Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
16 травня 2016 року справа №811/3716/13-а.
провадження № 2-кас/811/35/15
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Брегея Р.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «РОС АГРО» (далі - Товариство) до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач звернувся до суду з заявою до відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07 листопада 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 37500 грн. та накладено штрафну санкцію - 18750 грн.
У судовому засіданні представник Товариства підтримала позов.
Пояснила, що Товариство, будучи платником фіксованого сільськогосподарського податку, надало послугу (комбайнування) ТОВ "Тофлер-Агро" (далі - Товариство 2), яке також займалось сільськогосподарським виробництвом.
На її думку, платник податків правомірно включив суму податку на додану вартість до зобов'язань скороченої декларації з податку на додану вартість.
Представник відповідача заперечив стосовно задоволення позову.
Зазначив, що Товариство 2 не набуло статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку та це зобов'язувало позивача включити податок на додану вартість до зобов'язань загальної декларації з податку на додану вартість.
Ухвалою суду від 13 травня 2016 року прийнято рішення про завершення розгляду справи в порядку письмового провадження (Том 2 а.с.112).
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, зробив висновок про часткове задоволення позову з таких підстав.
Встановлені судом обставини, що стали підставами звернення.
Так, 20 березня 2009 року Товариство 2 та Білоцерківський національний аграрний університет (далі - навчальний заклад) уклали договір про спільний обробіток земельної ділянки (Том 2 а.с.7-8).
Пунктом 9 правочину встановлено, що він діє до 31 грудня 2025 року.
Договір зареєстрований у податковому органі та одержав окремий номер платника податків (Том 1 а.с.7).
Згідно правочину навчальний заклад надає земельні ділянки загальною площею 2934,6 га, котрі перебувають у володінні на праві постійного користування, а Товариство 2 займається їх обробітком (Том 2 а.с.9-11).
Пунктом 1 договору визначено, що сторони зобов'язуються шляхом об'єднання зусиль вирощувати зернові та олійні культури, буряки, займатися оптовою торгівлею зерном, насінням та кормами для тварин, а також переробкою сільськогосподарської продукції.
У 2013 році навчальний заклад подав статистичну звітність стосовно посівних площ сільськогосподарських культур, внесення мінеральних та органічних добрив, сівби та збирання урожаю (Том 2 а.с.15-25).
01 червня 2013 року Товариство, яке є сільськогосподарським виробником (на той час значилось платником фіксованого сільськогосподарського податку), та Товариство 2 уклали договір про надання послуг з комбайнування (Том 1 а.с.86-87).
Згідно акту здачі-прийняття робіт від 30 червня 2013 року Товариство надало послуги щодо комбайнування 750 га на загальну суму 225000 грн. (з урахуванням податку на додану вартість 37500 грн.) (Том 1 а.с.88-89).
У власності Товариства перебуває 6 комбайнів (Том 1 а.с.90-92).
Товариство 2 виписало податкову накладну на виконання умов договору про спільну діяльність з навчальним закладом від 30 червня 2013 року (Том 1 а.с.89).
Товариство суму податку на додану вартість включило до зобов'язань скороченої податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2013 року.
У жовтні 2013 року податковий орган провів документальну позапланову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Товариством 2, як відповідальним за утримання та внесення податків під час виконання договору про спільну діяльність з навчальним закладом, за червень 2013 року (Том 1 а.с.7-15).
На думку ревізорів, у позивача виник обов'язок включити податок на додану вартість за операцією з надання послуг комбайнування до зобов'язань загальної декларації з податку на додану вартість, оскільки Товариство 2 не є сільськогосподарським виробником (юридичною особою) і не отримало свідоцтво платника фіксованого сільськогосподарського податку.
Керівник податкового органу погодився з висновками ревізорів і прийняв податкове повідомлення - рішення від 07 листопада 2013 року, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 37500 грн. та накладено штрафну санкцію - 18750 грн. (Том 1 а.с.5-6).
Штрафна санкція застосована у розмірі 50% грошового зобов'язання як за вчинення повторного порушення.
Однак, представник податкового органу не надав доказів прийняття податкового повідомлення-рішення за результатом проведення попередньої перевірки (Том 2 а.с.63-82, 93).
Представник Товариства пояснила, що за наслідками цієї перевірки не приймались податкові повідомлення-рішення.
Товариство 2 підтвердило інформацію, що у 2013 році не реєструвалось платником фіксованого сільськогосподарського податку (Том 2 а.с.108).
Водночас, не надало суду інформацію про питому вагу вартості вироблених сільськогосподарських товарів/послуг за межами договору про спільну діяльність (Том 2 а.с.105, 108).
У межах ж договору про спільну діяльність його учасники займались виключно вирощуванням сільськогосподарської продукції (Том 2 а.с.109).
Юридична оцінка встановлених судом обставин справи.
Перш за все, Товариство на час спірних правовідносин набуло статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку та платника податку на додану вартість як суб'єкт спеціального режиму оподаткування.
Відомості про це зазначені податковим органом у акті перевірки (Том 1 а.с.7-16).
Таким чином, позивач є сільськогосподарським підприємством в розумінні положень Розділу 5 Податкового кодексу України (податок на додану вартість).
Пунктом 209.2 статті 209 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачалось, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.
Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Отже, умовою несплати суми податку на додану вартість до бюджету, а залишення у своєму розпорядженні є нарахування її сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг.
Ця норма права не визначає ознаки суб'єкта, якому поставляються згадані товари та послуги.
Однак, підпунктом 209.15.2.в пункту 209.15 цієї ж статті Податкового кодексу України визначено, що діяльність у сфері сільського господарства є надання послуг іншим сільгосптоваровиробникам (юридичним особам) та/або фізичним особам з використанням сільськогосподарської техніки, крім надання її у фінансову оренду (лізинг).
А тому, сума податку на додану вартість залишається за умови надання сільськогосподарським підприємством послуг сільгоспвиробникам (юридичним особам) з використанням сільськогосподарської техніки.
Товариство надавало послуги Товариству 2 з використанням власної сільськогосподарської техніки.
Водночас, постає таке запитання: чи надав позивач послуги сільгоспвиробнику (юридичній особі).
Підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Цей Розділ Податкового кодексу України має назву "Фіксований сільськогосподарський податок".
Таким чином, це визначення згаданого поняття не може застосовуватися до спірних правовідносин.
До спірних правовідносин треба застосовувати пункт 209.6 статті 209 Податкового кодексу України.
Цією нормою права встановлено, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.
Підпунктом 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що для цілей Розділу 5 цього кодексу треба керуватися наступними.
Для цілей оподаткування дві чи більше особи, які здійснюють спільну діяльність без утворення юридичної особи, вважаються окремою особою у межах такої діяльності.
Облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку.
Для цілей оподаткування господарські відносини між учасниками спільної діяльності прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів.
Провівши системний аналіз цих норм права, суд зробив висновок, що Товариство надавало послуги юридичній особі, котра не є сільськогосподарським товаровиробником, оскільки питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг за межами договору про спільну діяльність не перевищувала 75% вартості всіх товарів/послуг.
Сторони договору про спільну діяльність не реєстрували її у виді окремої юридичної особи.
Отже, позивач допустив помилку, включивши суму податку на додану вартість до скороченої декларації з податку на додану вартість.
Ці кошти повинні були бути включенні до податкових зобов'язань декларації з податку на додану вартість та сплачені до бюджету відповідно до приписів статті 187 Податкового кодексу України.
Таким чином, податковий орган правомірно визначив Товариству розмір грошового зобов'язання.
Однак, відповідач припустився помилки при обчисленні штрафної санкції.
Відповідно до приписів пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України штрафна санкція повинна становити 25% від суми визначеного податкового зобов'язання.
Це обумовлено відсутністю доказів вчинення повторного порушення протягом 1095 днів.
А тому, штрафна санкція повинна становити 9375 грн.
Підсумовуючи, суд робить висновок про часткове задоволення позову.
Так, позов задоволено на 16,7 % від суми позовних вимог.
Подаючи позов, Товариство сплатило лише 10 % судового збору (172,06 грн.) (а.с.2).
А тому, з позивача треба стягнути судовий збір у сумі 1261,12 грн. (1147х1,5х(100-16,7) - 172,06).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовільнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 07 листопада 2013 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю «РОС АГРО» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 37500 грн. та накладено штрафну санкцію - 18750 грн., в частині застосування штрафної санкції - 9375 грн.
В іншій частині позову відмовити у задоволенні.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «РОС АГРО» на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 1261,12 грн.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання її копії.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Р.І.Брегей