Справа № 6-217/16
760/7713/16-ц
29 квітня 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Калініченко О.Б.
при секретарі - Іоновій Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Лозової А.І. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 без вилучення паспортного документа, -
Заявник 26.04.2016 року звернувся з поданням, в якому просив тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, до виконання ним зобов'язань, покладених на нього рішенням голосіївського районного суду м. Києва від 11.09.2013 року, на підставі якого виданий виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 солідарно на корись ПАТ «Універсал Банк» 6008864,52 грн.
В обґрунтування подання державний виконавець зазначав, що з 09.07.2014 року на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби знаходиться виконавче провадження щодо виконання зазначеного виконавчого документу, на виконання якого боржником ніяких дій не вчинено т не повідомлено про наявність обставин, що ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду. При цьому встановлено, що боржник працює та, окрім того, після відкриття виконавчого провадження виїжджав неодноразово за межі України, зокрема останній раз 28.05.2015 року.
На підставі викладеного державний виконавець просив тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 без вилучення паспортного документу до виконання ним зобов'язань.
Відповідно до ст. 3771 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.
Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.
Заінтересовані особи в судове засідання не з'явились, оскільки не повідомлялись про час та місце розгляду справи у відповідності до вимог ч. 2 ст. 3771 ЦПК України.
Державний виконавець в судове засідання не з'явився та матеріали виконавчого провадження не надав, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду подання, що не є перешкодою для розгляду даної заяви.
Дослідивши матеріали подання, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
За нормою п.18 ч. 3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачає, що громадянинові України, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо діють неврегульовані невиконані зобов'язання, а також якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання зобов'язань.
Відповідно до п. 8 ст. 19 Закону України «Про державну прикордонну службу України» на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладається запобігання та недопущення в'їзду в Україну або виїзду з України осіб, яким згідно із законодавством не дозволяється в'їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України.
Однак відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати території України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Як вбачається з матеріалів подання, з 09.07.2014 року в провадженні головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби знаходиться виконавче провадження перебуває виконавче провадження №43902901 щодо примусового виконання виконавчого листа №2-147/12, виданого 11.09.2013 року Голосіївським районним судом м. Києва, про стягнення солідарно з ОСОБА_2 на корись ПАТ «Універсал Банк» 6008864,52 грн.
З матеріалів подання вбачається, що державним виконавцем встановлено місце роботи боржника в ТОВ «Сабріна», ТОВ «Рента-Капітал», ТОВ «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів».
Також в матеріалах подання міститься повідомлення про перетин боржником державного кордону України у період грудня 2013 року - травня 2015 року.
Разом з тим, враховуючи вищезазначене, матеріали подання не містять відомостей, що державним виконавцем вживались усі можливі дії, зокрема, що вживались дії для виконання та виявлення майна боржника шляхом подання запитів до уповноважених органів, та не містить жодних фактів та посилання на докази на підтвердження того, що боржником свідомо були вчинені дії щодо ухилення від виконання, а також здійснені будь-які перешкоди для держаного виконавця примусово виконувати рішення суду.
Проте, особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне, тобто, що боржник свідомо ухиляється від виконання, маючи змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
Так, ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків, у зв'язку з яким і здійснюється примусове виконання.
Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.
Крім того, Законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання, тобто, що дійсно особа свідомо не виконує належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
При цьому ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань може зумовлюватися як об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо, так і суб'єктивними, коли боржник свідомо ухиляється від виконання, маючи змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього з неповажних причин.
У зв'язку із цим про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
На підставі наведеного вище можна зробити висновок, що під ухиленням від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням розуміються будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Тобто, на момент звернення до суду з таким поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішення суду, повинен бути об'єктивно наявним та вбачатись з матеріалів виконавчого провадження.
Однак в матеріалах провадження доказів, що боржником було вчинено дії щодо свідомого ухилення від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, а також здійснені будь-які перешкоди для держаного виконавця примусово вчиняти необхідні виконавчі дії, відсутні, оскільки надана копія одного виклику боржника до державного виконавця лише на 20.11.2015 року не містить, навіть, відомостей про її отримання боржником.
Так, державний виконавець, заявляючи вимогу про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України, окрім посилання на нормативні акти та на наявність заборгованості, не визначив, в чому проявляється ухилення останнього від виконання зобов'язань та його намагання виїхати за межі України, щоб уникнути відповідальності, враховуючи, що в матеріалах подання докази, які б свідчили про направлення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження, а також повідомлення про виклики державного виконавця на прийом, в матеріалах подання відсутні, а останній виїзд за держаний кордон України за повідомленням Головного центру обробки спеціальної інформації від 26.11.2015 року здійснював у травні 2015 року.
Таким чином, виходячи з положень ст.33 Конституції України, ст.1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», а також враховуючи, що зобов'язання за вказаним судовим рішенням не вимагає особистого його виконання боржника, суд вважає, що вжиття обмеження у праві виїзду за межі України на даний час не є єдиним можливим та необхідним способом забезпечення примусового виконання боржником вищезазначеного виконавчого документу.
З огляду на наведене, проаналізувавши зміст подання, в обґрунтування якого не надано жодних доказів, суд приходить до висновку, що викладені обставини та матеріали справи не підтверджують факт, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання зобов'язань за виконавчими листами, а тому подання державного виконавця на даний час є безпідставним та не підлягає задоволенню.
Керуючись Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», Законом України «Про державну прикордонну службу України», Законом України «Про виконавче провадження», ст. 377-1 ЦПК України, суд, -
Подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Лозової А.І. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 без вилучення паспортного документа залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в Апеляційний суд м. Києва шляхом подання скарги через суд першої інстанції протягом п'яти днів дня отримання її копії.
Суддя: