36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
12.05.2016 р. Справа №917/522/16
за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького, 6, м.Київ, 01001
до Комунального підприємства "Житлово-комунальний комбінат с.Розсошенці Полтавського району", вул. Шевченка, 15, с.Розсошенці, Полтавського району, Полтавської області, 38751
про стягнення 39 781,47 грн.
Суддя Киричук О. А.
Представники:
від позивача: Вознюк Є.В., дов. № 14-167 від 11.06.2014 р.,
від відповідача: Роман О.І. (керівник), розпорядження № 7 від 07.12.2001р.
Розглядається позовна заява про стягнення 39 781,47 грн. заборгованості за договором № 1781/14-БО-24 купівлі-продажу природного газу від 04.12.2013р., у тому числі 13 769,26 грн. пені, 2 161,02 грн. 3% річних, 23 851,19 грн. інфляційних.
Позивач в обґрунтування позову вказує, що відповідач не виконав у встановлені договором строки свої договірні зобов'язання, внаслідок чого ним заявлені до стягнення пеня, інфляційні втрати та 3% річних.
Відповідач у відзиві (вх. № 5605 від 06.05.2016р.) позов не визнає, посилаючись, зокрема, на те, що прострочення оплати спожитого природного газу відбулося через затримки з проплатами від бюджетних установ, якими споживався природний газ.
Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог за обґрунтуванням наведеним у позовній заяві.
Представник відповідача підтримав позицію, викладену у відзиві на позов.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, суд, встановив:
04.12.2013 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) (далі-позивач) та Комунальним підприємством "Житлово-комунальний комбінат с.Розсошенці Полтавського району" (покупець) (далі-відповідач) був укладений договір № 1781/14-БО-24 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір).
Умовами договору визначено, зокрема, наступне:
- п.1. Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ (далі - газ), ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору.
- п. 2.1. Продавець передає Покупцю з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ в обсязі до 220,0 тис.куб.м.;
- п.6.1. Оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати обсягів газу протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
- п.7.2. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
- п.9.3. Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.
- п. 11.1 Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014 року включно, а в частині розрахунків до їх повного здійснення.
Сторони додатковими угодами № 1-5 до договору неодноразово змінювали ціну газу.
Позивач вказує, що на виконання п. 2.1. Договору він поставив протягом січня 2014р. - грудня 2014р., а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 522 940,34 грн.
В підтвердження поставки позивачем надані акти приймання - передачі природного газу від 31.01.14р. у обсязі 24,124 тис.куб.м на суму 80 592,30 грн., від 28.02.14р. у обсязі 22,156 тис.куб.м на суму 74 017,70 грн., від 31.03.14р. у обсязі 14,663 тис.куб.м на суму 48985,44 грн., від 30.04.14р. у обсязі 4,223 тис.куб.м на суму 22 233,59 грн., від 31.10.14р. у обсязі 5,021 тис.куб.м на суму 32 163,60 грн., від 30.11.14р. у обсязі 15,836 тис.куб.м на суму 105 823,11 грн., від 31.12.14р. у обсязі 20,769 тис.куб.м на суму 159 124,60 грн., на загальну суму 522 940,34 грн. (копії актів додані до позовної заяви).
Як зазначає позивач, на момент подачі позову відповідачем в повному обсязі сплачено суму основного боргу, однак розрахунки за поставлений природний газ проводились невчасно, з порушенням строку, визначеного п.6.1. Договору.
Оскільки Відповідачем не виконані умови Договору щодо оплати отриманого природного газу у визначені договором строки, позивач, вважаючи свої права порушеними, звернувся до суду з позовом про стягнення 39 781,47 грн. заборгованості за договором № 1781/14-БО-24 купівлі-продажу природного газу від 04.12.2013р., у тому числі 13 769,26 грн. пені, 2 161,02 грн. 3% річних, 23 851,19 грн. інфляційних.
При вирішенні спору, суд приймає до уваги наступне.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Враховуючи правову природу укладеного між сторонами Договору № № 1781/14-БО-24 купівлі-продажу природного газу від 04.12.2013р., кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного Кодексу України).
За приписами ст. 692, ст. 693 Цивільного Кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за Договором № 1781/14-БО-24 купівлі-продажу природного газу від 04.12.2013р. в частині передання відповідачу природного газу на підставі актів приймання-передачі від 31.01.14р. у обсязі 24,124 тис.куб.м на суму 80 592,30 грн., від 28.02.14р. у обсязі 22,156 тис.куб.м на суму 74 017,70 грн., від 31.03.14р. у обсязі 14,663 тис.куб.м на суму 48985,44 грн., від 30.04.14р. у обсязі 4,223 тис.куб.м на суму 22 233,59 грн., від 31.10.14р. у обсязі 5,021 тис.куб.м на суму 32 163,60 грн., від 30.11.14р. у обсязі 15,836 тис.куб.м на суму 105 823,11 грн., від 31.12.14р. у обсязі 20,769 тис.куб.м на суму 159 124,60 грн., на загальну суму 522 940,34 грн.
В свою чергу, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором оплатив вартість отриманого природного газу з порушенням строків, визначених п.6.1. договором, зокрема за актом приймання-передачі від 31.01.14р. (граничний строк оплати 14.02.2014) - 10.04.2014р. - 10 000 грн., 25.04.2014р. - 10 000 грн., 21.05.2014р. - 10 000 грн., 21.06.2014р. - 50 592,30 грн., за актом приймання-передачі від 28.02.14р. (граничний строк оплати 14.03.2014) - 06.06.2014р. - 48 985,44 грн., 17.06.2014р. - 15 000 грн., 25.07.2014р. - 10 000 грн., 29.07.2014р. - 32,26 грн., за актом приймання-передачі від 31.03.14р. (граничний строк оплати 14.04.2014) - 29.07.2014р. - 9 967,74 грн., 26.08.2014р. - 10 000 грн., 05.09.2014р. - 10 000 грн., 11.09.2014р. - 10 000 грн., 12.09.2014р. - 9,017,00 грн., за актом приймання-передачі від 30.04.14р. (граничний строк оплати 14.05.2014) - 12.09.2014р. - 982,30 грн., 23.09.2014р. - 10 000 грн., 24.09.2014р. - 11251,29 грн., за актом приймання-передачі від 31.10.14р. (граничний строк оплати 14.11.2014) - 11.11.2014р. - 32 163,60 грн., за актом приймання-передачі від 30.11.14р. (граничний строк оплати 14.12.2014) - 27.11.2014р. - 50 000 грн., 12.12.2014р. - 15 000 грн., 15.12.2014р. - 40 823,11 грн., за актом приймання-передачі від 31.12.14р. (граничний строк оплати 14.01.2015) - 15.12.2014р. - 9 176,89 грн., 22.12.2014р. - 16 000 грн., 25.12.2014р. - 10 000 грн., 30.12.2014р. - 50 592,30 грн., 20.01.2015р. - 15 000 грн., 13.02.2015р. - 55 823,11 грн., 16.02.2015р. - 3 124,60 грн.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 23 851,19 грн. інфляційних нарахувань за лютий 2014р. - лютий 2015р., 2 161,02 грн. 3% річних за період з 15.02.2014 р. по 16.02.2015 р. (з урахуванням моменту виникнення зобов"язань щодо оплати за поставлений природний газ за кожний окремий місяць та дат фактично здійснених відповідачем проплат), суд прийшов до висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Згідно із ст. 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами та доповненнями) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
У п.7.2 договору сторони передбачили, що в разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п.9.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 13 769,26 грн. пені за період з 15.02.2014 р. по 16.02.2015 р. (з урахуванням моменту виникнення зобо"вязань щодо оплати за поставлений природний газ за кожний окремий місяць та дат фактично здійснених відповідачем проплат), суд прийшов до висновку, що заявлений розмір пені відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", є правомірним, а тому підлягає задоволенню (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").
Розглянувши доводи та заперечення відповідача, зазначені у відзиві на позовну заяву про те, що прострочення оплати спожитого природного газу відбулося через затримки з проплатами від бюджетних установ, якими споживався природний газ, суд вважає за необхідне зазначити, що наведені у відзиві обставини не звільняють відповідача від виконання зобов'язань щодо оплати отриманого природного газу за вказаний період, оскільки відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за двостороннім договором № 1781/14-БО-24 купівлі-продажу природного газу від 04.12.2013р. і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб (аналогічної позиції дотримується Верховний суд України в постанові від 26.12.2011р. у справі № 3-138гс11).
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Житлово-комунальний комбінат с.Розсошенці Полтавського району" (вул. Шевченка, 15, с.Розсошенці, Полтавського району, Полтавської області, 38751, код ЄДРПОУ 31728909) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 13 769,26 грн. пені, 2 161,02 грн. 3% річних, 23 851,19 грн. інфляційних, 1378,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
Повне рішення складено _____.05.2016р.
Суддя Киричук О.А.