Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
20 лютого 2012 року Справа № 1170/2а-4827/11
ОСОБА_1 окружний адміністративний суд, в складі:
головуючого -судді Хилько Л.І.,
при секретарі судового засідання -Бабіч О.В.,
за участю представника позивача -ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Бур-Сервіс»(надалі по тексту -позивач) до ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції (надалі по тексту -відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.11.2011 №0001212310, -
Позивач звернувся до ОСОБА_1 окружного адміністративного суд з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0001212310 від 03.11.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 55 631,00 грн., в т.ч. за основним платежем -44 505,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -11 126,00 грн..
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, позиція відповідача щодо безтоварності господарських відносин між позивачем та його контрагентом ПП «Гімалая», а тим самим нікчемність правочинів укладених позивачем з даним контрагентом є безпідставним припущенням. Стосунки позивача з ПП «Гімалая»мали реальний характер.
Представник відповідача надав до суду письмові заперечення, в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав законності оскаржуваного податкового повідомлення- рішення, яке прийнято на підставі обґрунтованих висновків перевірки, в ході якої встановлено порушення податкового законодавства з боку позивача (а.с.73-75).
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав суду пояснення згідно позовної заяви.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення адміністративного позову, пославшись на обґрунтованість висновків акту та законність податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, складення постанови у повному обсязі відкладено до 24.02.2012 року із проголошенням вступної та резолютивної частини постанови в тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи.
Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю.
Судом встановлено, що 14 жовтня 2011 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість із ПП «Гімалая»(код 37384055) за період з 01.04.2011 по 31.05.2011 р., за наслідками якої працівниками податкового органу складено акт від 18 жовтня 2011 року за №122/231/33520206 (а.с.7-13).
Як вбачається з письмових заперечень відповідача та висновків вказаного акту від 18.10.2011 року, в ході перевірки, виявлено порушення:
- п.1, п.5 ст. 203, п.1, п.2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України встановлено нікчемні правочини;
- п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за період з 01.04.2011 по 31.05.2011 р. всього в розмірі 44 505,00 грн., в т.ч.: квітень 2011 р. в сумі 24 225,00 грн., травень 2011 р. в сумі 20 280,00 грн..
Не погодившись з вищевказаними висновками, позивачем подано заперечення від 24.10.2011 року (а.с.14-16), яке за результатами розгляду визнане відповідачем необґрунтованим, а висновки викладені в акті від 18.10.2011 року №122/231/33520206 правомірні в повному обсязі, про що повідомлено позивача в листі «Про надання інформації»від 31.10.2011 року за №39817/10/2310 (а.с.17).
На підставі акту перевірки №122/231/33520206 03.11.2011 р. ОСОБА_1 ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0001212310, яким за порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 55 631,00 грн., в тому числі основний платіж -44 505,00 грн., штрафні (фінансові) санкції -11 126,00 грн. (а.с.18).
З акту перевірки вбачається, що в порушення вимог п.198.2, п.198.3, 198.6 ст.198 ПК України, позивачем сформовано податковий кредит на підставі нікчемних правочинів, які відповідно не можуть використовуватись в оподаткованих операціях, та податкових накладних виписаних ПП «Гімалая», в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.04.2011 по 31.05.2011 р. на суму 44 505,00 грн., в т.ч. за квітень 2011 року на суму 24 225,00 грн., за травень 2011 року на суму 20 280,00 грн..
Позиція податкового органу про нікчемність правочинів між позивачем та ПП «Гімалая»ґрунтується на довідці від 12.07.2011 р. №66/231/37384055 «Про результати невиїзної документальної перевірки ПП «Гімалая», код 37384055, з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за квітень 2011 року та за травень 2011 року», якою встановлено, що ПП «Гімалая»порушено п.185.1 ст.185, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України (із змінами та доповненнями) та ч.1 ст. 203, ст. 215, ч.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Гімалая»при придбанні товарів (послуг) у ТОВ «Євросвіт», код 31703622. Товар (послуги) по вказаних правочинах не були передані в порушення ст. 655, 656 та ст. 662 ЦК України, як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже -мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до «вигодо набувача»на загальну суму 267 030,00 грн., в т.ч. ПДВ 44 505,00 грн., в т.ч. за квітень 2011 року на загальну суму 145 350,00 грн. (ПДВ - 24 225,00 грн.), за травень 2011 року на загальну суму грн. 121 680,00 грн. (ПДВ -20 280,00 грн.) (а.с.10).
Відповідно до пп.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно пп.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:
- дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
1. придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
2. придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Згідно пп. 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Судом встановлено, що між ПП «Гімалая»(постачальник) та ПП «Бур-Сервіс»(покупець) укладено договір поставки №15 від 30.03.2011 року (а.с.22).
Як слідує з акту перевірки та досліджених в судовому засіданні письмових доказів, позивачем включено до податкових кредитів за період з 01.04.2011 по 31.05.2011 р. суму ПДВ у розмірі 44 505,00 грн. на підставі податкових накладних:
- №81 від 04.04.2011 р. на суму ПДВ -6 333,34 грн.;
- №82 від 15.04.2011 р. на суму ПДВ -9 391,66 грн.;
- №83 від 27.04.2011 р. на суму ПДВ -8 499,99 грн.;
- №99 від 06.05.2011 р. на суму ПДВ -5 314,99 грн.;
- №171 від 16.05.2011 р. на суму ПДВ -7 516,67 грн.;
- №172 від 27.05.2011 р. на суму ПДВ -7 448,33 грн., виписаних ПП «Гімалая»(а.с.28-30).
На дату складання податкових накладних ПП «Гімалая»було зареєстроване як юридична особа у встановленому порядку та як платник податку на додану вартість на підставі свідоцтва від 01.12.2010 №100309980 (а.с.60-62). Крім того, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданого до суду державним реєстратором ОСОБА_3 на підставі Запиту ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 23.12.2011 року (а.с.81-83) встановлено, що станом на 06.01.2012 року стан юридичної особи - ПП «Гімалая», код 37384055, зареєстровано (а.с.84).
Оплата товару та фактичне його отримання підтверджується рахунками-фактури, виписками з банківського рахунку, платіжними дорученнями, видатковими накладними, прибутковими ордерами, актами здачі-прийняття робіт, товарно-транспортними накладними (а.с.23-33, 53-56).
Крім того, відповідно до звітів про використання ТМЦ (сировини, матеріалів), переданих на об'єкти проведення бурових робіт №6, №7 від 26.04.2011 р., №1 від 04.05.2011 р., №2 від 16.05.2011 р., №3 від 17.05.2011 р., №4 від 20.05.2011 р., №5 від 27.05.2011 р., №6 від 30.05.2011 р. видно, що придбаний у ПП «Гімалая»товар (бурові коронки, пневмоударники, штанги бутові, заточні ковпачки) було безпосередньо використано позивачем в своїй господарській діяльності, а саме в розвідувальному бурінні, інших спеціалізованих будівельних роботах (а.с.57-59).
Відповідно до пояснень позивача - товар він отримував від ПП «Гімалая»та перевозив власним автотранспортом, свідоцтво про реєстрацію якого с. РСА № 560287, додано до матеріалів справи (а.с.93). Наказ позивача від 06.01.2009 року № 47-к про прийняття на постійну роботу водія (а.с.94) та наявність транспортного засобу свідчить про можливість перевезення придбаного товару та підтверджує реальність здійснення господарської операції. Надані позивачем креслення штанги бурильної та бурової коронки із зазначенням їх розмірів та ваги також свідчать про можливість їх перевезення власним транспортом позивача (а.с.95-97).
Згідно даних ЄДРПОУ зареєстрованим видом діяльності позивача є, в тому числі: розвідувальне буріння, оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням (а.с.89-91).
Допитаний в судовому засіданні свідок -директор ПП „Гімалая” ОСОБА_4 підтвердив реалізацію позивачу товару, зазначивши, що придбаний товар позивач отримував та перевозив власним автотранспортом (а.с.98). Станом на час укладення позивачем з даним контрагентом договору та його виконання, дана юридична особа були зареєстрована в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та овноваження директора ПП „Гімалая” ОСОБА_4 підтверджені витягом з ЄДРПОУ (а.с.84).
Тому суд критично оцінює твердження відповідача, що фінансово-господарські договори між позивачем та ПП „Гімалая” є нікчемними.
Згідно ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст. 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У відповідності до вимог ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.
ОСОБА_1 об'єднаної державної податкової інспекції від 18 жовтня 2011 року за №122/231/33520206 не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачені ч.1 ст.228 ЦК України (а.с.7-13) .
Крім того, з урахуванням положень пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. Податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 ЦК України.
Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено п.11 ст.10 ЗУ „Про державну податкову службу в Україні”.
Відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.
Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю -не настають.
Посилання відповідача на ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215 є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.
Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.
Недійсність правочинів між позивачем та контрагентом не визнана в судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 ЦК України відносно того, що укладений ним у 2011 року правочини з контрагентом не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та є підставою для визнання такого правочину недійсним.
Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідачем не наведено доказів, що свідчили б, що договір поставки від 30.03.2011 року № 15, сторонами яких є ПП «Бур-Сервіс»та ПП „Гімалая” були укладені з метою, що суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди.
Таким чином, на підставі комплексного аналізу встановлених обставин, суд вважає, що у судовому засіданні знайшли своє підтвердження необхідні факти, які надавали право позивачу віднести сплачену ПП „Гімалая” суму ПДВ до податкових кредитів за квітень, травень, 2011, що свідчить про необґрунтованість висновку відповідача про відсутність підстав у позивача для підтвердження фактичного отримання товару.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, ч.1ст.9 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Дані положення кореспондуються з п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ ” від 06.03.2008 року № 2. З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності може бути підставою для задоволення позову за умови встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача.
З огляду на викладене вище, суд, перевіривши відповідно до вимог ч. 2 ст. ст. 2 КАС України оскаржене податкове повідомлення-рішення, дійшов висновку, що воно прийнято з порушенням принципів законності та обґрунтованості, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.
Так як, судове рішення ухвалене на користь позивача, що не є суб'єктом владних повноважень, у відповідності до ч. 1
ст. 94 КАС України, з відповідача на користь позивача належить стягнути судові витрати по справі, що складаються із судового збору в сумі 29,55 грн.,
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001212310 від 03.11.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 55 631,00 грн., в т.ч. за основним платежем -44 505,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -11 126,00 грн..
Присудити позивачеві судові витрати з Державного бюджету в сумі 29,55 грн.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 25.02.2012 року.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду ОСОБА_5