Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16
тел. 235-95-51
"12" травня 2016 р. Справа № 911/85/16
Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Першого заступника прокурора Київської області, м. Київ
до 1) Бориспільської районної державної адміністрації, м. Бориспіль
2) Фермерського господарства “Піщане”, Бориспільський район, с. Гнідин
про визнання недійсним розпорядження райдержадміністрації, договору купівлі-продажу земельної ділянки та державного акту на право власності
за участю представників згідно протоколу судового засідання.
Обставини справи:
До господарського суду Київської області 11.01.2016 р. надійшла позовна заява від 29.12.2015 р. № 05/1-4326вих-15 (вх. № 92/16, 11.01.2016 р.) Першого заступника прокурора Київської області до Бориспільської районної державної адміністрації (відповідач-1) та Фермерського господарства “Піщане” (відповідач-2) про визнання недійсним розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації від 26.08.2003 № 542 “Про продаж земельної ділянки Фермерському господарству “Піщане”, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.09.2003 р., визнання недійсним державного акту на право власності ФГ “Піщане” від 09.09.2003 р. серії КВ № 105699.
Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, прокурор, крім позовних вимог зазначених вище, просить суд вжити заходи для забезпечення позову та відстрочити сплату судового збору за подання позову та заяви про забезпечення позову до винесення господарським судом рішення у даній справі.
Ухвалою господарського суду Київської області від 12.01.2016 р. відстрочено прокуратурі Київської області сплату судового збору за подання до суду позовної заяви та заяви про забезпечення позову до винесення господарським судом рішення у даній справі, прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 03.02.2016 р.
03.02.2016 р. через канцелярію господарського суду Київської області прокурором прокуратури Київської області подано письмове підтвердження того, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет, з тих же підстав, а також не має рішення цих органів з такого спору.
Ухвалою господарського суду Київської області від 03.02.2016 р. розгляд справи відкладено на 24.02.2016 р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 24.02.2016 р. розгляд справи відкладено на 09.03.2016 р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 09.03.2016 р. розгляд справи відкладено на 30.03.2016 р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 30.03.2016 р. розгляд справи відкладено на 13.04.2016 р.
05.04.2016 р. через канцелярію господарського суду Київської області першим заступником прокурора Київської області подано заяву про уточнення позовних вимог.
Ухвалою господарського суду Київської області від 13.04.2016 р. розгляд справи, розгляд заяви про вжиття заходів для забезпечення позову відкладено на 28.04.2016 р., повторно зобов'язано відповідачів подати відзиви на позов з документальним та правовим обґрунтуванням заперечень.
Ухвалою господарського суду Київської області від 28.04.2016 р. розгляд справи, розгляд заяви про вжиття заходів для забезпечення позову відкладено на 12.05.2016 р., повторно зобов'язано відповідачів подати відзиви на позов з документальним та правовим обґрунтуванням заперечень.
12.05.2016 р. через канцелярію господарського суду Київської області прокурором подано клопотання про залишення без розгляду клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.
Розглянувши вказане клопотання, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора за своєю правовою природою є відмовою від розгляду клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.
Відповідно до частини першої статті 78 Господарського процесуального кодексу України, відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.
Частиною четвертою вказаної статті передбачено, що про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.
У п. 4.6. роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року № 18 вказано, що у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.
Так, заслухавши присутнього прокурора, судом встановлено, що подане прокурором клопотання про відмову від розгляду клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову не суперечить чинному законодавству та не порушує права та охоронювані законом інтереси інших осіб, а отже приймається судом.
За таких обставин, суд, керуючись п. 4 частини першої ст. 80 ГПК України, припиняє провадження з розгляду клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.
Разом з тим, належним чином повідомлені про місце, дату та час розгляду даної справи ухвалами господарського суду від 12.01.2016 р., 03.02.2016 р., 24.02.2016 р., 09.03.2016 р., 30.03.2016 р., 13.04.2016 р. та 28.04.2016 р. відповідач-2 в судові засідання жодного разу не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, відзив на позов не подав.
Згідно з ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15.05.2003 р. № 755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням відповідача-2 є: 08340, Київська область, Бориспільський район, с. Гнідин, вул. Нова, буд. 1, оскільки, копії ухвал суду від 12.01.2016 р., 03.02.2016 р., 24.02.2016 р., 09.03.2016 р., 30.03.2016 р., 13.04.2016 р. та 28.04.2016 р. було направлено на вказану адресу, дане свідчить, що судом належним чином повідомлено відповідача-2 про місце, дату та час розгляду справи.
Крім того, відповідач-1 забезпечив явку свого представника в судове засідання, яке відбулося 13.04.2016 р., проте останнім виконано вимоги ухвали суду не в повному обсязі, подано копію оспорюваного договору, однак відзив на позов не подано.
Враховуючи обмежений ст. 69 ГПК України строк розгляду спору та те, що нез'явлення представників відповідачів не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників відповідачів та відзивів на позов, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши позов, з урахуванням уточнень, які прийнято судом, та заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні прокурора, суд
встановив:
26.08.2003 р. Бориспільською районною державною адміністрацією (відповідач-1) видано розпорядження № 542 “Про продаж земельної ділянки Фермерському господарству “Піщане”.
На підставі вищезазначеного розпорядження 02.09.2003 р. між Бориспільською районною державною адміністрацією (продавець) та Фермерським господарством “Піщане” (покупець, відповідач-2) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого Бориспільська районна державна адміністрація продала, а Фермерське господарство “Піщане” купило земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 100,00 гектарів, в тому числі: 95,45 га сіножатей; 2,3 га під водою та 2,25 га боліт для ведення селянського фермерського господарства, що розташована в адмінмежах Гнідинської сільської Ради, Бориспільського району, Київської області за межами населеного пункту (п. 1 договору).
На підставі вищевказаного Фермерським господарством “Піщане” 09.09.2003 р. отримано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серії КВ № 105699.
В обґрунтування позовних вимог, прокурор посилається на те, що розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації, укладений на його підставі договір купівлі-продажу і як наслідок виданий державний акт на право власності на земельну ділянку, про які йдеться вище, не відповідають вимогам чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства та підлягають, з цих підстав, визнанню недійсними.
Проаналізувавши мотиви подання прокурором позову та законодавство, яке діяло на момент вчинення відповідачами дій, які призвели до даного спору, судом встановлено наступне.
Так, прокурор посилається на те, що Бориспільська районна державна адміністрація не є розпорядником земель, які було передано у власність Фермерським господарством “Піщане”, суд не погоджується з такою позицією, оскільки в оспорюваному договорі вказано, що земельна ділянка, яка є предметом продажу розташована в адмінмежах Гнідинської сільської ради, Бориспільського району, Київської області, проте за межами населеного пункту.
Відповідно до пункту 12 Перехідних положень ЗК України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Згідно з частиною третьою статті 122 ЗК України районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання; ведення лісового і водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо).
Таким чином, вищезазначеними нормами законодавства, яке діяло на час відчуження Бориспільською районна державна адміністрація Фермерському господарству “Піщане” земельної ділянки, встановлено, що саме до повноважень районної державної адміністрації, як відповідного органу виконавчої влади віднесено передання у приватну власність земельних ділянок, які знаходиться за межами населених пунктів.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи і на що в обґрунтування позовних вимог посилається прокурор, частиною земельної ділянки переданої у власність Фермерському господарству “Піщане” є землі водного фонду площею 4,55 га, що підтверджується розпорядженням від 26.08.2003 р. № 542 та, укладеним між відповідачами на підставі вказаного розпорядження, договором купівлі-продажу від 02.09.2003 р., так як в останніх вказано, що до земельної ділянки, яка я предметом відчуження площею 100,00 гектарів, входить: 95,45 га сіножатей; 2,3 га під водою та 2,25 га боліт.
Згідно з частинами першою, другою та четвертою статті 325 ЦК України (в редакції, яка діяла на момент вчинення оспорюваних дій) суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи.
Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Частиною першою статті 84 ЗК України (в редакції, яка діяла на момент вчинення оспорюваних дій) встановлено, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
Відповідно до частини четвертої вищезазначеної статті ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 58 ЗК України (в редакції, яка діяла на момент вчинення оспорюваних дій) до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
Частинами першою та другою статті 59 ЗК України (в зазначеній редакції) передбачено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів).
Аналогічна норма міститься також в частині восьмій ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство", відповідно до якого землі лісового і водного фондів, що входять до складу сільськогосподарських угідь, не можуть передаватися у приватну власність для ведення фермерських господарств, за винятком невеликих - до 5 гектарів ділянок лісів у складі угідь фермерського господарства і невеликих до 3 гектарів ділянок під замкненими природними водоймами.
Водночас частиною другою ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Тобто, така передача може відбуватися як безоплатно так і на оплатних засадах.
Отже, виходячи з системного аналізу змісту частини другої ст. 59, п. "д" частини четвертої ст. 84 та частини другої ст. 116 Земельного кодексу України чинне земельне законодавство не передбачає жодних винятків щодо заборони передачі земельних ділянок водного фонду загальною площею більше 3 га на оплатних чи безоплатних засадах.
З огляду на все наведене вище, суд дійшов висновку, що Бориспільською районною державною адміністрацією, в порушення норм чинного, на час вчинення відповідних дій, законодавства, передано у власність юридичної особи 4,55 га земель водного фонду.
З огляду на все наведене вище, суд дійшов висновку про правомірність звернення прокурора з даним позовом, так як Бориспільською районною державною адміністрацією порушено норми законодавства, яке діяло на час відчуження, а саме, неправомірно передано у власність Фермерського господарства “Піщане” земельну ділянку 100,00 гектарів, з яких 4,55 га є водним фондом, отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо вимоги прокурора про визнання недійсним державного акту від 09.09.2003 р. серії КВ № 105699 на право власності Фермерського господарства “Піщане” на земельну ділянку, виданий Бориспільською районною державною адміністрацією, суд зазначає наступне.
Пунктом 6 частини першої статті 12 ГПК України встановлено, що господарським судам підвідомчі спори у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
Відповідно до абз. 2 п. 1.2.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 “Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин” індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам.
Відповідно до п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 “Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин” (зі змінами та доповненнями) державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.
У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.
Разом з тим господарським судам слід враховувати, що право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного розпорядження органу державної влади про продаж земельної ділянки та, укладеного на підставі розпорядження, договору купівлі-продажу, а тому з огляду на приписи частини першої статті 16 ЦК України та статті 152 ЗК України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання недійсним розпорядження та договору, так як, визнання недійсним державного акту на право власності є похідною вимогою, суд вважає, що вона має бути розглянута разом з вимогами, від яких походить.
Таким чином, враховуючи встановлення судом, що Бориспільською районною державною адміністрацією порушено норми законодавства, яке діяло на час відчуження, неправомірно передано у власність Фермерського господарства “Піщане” земельну ділянку 100,00 гектарів, з яких 4,55 га водного фонду, що є підставою для визнання недійсними розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації від 26.08.2003 р. № 542 “Про продаж земельної ділянки Фермерському господарству “Піщане” та, укладеного на підставі розпорядження, договору купівлі-продажу від 02.09.2003 р., суд задовольняє вимогу прокурора щодо визнання недійсним державного акту від 09.09.2003 р. серії КВ № 105699 на право власності Фермерського господарства “Піщане” на земельну ділянку.
Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідачів.
Таким чином, судовий збір за три позовні вимоги (немайнового характеру) на загальну суму 4134,00 грн., суд покладає на відповідачів пропорційно.
Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 22, 44, 49, 80, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Прийняти відмову прокуратури Київської області від розгляду клопотання про забезпечення позову, провадження у справі в цій частині припинити.
2. Позов задовольнити.
3. Визнати недійсним розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації від 26.08.2003 р. № 542 “Про продаж земельної ділянки Фермерському господарству “Піщане”.
4. Визнати недійсним договір купівлі продажу земельної ділянки від 02.09.2003 р., укладеного між Бориспільською районною державною адміністрацією (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 74) та селянським (фермерським) господарством “Піщане” (08340, Київська область, Бориспільський район, с. Гнідин, вул. Нова, 1; код ЄДРПОУ 32340338).
5. Визнати недійсним державний акт від 09.09.2003 р. серії КВ № 105699 на право власності ФГ “Піщане” на земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 100,00 гектарів, в тому числі: 95,45 га сіножатей; 2,3 га під водою та 2,25 га боліт для ведення селянського фермерського господарства, що розташована в адмінмежах Гнідинської сільської Ради, Бориспільського району, Київської області за межами населеного пункту.
6. Стягнути з Бориспільської районної державної адміністрації (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 74) в доход Державного бюджету України 2067 (дві тисячі шістдесят сім) гривень 00 коп. судового збору.
7. Стягнути з Фермерського господарства “Піщане” (08340, Київська область, Бориспільський район, с. Гнідин, вул. Нова, 1; код ЄДРПОУ 32340338) в доход Державного бюджету 2067 (дві тисячі шістдесят сім) гривень 00 коп. судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 16.05.2016 року.
Суддя А.В. Лопатін