Справа № 2-2234/16
760/459/16-ц
04 травня 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Калініченко О.Б.
при секретарі - Іоновій Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення частки та визнання права власності в порядку спадкування,-
Позивач 11.01.2016 року звернувся з позовною заявою, в якій просив визначити, що частка померлої ОСОБА_3 в праві спільної сумісної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 становила ?; визначити, що обов'язкова частка померлої ОСОБА_3 в спадщині померлого чоловіка - ОСОБА_4 на житловий будинок АДРЕСА_1 становила 1/12; визнати за позивачем в порядку спадкування право власності на 9/24 частини будинку АДРЕСА_1.
В обґрунтування вимог посилався на те, що батьки сторін - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 збудували спарений житловий будинок по АДРЕСА_1, яке в 1988 року було приєднано до м. Києва.
Спарений житловий будинок складається із двох будинків (квартир). Власником будинку АДРЕСА_1 є позивач, а будинок АДРЕСА_1 був зареєстрований на батька сторін - ОСОБА_4
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько сторін ОСОБА_4, який належну йому частину житлового будинку по АДРЕСА_1 заповідав братові позивача - ОСОБА_5, відповідачу у справі.
Мати сторін - ОСОБА_3 перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 з 22.02.1957 року по день його смерті, та проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Також рішенням суду було встановлено, що разом з ним проживав відповідач - ОСОБА_5
Крім того, вказував позивач, він також проживав в спареному будинку на час відкриття спадщини.
Посилався, що відповідно до ст. ст. 1241, 1268 ЦК України він пенсіонер за віком, як і мати сторін - ОСОБА_3, тому є такими, що мають право на обов'язкову частку у спадщині, та за вказаних вище прийняли спадщину після їх померлого батька та чоловіка - ОСОБА_4, оскільки, проживаючи разом, не заявляли про відмову від спадщини.
Вважав, що, таким чином, 1/2 частина будинку АДРЕСА_1 після померлого ОСОБА_4 ділиться наступним чином: позивачу - 1/12 (1/2:3:2) частина як обов'язкова частка; матері ОСОБА_3 - 1/12 (1/2:3:2) частина як обов'язкова частка; відповідачу - 1/3 (1/2-1/6) частина за заповітом.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3, після смерті якої, на його думку, залишилось спадкове майно у виді: 1/2 будинку по АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності подружжя та 1/12 частина цього будинку як обов'язкова частка після смерті її чоловіка, ОСОБА_4, тобто 7/12 (1/2 + 1/12) частин будинку АДРЕСА_1.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України сторони як спадкоємці за законом після матері спадкують наступним чином: позивачу - 7/24 (7/12:2) частина; відповідачу - 7/24 (7/12:2) частина.
Таким чином, після смерті батьків позивачу належить 9/24 (7/24+1/12) частин будинку, а відповідачу належить 15/24 (7/24+1/3) частин будинку.
Однак, оскільки батьки за життя не провели державну реєстрацію належного їм будинку АДРЕСА_1, тому позивач не може отримати свідоцтва про право на спадщину, у чому нотаріусом Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори йому було відмовлено.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача в задоволенні позовних вимог просив відмовити, посилаючись на те, що наведені в позові доводи, аргументи та правове обґрунтування не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства.
В обґрунтування свої заперечень зазначав, що позивачем не надано суду доказів, які доводять належність заповіданого майна до режиму спільної власності подружжя, зокрема, що джерелом його набуття були спільні кошти або спільна праця подружжя. Також визначення судом частки подружжя у праві спільної сумісної власності подружжя не вважає належним способом захисту, вважаючи, що правовідносини, які склалися між сторонами процесу регулюються іншими нормами права.
Також вказував на безпідставність доводів відповідача щодо спадкування обов'язкової частки ОСОБА_3 та позивачем ОСОБА_1 в спадщині померлого ОСОБА_4, виходячи з висновку, який зробив відповідно до обставин справи та вимог закону Апеляційний суд у своєму рішенні від 29.03.2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна про визнання права власності на житловий будинок (домоволодіння) в порядку спадкування.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Києво-Святошинської районної ради народних депутатів Київської області від 19.06.1978 року № 285/31 було затверджено рішення виконкому Жулянської сільської ради народних депутатів від 09.08.1977 року щодо видачі ОСОБА_4 та ОСОБА_1 свідоцтво на спарений житловий будинок в АДРЕСА_1.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько сторін ОСОБА_4, який за заповітом від 02.08.1991 року, посвідченим державним нотаріусом Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори, заповів належну йому частину житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1, з відповідною частиною надвірних будівель, своєму синові ОСОБА_5
Відповідно до свідоцтва на будівництво індивідуального житлового будинку, яке зареєстроване в Київському міжміському бюро інвентаризації 29.09.1988 року у реєстровій книзі за № 95, за померлим було зареєстроване право власності на житловий будинок (домоволодіння), що знаходиться по АДРЕСА_1.
Із заявами про прийняття спадщини після померлого позивач та відповідач як сини спадкодавця звернулися до Дев'ятій Київській державній нотаріальній конторі, якою була заведена спадкова справа № с/с 73/2013 щодо майна померлого, однак було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність підтвердження реєстрації права власності в КМБТІ м. Києва на ім'я спадкодавця та неможливість встановлення складу спадкового майна.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 20.08.2013 року було встановлено факт постійного проживання відповідача на час відкриття спадщини зі спадкодавцем, який на момент смерті проживав по АДРЕСА_1.
Позивач на момент відкриття спадщини був зареєстрований та фактично проживав і до теперішнього часу проживає в будинку по АДРЕСА_1, який належить йому на праві власності, що підтверджується свідоцтвом на право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 виданого на підставі свідоцтва на будівництво житлового будинку та внесено в реєстрову книгу за № 95.
Докази, які б підтверджували фактичне проживання позивача зі спадкодавцем або визначення йому додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини відсутні та суду не були надані.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати сторін - ОСОБА_3, яка на час будівництва спірного будинку і до моменту смерті спадкодавця перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі та проживала разом з ним.
Однак після смерті її чоловіка права власності на належну їй частку в спільному сумісному майні подружжя та обов'язкову частку у спадщині померлого вона не оформляла, тому у спадковій справі щодо майна померлої відсутній відповідний правовстановлюючій документ на належну їй частину спірного будинку.
За викладених обставин рішенням Апеляційного суду м. Києва від 29.03.2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна про визнання права власності на житловий будинок (домоволодіння) в порядку спадкування було встановлено те, що спарений будинок по АДРЕСА_1, складається з двох квартир, з яких право власності на одну з них, а саме на будинок №43-а, яка становить 11/20 від площі всього будинку, має позивач, а на другу (будинок 43), яка становить 9/20 від площі всього будинку, мали ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в рівних частках на праві спільної власності подружжя.
Згідно з положеннями ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Отже, виходячи з даних правил, рішення Апеляційного суду м. Києва від 29.03.2016 року є обов'язковим для суду, що розглядає дану справу про подальші цивільно-правові наслідки в спадкових правовідносинах, щодо яких вказаним рішенням встановлені певні обставини.
Таким чином, спадщина після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 відкрилась на належну спадкодавцю 1/2 частину спірного будинку - 9/40 всього будинку (домоволодіння), лише яку у зв'язку з викладеним може успадкувати відповідач як спадкодавець за заповітом та на яку за ним вказаним рішенням Апеляційного суду м. Києва від 29.03.2016 року визнано право власності в порядку спадкування за заповітом, а саме на 9/40 жилого будинку (домоволодіння) по АДРЕСА_1.
Отже, після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, що складається також з 9/40 жилого будинку (домоволодіння), та яка спадкується сторонами у справі як спадкоємцями за законом в рівних частках.
При цьому тим же рішенням Апеляційного суду м. Києва від 29.03.2016 року не були прийняті до уваги заперечення позивача як відповідача в тій справі та була встановлена безпідставність його доводів щодо спадкування обов'язкової частки ним та ОСОБА_3 в спадщині померлого ОСОБА_4, виходячи з того, що ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 не зверталась до нотаріуса із заявою про прийняття обов'язкової частки, а відповідно до положень ст. 1276 ЦК України до її спадкоємців не переходить право на прийняття її обов'язкової частки у спадщині померлого ОСОБА_4
Щодо позивача, то ним був пропущений строк для прийняття обов'язкової частини у спадщині після померлого ОСОБА_4, додатковий строк для прийняття спадщини в установленому законом порядку йому не визначався. Його твердження про те, що він прийняв спадщину як спадкоємець, що проживав на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, не відповідають обставинам справи, відповідно до яких спадкове майно є частиною будинку №43, а позивач є власником частини будинку під №43-а, де зареєстрований і проживає, а будинок №43-43а, хоча і є спареним будинком, проте складається з двох відокремлених квартир.
Ці обставини не були спростовані і в даному судовому розгляді. Крім того, стверджуючи про належність йому та його батькові будинків як окремих квартир на праві не спільній частковій власності, а приватної власності кожного, що підтверджується їх свідоцтвами права на власність, позивач суперечить своїм же твердженням про своє постійне спільне на час відкриття спадщини проживання разом із спадкодавцем.
Таким чином, судом встановлено, що спірний будинок №43 був об'єктом спільної власності подружжя відповідно до положень ст.ст.22,28 КпШС України щодо спільної сумісної власності подружжя та розміру часток кожного з подружжя, який діяв на час будівництва та виникнення права власності на нього, тому частка померлої ОСОБА_3 в праві спільної сумісної власності подружжя на житловий будинок АДРЕСА_1 становить ? його частину, а саме 9/40 частин жилого будинку (домоволодіння) АДРЕСА_1, як це встановлено рішенням Апеляційного суду м. Києва від 29.03.2016 року, яке на даний час набрало законної сили та є чинним.
В свою чергу, відповідно до ст.ст. 1261, 1278 ЦК України частки сторін у спадковому майні після смерті їх матері - ОСОБА_3 є рівними та складають по 9/80 його частин.
Керуючись ст.ст. 3-4, 10-11, 57-61, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення частки та визнання права власності в порядку спадкування задовольнити частково.
Визначити, що частка померлої ОСОБА_3 в праві спільної сумісної власності подружжя на житловий будинок АДРЕСА_1 становила ? частину.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 9/80 частин будинку АДРЕСА_1, житловою площею 29,9 кв. м, загальною площею 98,6 кв. м, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 225,60 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: