ун. № 759/12342/15-ц
пр. № 2/759/469/16
09 березня 2016 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,
секретаря Бандури Н.О.,
за участю: позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про дострокове розірвання договору оренди та стягнення заборгованості,
У серпні 2015 р. позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, просить суд вважати договір оренди квартири у фізичної особи, укладений 21.09.2014 р. між відповідачем та позивачем розірваним з 17.07.2015 р.; повернути позивачу перераховані раніше авансом кошти, що сплачувались позивачем, а саме: орендна плата за останній місяць оренди квартири у сумі 13000 грн. 00 коп., сплачена позивачем авансом готівкою 21.09.2014 р. за договором оренди квартири у фізичної особи від 21.09.2014 р. про що є відповідний запис у договорі оренди квартири та орендну плату за наступний місяць та комунальні послуги у сумі 14000 грн. 00 коп., сплачена позивачем 13.07.2015 р. за договором оренди. Стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 3 000 грн. 00 коп., посилаючись на ті підстави, що після підписання договору оренди позивач разом із своєю сім'єю фактично вселився не у день підписання договору оренди, а лише з 20.11.2014 р., оскільки відповідачем закінчувався проводитись ремонт. Також, 13.07.2015 р. за відсутності позивача дружина відповідача без попередньої згоди із орендарем заходила у квартиру із двома незнайомими чоловіками до орендованої квартири та вилучення ними частини орендованого майна, після чого, змінивши один із замків 17.07.2015 р. уклав інший договір оренди квартири за іншим місцем та протягом двох днів повністю виїхав з квартири, а 22.07.2015 р. офіційно через поштовий зв'язок надіслав вимогу відповідачу про дострокове розірвання договору оренди. Моральна шкода полягає у витраті часу та коштів на заміну замків, швидкий пошук нового орендованого майна, швидкий переїзд до нового орендованого майна, витрати часу на досудовий та судовий розгляд справи та сплати судового збору.
У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав з підстав у ньому викладених, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала, надавши заперечення у письмовому вигляді, позовні вимоги вважає безпідставними, пояснивши що, дійсно договір оренди квартири укладався з позивачем, кошти за користування квартирою перераховувались. Листів від позивача про розірвання договору відповідач не отримував. Позивач в телефонній розмові повідомив про те, що він бажає повернути квартиру, особисто ключі від квартири не передавав. Квартира знаходилась в користуванні позивача до кінця строку дії договору.
Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.
Правовідносини, що виникли між сторонами справи врегульовані положеннями Конституції України, Цивільного та Житлового кодексів України, положеннями укладеного між сторонами справи договору.
Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Судом встановлено, що що між позивачем та відповідачем 21.09.2014 р. було укладено договір оренди квартири АДРЕСА_1, на умовах викладених у договорі, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 6-8).
Згідно п. 3.3. Договору відповідачем були передані позивачу ключі від квартири і отримано грошові кошти у розмірі 26000 грн. 00 коп. в якості орендної плати за перший і останній місяць оренди квартири (а.с. 8).
Відповідно до п.п. 7.2, 7.3 Договору, термін дії договору може бути скорочений лише за згодою сторін. Орендар має право відмовитися від даного Договору, попередивши орендодавця в термін за один місяць, при цьому, сплачена наперед орендна плата орендареві не повертається.
Пунктом 1.8 Договору передбачено, що усі зміни та доповнення до цього Договору повинні бути зроблені у письмовій формі та підписані сторонами.
Судом встановлено, що відповідачем в кінці липня 2015 р. отримано лист від 21.07.2015 р., надісланий на його адресу Укрпоштою від імені позивача із повідомленням про те, що він розриває договір оренди з 13.07.2015 р. із вимогою повернення йому сплаченої орендної плати у розмірі 27000 грн. 00 коп. (а.с. 11-12).
Факту направлення позивачем рекомендованим або приорітетним листом відповідачу на вимогу п.п. 7.2, 7.3 Договору листів с достроковим припинення дії договору оренди квартири суду не надано.
Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.
Згідно ст.ст. 811, 820 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла.
Оцінивши надані та добуті докази у справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позивачем у даній справі не надано належних та достатніх доказів розірвання між ним та відповідачем договору оренди квартири в порядку визначеному договором, а також доказів того, що позивач повернув квартиру відповідачу у строк раніше ніж закінчення дії договору. Не надано позивачем, також, і доказів того, що саме з вини відповідача, або з його особистого дозволу 13.07.2015 р. в квартирі знаходилися сторонні особи.
У відповідності до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем у даній справі не надано належних та достатніх доказів порушення його прав, свобод та інтересів відповідачем.
На вимогу позивача щодо стягнення моральної шкоди з відповідача на його користь судом встановлено, що відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, що полягає у душевних стражданнях яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в іншій спосіб, незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.031995 р. визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.
Таким чином, в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3000 грн. 00 коп. моральної шкоди позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження спричинення такої шкоди та наявності вини відповідача.
За викладених обставин суд вважає позовні вимоги недоведеними в повному обсязі та такими, що не ґрунтуються на законі, і вважає за необхідне у їх задоволенні відмовити.
У відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України судові витрати покладаються на сторону проти якої постановлено рішення, тобто у даному випадку не відшкодовуються позивачу.
На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 124 Конституції України; ст.ст. 23, 810, 811, 820, 1167 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 30, 57-61, 88, 179, 209, 212-215, 218, 223, 360-7 ЦПК України; п. 5 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 р., суд -
У позовних вимогах ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про дострокове розірвання договору оренди та стягнення заборгованості відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні протягом десяти днів з дня отримання рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: