Справа №2-5032/14
№760/15693/14-ц
(Заочне)
27 листопада 2014 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Г.О. Козленко
за участю секретаря - Губерначук О.С.
розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, -
Позивачі звернулися до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до ФОП ОСОБА_3, третя особа: Інспекція з питань захисту прав споживачів у Миколаївській області, просили стягнути моральну шкоду на користь ОСОБА_1 у розмірі 50000 грн та на користь ОСОБА_2 у розмірі 30000 грн.
В обґрунтування позову зазначили, що 06.10.2008 Ленінським районним судом м. Миколаєва винесено рішенням за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу ліжка та стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 17005 грн. Однак ФОП ОСОБА_3 ухилялась від виконання рішення суду, ліжко не забирала, а також уникала розмов, зустрічей. Позивачі зазначили, що відповідач довготривало, на протязі років принижувала їх людську гідність, доводила до сліз, у зв'язку з чи вони втратили сон та здоров'я. Також позивач ОСОБА_2 заначила, що 11.06.2009 при зверненні у салон до ОСОБА_3 з питанням про повернення грошей, остання вдарила ОСОБА_1 по обличчю, хоча він у неї нічого не питав, про що свідчить довідка з міліції. Крім того, позивачі вважають, що ОСОБА_3 домовлялась з виконавчою службою, у зв'язку з чим вони звертались із заявами від 26.05.2009, 10.07.2009. Посилаючись на Закон України «Про захист прав споживачів», просили захистити їх права.
Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити в повному обсязі, проти винесення заочного рішення по справі не заперечувала.
Позивач ОСОБА_1, не з'явився в судове засідання, про причини неявки суду не повідомив.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, про час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причини неявки суду не відомі.
Суд, відповідно до ст.ст.169, 224 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній матеріалів у їх відсутність, оскільки неявка відповідача не перешкоджає постановленню заочного рішення, проти чого не заперечувала позивач.
За умови згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи відповідно до вимог ст.224 ЦПК України.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що позивач проти заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч.1 ст.224 та відповідно до ч.1 ст.225 ЦПК України, постановив усну ухвалу про заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06.10.2008 позов ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задоволено частково. Договір купівлі-продажу персонального низькочастотного комбінованого теплового стимулятора «Nuga-Best NM-500», укладеного між ОСОБА_2, з одної сторони, та ФОП ОСОБА_3, з другої сторони, розірвано. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 14005,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_2 - 1300,00 грн, на користь ОСОБА_1 - 1700 грн. Крім того, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 30,00 грн, сплачених на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 191,00 грн. Зобов'язано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 передати ФОП ОСОБА_3 персональний низькочастотний комбінований тепловий стимулятор «Nuga-Best NM-500» (а.с.2-3).
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13.04.2009 по вказаній цивільній справі у резолютивній частині рішення виправлено описку та викладено у наступному змісті: Стягнути з ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 14005,00 грн. Стягнути з ФОП ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_2 - 1300,00 грн, на користь ОСОБА_1 - 1700 грн. Крім того, стягнути з ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 30,00 грн, сплачених на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Стягнути з ФОП ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 191,00 грн (а.с.6).
Ухвалою Апеляційного суду м. Миколаєва від 28.01.2009 апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відхилені, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06.10.2008 залишено без змін (а.с.46-47).
В подальшому, ухвалою Верховного суду України від 04.08.2009 касаційні скарги ОСОБА_3 в інтересах якої діяв за довіреністю представник ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відхилено. Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06.10.2008 та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 28.01.2009 залишено без змін (а.с.48).
На підставі вищевказаного рішення, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, 25.02.2009 Ленінським районним судом м. Миколаєва був виданий виконавчий лист по цивільній справі (а.с.4).
В межах виконавчого провадження, державним виконавцем Беляковим А.А. Центрального ВДВС Миколаївського міського управління юстиції 08.04.2009 здійснювався вихід за адресою проживання боржника (м. Миколаїв, вул. Потьомкіна, 129а/83) з метою вручення постанови про відкриття виконавчого провадження, однак зі слів консьєржа за вказаною адресою ОСОБА_3 не проживає, про що було складено акт державного виконавця (а.с.5).
Заявами від 26.05.2009 та від 09.07.2009 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звертались до начальника Ленінського ВДВС Миколаївського міського управління юстиції Носова С.М. з метою належного виконання рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва та зобов'язання вчинити дії щодо перерахування грошових коштів з боржника на їх користь та повернення ОСОБА_3 ліжка (а.с. 9-10).
В матеріалах справи міститься вимога старшого державного виконавця Ленінського ВДВС Миколаївського МУЮ вих.15203 від 21.04.2010 адресована ОСОБА_2, ОСОБА_1 щодо передачі ПП ОСОБА_3 персонального низькочастотного комбінованого теплового стимулятора «Nuga-Best NM-500» (а.с.11).
З довідки в.о. начальника Ленінського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області підполковника міліції Гринчук О.О. вбачається, що дійсно у 2011 році ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звертались до Ленінського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області за фактом спричинення тілесних ушкоджень громадянину ОСОБА_1, які спричинила приватний підприємець ОСОБА_3, коли ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийшли до неї на офіс, який розташований за адресою: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 61а, щоб дізнатись коли вищевказана громадянка за рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва за справою 2-602/2008 року поверне кошти, після цього ОСОБА_3 вдарила ОСОБА_1 по лицю, який на той час перебував у післяопераційному стані, дані події відбувались 11.06.2009 (а.с.13).
Згідно виписки з рахунку станом на 13.06.2009 на рахунок ОСОБА_7 були здійснені зарахування коштів: 12.06.2009 у сумі 8630,33 UAH; 12.06.2009 у сумі 8234,33 UAH; 13.06.2009 видаток на суму - 16860,00 UAH (а.с.14).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 дійсно перебував на лікуванні із захворюванням очей глаукомою, йому були проведені операції, про що свідчать виписні епікризи Обласної офтальмологічної лікарні м. Миколаєва та виписка з історії хвороби Медичного офтальмологічного центру «Проф офтальмо центр» (а.с.15-17).
Однак в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази у підтвердження того, що в результаті дій відповідача ОСОБА_3 позивач ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження. Надані виписні епікризи свідчать про наявність у позивача ОСОБА_1 захворювання, яке не є наслідком можливих отриманих ушкоджень при подіях 11.06.2009.
Згідно зі ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Частинами 1, 3 та 4 ст.60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст.57 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Так, в обґрунтування доводів щодо завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_1 відповідачем ОСОБА_3, відсутні встановлені обставини органом досудового слідства щодо наявності вини ОСОБА_3 та не встановлено ступінь тяжкості отриманих ОСОБА_1 ушкоджень.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Згідно положень ст.ст.23, 1167 ЦК України позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав. При цьому, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини відповідача, який завдав моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Позивачами не надано суду доказів підтвердження факту заподіяння моральних страждань відповідачем, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони завдані, ступінь вини заподіювача, яких моральних страждань зазнали позивачі, в якій грошовій сумі та з чого при цьому виходили.
Таким чином, оцінивши в сукупності добуті докази, суд вважає що в задоволенні позову слід відмовити, оскільки позовні вимоги не доведені, не обґрунтовані, не встановлено, що дії відповідача визнані неправомірними та спричинили моральну шкоду позивачам.
Позивачами додано до матеріалів справи акт від 15.06.2007 про виявлені недоліки теплового стимулятора «Nuga-Best NM-500» та акт про огляд обладнання «Nuga-Best NM-500».
Посилання позивачів при зверненні до суду на Закон України «Про захист прав споживачів» щодо обставин викладених в позовній заяві про неповернення відповідачем ОСОБА_3 грошових коштів за придбаний персональний низькочастотний комбінований тепловий стимулятор «Nuga-Best NM-500», то з приводу цих обставин Ленінським районним судом м. Миколаєва 06.10.2009 вже ухвалено судове рішення, яким вирішені та захищені права та обов'язки споживачів, а також були задоволені вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо відшкодування моральної шкоди відповідачем ОСОБА_3 Вказане судове рішення набрало законної сили.
Стаття 12 ЦК України передбачає, що особа вільно, на власний розсуд, обирає способи захисту цивільного права.
Як правило, особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. Під способом захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст.16 ЦК України.
Позивачі не позбавлені права на обрання іншого способу захисту з метою захисту свого порушеного права.
В контексті ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, тобто суд не може вийти за межі позовних вимог.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, та те, що позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі вищевикладеного та керуючись, ст.ст.23, 1167 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Відповідачем, який не приймав участі у розгляді справи, протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення, відповідно до вимог ст.229 ЦПК України.
Заочне рішення може бути оскаржене іншими особами, шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення відповідачем, який не приймав участі у розгляді справи, якщо заяву про перегляд заочного рішення не було подано, після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя - Г.О. Козленко