 ОСОБА_1 звільнено.
Наказом Концерну РРТ № 311 від 20.10.2009 ОСОБА_1 звільнено з посади генерального директора.
Згідно наказу Міністерства транспорту та зв'язку України № 49-О від 19.02.2010 ОСОБА_1 поновлено з 20.10.2009 на посаді генерального директора Концерну РРТ.
Відповідно до наказу Міністерства транспорту та зв'язку України № 383-О від 15.09.2010 ОСОБА_1 звільнено з посади генерального директора на підставі п.8 ст.36 КЗпП України.
Згідно наказу № 6/ок від 28.01.2013 ОСОБА_1 було прийнято на роботу в концерн РРТ на посаду помічника генерального директора.
Наказом № 12/ок від 07.02.2013 ОСОБА_1 з 08.02.2013 переведено на посаду заступника генерального директора Концерну РРТ.
На даний час, ОСОБА_1 не працює в Концерні РРТ та відповідно до наказу № 86/ок про припинення трудового договору від 12.11.2014 останнього звільнено з посади заступника генерального директора Концерну РРТ на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.
В Концерні РРТ з 21.05.2013 по 20.08.2013 Державною фінансовою інспекцією України проводилась планова ревізія фінансово-господарської діяльності Концерну РРТ за період з 01.01.2011 по 31.03.2013 та окремих питань фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 по 31.12.2010, за результатами якої був складений акт № 06-21/70 від 20.08.2013, яким було встановлено порушення п. 5.2 Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою КМУ від 15.06.1994 № 414, головному бухгалтеру Концерну РРТ ОСОБА_2 нараховувалась надбавка в розмірі 10% до посадового окладу за період з 01.01.2009 по 01.02.2013.
Наказом №1 н/т від 05.01.2009 року за підписом генерального директора ОСОБА_1 встановлено працівикам Концерну РРТ, зокрема, ОСОБА_2 надбавку до посадового окладу з 01.01.2009 року по 31.12.2009 в розмірі 10%.
Актом Державної фінансової інспекції України № 06-21/70 від 20.08.2013 року встановлено, що порушення допущено з вини генерального директора ОСОБА_1, яким підписано наказ № 1 н/т від 05.01.2009.
Внаслідок допущених порушень завищено адміністративні витрати, що вплинуло на фінансові результати та є порушенням ч.1 ст. 3, ч.8 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». Таким чином внаслідок порушень Концерну РРТ завдано збитків на загальну суму 9080,56 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовну заяву підтримав та просив задовольнити її в повному обсязі.
Відповідач у судовому засідані проти задоволення позову заперечив в повному обсязі та надав письмові заперечення, в яких зазначив, що нарахування працівникам надбавки в розмірі 10% було здійснено правомірно та Концерн РРТ є неналежним позивачем так як Концерн РРТ є державним об'єднанням підприємств та належить до сфери управління Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а отже з таким позовом до нього має право звертатись вищестоящий орган - Адміністрація Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що згідно наказу № 1207 від 28.12.2006 ОСОБА_1 призначено з 29.12.2006 президентом Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, на підставі наказу Міністерства транспорту та зв'язку України та відповідно до наказу Державного комітету телебачення та радіомовлення України № 77-к від 04.03.2008 ОСОБА_1 у зв'язку з перейменуванням посади призначено генеральним директором Концерну РРТ з 04.03.2008 (а.с.9).
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 15.09.2009 № 960 ОСОБА_1 звільнено (а.с.10).
Наказом Концерну РРТ № 311 від 20.10.2009 ОСОБА_1 звільнено з посади генерального директора (а.с.11).
Згідно наказу Міністерства транспорту та зв'язку України № 49-О від 19.02.2010 ОСОБА_1 поновлено з 20.10.2009 на посаді генерального директора Концерну РРТ (а.с. 12).
Відповідно до наказу Міністерства транспорту та зв'язку України № 383-О від 15.09.2010 ОСОБА_1 звільнено з посади генерального директора на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України (а.с.14).
Згідно наказу № 6/ок від 28.01.2013 ОСОБА_1 було прийнято на роботу в концерн РРТ на посаду помічника генерального директора (а.с. 15).
Наказом № 12/ок від 07.02.2013 ОСОБА_1 з 08.02.2013 переведено на посаду заступника генерального директора Концерну РРТ (а.с. 16).
На даний час, ОСОБА_1 не працює в Концерні РРТ та відповідно до наказу № 86/ок про припинення трудового договору від 12.11.2014 останнього звільнено з посади заступника генерального директора Концерну РРТ на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 17).
Наказом №1 н/т від 05.01.2009 року за підписом генерального директора ОСОБА_1 встановлено працівикам Концерну РРТ, зокрема, ОСОБА_2 надбавку до посадового окладу з 01.01.2009 року по 31.12.2009 в розмірі 10% (а.с. 18)
З копії витягу акту № 06-21/70 від 20.08.2013 складеного Державною фінансовою інспекцією України, вбачається порушення п. 5.2 Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою КМУ від 15.06.1994 року № 414, головному бухгалтеру Концерну РРТ ОСОБА_2 нараховувалась надбавка в розмірі 10% до посадового окладу за період з 01.01.2009 по 01.02.2013 (а.с. 19-22).
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Особливості правил відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, працівником регулюються главою IX КЗпП України. Виходячи з норм вказаної глави, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.
З матеріалів справи не вбачається наявності укладених договорів про встановлення щодо відповідача матеріальної відповідальності, а тому, підстав для покладення на нього обов'язку відшкодування шкоди в повному обсязі законодавством не передбачено.
При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.
Стороною позивача також не було надано належних та допустимих підтверджень понесення Концерном РРТ збитків, в розмірі 9080,56 грн, оскільки серед інших підстав, з актом на який посилається позивач, відповідач не був ознайомлений, що позбавило його права на оскарження даного акту у відповідному порядку.
Вимогами ч.4 ст.136 КЗпП України визначено, що стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу.
З матеріалів справи вбачається, що Концерн РРТ є державним об'єднанням підприємств і належить до сфери управління Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а отже з вказаним позовом звернулась особа, яка в даному випадку являється неналежним позивачем. Жодних доручень на право звернення з даним позовом від імені та в інтересах Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України матеріали справи не містять.
Положеннями ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених, ст. 61 цього Кодексу.
На підставі ч.1 ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені і наведені вище обставини, підтверджені доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про відмову у позові.
Судові витрати суд залишає за позивачем.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.38, 116, 117, 130, 135-3, 136, 137, 38, 116, 117 КЗпП України, ст. ст. 3, 10, 11, 60, 61, 73, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення до ОСОБА_1 про відшкодування збитків - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги особою, яка його оскаржує протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя - Г.О. Козленко