Кіровоградської області
10 травня 2016 рокуСправа № 912/863/16
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Вавренюк Л.С. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/863/16
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат", м. Гадяч Полтавської області
до відповідача: спільного українсько-польського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергопол", м. Кіровоград
про визнання недійсним договору.
Представники :
від позивача - Бершадський С.М., довіреність № б/н від 04.03.2016 р.;
від відповідача - Волосян О.І., витяг з угоди про захист (представництво) та надання правової допомоги № б/н від 11.04.2016 р.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про визнання договору підряду на будівництво № 04/15 від 02.03.3015 р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" та спільним українсько-польським підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергопол", недійсним.
Свої вимоги позивач, з посиланням на ч. 2 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України обґрунтовує тим, що генеральний директор позивача, підписуючи оспорюваний договір, діяв без відповідних повноважень, а тому цей договір не може спричинити виникнення у позивача будь-яких прав та обов'язків.
Відповідач позовні вимоги заперечив, стверджуючи про те, що позивачем схвалено оспорюваний ним правочин, а зазначений позов є технічним та поданим з метою ухилення від виконання своїх зобов'язань по оплаті за виконані відповідачем будівельні роботи (а.с. 80-84).
В ході судового розгляду справи, представником позивача заявлялись письмові клопотання про продовження строку розгляду справи (а.с. 86, 98), відкладення її розгляду та призначення у справі почеркознавчої та технічної експертизи (а.с. 99).
Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.
02.03.2015 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" (Замовник) та спільним українсько-польським підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергопол" (Підрядник) укладено договір підряду на будівництво № 04/15 (далі - Договір, а.с. 5-10).
Відповідно до умов Договору, Підрядник зобов'язався на свій ризик в установлений цим Договором строк відповідно до договірної ціни виконати роботи: розширення складу готової продукції, склад № 4 ТОВ "Овруцький молочноконсервний комбінат", а Замовник - прийняти і оплатити виконані належним чином роботи (п. 1.1. Договору).
Відповідно до п. 2.1. Договору, загальна ціна робіт, доручених для виконання Підряднику за цим Договором, є динамічною і на момент підписання цього Договору становить приблизно 329 954,00 грн., в т.ч. ПДВ 54 992,33 грн. Фактична ціна визначається після закінчення будівництва на підставі локальних кошторисів на окремі види робіт.
Сторони також погодили, що розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі актів виконаних робіт форми № КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт форми № КБ-3. Акти форми КБ-2в та довідки форми КБ-3 складаються і підписуються Підрядником і передаються Замовнику; Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх; протягом трьох днів Замовник перевіряє акти і підписує їх в якості фактично виконаних обсягів робіт; оплата здійснюється протягом 3-х банківських днів після підписання актів форми КБ-2в та довідок КБ-3 (п.п. 3.2., 3.6. Договору).
Пунктом 17.1. Договору визначено, що строком дії цього Договору є час, протягом якого сторони будуть здійснювати свої права і виконувати обов'язки відповідно з цим Договором. Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами зобов'язань, передбачених цим Договором.
Договір підписано з боку Замовника директором товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" Кушнерчуком А.С., з боку Підрядника - директором спільного українсько-польського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергопол" Кошовим Л.Г., скріплений круглими печатками підприємств.
Шляхом підписання Додаткових угод від 20.05.2015 р. та від 15.06.2015 р. до Договору сторони дійшли згоди щодо зміни загальної ціни робіт за Договором, яка в остаточній редакції складає орієнтовно 6 300 000,00 грн., в тому числі ПДВ (а.с. 11-12).
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідно до пункту "і" ч. 5 ст. 41 і ст. 59 Закону України "Про господарські товариства" до компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю віднесено затвердження договорів, укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.
Статутом товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" в редакції, яка діяла на момент укладення Договору, передбачено, що до компетенції загальних зборів учасників товариства віднесено прийняття рішення про укладення будь-яких договорів (розпорядження коштами товариства), сума яких перевищує граничну суму, визначену Загальними зборами учасників (пп. 12.5.15 п. 12.5. розділу 12 Статуту, а.с. 13-19).
Пунктом 12.20 Статуту позивача передбачено, що директор товариства в межах своїх повноважень розпоряджається коштами, укладає цивільно-правові договори (правочини) та трудові договори від імені товариства, а на суми, що перевищують визначену рішенням Загальних зборів учасників (пп. 12.5.15) - за попереднім рішенням Загальних зборів учасників.
Згідно протоколу загальних зборів учасників товариства від 05.06.2014 р. було прийнято рішення про надання повноважень генеральному директору товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" Кушнерчуку А.С. на укладення договорів, контрактів, угод та будь-яких інших правочинів та розпорядження коштами товариства з встановленням граничної суми (поріг обмеження) 75 000,00 грн. (а.с. 20).
Жодних інших рішень загальних зборів учасників щодо надання дозволу генеральному директору товариства на укладення спірного Договору не приймалось.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Частиною 2 ст. 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Згідно ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Частиною 1 ст. 203 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За змістом постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.
Виходячи з викладеного, позивач стверджує, що генеральний директор товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" при підписанні Договору діяв без відповідних повноважень, а тому Договір не може спричинити виникнення у позивача будь-яких прав та обов'язків.
Однак, господарський суд вважає доводи позивача безпідставними, з огляду на наступне.
Так, як зазначалось вище, ст. 203 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач, встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. До таких умов відносяться: законність змісту правочину, наявність в особи, яка його вчиняє, необхідного обсягу цивільної дієздатності, вільне волевиявлення учасника правочину, відповідність форми вчинення правочину вимогам закону, певна спрямованість правочину.
Згідно зі ст. 215 цього Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.
Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Господарським судом встановлено, що на виконання умов Договору, відповідачем в квітні, травні, серпні 2015 року виконав роботи по благоустрою території товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат", що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 від 20.05.2016 р., 30.06.2015 р., 30.09.2015 р. (а.с. 36-39, 45-47, 52-56).
Вищезазначені акти та довідки підписані Замовником та скріплені печаткою позивача без будь-яких зауважень з приводу якості, вартості та обсягів виконаних будівельних робіт.
На підставі виставлених відповідачем рахунків (а.с. 35, 44, 47), позивачем здійснювались оплати за виконані Підрядником роботи, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок з рахунку позивача (а.с. 40-43, 48-50, 57-67).
Крім того, про виконання сторонами оспорюваного Договору свідчать також наявні в матеріалах справи копії наказу позивача від 07.04.2016 р. № 47 "Про створення робочої комісії", затверджених позивачем актів про виявлені розбіжності в актах форми КБ-2 від 11.04.2016 р. та про виявлені недоліки (дефекти) від 11.04.2016 р., а також наказу спільного українсько-польського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергопол" від 08.04.2016 р. № 6, затверджених відповідачем протоколів врегулювання до актів про виявлені розбіжності при виконанні будівельно-монтажних робіт за Договором № 34 та № 35 (а.с. 68-74).
Таким чином, фактичні обставини справи свідчать про те, що оспорюваний Договір виконувався як з боку Замовника, так і з боку Підрядника, що дає підстави стверджувати про схвалення оспорюваного правочину підприємством позивача.
У відповідності до п. 3.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 Цивільного кодексу України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.
В розділі "Спори щодо визнання правочинів недійсними" висновків Верховного Суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 Господарського процесуального кодексу України, за І півріччя 2012 р. від 01.08.2012 р. зазначено, що при вирішенні спорів про визнання договорів недійсними необхідно дотримуватися приписів ст. 241 Цивільного кодексу України, тобто з'ясовувати, чи схвалений у подальшому цей договір особою, від імені якої його укладено (постанова ВСУ від 10.04.2012 р. № 3-16го12).
З п. 3 висновків Верховного Суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч. 1 ст. 111-16 Господарського процесуального кодексу України, за ІІ півріччя 2014 р. від 02.05.2015 р., вбачається, що оскільки подальші дії товариства свідчать про схвалення договору, він вважається дійсним, незважаючи на підписання цього договору директором товариства з перевищенням повноважень (постанова ВСУ від 19.08.2014 р. у справі № 3-68гс14).
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України в постанові від 18.11.2014 р. № 3-177гс14.
В силу вимог ч. 1 ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Зважаючи на викладене, враховуючи, що фактичні обставини справи свідчать про прийняття і виконання сторонами умов оспорюваного Договору, та зважаючи на правову позицію Вищого господарського суду України та Верховного Суду України, правові підстави для визнання оспорюваного позивачем Договору недійсним відсутні.
Враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Так само не вбачає господарський суд правових підстав і для задоволення заявлених позивачем клопотань про продовження строку розгляду справи (а.с. 86, 98), відкладення її розгляду та призначення у справі почеркознавчої та технічної експертизи (а.с. 99).
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., яка ратифікована Україною 17.07.1997 р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
З огляду на достатність в матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті у даному судовому засіданні, господарський суд не вбачає підстав для продовження строку вирішення спору та відкладення розгляду справи. До того ж, у відповідності до норми ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, право на продовження строку розгляду спору надано господарському суду лише у виняткових випадках, наявність яких позивачем не доведена.
Вирішуючи заявлене позивачем у справі клопотання про призначення почеркознавчої та судової технічної експертизи, господарський суд враховує наступне.
Абзацом 3 п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" визначено, що якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Як вбачається з матеріалів справи, що були наведені господарським судом вище, наявні в справі докази є достатніми для вирішення спору по суті, при цьому, потреба в спеціальних знаннях відсутня.
Варто зазначити, що позивачем не вказувалась в позові як підстава для визнання оспорюваного Договору недійсним невизнання позивачем справжності підписів, якими скріплювався оспорюваний правочин, заява в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України про зміну підстави позову позивачем до суду не подавалась.
Таким чином, господарський суд не вбачає необхідності та визначених процесуальним законом підстав для призначення у даній справі судової експертизи.
На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на позивача та не стягуються.
У судовому засіданні 27.04.2016 року на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарським судом оголошувалась перерва до 10.05.2016 р.
Керуючись ст.ст. 22, 33-34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.
Повне рішення складено 16.05.2016 року.
Суддя Л.С. Вавренюк