Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
26 квітня 2012 року Справа № 1170/2а-4821/11
ОСОБА_1 окружний адміністративний суд, в складі:
головуючого -судді Хилько Л.І.,
при секретарі судового засідання -Бабіч О.В.,
за участю:
представника позивача -ОСОБА_2
представника відповідача -ОСОБА_3
свідок -ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (надалі -позивач) звернувся до ОСОБА_1 окружного адміністративного суд з адміністративним позовом до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (надалі -відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо проведення 14 жовтня 2011 року документальної позапланової невиїзної перевірки;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001241710 від 14.10.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6887,50 грн., в т.ч. за основним платежем у розмірі 5510,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1377,50 грн..
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 14 жовтня 2011 року начальником Олександрійської ОДПІ ОСОБА_6 прийнято податкове повідомлення-рішення №0001241710 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 6887,50 грн., в т.ч. за основним платежем у розмірі 5510,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1377,50 грн.. Суму грошового зобов'язання з цього виду податкового платежу збільшено на підставі акту про результати документальної невиїзної перевірки від 14 жовтня 2011 року №00568/1710/НОМЕР_1, за висновками якого господарські операції з придбання від ПП «Белвас»лісу кругляка, дров та скоби не мали реального характеру, тому ці господарські операції є нікчемними, оскільки не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а лише на формування платником податкового кредиту.
Позивач вважає такі висновки акту перевірки безпідставними, а самі дії працівників податкового органу щодо проведення 14 жовтня 2011 року позапланової невиїзної документальної перевірки протиправними.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд в їх задоволенні відмовити. З наданих до суду письмових запереченнях пояснив, що 14.10.2011 року Олександрійська ОДПІ склала ОСОБА_1 №568/17-10\3101907937 «Про результати документальної не виїзної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (код за ЄДРПОУ НОМЕР_1) з питань задекларованих показників в податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року». Згідно висновку вказаного акту, перевіркою не підтверджено об'єкт оподаткування з ПДВ при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.07.2011 по 31.07.2011 р., які підпадають під визначення пп.185.1 п.185, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість згідно податкових накладних, виписаних ПП «Белвас»на суму 5510,00 грн., в т.ч. за травень на суму 2561,67 грн., за червень на суму 5510,00 грн..
Під час перевірки позивач не надав перевіряючим докази, які б підтверджували транспортування ТМЦ придбаних у ПП «Белвас». Таким чином, в ході перевірки не було встановлено факту передачі товарів від ПП «Белвас»до позивача, в зв'язку з відсутністю: актів приймання-передачі ТМЦ, товаро-транспортних накладних та дорожніх листків на перевезення ТМЦ, а також документів які б підтверджували походження ТМЦ (ліс кругляк, дрова, скоби). Також, під час перевірки позивач не надав перевіряючим копію договору поставки №390 від 21.07.2011 року.
Отже, з огляду на вищевказане, податковий орган дійшов висновку, що ПП «Белвас» здійснювало діяльність, спрямовану на проведення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди позивачу /а.с.51-52/.
Відповідно до частини 3 статті 160 КАС України, складення постанови у повному обсязі відкладено до 04.05.2012 року із проголошенням вступної та резолютивної частини постанови в тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи.
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення та пояснення свідків, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням наступних обставин.
Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАС України одним із завдань адміністративного судочинства є захист інтересів суб'єктів сфери публічно-правових відносин при здійсненні ними управлінських функцій від порушень з боку інших суб'єктів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну податкову службу Україні», до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в АРК, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах та ін. Таким чином, відповідно до вказаної статті Закону, державні податкові інспекції у містах входять, і системи органів державної податкової служби.
Відповідно до ст. 2, ст. 10 п. п. 1. 6 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», державні податкові інспекції реалізують завдання зі здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших неподаткових платежів і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.
Згідно п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України від 02.12.10 р., податковий контроль -це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю за правильністю нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахунків та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючи органи.
Контролюючими органами, у відповідності до п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України є органи державної податкової служби, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.
Таким чином відповідач, в розумінні пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України від 06.07.2005 р. № 2747-ІV, є суб'єктом владних повноважень, рішення якого оскаржується.
Позивач 07.08.2008 року зареєстрований Виконавчим комітетом Олександрійської міської ради Кіровоградської області як фізична особа-підприємець, про що видано ОСОБА_7 В03 №019757 та зроблено запис в Єдиному державному реєстрі за номером 2 445 000 0000 005667 /а.с.48/. Також позивач зареєстрований платником податку на додану вартість, про що Олександрійською ОДПІ відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість»видано свідоцтво від 20.08.2009 р. №100241224 /а.с.12/.
На підставі повідомлення від 14.10.2011 року №108/17-10, виданого Олександрійською ОДПІ, ОСОБА_8 (ст. державним податковим інспектором відділу адміністрування податків з фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб, інспектором податкової служби ІІ рангу Олександрійської ОДПІ), відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Олександрійської ОДПІ від 30.09.2011 року №978 /а.с.10/ проведена документальна невиїзна перевірка суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_5 (код за ЄДРПОУ -НОМЕР_1) з питань підтвердження відомостей щодо задекларованих показників податкових декларацій з податку на додану вартість та наявності сумнівних і значних фінансово-господарських операцій в липні 2011 року, за наслідками якої працівниками податкового органу складено акт №568/17-10/НОМЕР_1 від 14.10.2011 року /а.с.11-19/.
Відповідно до висновків вказаного вище акту, в ході проведеної перевірки встановлено порушення позивачем, а саме:
- ч.5 ст.203, ч.1-2 ст.215, ст..216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення право чинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП ОСОБА_5 при придбанні товарів (послуг) у ПП «Белвас», товар (послуги) по вказаних правочинах не були передані в порушення ст..662, 655 та 656 Цивільного кодексу України;
- перевіркою не підтверджено об'єкт оподаткування з ПДВ при придбані та продажу товарів (послуг) за період з 01.07.2011 по 31.07.2011 р., які підпадають під визначення п.п.185.1 ст.185, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: ПП ОСОБА_5 сформовано податковий кредит з податку на додану вартість згідно податкових накладних, виписаних ПП «Белвас»на суму 5510 грн., в т.ч. за липень на суму 5510 грн. /а.с.18/
На підставі акту перевірки №568/17-10/НОМЕР_1 від 14.10.2011 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0001241710 від 14.10.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 6887,50 грн., в т.ч. за основним платежем -5510, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1377, 50 грн. /а.с.20/.
Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню №0001241710 від 14.10.2011 року, суд в першу чергу вважає за необхідне зазначити, що розглянувши акт перевірки (висновки перевірки) та заперечення представника відповідача від 16.12.2011 року не зрозуміло (документально не підтверджено) на підставі чого представник відповідача у своєму запереченні прийшов до висновку про те, що позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість згідно податкових накладних, виписаних ПП «Белвас»на суму 5510,00 грн., в т.ч. за травень на суму 2561,67 грн., за червень на суму 5510,00 грн..
Як вбачається з акту перевірки №568/17-10/НОМЕР_1 від 14.10.2011 року, згідно автоматизованої системи співставлення на рівні ДПА України податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та додатками №5, «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»встановлено, що позивачем відображено в податковому обліку, а саме віднесено до складу податкового кредиту операції з придбання товарів (робіт, послуг) у ПП «Белвас»за період з 01.07.2011 по 31.07.2011 р., всього на загальну суму 33060,00 грн., з неї ПДВ 5510,00 грн., в т.ч. за липень 2011 року на суму 33060,00 грн., з неї ПДВ -5510,00 грн. /а.с.16/.
Далі зазначено, що в ході перевірки позивач надав підтверджуючі документи, що у липні 2011 року мав взаємовідносини з ПП «Белвас»(код за ЄДРПОУ -322224511235). На підставі податкових накладних були придбані лік кругляк, дрова, скоби. Загальний податковий кредит у сумі 5510 грн., що підтверджується податковими накладними, включений до р.17 податкової декларації з ПДВ за липень 2011 року, а податкові накладні відображені у реєстрі виданих та отриманих накладних за відповідний період. Податкові накладні, які підтверджують податковий кредит в наявності /17-18/.
Також вказано, що відповідно до наданої інформації від позивача, з придбаних матеріалів були виготовлені кошики та реалізовані ТОВ «Квіти -Сервіс»(код за ЄДРПОУ -30021852), ТОВ «Українські Печериці»(код за ЄДРПОУ -32810449). На підтвердження реалізації позивачем було надано видаткові та податкові накладні /а.с.18/.
Як встановлено в судовому засіданні, із змісту акта перевірки та наданих заперечень, позиція податкового органу про нікчемність правочину, укладеного позивачем з ПП «Белвас»ґрунтується на тому, що за результатами перевірки ПП «Белвас»(код ЄДРПОУ 32222453) встановлено, що фактично згідно податкової звітності ПП «Белвас»відсутні трудові ресурси, складські приміщення, транспортне та торгівельне обладнання для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ. Відповідно до баз даних ДПС податкової, звітності, встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Аналізом матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших наявних документів, встановлено, що в перевіряємому періоді підприємство декларувало доходи, отримані лише від продажу товарів. В декларації за 1-й квартал 2011 року (вх. ДПІ №9003103868 від 11.05.11) підприємством задекларовано р. 7 «Сума амортизаційних відрахувань»в сумі 0 грн., що свідчить про відсутність у підприємства основних фондів, що використовуються у фінансово-господарській діяльності. Додатки К1 до декларацій з податку на прибуток підприємств не подавались.
В ході проведення перевірки з'ясовано що операції із придбання та реалізації мали не реальний товарний характер, товар не перевозився і не зберігався. Відповідно наданих документів немає можливості встановити вид транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла дані виграти, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного. Таким чином, відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та. зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась, створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат. Тому господарська операція, яка фактично не відбулась є нікчемною, оскільки не спрямована на реальне настання правових наслідків, а спрямована лише на формування платником податкового кредиту та валових витрат у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах.
Оскільки, операції з поставки товару від ПП «Белвас»не підтверджуються, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. Отже, ОСОБА_5 відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з вищевказаним суб'єктом господарювання без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.
Суд не погоджується з позицією податкового органу з огляду на наступні обставини.
Відповідно до пп.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно пп.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:
- дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
1. придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
2. придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Згідно пп. 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Судом встановлено, що між ПП «Белвас»та позивачем укладено договір купівлі-продажу №7 від 17 січня 2011 року. Предметом даного договору є продаж позивачу лісу (кругляк), дрова, скоби /а.с.29-30/.
Як слідує з досліджених в судовому засіданні письмових доказів, позивачем включено до податкового кредиту суми ПДВ на підставі податкової накладної №101 від 21.07.2011 року на суму 33 060,00 грн., з яких ПДВ -5510,00 грн. /а.с.33/; видаткової накладної №РН-00390 від 21.07.2011 року /а.с.31/, виписаних ПП «Белвас». На дату складання вказаних вище документів ПП «Белвас»було зареєстроване як юридична особа у встановленому порядку /а.с.81-82, 92/ та як платник податку на додану вартість, що не заперечувалось представником відповідача.
Крім того, з метою зібрання додаткових доказі по справі судом на адресу керівника ПП «Белвас»ОСОБА_4 було направлено запит про підтвердження відомостей (встановлення реальності) здійснення господарських операції його підприємством з позивачем /а.с.83/.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка керівник ПП «Белвас»ОСОБА_4 пояснив суду, що його підприємство постачало позивачу ліс, дрова та скоби, оформлялась податкова та видаткова накладна. Також підприємство уклало договір з перевізником, який транспортував даний товар /а.с.90-91, 93-95, 99-104/. Тобто, керівник підприємства-контрагента позивача підтвердив факт господарських взаємовідносин з позивачем.
Оплата позивачем вартості отримання від ПП «Белвас»товару підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера №309 від 21.07.11 р., №310 від 22.07.11 р., №312 від 26.07.11 р., №311 від 25.07.2011 року, факт транспортування вказаного товару (ліс, дрова, скоби) підтверджується товарно-транспортними накладними від 21.07.2011 р. /а.с.32, 75-76/.
Подальше використання позивачем придбаного у ПП «Белвас»товару у своїй господарській діяльності підтверджується укладеними з контрагентами-покупцями договорами купівлі-продажу, рахунками-фактури, видатковими накладними, податковими накладними, виписками по рахунках /а.с.21-28, 34-39/, що вказують про використання придбаного товару на виробництво корзинок плетених із шпона деревини та подальшої їх реалізації. Тому, суд критично оцінює твердження відповідача, що укладений договір між позивачем та ПП «Белвас»є нікчемними.
Згідно ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст. 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У відповідності до вимог ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.
ОСОБА_1 ОДПІ №568/17-10/НОМЕР_1 від 14.10.2011 р. не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачені ч.1 ст.228 ЦК України.
Крім того, з урахуванням положень пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. Податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 ЦК України.
Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами (позивачем та підприємством-контрагентом) в момент укладення договору вимог, встановлених ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочину недійсним.
Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю -не настають.
Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.
Недійсність правочину між позивачем та контрагентом не визнана в судовому порядку.
Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідачем не наведено доказів, що свідчили б, що договір між позивачем та ПП «Белвас»був укладений з метою, що суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди.
Таким чином, на підставі комплексного аналізу встановлених обставин, суд вважає, що у судовому засіданні знайшли своє підтвердження необхідні факти, які надавали право позивачу віднести сплачену ПП «Белвас»суму ПДВ до податкового кредиту.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, ч.1ст.9 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Дані положення кореспондуються з п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ»від 06.03.2008 року № 2. З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності може бути підставою для задоволення позову за умови встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача.
З огляду на викладене вище, суд, перевіривши відповідно до вимог ч. 2 ст. ст. 2 КАС України оскаржене податкове повідомлення-рішення, дійшов висновку, що воно прийнято з порушенням принципів законності та обґрунтованості, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.
Що стосується позовної вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення 14 жовтня 2011 року документальної позапланової невиїзної перевірки, суд зазначає.
Як встановлено із змісту акту №568/17-10/НОМЕР_1 від 14.10.2011 р., перевірка проведена відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України та наказу Олександрійської ОДПІ від 30.09.2011 року №978 /а.с.10/.
Відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Згідно п. 78.4 ст.78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
В даному випадку посадові особи податкового органу провели вказану перевірки на підставі наказу в.о. начальника Олександрійської ОДПІ від 14.10.2011 року №978 /а.с.10/, законність прийняття якого позивачем не оскаржувалась, вимога про подальше його визнання незаконним та скасування в судовому порядку позивачем також не заявлялась. Тим більше, що згідно акту перевірки зазначено, що перевірка проведена з відома та в присутності позивача, а тому він не був позбавлений права надати заперечення до акту перевірки, а також звернутись до податкового органу вищого рівня із скаргою на дії працівників ОСОБА_1 ОДПІ /а.с.11/.
Відповідно до ч. 2 статті 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
З огляду на сказане, на думку суду, задоволення позовної вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001241710 від 14.10.2011 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6887,50 грн., в т.ч. за основним платежем у розмірі 5510,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1377,50 грн. в повній мірі відновлює порушені права та інтереси позивача, відновлює (перешкоджає зміні) його майновий стан як платника податків.
Тому, в даному випадку вимоги позивача про визнання протиправними дій щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки задоволенню не підлягають.
Так як, судове рішення ухвалене на користь позивача, що не є суб'єктом владних повноважень, у відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України, з державного бюджету України на користь позивача належить стягнути судові витрати по справі, що складаються із судового збору в сумі 28,23 грн..
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 11, 158-163 КАС України, суд, -
1.Адміністративний позов задовольнити частково.
2.Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 жовтня 2011 року №0001241710 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 6 887,50 грн., в т.ч. за основним платежем -5 510,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1 377,50 грн..
3.Присудити позивачеві судові витрати з Державного бюджету в сумі 28,23 грн..
4.В іншій частині позовних вимог відмовити
Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 04.05.2012 року.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду ОСОБА_9