79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
11.05.2016р. Справа№ 914/861/16
Суддя О.Запотічняк при секретарі М.Зубрицькій розглянула справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Гранд Кейсінг”, м.Київ,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Кімак”, м.Трускавець,
про: стягнення 19 723,61 грн.
За участю представників:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився;
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “Гранд Кейсінг” звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Кімак” про: стягнення 53 790,46грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за умовами договору купівлі-продажу від 14.08.2012р. №50/12 він поставив відповідачу товар на загальну суму 51 000,00 грн. Відповідач згідно умов договору повинен був оплатити отриманий товар не пізніше 14 календарних днів з моменту переходу права власності на товар, тобто з моменту підписання накладної.
Однак відповідач виконав взяті на себе договірні зобов'язання частково, отриманий товар оплатив тільки в сумі 21 000,00 грн., у зв'язку з чим в нього виникла заборгованість в сумі 30 000,00 грн.
За неналежне виконання договірних зобов'язань, відповідачу нараховано 10440,00 грн. пені, 12263,57 грн. інфляційних втрат та 1086,89 грн. 3% річних.
Обставини справи: Розглянувши подані матеріали суд визнав їх достатніми для прийняття заяви до розгляду і ухвалою від 31.03.2016 року порушив провадження у справі та призначив судове засідання на 12.04.2016року.
Окрім того, до позовної заяви позивачем було долучено заяву про забезпечення позову згідно якої позивач просив суд накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках ТзОВ «Кімак» у межах суми позовних вимог у розмірі 53 790,46 грн. та витрат про сплаті судового збору в сумі 2067,00 грн.
В ухвалі від 31.03.20146р. суд зазначив, що вирішення зави про забезпечення позову буде вирішуватись в судовому засіданні.
В судове засідання 12.04.2016р. з'явився представник позивача, в усних поясненнях позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Відповідач не забезпечив явки представника в судове засідання, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням уповноваженого представника та неможливістю його явки в судове засідання.
Враховуючи неявку представника відповідача в судове засідання та клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, з метою повного, всебічного і об'єктивного розгляду справи, суд відклав розгляд справи на 26.04.2016р.
13.04.2016р. позивач подав через канцелярію суду документи, які витребовувались ухвалою суду від 31.03.2016р.
В судове засідання 26.04.2016р. представники сторін не з'явилися. Позивач причин неявки уповноваженого представника в судове засідання не повідомив.
Відповідач подав клопотання в якому просив суд розглядати справу без участі уповноваженого представника, оскільки останній перебуває у відрядженні. На виконання вимог ухвали суду відповідач надав документи, які витребовувались судом та відзив на позов.
У поданому відзиві, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Стверджує, що протягом березня-квітня 2016р. ним було погашено основну заборгованість в сумі 30 000,00 грн. Щодо позовних вимог про стягнення 10 440,00 грн. пені, відповідач вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності, а тому дана вимога до задоволення не підлягає. Щодо позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, то відповідач вважає, що такий розмір санкцій є надто великим порівняно із збитками позивача, а позивачем не надано доказів настання для нього негативних наслідків спричинених невиконанням відповідачем своїх зобов'язань.
В судовому засіданні 26.04.2016р., судом було розглянуто заяву позивача про забезпечення позову та відмовлено в її задоволенні з підстав наведених в ухвалі суду.
В судовому засіданні 26.04.2016р. розгляд справи було відкладено на 11.05.2016р.
27.04.2016р. позивач подав через канцелярію суду заяву про збільшення розміру позовних вимог згідно якої здійснив перерахунок пені за період з 31.12.2014р. по 30.06.2015р. в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Зокрема просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 10 771,50 грн.
Згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог, загальна сум позовних вимог становить 54 121,96 грн. з яких: 30 000,00 грн. - основна заборгованість, 10 771,50 грн. пеня, 12263,57 грн. інфляційних втрати та 1086,89 грн. 3% річних.
В судове засідання 11.05.2016р. представники сторін не з'явилися, причин неявки не повідомили, хоча належним чином про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися.
Від позивача на електронну пошту суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника позивача а також додаткові письмові пояснення та заява про уточнення (зменшення розміру позовних вимог). В даній заяві позивачем підтверджено факт погашення відповідачем основної заборгованості в повному обсязі після подання позову до суду та здійснено перерахунок пені яка підлягає до стягнення.
Згідно прохальної частини заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача 19 723,61 грн. з яких: 6373,15 грн. пені, 12263,57 грн. інфляційних втрат та 1086,89 грн. 3% річних.
Оригінал клопотання та заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог надійшли до суду поштовою кореспонденцією 12.05.2016р.
Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а матеріалів справи достатньо для її розгляду по суті, у відповідності до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Спір розглядаєтиься в межах уточнених (зменшених) позовних вимог.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:
Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
14 серпня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд Кейсінг» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кімак» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №50/12 за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця товар (оболонки для м'ясної промисловості, інгредієнти, та/або маркування ковбасної оболонки), а покупець зобов'язався прийняти товар та здійснити оплату за нього в строки і порядку, передбаченими цим договором. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару.
Згідно із ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 51 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 16.12.2014р. №828 (а.с. 16).
Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до п.8.1 договору, покупець зобов'язаний прийняти і розрахуватися за товар у відповідності до п.6.2 цього договору.
Як передбачено п. 6.2 договору купівлі-продажу, покупець здійснює оплату за товар в повному обсязі не пізніше 14 календарних днів з моменту переходу права власності
відповідно до п. 1.3 договору.
Згідно із п. 6.4 договору, датою розрахунку за товар рахується дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Таким чином, враховуючи, що поставка товару мала місце 16.12.2014р. (дата підписання видаткової накладної), відповідач зобов'язаний був провести повний розрахунок за отриманий товар не пізніше 30.12.2014р.
Однак всупереч взятих на себе договірних зобов'язань, відповідач не провів своєчасної та повної оплати за отриманий товар.
Зокрема, як вбачається з матеріалів справи відповідачем було здійснено наступні платежі:
- 30.12.2014р. відповідачем проведено часткову оплату в сумі 5 000,00 грн. згідно платіжного доручення №2954.
- 24.04.2015р. відповідачем проведено часткову оплату в сумі 5000,00 грн. згідно платіжного доручення № 3417;
- 14.05.2015р. відповідачем проведено часткову оплату в сумі 5000,00 грн. згідно платіжного доручення № 26;
- 02.07.2015р. відповідачем проведено часткову оплату в сумі 6000,00 грн. згідно платіжного доручення № 3700;
Станом на 31.12.2015р. заборгованість відповідача становила 30000,00 грн., що також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків (а.с. 15).
Станом на дату подання позову до суду, дана заборгованість відповідачем погашена не була.
Однак, як вбачається з долучених відповідачем до відзиву на позов платіжних доручень від 29.03.2016р. №547, від 11.04.2016р. №614, від 19.04.2016р. №665, від 15.04.2016р. №650 та від 20.04.2016р. №682, після подання позову до суду, відповідачем було перераховано позивачу кошти в сумі 30 000,00 грн., і таким чином погашено основну заборгованість в повному обсязі.
У зв'язку з повною оплатою основного боргу, позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог згідно якої позивач фактично відмовився від стягнення з відповідача 30 000,00 грн. основного боргу.
В той же час, як вбачається з наведеного, відповідачем було допущено порушення умов договору щодо строків оплати отриманого товару. Оплата за отриманий товар була здійснена несвоєчасно.
Згідно із ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із положеннями ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 11.2 договору, сторони погодили, що у випадку невиконання покупцем зобов'язань передбачених даним договором, продавець має право зобов'язати покупця сплатити пеню в розмірі 4% від суми простроченого платежу в місяць, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч.2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно із положеннями ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 даного закону передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно заяви про уточнення (зменшення) розміру позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 6 373,15 грн., яка нарахована за період з 28.03.2015р. по 30.06.2015р. в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Також позивачем нараховано відповідачу 3% річних в сумі 1086,89 грн. за період з 31.12.2014р. по 15.03.2016р. та інфляційні втрати в сумі 12 263,57 грн. за період з 30.12.2014р. по 15.03.2016р.
Судом проведено перевірку правильності здійснених позивачем розрахунків та встановлено, що при нарахуванні пені позивачем було допущено помилки при визначенні періодів нарахування пені.
Відповідно до п. 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Однак позивач при розрахунку пені, фактично проведено нарахування на суми боргу без врахування часткових проплат.
Провівши перерахунок суд встановив, що до стягнення підлягають:
- 3% річних в сумі 1086,89 грн.
- інфляційні втрати в сумі 12 263,57 грн.
- пеня в сумі 6 230,14 грн.
Твердження відповідача про те, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до. ч.3-4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ч. 1 ст. 258 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто в даному випадку, перебіг позовної давності починається з першого дня прострочення оплати за поставлений товар.
Суд звертає увагу на те, що при поданні позову до суду, позивачем було нараховано пеню за період з 31.12.2014р. по 30.06.2015р.
Однак в ході розгляд справи позивачем було зменшено розмір позовних вимог, зокрема перераховано пеню за період з 28.03.2015р. по 30.06.2015р.
Відповідно до п. 4.4.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», з урахуванням положення частини четвертої статті 51 ГПК днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).
Згідно відмітки на поштовому конверті яким позовна заява скеровувалась до суду, позовна заява здана на пошту 18.03.2016р.
Таким чином позивачем не пропущено строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені нарахованої за період з 28.03.2015р. по 30.06.2015р.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на викладені обставини, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково в сумі 19580,60грн. з яких: - 3% річних в сумі 1086,89 грн., інфляційні втрати в сумі 12 263,57 грн., пеня в сумі 6 230,14 грн.
В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.
Витрати позивача по сплаті судового збору у відповідності до ст. 49 ГПК України суд покладає на винну сторону відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1368,01 грн.
Щодо прохання позивача покласти на відповідача витрати понесені ним при поданні заяви про забезпечення позову, суд зазначає, що оскільки в задоволенні заяви було відмовлено, підстав для покладення на відповідача даних витрат немає.
Керуючись ст.ст. 526, 625, ЦК України, ст.ст. 193, 231 ГК України, ст.ст.28, 33, 43, 44, 48, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кімак» (82200, Львівська область, м.Трускавець, вул. Стебницька,74/30, код ЄДРПОУ 30028507) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Кейсінг» (03680, м.Київ, вул. Червонопрапорна,34, код ЄДРПОУ 37034187) 3% річних в сумі 1086,89 грн., інфляційні втрати в сумі 12 263,57 грн., пеню в сумі 6 230,14 грн. та судовий збір - в сумі 1368,01грн.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.
4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.
5. Рішення суду може бути оскаржено згідно ст.ст. 91-95 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 16.05.2016р.
Суддя Запотічняк О.Д.