10.05.16р. Справа № 904/1171/16
За позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Арсенал Страхування", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Магнат", м. Дніпропетровськ
про стягнення 26 317,72 грн
Суддя Воронько В.Д.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: представник Теряєв О.Ю., довіреність від 24.03.2016.
Приватне акціонерне товариство Страхова компанія "Арсенал Страхування" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Магнат" (далі - відповідач) з вимогою стягнути збитки у сумі 26 317,72 грн в порядку регресу.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що ним на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 108/13-Т/Ц2 від 10.09.2013 було відшкодовано збитки, завдані працівником відповідача внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, тому просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування, що є різницею між фактичним розміром здійсненого позивачем страхового відшкодування і отриманою від ЗАТ "ПРОСТО-Страхування" страхової виплати з вирахуванням франшизи.
16.03.2016 позивач надіслав до суду довідку про підтвердження наявності збитків та клопотання про розгляд справи без участі його представника, яке судом задоволено.
29.03.2016 відповідач надав витребувані судом документи, зокрема, відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти позову посилаючись на те, що позивачем, на його думку, не вірно визначено юридичну природу позову, а тому останнім не правомірно заявлено вимогу щодо стягнення заборгованості в порядку регресу.
До господарського суду 04.05.2016 від позивача надійшли уточнення до позовної заяви, які фактично є запереченням на відзив відповідача, у яких позивач погоджується з доводами останнього про те, що у правовідносинах сторін існує суброгація, а тому просить виключити з тексту позовної заяви слова "в порядку регресу", проте зазначає, що заявлені ним вимоги щодо стягнення збитків у сумі 26317,72 грн є правомірними, повністю їх підтримує та наполягає на їх задоволенні.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
10.09.2013 між Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (далі - позивач, страховик) та Товариством з обмеженою відповідальність "Український лізинговий фонд" (далі - страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 108/13-Т/Ц2 (далі - договір), згідно якого страховик взяв на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля НОМЕР_1, його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.
Умовами цього договору сторони передбачили страхову суму у розмірі 238 000,00 грн та франшизу (частину матеріального збитку, яка у разі настання страхового випадку страховиком не виплачується) у розмірі 1 190,00 грн.
28.01.2015 в місті Києві, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участі транспортного засобу марки "RENAULT FLUENCE", д/н НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля НОМЕР_3 з напівпречіпом "KRONE SDK 27", д/н НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_3, який є працівником (водієм) відповідача - ТОВ "ТК "Магнат" і в момент ДТП знаходився при виконанні службових обов'язків, що підтверджується довідкою ВДАІ Дніпровського РУ ГУМВСУ в м. Києві № 56902928 від 28.01.2015.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва встановлено, що вказана ДТП сталася внаслідок порушення Правил дорожнього руху України водієм автомобіля НОМЕР_3 ОСОБА_3
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля НОМЕР_3, тобто відповідача - ТОВ "ТК "Магнат" була застрахована ЗАТ "ПРОСТО-страхування", що підтверджується полісом № АІ 7475395, ліміт відповідальності якого складає 50 000,00 грн та франшиза у сумі 510,00 грн.
Внаслідок даної ДТП автомобілю НОМЕР_1, були спричинені механічні пошкодження, а його власнику ОСОБА_2 завданий матеріальний збиток. Вартість матеріального збитку була визначена Товариством з обмеженою відповідальністю "Незалежна експертно-асистуюча компанія" у сумі 95 388,05 грн, що підтверджується звітом № 68 від 02.03.2015. Однак, вартість відновлювального ремонту відповідно до рахунку № АМСНС04589 від 30.01.2015, наданого Товариством з обмеженою відповідальністю "Арма Моторе", складає 76 997,72 грн.
За умовами договору страхування наземного транспорту № 108/13-Т/Ц2 від 10.09.2013 дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої завдано пошкоджень автомобілю "RENAULT FLUENCE", д/н НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_2, є страховим випадком.
Так, на виконання умов договору страхування наземного транспорту № 108/13-Т/Ц2 від 10.09.2013 позивач на підставі рахунку № АМСНС04589 від 30.01.2015, розрахунку суми страхового відшкодування від 03.02.2015 та страхового акту від 03.02.2015 виплатив страхове відшкодування в сумі 75 807,72 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 4113 від 09.02.2015, понісши при цьому матеріальні збитки.
Позивач стверджує, що ним отримано від Закритого акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" 49 490,00 грн відшкодування, у межах ліміту відповідальності - 50 000,00 грн та з вирахуванням франшизи у сумі 510,00 грн, за полісом № АІ 7475395, який дійсний на цей час.
Отже, різниця між фактично виплаченою позивачем сумою страхового відшкодування - 75 807,72 грн і ліміту майнової відповідальності ЗАТ "ПРОСТО-страхування" у порядку відшкодування суми - 49 490,00 грн (50000,00 - 510,00 = 49490,00) складає 26 317,72 грн (75 807,72 - 49490,00 = 26 317,72).
З метою досудового врегулювання спору позивач, посилаючись на статті 993, 1194 Цивільного кодексу України та статтю 27 Закону України "Про страхування", надіслав на адресу відповідача претензію № 101115-18792/к від 10.11.2015 з вимогою відшкодувати збитки у сумі 26 317,72 грн, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.
Не здійснення відповідачем відшкодування збитків і стало підставою звернення позивача до суду з цим позовом.
Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з наступних підстав.
Положеннями ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
За змістом ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються ЦК України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.
Пунктом 35.1. ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву.
Наведена норма поширюється і на позивача, який в силу проведеного ним відшкодування на користь страхувальника за договором став згідно зі статтями 512, 514 Цивільного кодексу України новим кредитором у зобов'язанні, що виникло внаслідок заподіяння шкоди - тобто особою, яка має право на відшкодування в розумінні вказаного Закону.
Частиною 2 ст. 512 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений у випадках, встановлених законом.
Такий випадок встановлено статтею 27 Закону України "Про страхування", яка узгоджується з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України, за нормативними приписами яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України у справі № 910/17223/13 та у постанові судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-112цс13.
Відповідно до ч.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Як вже зазначалося вище, предметом цього спору є різниця між фактичним розміром страхової виплати і лімітом майнової відповідальності у порядку відшкодування страхової суми.
З урахуванням вимог п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", наявність страхового акту від 03.02.2015, платіжного доручення №4113 від 09.02.2015, розрахунку суми страхового відшкодування від 03.02.2015, рахунку № АМСНС04589 від 30.01.2015, є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.
При цьому Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.
Зазначена правова позиція також наведена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 по справі №910/7163/14, яка прийнята з підстав неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, а саме положень статей 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції в силу ч. 1 ст. 111-28 ГПК України; а також в постановах Вищого господарського суду України від 01.02.2016 у справі №910/6190/15-г, від 02.02.2016 у справі №910/13155/15, від 02.02.2016 у справі №910/25250/15, від 03.02.2016 у справі №910/15485/15, від 04.02.2016 у справі №910/14599/15.
Отже, матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля "RENAULT FLUENCE", д/н НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП складає 76 997,72 грн. з ПДВ, а до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах фактичних затрат - 75 807,72 грн.
Згідно з п. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.
Крім того, відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України шкоду, завдану працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків відшкодовує юридична особа.
Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що оскільки ЗАТ "ПРОСТО-страхування" було правомірно, в межах встановленого полісом ліміту, відшкодовано позивачу 49 490,00 грн, то різниця невідшкодованих збитків підлягає стягненню з юридичної особи, працівник якої завдав збитків внаслідок ДТП.
Таким чином, виплативши страхове відшкодування у визначеному розмірі, за договором страхування цивільно-правової відповідальності винної особи, позивач в силу положень ст. ст. 993, 1166, 1187 Цивільного кодексу України набув право суброгаційного позову до відповідача - ТОВ "Транспортна компанія "Магнат".
Статтею 1194 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Доказів на підтвердження сплати спірної суми відповідач суду не надав.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
На підставі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За таких обставин заявлена позивачем вимога до відповідача є законною і обгрунтованою, а тому позов підлягає задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору у сумі 1 378,00 грн покладаються на відповідача відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Магнат" (м. Дніпропетровськ, проспект Героїв, буд. 45, кв. 228. ідентифікаційний код 38997731) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Арсенал Страхування" (м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154, ідентифікаційний код 33908322) - 26 317,72 грн збитків та 1 378, 00 грн витрат по сплаті судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано - 16.05.2016.
Суддя В.Д. Воронько