Справа № 2-282/16
760/19707/15-ц
(заочне)
04 травня 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Калініченко О.Б.
при секретарі - Іоновій Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою, -
Позивачка 03.11.2015 року звернулася з позовом, в якому просила усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном шляхом її вселення до квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та зобов'язати ОСОБА_2 передати ключі їй від спірної квартири.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 03.08.2015 року рішенням Солом'янського районного суду м. Києва було розірвано шлюб між нею та відповідачем ОСОБА_2
Однак за час спільного проживання у шлюбі сторони набули право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею - 60,4 кв. м, житловою площею - 21,5 кв. м, на підставі договору купівлі-продажу від 05.11.2010 року №3580, посвідченого приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_3
Позивачка разом з малолітнім сином зареєстрована у вказаній квартирі, яка є спільною сумісною власністю подружжя, проте відповідач протиправно перешкоджає останній у користуванні вказаною квартирою, не надає можливості користування належним їй майном в добровільному порядку, її прохання та письмові вимоги надати комплект ключів були проігноровані відповідачем.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі і просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених вимог, вважаючи їх безпідставними, заперечував, мотивуючи тим, що позивачкою, яка з власної волі звільнила спірне помешкання для проживання іншою сім'єю, не надано доказів створення відповідачем будь-яких перешкод. Крім того, спірна квартира є одним з предметів, в тому числі, в спорі про поділ спільного майна подружжя, тому, на його думку, може бути присуджена як одному з подружжя, так і визнана особистою власністю відповідача.
Суд дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 21.11.2003 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений шлюб, який 03.08.2015 року рішенням Солом'янського районного суду м. Києва був розірваний.
На підставі договору купівлі-продажу від 05.11.2010 року №3580 позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, набули право власності, яке за договором було зареєстровано лише за відповідачем, на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею - 60,4 кв. м, житловою площею - 21,5 кв. м.
Встановлено, що позивачка разом з сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 03.06.2011 року зареєстрована у вказаній квартирі, яка за презумпцією закону є спільною сумісною власністю подружжя.
Однак відповідач протиправно перешкоджає останній у користуванні вказаною квартирою, не надає можливості користування належним їй майном, яке знаходиться в цій квартирі, в добровільному порядку, ігноруючи її прохання та письмові вимоги надати комплект ключів від вхідних дверей квартири.
В силу ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї.
Крім того, законодавством визначено самостійне право членів сім'ї власника житла на користування цим житлом, виходячи з норм ч.1 ст.405 ЦК України, згідно з якими члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Аналогічно за ст. 156 ЖК України передбачається збереження такого права користування житлом і для членів сім'ї, які припинили сімейні відносини з власником.
Такою, що втратила право на користування цим житлом, позивачка у встановленому законом порядку визнана не була.
При цьому позивачка, маючи право користування квартирою, намагалася вселитись у вказану квартиру, однак доступу до квартири вона не має, а відповідач у добровільному порядку відмовляється усунути ці обставини та передати їй ключі, чим порушує права та законні інтереси позивачки володіти та користуватись цим майном.
Викладені обставини підтверджуються письмовими вимогами позивачки про усунення перешкод у користуванні квартирою, направленими на адресу відповідача у грудні 2015 року та у лютому 2016 року, та її зверненням до правоохоронних органів у грудні 2015 року з приводу вчинення відповідачем протиправних дій за вище викладених обставин, побутовим актом від 17.12.2015 року про неможливість позивачки потрапити до спірної квартири, найманням нею іншої квартири для її з сином проживання за договором оренди від 01.02.2015 року.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивачки про вселення в квартиру АДРЕСА_1, є тим допустимим та законним способом захисту порушених її прав та інтересів щодо усунення відповідачем перешкод у користування майном, які полягають в обмеженні останнім прав позивачки до доступу та користування спірною квартирою АДРЕСА_1.
Норми ст.ст. 57, 59 ЦПК України передбачають, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. При цьому обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2009 року передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.
Отже, у зв'язку зі встановленими судом обставинами, які стороною відповідача спростовані не були, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивачки, та вважає за необхідне усунути перешкоди у здійсненні позивачкою права користування нерухомим майном шляхом вселення її до квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та зобов'язання ОСОБА_2 передати їй ключі від спірної квартири.
Також відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Таким чином, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки суму сплаченого нею судового збору в розмірі 487,20 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 383, 405 ЦК України, ст.ст. 3-4, 10-11, 57-61, 88, 169, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою задовольнити.
Усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном шляхом вселення ОСОБА_1 в квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та зобов'язати ОСОБА_2 передати ключі їй від спірної квартири.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 487,20 грн.
Рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача, яка має бути подана протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
Суддя: