Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"07" жовтня 2008 р. Справа № 35/208-08
вх. № 5179/5-35
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився відповідача - ОСОБА_1, дов б/н від 01.08.2008р. 3-ї особи - ОСОБА_1, дов б/н від 03.07.2008р.
3-ї особи - ОСОБА_1, дов б/н від 03.07.2008р.
розглянувши справу за позовом ТОВ "Геостройіндустрія", м. Харків
до ФОП ОСОБА_2, м. Х-в 3-я особа ОСОБА_3
3-я особа ОСОБА_4
про визнання недійсною угоди
Позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю „Геостройіндустрія”) звернувся до господарського суду Хакрівської області з позовом про визнання угоди, укладеної між позивачем та відповідачем (Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2.) недійсною.
Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що між сторонами було укладено договір №20/12/1 від 20.12.2002р., відповідно до якого відповідач в якості пайщика зобов'язався прийняти дольову участь у будівництві позивачем об'єкту нерухомості за адресою: м.Харків, пр.Леніна 7-Б шляхом сплати 296000,00 грн, після закінчення будівництва відповідачу буде передано у власність частину нежитлової площі: на першому поверсі 194,0 кв.м., на другому поверсі в кількості 176,0 кв.м. Даний договір був підписаний директором ОСОБА_3, який діяв на підставі статуту товариства та протоколу зборів засновників про згоду №2012/1 від 20.12.2002р. Сторонами були виконані зобов'язання в повному обсязі, що підтверджується підписаними актом приймання - передання від 30.09.2003р. та коректування від 30.10.2003р. У зв'язку з тим, що рішення загальних зборів учасників підприємства позивача, оформленим протоколом №20/12/1 від 20.12.2002р., генеральному директору не надавалось згоди на укладання з відповідачем спірного договору та залучення останнього до фінансування будівництва спірного об'єкту нерухомості, позивач просить суд визнати договір №20/12/1 від 20.12.2002р. недійсним.
У відзиві на позовну заяву позивач наголошує на ненадання позивачем протоколу №20/12/1 від 20.12.2002р., не пред'явлення позову впродовж п'яти років.
Також позивач подав клопотання, в якому просить залучити до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_4, так як останній за договором купівлі-продажу від 13.09.2006 року набув у власність нерухоме майно, отримане ОСОБА_2 на виконання спірного договору. Вказане клопотання ухвалою господарського суду Харківської області від 04.08.2008 року було задоволене, залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3.
Представник позивача у призначене судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.
Відповідач просить суд відмовити в задовоелнні позову, оскільки вважає, що позов поданий безпідставно, так як повноваження Генерального директора ТОВ «Геостройіндустрія» встановлюються п. 9.5 Статуту підприємства, відповідно до якого Генеральний директор вирішує всі питання поточної діяльності товариства за виключенням тих, що відносяться до виняткової компетенції Зборів учасників. Генеральний директор без довіреності виконує дії в інтересах товариства, укладає договори. Жодних додаткових обмежень повноважень директора Статутом не передбачено. Умови договору були виконані в повному обсязі. Відповідачу було передано нежитлові приміщення першого та другого поверхів будівлі № 7-в по пр. Леніна в м. Харкові загальною площею 393,8 м. кв. Позивач отримав сплачені відповідачем кошти та витратив їх на власний розсуд. Жодних претензій стосовно умов договору та повноти їх виконання сторони одна до одної не заявляли. Відповідач вважає, що вказане свідчить про повне та безумовне прийняття та схвалення позивачем укладеної угоди. В судовому засіданні проти позову заперечував, просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
Третя особа ОСОБА_4 подав відзив на позовну заяву, проти позовних вимог заперечує з тих же підстав, що і відповідач. В судовому засіданні проти позову заперечував, просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
Третя особа ОСОБА_3 подав відзив на позовну заяву, позовних вимог заперечує з тих же підстав, що і відповідач. В судовому засіданні проти позову заперечував, просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази,а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 20.12.2002р. було укладено договір №20/12/1 дольової участі на будівництво об'єкту нерухомого майна, відповідно до п.1.1. відповідач приймає в порядку та на умовах, визначенних даним договором, дольову участь в будівництві позивачем об'єкту нерухомості за адресою: м.Харків, просп.Леніна 7-Б. Згідно п.1.2. даного договору позивач після закінчення будівництва та вводу у встанволеному законом порядку до експлуатації об'єкту передає відповідачу у власність частину нежитлової площі згідно додатку №1: на першому поверсі в кількості 194 кв.м. та на другому поверсі в кількості 176 кв.м.
03.04.2000 року рішенням засновників ТОВ «Геостройіндустрія» було обрано Генеральним директором одного із засновників підприємства - ОСОБА_3, що було відображено у протоколі загальних зборів засновників підприємства №1 від 03.04.2000 року. Цим ж рішенням був затверджений Статут ТОВ «Геостройіндустрія».
Повноваження Генерального директора ТОВ «Геостройіндустрія» встановлюються п. 9.5 Статуту, відповідно до якого Генеральний директор вирішує всі питання поточної діяльності товариства за виключенням тих, що відносяться до виняткової компетенції Зборів учасників. Генеральний директор без довіреності виконує дії в інтересах товариства, укладає договори.
Аналізуючи положення статуту, судом встановлено, що даним статутом не передбачено жодних додаткових обмежень повноважень директора, крім питань, що відносяться до виключної компетенції Зборів учасників. До виключної компетенції Зборів учасників не входить укладання договорів, у тому числі і договорів дольової участі.
Таким чином, суд приходить до висновку, що генеральний директор ТОВ «Геостройіндустрія» мав повноваження укладати будь-які угоди від імені товариства.
Як вбачаєтсья із матеріалів справи, сторонами були виконані в повному обсязі зобов'язання за даним договором, що підтверджується актом прийому - передачі до договору №20/12/1 від 20.12.2002р. дольової участі в будівництві об'єкту нерухомого майна та корректировка до акту прийому - передачі від 30.09.2003р. до договору №20/12/1 від 20.12.2002р. дольової участі в будівництві об'єкту нерухомого майна.
26.12.2003 року на підставі рішення виконавчого комітету Дзержинської районної ради м. Харкова від 23.12.2003 року ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право власності на набуте ним нерухоме майно (серія САА №552335).
Ухвалою суду від 12.09.2008 року господарським судом Харківської області у позивача було витребувано документи, які необхідні для розгляду справи: оригінал протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Геостройіндустрія» №20/12/1 від 20.12.2002 року, договір №20/12/4 від 20.12.2002 року дольової участі, акт приймання-передачі від 30.09.2003 року до договору №20/12/4 від 20.12.2002 року.
Позивач витребуваних судом документів, необхідних для вирішення спору не надав, про поважні причини неподання документів не повідомив.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.
Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
При таких обставинах, суд не приймає до уваги посилання позивача на протокол загальних зборів учасників про згоду №20/12/1 від 20.12.2002 року, так як цей доказ не був позивачем наданий та не досліджувався у судовому засіданні.
Відповідно до п. 9.6. Статуту ТОВ «Геостройіндустрія», перевірка фінансово-господарської діяльності генерального директора проводиться ревізійною комісією за дорученням загальних зборів або за власною ініціативою.
Позивачем не надано доказів виявлення перевищення ОСОБА_3 своїх повноважень або інших порушень за наслідками проведення ревізійною комісією перевірки фінансово-господарської діяльності ОСОБА_3 на посаді генерального директора.
Оскільки правовідносини між сторонами виникли до набрання чинності Цивільного кодексу України, на них розповсюджуються положення Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963 року.
Відповідно 62 ЦК УРСР, угода, укладена однією особою (представником) від імені другої особи (яку представляють) в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності, законі або адміністративному акті, безпосередньо створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки особи, яку представляють. Повноваження можуть також випливати з обстановки, в якій діє представник (продавець в роздрібній торгівлі, касир тощо). Представник не може укладати угоди від імені особи, яку він представляє, ні у відношенні себе особисто, ні у відношенні другої особи, представником якої він одночасно є. Не допускається укладення через представника угоди, яка за своїм характером може бути укладена лише особисто, а так само інших угод, зазначених у законі.
Як вбачається із змісту спірної угоди, генеральний директор підприємства, який був його представником, не укладав її у відношенні себе особисто або у відношенні другої особи, представником якої він одночасно є.
Договір дольової участі у будівництві нерухомого майна не відноситься до угод, яка за своїм характером може бути укладена лише особисто.
Стаття 63 ЦК УРСР закріплює лише наслідки укладення угоди особою, не уповноваженою на це або з перевищенням повноважень, при цьому вона не встановлює жодних вимог, що стосуються договорів, у тому числі дольової участі.
Таким чином суд не вбачає невідповідності спірної угоди статтям 62 та 63 ЦК УРСР.
Зважаючи на викладене, у суду відсутні підстави для задоволення позову та визнання недійсним договору дольової участі у будівництві об'єкту нерухомого майна від 20.12.2002 року між ТОВ «Геостройіндустрія» та ОСОБА_2 на підставі ст. 48 ЦК УРСР, як такого, що не відповідає вимогам закону.
Відповідно до приписів ч.1 ст.48 ЦК Української РСР угода, що не відповідає вимогам закону, є недійсною.
Відповідно до п.9 Роз'яснення ВАСУ №02-5/111 від 12.03.1999р. письмова угода укладається шляхом складання документа, що визначає її зміст, і підписується безпосередньо особою, від імені якої вона укладена або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документів; для укладення угод органим юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють в межах повноважень, наданих законом, інши мправовим актом або установчими документами; підписання особою (органом юридичної особи) угоди без відповідних повноважень, а також з порушенням надних їй повноважень може згідно зі статею 48 Цивільного кодексу України бути підставою дл явизнання укладеної угоди недійсною як такої, що не відповідає вимогам закону.
Стаття 83 Цивільного кодексу Української РСР встановлює вичерпний перелік підстав не застосування позовної давності, тому проаналізувавши правовідносини, які склались між сторонами та розглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що про вирішенні даного спору застосування приписів ст.83 Цивільного кодексу УРСР судом не вбачається за можливе.
Відповідно до ст.83 Цивльного кодексу Української РСР позовна давність не поширюється на вимоги, що випливають з порушення особистих майнових прав, крім випадків, передбачених законом; на вимоги державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння колгоспів та інших кооперативних та інших громадських організацій або громадян; на вимоги вкладників про видачу вкладів, внсених у державні трудові ощадні каси і в державний банк СРСР; у випадках, встановлених законодавством союзу РСР, і на інші вимоги.
В даному випадку суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування спеціальних строків позовної давності, які перевищують три роки щодо вимог про визнання угоди недійсною, оскільки Цивільним кодексом Української РСР такі строки не передбачені. Тому на дані позовні вимоги застосовується позовна давність у три роки, яка передбачена ст.71 Цивільного кодексу Української РСР.
При такому обставинах, судом вбачається, що для позивача строк позовної давності сплинув ще у 2006 році, оскільки акт прийому - передачі до договору дольової участі про будівництво об'єкту нерухомого майна від 20.12.2002р., було підписано сторонами 30.09.2003р. Тобто свої зобов'язання за договором сторони виконали в повному обсязі 30.09.2003р. У позивачеві як учаснику цих правовідносин були відомо про закінчення будівництва та передачу спірних приміщень відповідачеві. Однак позов ним подано до суду тільки 14.07.2008р., тобто понад чотири роки після того, як стороні стало відомо про порушення її прав.
Правові підстави відновлення пропущеного строку позовної давності встановлений ст.80 Цивільного кодексу Української РСР. Частина 2 цієї статті встановлює право суду визнати поважною причину пропуску строку позовної давності.
Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодекса України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст.33 Господарського процесуального кодекса України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодекса України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
В процесі розгляду справи позивач не звертався до суду із заявою про поновлення пропущеного строку позовної давності та доказів обгрунтування поважності причин його пропуску не надавалось, тому у суду відсутні підстави для його подовження.
При таких обставинах в задоволенні позову слід відмовити, а витрати по сплаті держмита та на інформаційно-техничне забезпечення віднести на позивача.
Керуючись ст.44,49,82-85 ГПК України, суд, -
В позові відмовити.
Рішення підписано 07.10.2008р.
Суддя