ун. № 759/6223/16-ц
пр. № 2-о/759/307/16
12 травня 2016 року Святошинський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді - Чалої А.П.,
при секретарі - Котляр Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за заявою
ОСОБА_1,
Заінтересована особа: Відділ РАЦС Святошинського РУЮ у м.Києві
про встановлення факту смерті, -
ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою та просила встановити юридичний факт смерті свого чоловіка - ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1., посилаючись на те, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, є тимчасово переміщеною особою і тимчасово зареєстрована в АДРЕСА_2. 27.05.1972р. вона уклала шлюб зі ОСОБА_2, який ІНФОРМАЦІЯ_1. помер, про що Центральною міською поліклінікою Антрацитівської центральної міської багатопрофільної лікарні Луганської Народної Республіки була видана довідка про смерть №151 від 19.04.2016р., однак за місцем смерті чоловіка в органах РАЦС свідоцтво про його смерть вона не отримувала, оскільки на території України документ, виданий на тимчасово окупованій території не визнається, а Відділ РАЦС Святошинського РУЮ у м.Києві відмовив їй видати свідоцтво про смерть чоловіка, у зв*язку із тим, що нею не надано медичного документу про підтвердження смерті ОСОБА_2, який відповідає формі, визначеній наказом Міністерства охорони здоров*я України від 08.08.2006р. «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті», зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 25.10.2006р. за №1150/13024. Встановлення даного юридичного факту їй необхідно для отримання свідоцтва про смерть ОСОБА_2 в органах РАЦС Святошинського району м.Києва. Просила заяву задовольнити на підставі ст.ст. 234, 256-259 ЦПК України.
В судовому засіданні заявниця заяву підтримала, посилаючись на обставини, викладені в заяві.
Відділ РАЦС Святошинського РУЮ у м.Києві явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про день і час розгляду справи повідомлявся належним чином, про що в справі є поштове повідомлення (а.с. 12), заперечень проти заяви суду не надав, про поважність причин неявки представника суд не повідомив.
Суд вважає за можливе розгляд справи у відсутності представника заінтересованої особи на підставі матеріалів, що є в справі.
Заслухавши пояснення заявниці,дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне заяву задовольнити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 уклали шлюб 27.05.1972р., про що вбачається з відміток у їх паспортах (а.с. 6, 7 - копії паспортів).
В матеріалах справи є медичне свідоцтво про смерть №151, видане 19.04.2016р.Центральною міською поліклінікою Антрацитівської центральної міської багатопрофільної лікарні Луганської Народної Республіки, де зазначено, що ОСОБА_2, 1947р. народження помер ІНФОРМАЦІЯ_1.в м.Антрацит внаслідок хронічної серцевої недостатності, кардіосклерозу атеросклеротичного ІІ-ІІІ ступеню, ішемічної хвороби серця (а.с. 5 - копія).
Відділ РАЦС Святошинського РУЮ у м.Києві відмовив ОСОБА_1 в реєстрації смерті чоловіка і видачі свідоцтва про смерть з тих підстав, що нею не надано медичного документу про підтвердження смерті ОСОБА_2, який відповідає формі, визначеній наказом Міністерства охорони здоров*я України від 08.08.2006р. «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті», зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 25.10.2006р. за №1150/13024 (а.с. 4 - відмова від 27.04.2016р.)
Задовольняючи заяву, суд виходив з наступного.
Згідно з положеннями пункту2 частини1 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Якщо документи про смерть особи відсутні, то державна реєстрація її смерті проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту смерті.
Відповідно до положень частини2 ст.49 ЦК України, актами цивільного стану є, серед іншого, смерть фізичної особи. А згідно з положеннями частин 3 і 4 цієї ж статті, смерть фізичної особи підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Згідно пункту8) частини1 ст.256 ЦК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до частини 1 ст.257-1 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
У відповідності до частини 2 цієї ж процесуальної норми, справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.
Згідно частини 1 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована територія України є невід*ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Мета вказаного вище Закону викладена в частині 1 ст.2, де вказано про те, що цей закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.
У відповідності до частин 1, 2, 3 ст.9 цього ж Закону, державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Форма лікарського свідоцтва про смерть, що видається закладами охорони здоров*я або судово-медичною установою та вимоги і підстави його заповнення встановлені Інструкцією щодо заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть (форма №106/о), затвердженою Наказом Міністерства охорони здоров*я України від 08.08.2006р. №545.
Зокрема, Інструкцією серед іншого встановлено, що: лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем медичного закладу, що лікував померлого, на підставі спостережень за хворим і записів у медичній документації, які відображали стан хворого до його смерті, або патологоанатомом на підставі вивчення медичної документації і результату розтину (пункт 2.2.); у разі, якщо смерть настала внаслідок діїзовнішніх факторів (травми, асфіксії, діїкрайніх температур, електричного струму, отруєнь тощо), після штучного аборту, проведеного поза межами медичного закладу, смерті на виробництві, при раптовій смерті дітей першого року життя та інших осіб, які не перебували під медичним наглядом, померлих, особа яких не встановлена, а також у тих випадках, коли є підозра на насильницьку смерть, лікарське свідоцтво про смерть видається судово-медичним експертом після розтину (пункт 2.3.); забороняється видача лікарського свідоцтва про смерть заочно, без особистого встановлення лікарем факту смерті. У виняткових випадках свідоцтво про смерть може бути видано лікарем, який встановив смерть тільки на підставі огляду трупа (при відсутності ознак або підозри на насильницьку смерть) та даних медичної документації про наявність у померлого при житті хвороб, які в своєму перебігу могли призвести до настання смерті (пункт 2.4.).
Таким чином, діюче законодавствоУкраїни передбачає державну реєстрацію факту смерті або на підставі лікарського свідоцтва про смерть, або на підставі рішення суду. При цьому видача лікарського свідоцтва про смерть заочно, тобто без встановлення лікарем факту смерті, забороняється.
Однак, м.Антрацит Луганської області, згідно положень розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014р. №1085-р входить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. А відповідно до положень розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015р. №1275-р, м.Атрацит Луганської області входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
У звязку з тим, що смерть ОСОБА_2 настала на території м.Антрацит Луганськоїобласті, на території якої нині жодний орган державної влади України не працює та відбувається антитерористична операція, суд погоджується з тим, що отримати лікарське свідоцтво про смерть, встановленого зразка і виданого компетентним органом державної влади України - є неможливим.
Оцінюючи зібрані по справідокази в їх сукупності та співставленні, враховуючи те, що реєстрація органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті ОСОБА_2 неможлива, а тому суд вважає за необхідне встановити такий факт, задовольнивши вимоги заявниці, які є доведеними та обґрунтованими.
Керуючись ст.ст. 213-215, 234, 235, 256-259 ЦПК України, суд, -
Заявузадовольнити.
Встановити юридичний факт про те, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. внаслідок хронічної серцевої недостатності, кардіосклерозу атеросклеротичного ІІ-ІІІ ступеню, ішемічної хвороби серця; місце смерті: м.Антрацит Луганської області.
На підставі ст.257-1 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення рішення суду - протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: