11.05.2016р. Справа № 907/1239/15
За позовом Прокурора міста Ужгорода, м. Ужгород
до Ужгородської міської ради, м. Ужгород
до Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сітігруп Ужгород", м. Ужгород
про визнання незаконним та скасування пункту 1.12 рішення 23 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 11.07.2014р. за №1363; про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №1770 від 27.10.2014р. та про зобов"язання ТОВ „Сітігруп Ужгород" звільнити земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:18:001:0120, площею 0,0296га, вартістю 87 974,16грн., що знаходиться в місті Ужгороді по вул. Грушевського, 33"а" та повернути її до земель Ужгородської міської ради.
Головуючий суддя Карпинець В.І., Суддя Мокану В.В.
Суддя Ремецькі О.Ф.
За участю представників сторін:
від позивача: Валько Д.В. - прокурор відділу Прокуратури Закарпатської області представництва інтересів громадянина або держави в суді та при виконанні судових рішень, службове посвідчення №034475
від відповідача 1: Пекар В.І. - начальник відділу позовної та претензійної роботи Ужгородської міської ради за дов. від 05.04.2016р.
від відповідача 2: Пекар В.І. - заступник начальника управління правового забезпечення, начальник відділу позовної та претензійної роботи Ужгородської міської ради за дов. від 04.04.2016р.
від відповідача 3: явка на власний розсуд
СУТЬ СПОРУ: Прокурор міста Ужгорода, м. Ужгород (далі - позивач) звернувся до господарського суду з позовом до Ужгородської міської ради, м. Ужгород (далі - відповідач 1), до Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород (далі - відповідач 2) та до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сітігруп Ужгород", м. Ужгород (далі - відповідач 3) про визнання незаконним та скасування пункту 1.12 рішення 23 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 11.07.2014р. за №1363; про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №1770 від 27.10.2014р. та про зобов"язання ТОВ „Сітігруп Ужгород" звільнити земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:18:001:0120, площею 0,0296га, вартістю 87 974,16грн., що знаходиться в місті Ужгороді по вул. Грушевського, 33"а" та повернути її до земель Ужгородської міської ради.
Ухвалою суду від 11.03.2016р. справу №907/1239/15 колегією суддів: головуючим суддею - Карпинець В.І., суддями - Мокану В.В. та Ремецькі О.Ф., було прийнято до свого провадження з підстав, зазначених у даній ухвалі суду (а.с.68).
У даному судовому засіданні представник позивача (прокурор у судовому процесі) позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві (а.с.8-15) та з посиланням на підтвердження таких позовних вимог долученими до справи доказовими матеріалами.
Зокрема, як позивач (Прокурор міста Ужгорода) у позовній заяві, так і у судовому засіданні по розгляду даної справи представник позивача (прокурор у судовому процесі), зазначають наступні обставини:
Рішення 23 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 11.07.2014р. за №1363 „Про затвердження та відмову у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", яким ТОВ „Сітігруп Ужгород" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0296га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по вул. Грушевського, 33 „а" та щодо надання в оренду даної земельної ділянки строком на 3 роки до 11.07.2017р., прийнято всупереч вимогам Земельного кодексу України та вимогам Закону України „Про регулювання містобудівної документації".
Зокрема посилаються на те, що згідно викопіювання з генерального плану міста Ужгорода, оспорювана земельна ділянка відносилась до земель багатоквартирної забудови, а тому Ужгородською міською радою рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та його затвердження для обслуговування будівель торгівлі, зокрема, в частині пункту 1.12 «затвердження проекту землеустрою щодо відведення ТОВ „Сітігруп Ужгород" земельної ділянки площею 0,0296га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по вул. Грушевського, 33 «а»», прийнято всупереч вимогам ст. 20 Земельного кодексу України та ст. 26 Закону України „Про регулювання містобудівної документації". За вищезазначених обставин вважають, що пункт 1.12 зазначеного Рішення підлягає визнанню судом незаконним та скасуванню.
За вищенаведених обставин вважають, що також підлягає визнанню недійсним укладений, на виконання пункту 1.12 рішення Ужгородської міської ради від 11.07.2014р. за №1363, між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та ТОВ „Сітігруп Ужгород" Договір від 27.10.2014р. оренди земельної ділянки площею 0,0296 га по вул. Грушевського, 33 „а" в місті Ужгороді та звільненню ТОВ „Сітігруп Ужгород" даної земельної ділянки та поверненню її до земель Ужгородської міської ради.
Відповідачами 1 та 2, в особі їх уповноваженого представника, визнано повністю позов прокурора з підстав, зазначених у письмовій заяві від 25.02.2016р. про визнання позову по справі №907/1239/15 (а.с.62-64). Зокрема зазначає, що вимогами чинного законодавства не передбачена передача земельних ділянок прибудинкової території багатоквартирного будинку, зокрема, у власність або користування окремим фізичним особам або юридичним особам.
Відповідач 3, при наявності, письмовий відзив на позов з доказами в його обґрунтування не подав та свого уповноваженого представника у засідання суду, при наявності бажання, не направив.
Ухвала суду від 21.04.2016р. по справі №907/1239/15, була надіслана судом на адресу відповідача 3, зазначену у позовній заяві: м. Ужгород, вул. Грушевського, 33 „а" та яка повернута установою пошти на адресу господарського суду з поміткою „не значиться по даному адресу". Слід зазначити, що вказана адреса також є ідентичною адресі зазначеній у витязі з ЄДРЮО та ФОП (а.с.31-36).
Суд зазначає те, що відповідно до вимог чинного законодавства, судом повідомляються учасники судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій на підставі процесуальних документів, шляхом їх надсилання рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками „адресат вибув", „адресат відсутній", „за закінченням терміну зберігання" і т.п., є належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Відповідно до п.3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи вищезазначене, судом у даному судовому засіданні спір по даній справі вирішується по суті за наявними у справі матеріалами.
Розгляд справи відкладався відповідно до вимог ст. 77 ГПК України.
У судовому засіданні 11.05.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ч.2 ст.85 ГПК України.
Дослідивши наявні у справі доказові матеріали, заслухавши пояснення представників прокурора та відповідача 1 та 2, судова колегія
Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням 23 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 11.07.2014р. за №1363 „Про затвердження та відмову у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", відповідно до п. 1.12 ТОВ „Сітігруп Ужгород" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0296га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по вул. Грушевського, 33 „а" та щодо надання в оренду даної земельної ділянки строком на 3 роки до 11.07.2017р. (далі - Рішення, а.с.27).
На виконання п. 1.12 вищезазначеного Рішення, 27.10.2014р. між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради, як Орендодавцем та ТОВ „Сітігруп Ужгород", як Орендарем, укладено Договір оренди землі за №1170 щодо передачі в оренду земельної ділянки площею 0,0296га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по вул. Грушевського, 33 „а" в місті Ужгороді (далі - Договір оренди, а.с.22-26). Вказана земельна ділянка, відповідно до акту приймання - передачі земельної ділянки від 27.10.2014р., була передана Орендодавцем Орендарю (а.с.28).
Проаналізувавши наявні у справі доказові матеріали щодо предмету спору та проаналізувавши доводи прокурора та відповідача 1 та 2, суд дійшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Земельні відносини щодо володіння, користування та розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України і прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Частиною 3 статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що одним із способів захисту прав на земельні ділянки є визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до п. 1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", у порядку господарського судочинства вирішенню підлягають спори про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань передачі земельних ділянок у власність чи надання їх у користування, припинення права власності на земельні ділянки, вилучення цих ділянок з користування і про зобов'язання названих органів залежно від характеру спору виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства
Згідно зі ст. ст. 13, 41 Конституції України, від імені Українського народу права власника, зокрема на землю, здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
За змістом ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності і зміна їх цільового призначення відповідно до цього Кодексу.
Статтею 124 вказаного Кодексу передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Частиною 5 статті 20 цього Кодексу в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення, передбачено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Статтею 26 Закону України „Про регулювання містобудівної документації" встановлено, що режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій.
При цьому, вказаний режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, що встановлений у генеральних планах населених пунктів, є обов'язковий для врахування під час розроблення землевпорядної документації (ч.2 ст. 26 Закону України „Про регулювання містобудівної документації").
Як вбачається з викопіювання з генерального плану міста Ужгорода (а.с.37) та ескізу намірів забудови земельної ділянки М 1:500 (а.с.30), оспорювана земельна ділянка відноситься до земель багатоквартирної забудови.
Вимогами статті 42 Земельного кодексу України, в редакції чинній на момент прийняття Ужгородською міською радою оспорюваного рішення, передбачений порядок користування земельними ділянками багатоквартирних житлових будинків.
Пуктом 1 статті 42 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.
У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників (п.2 ст. 42 ЗК України) та п. 3 ст. 42 ЗК України зазначено, що порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.
Слід зазначити, що квартири в багатоквартирному будинку, який знаходиться за об"єктом нерухомого майна (будівлею існуючого магазину, який належить ТОВ „Сітігруп Ужгород"), станом на момент прийняття Ужгородською міською радою спірного рішення, набуті мешканцями в процесі їх приватизації з державного житлового фонду та частина земельної ділянки з фасадної сторони вищезазначеного об'єкту нерухомості (даного магазину), відноситься до земель загального користування.
Отже, в силу вищенаведених вимог ст. 42 ЗК України, у вищезазначеній редакції, не передбачена можливість передачі земельних ділянок прибудинкової території багатоквартирного жилого будинку, в тому числі у разі його приватизації громадянами, у власність або користування, як окремим громадянам, так і юридичним особам.
Також, у відповідності до вимог пункту «а» частини 3 статті 83 Земельного кодексу України, така земельна ділянка, яка відноситься до земель загального користування, не може передаватись у приватну власність.
З огляду на викладене, суд зазначає, що прийняття Ужгородською міською радою спірного рішення за №1363 від 11.07.2014р. „Про затвердження та відмову у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" в частині п. 1.12 щодо затвердження ТОВ „Сітігруп Ужгород" проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0296га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по вул. Грушевського, 33 „а" та щодо надання в оренду даної земельної ділянки строком на 3 роки до 11.07.2017р., відбулося в супереч вимогам ст.ст. 20, 42, 83 Земельного кодексу України та ст. 26 Закону України „Про регулювання містобудівної документації".
Згідно зі статтею 21 Земельного кодексу України, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.
Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду України від 13.11.2013р. у справі № 6-123ц1З та від 14.05.2014р. у справі № 6-35цс14.
За вищезазначених обставин, спірне рішення Ужгородської міської ради за №1363 від 11.07.2014р. „Про затвердження та відмову у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" в частині п. 1.12, підлягає визнанню незаконним і скасуванню.
Вимогами статті 6 Закону України „Про оренду землі" ( в редакції станом на момент укладення спірного договору) передбачено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Як було зазначено вище, у п. 1.12 прийнятого Ужгородською міською радою рішення за №1363 від 11.07.2014р. „Про затвердження та відмову у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", було також зазначено про надання ТОВ „Сітігруп Ужгород" в оренду земельну ділянку площею 0,0296га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по вул. Грушевського, 33 „а" строком на 3 роки до 11.07.2017р. та на виконання якого (даного рішення в такій частині), Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради з ТОВ „Сітігруп Ужгород", було укладено спірний Договір оренди землі за №1170 від 27.10.2014р. щодо передачі в оренду земельної ділянки площею 0,0296га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по вул. Грушевського, 33 „а" в місті Ужгороді.
Оскільки, вищезазначений Договір оренди земельної ділянки №1770 від 27.10.2014р., укладений на підставі та на виконання пункту 1.12 рішення 23 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 11.07.2014 за №1363, яке (таке оспорюване рішення в даній частині) визнано судом незаконним та скасоване, з огляду на вищевикладене, тому даний Договір також підлягає визнанню судом недійсним на майбутнє.
Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов"язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання правочину. У зв"язку з цим суд зобов"язує ТОВ „Сітігруп Ужгород" звільнити земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:18:001:0120, площею 0,0296га, вартістю 87 974,16грн., що знаходиться в місті Ужгороді по вул. Грушевського, 33 „а" та повернути її до земель Ужгородської міської ради.
Відповідно до п. 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход державного бюджету України.
Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги те, що ухвалою господарського суду Закарпатської області від 14.12.2015р. у справі №907/1239/15 було відстрочено позивачеві (Прокуратурі міста Ужгорода) сплату судового збору у розмірі 3 654,00грн., як за дві немайнові вимоги (про визнання незаконним та скасування пункту 1.12 рішення Ужгородської міської ради від 11.07.2014р. за №1363 та про визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки №1770 від 27.10.2014р.) та за майнову вимогу (про зобов"язання ТОВ „Сітігруп Ужгород" звільнити земельну ділянку вартістю 87 974,16грн.), а тому, у відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з дохід Державного бюджету України, з кожного з відповідачів, судовий збір у розмірі 1 218,00грн..
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 4-6, 22, 33, 43, 44, 69, 75, 77, 82- 85, 115, 116 Господарського процесуального Кодексу України, судова колегія
1. Позов задоволити повністю.
2. Визнати незаконним та скасувати пункт 1.12 рішення 23 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 11.07.2014 за №1363.
3. Визнати недійсним на майбутнє Договір оренди землі №1770 від 27.10.2014р..
4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Сітігруп Ужгород" (м. Ужгород, вул. Грушевського, 33 „а" , ідентифікаційний код 37692564) звільнити земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:18:001:0120, площею 0,0296га, вартістю 87 974,16грн, що знаходиться в місті Ужгороді по вулиці Грушевського, 33 „а" та повернути її до земель Ужгородської міської ради (м. Ужгород, пл. Поштова, 3, ідентифікаційний код 33868924).
5. Стягнути з Ужгородської міської ради (м. Ужгород, пл. Поштова, 3, ідентифікаційний код 33868924) суму 1 218,00грн. судового збору в доход Державного бюджету України (отримувач - УДКСУ у м. Ужгороді Закарпатської області, код бюджетної класифікації - 22030001, ідентифікаційний код отримувача - 38015610, банк отримувача - ГУДКСУ у Закарпатській області, МФО банку одержувача - 812016, номер рахунку отримувача - 31211206783002). Видати наказ.
6. Стягнути з Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради (м. Ужгород, пл. Поштова, 3, ідентифікаційний код 36541721) суму 1 218,00грн. судового збору в доход Державного бюджету України (отримувач - УДКСУ у м. Ужгороді Закарпатської області, код бюджетної класифікації - 22030001, ідентифікаційний код отримувача - 38015610, банк отримувача - ГУДКСУ у Закарпатській області, МФО банку одержувача - 812016, номер рахунку отримувача - 31211206783002). Видати наказ.
7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сітігруп Ужгород" (м. Ужгород, вул. Грушевського, 33 „а", ідентифікаційний код 37692564) суму 1 218,00грн. судового збору в доход Державного бюджету України (отримувач - УДКСУ у м. Ужгороді Закарпатської області, код бюджетної класифікації - 22030001, ідентифікаційний код отримувача - 38015610, банк отримувача - ГУДКСУ у Закарпатській області, МФО банку одержувача - 812016, номер рахунку отримувача - 31211206783002). Видати наказ.
8. Рішення суду набирає законної сили в порядку встановленому відповідно до ст.85 ГПК України та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені вимогами ст. 93 ГПК України.
Повне рішення складено 16.05.2016р..
Головуючий суддя Карпинець В.І. Суддя Мокану В.В.
Суддя Ремецькі О.Ф.