Справа № 740/2302/15 Провадження № 22-ц/795/667/2016 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Кобилецький І. Ф. Доповідач - Скрипка А. А.
11 травня 2016 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіСкрипки А.А.
суддів:Бечка Є.М., Шевченка В.М.
при секретарі:Покладі Д.В., Бивалькевич Т.В.
за участю:ОСОБА_6, представника відповідача - ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до комунального підприємства ''Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства" про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15.02. 2016року відмовлено в задоволенні вимог позову ОСОБА_6 до комунального підприємства ''Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15.02.2016року (а.с.86) вимоги позову ОСОБА_6 до комунального підприємства ''Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства" в частині стягнення невиплаченої заробітної плати було залишено без розгляду.
В апеляційній скарзі на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області ві 15.02.2016року ОСОБА_6 просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по суті заявлених позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зазначають, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права. ОСОБА_6 вказує, що наказом по комунальному підприємству ''Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства" №230-к від 06.12.2013року його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за прогул без поважних причин та проведено нарахування заробітної плати за 08.11.2013року за фактично відпрацьований час. В подальшому вказаний наказ відповідача було визнано незаконним рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 08.01.2014року, яке було залишено без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 12.03.2015року. ОСОБА_6 вказує, що з 12.03.2015року у нього виникло право вимоги до відповідача щодо виплатити йому грошової суми в розмірі 79 грн. 20 коп., яка не була йому нарахована відповідно до наказу відповідача № 230-к від 06.12.2013року, а у роботодавця виник обов'язок виплатити йому безпідставно утриману частину заробітної плати. ОСОБА_6 зазначає, що свій обов'язок по виплаті йому 79 грн. 20 коп. відповідач виконав 25.01.2016 року. За даних обставин ОСОБА_6 вважає, що суд першої інстанції безпідставно не застосував при вирішенні спору статтю 117 КЗпП України та не стягнув на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
В запереченнях на апеляційну скаргу комунальне підприємство ''Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства" просить апеляційну скаргу відхилити у зв'язку з її необгрунтованістю та залишити без змін рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15.02.2016 року, оскільки його ухвалено судом з правильним застосуванням норм матеріального права.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд на підставі приписів статті 308 ЦПК України приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції, - залишенню без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до п.6 ч.1 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
В ході судового розгляду даної справи встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що ОСОБА_6 з 30.03.2011року працював на посаді юрисконсульта в комунальному підприємстві ''Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства'', а з 01.07.2011року його було переведено на посаду головного юрисконсульта (а.с.6).
Наказом комунального підприємства ''Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства" №230-к від 06.12.2013року (а.с.2) ОСОБА_6 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, оголошено догану за порушення трудової дисципліни (прогул без поважних причин 08.11.2013року).
Згідно п.4 наказу комунального підприємства ''Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства" №249-к від 30.12.2013року ''Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_6.'': ''За грубе порушення трудової дисципліни застосувати до ОСОБА_6, головного юрисконсульта, згідно з п.2 статті 147 КЗпП України дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з роботи за п.4 статті 40 КЗпП України (за прогули без поважних причин)'' (а.с.3).
Наказом комунального підприємства ''Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства" № 251-к від 30.12.2013року (а.с.58), позивача було звільнено з роботи на підставі п.4 статті 40 КЗпП України.
В ході судового розгляду даної справи також встановлено, що в день звільнення позивача з роботи, а саме, 30.12.2013 року, відповідач провів з ним повний розрахунок по всім грошовим сумам, які належали позивачу до виплати від підприємства, що підтверджується матеріалами справи (а.с.59,60) та не заперечується сторонами. Спорів з приводу строків та сум розрахунку при звільненні між сторонами до 19.05.2015року (дата звернення позивача до суду з даним позовом) не виникало.
Як вбачається з довідки комунального підприємства ''Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства" №114 від 12.02.2016року, на підставі наказу №230-к від 06.12.2013року, підприємство не здійснювало утримань із сум заробітної плати ОСОБА_6; заробітна плата за листопад 2013року була нарахована ОСОБА_6 згідно табелю обліку робочого часу (а.с.82).
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 08.01.2014року (а.с.7-9), залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 12.03.2015року (а.с.5), задоволено позовні вимоги ОСОБА_6 до відповідача про визнання незаконним наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності №230-к від 06.12.2013року; визнано незаконним наказ №230-к від 06.12.2013року комунального підприємства ''Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства" про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_6
У зв'язку з вказаними обставинами, зокрема, визнання в судовому порядку незаконним наказу відповідача № 230-к від 06.12.2013року, ОСОБА_6 19.05.2015року (а.с.1) звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути з комунального підприємства ''Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства" на його користь 79 грн. 20 коп. невиплаченої заробітної плати за 08.11.2013року та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 65 660 грн. 40 коп. Відповідно до заяви позивача про зменшення позовних вимог від 15.02.2016року (а.с.83), ОСОБА_6 на підставі статей 115,116,117 КЗпП України просив стягнути на свою користь з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 38 482 грн. 56 коп. за період з 12.03.2015року по 25.01.2016року.
Як вбачається з п.1 наказу КП ''Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства" № 16-к від 21.01.2016року ''Про виплату коштів ОСОБА_6.'':''Перерахувати на користь ОСОБА_6 грошові кошти 72,90 грн. без урахування податків та зборів, в якості задоволення заявлених ним вимог до підприємства, у зв'язку з визнанням незаконним наказу № 230-к від 06.12.2013року у повному розмірі та вичерпання спору з цього приводу'' (а.с.119).
Згідно платіжного доручення №1974 від 25.01.2016року (а.с.76), кошти в сумі 79 грн. 20 коп. були перераховані позивачу комунальним підприємством ''Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства".
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15.02.2016року (а.с.86) вимоги позову ОСОБА_6 до комунального підприємства ''Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства" в частині стягнення невиплаченої заробітної плати в сумі 79 грн. 20 коп. було залишено без розгляду.
Відмовляючи в задоволенні вимог заявленого позову про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції зазначив в оскаржуваному рішенні, що рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 08.01.2014року (а.с.7-9), залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 12.03.2015року (а.с.5), задоволено позовні вимоги ОСОБА_6 до відповідача про визнання незаконним наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності №230-к від 06.12.2013року; визнано незаконним наказ №230-к від 06.12.2013року комунального підприємства ''Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства" про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_6 За даних обставин суд першої інстанції прийшов до висновку, що з 12.03.2015року у позивача виникло право вимоги до відповідача щодо виплати йому грошової суми у розмірі 79 грн. 20 коп., яка не була йому нарахована відповідно до наказу №230-к від 06.12.2013року; вказаний наказ на час звільнення позивача з роботи був чинним. Суд першої інстанції також вказав в оскаржуваному рішенні, що в день звільнення з роботи позивача, а саме, 30.12.2013 року, відповідач провів з ним повний розрахунок по всім грошовим сумам, які належали позивачу до виплати, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що грошова сума в розмірі 79 грн. 20 коп. не являється тією грошовою сумою, яка мала бути виплачена позивачу при проведенні з ним розрахунку на момент звільнення, оскільки право на отримання вказаної грошової суми виникло у позивача з 12.03.2015року, після його звільнення з роботи, тому відповідних правових підстав включати вказану грошову суму до суми розрахунку при звільненні позивача не існувало. За даних обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для виникнення у відповідача відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, яка передбачена нормами статті 117 КЗпП України.
Апеляційний суд погоджується з вірним по суті висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог заявленого позову, оскільки вказаний висновок суду узгоджується з фактичними обставинами справи та нормами матеріального права, які регламентують спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків рішення суду першої інстанції нормам матеріального права не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.
Відповідно до приписів ч.1 статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно ч.1 статті 117 КЗпП України, яка регламентує відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Як встановлено в ході судового розгляду даної справи, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, наказом комунального підприємства ''Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства" №230-к від 06.12.2013року (а.с.2) ОСОБА_6 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, оголошено догану за порушення трудової дисципліни (прогул без поважних причин 08.11.2013року).
Наказом комунального підприємства ''Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства" № 251-к від 30.12.2013року (а.с.58), позивача було звільнено з роботи на підставі п.4 статті 40 КЗпП України.
Судом також встановлено, що в день звільнення позивача з роботи, а саме, 30.12.2013 року, відповідач провів з ним повний розрахунок по всім грошовим сумам, які належали позивачу до виплати від підприємства, що підтверджується матеріалами справи (а.с.59,60) та не заперечується сторонами. Спорів з приводу строків та сум розрахунку при звільненні між сторонами до 19.05.2015року (дата звернення позивача до суду з даним позовом) не виникало.
Як вбачається з довідки КП ''Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства" №114 від 12.02.2016року, на підставі наказу №230-к від 06.12.2013року, підприємство не здійснювало утримань із сум заробітної плати ОСОБА_6; заробітна плата за листопад 2013року була нарахована ОСОБА_6 згідно табелю обліку робочого часу (а.с.82).
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 08.01.2014року (а.с.7-9), залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 12.03.2015року (а.с.5), задоволено позовні вимоги ОСОБА_6 до відповідача про визнання незаконним наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності №230-к від 06.12.2013року; судом визнано незаконним наказ №230-к від 06.12.2013року комунального підприємства ''Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства" про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_6 Як вбачається з вказаних судових рішень, вимога про стягнення з відповідача 79 грн. 20 коп. позивачем не заявлялась.
Як вбачається з п.1 наказу КП ''Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства" № 16-к від 21.01.2016року ''Про виплату коштів ОСОБА_6.'':''Перерахувати на користь ОСОБА_6 грошові кошти 72,90 грн. без урахування податків та зборів, в якості задоволення заявлених ним вимог до підприємства, у зв'язку з визнанням незаконним наказу № 230-к від 06.12.2013року у повному розмірі та вичерпання спору з цього приводу'' (а.с.119).
Згідно платіжного доручення №1974 від 25.01.2016року (а.с.76), кошти в сумі 79 грн. 20 коп. були перераховані позивачу комунальним підприємством ''Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства".
За даних обставин суд першої інстанції обгрунтовано зазначив в оскаржуваному рішенні, що в день звільнення позивача з роботи, а саме, 30.12.2013 року, відповідач провів з ним повний розрахунок по всім грошовим сумам, які належали позивачу до виплати від підприємства, що підтверджується матеріалами справи (а.с.59,60) та не заперечується сторонами. На час звільнення позивача з роботи наказ № 230-к від 06.12.2013року про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності був чинним, і відповідно, були відсутні правові підстави для включення суми 79 грн.20 коп. до суми розрахунку при звільненні позивача. Судом зазначено, що право на отримання вказаної суми у позивача виникло з 12.03.2015року, після звільнення позивача з роботи, тому грошова сума в розмірі 79 грн. 20 коп. не являється тією грошовою сумою, яка мала бути виплачена позивачу при проведенні з ним розрахунку на момент звільнення. За даних обставин, відсутні відповідні правові підстави для включення вказаної суми до суми розрахунку при звільненні позивача 30.12.2013року. Приписи статті 117 КЗпП України, на яку посилається позивач в обґрунтування вимог заявленого позову, регламентують відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Разом з тим, судом в ході судового розгляду даної справи було встановлено, що в день звільнення позивача з роботи, а саме, 30.12.2013 року, відповідач провів з ним повний розрахунок по всім грошовим сумам, які належали позивачу до виплати від підприємства (а.с.59,60). Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав щодо відповідальності відповідача за затримку розрахунку при звільненні, яка передбачена нормами статті 117 КЗпП України.
Згідно платіжного доручення №1974 від 25.01.2016року (а.с.76), кошти в сумі 79 грн. 20 коп. були перераховані позивачу комунальним підприємством ''Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства".
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення на користь позивача з відповідача 38 482 грн. 56 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.03.2015року по 25.01.2016року, оскільки, на думку апеляційного суду, вказаний висновок суду першої інстанції узгоджується з нормами матеріального права, які регламентують спірні правовідносини та фактичними обставинами справи.
За даних обставин доводи апеляційної скарги відносно того, що висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог заявленого позову не узгоджується з нормами матеріального права, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки вказані доводи не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.
Доводи апеляційної скарги зазначають, що право у позивача на отримання грошової суми в розмірі 79 грн. 20 коп., яка не була йому нарахована відповідно до наказу відповідача №230-к від 06.12.2013року, виникло з 12.03.2015року, проте, вказана сума була виплачена позивачу відповідачем 25.01.2016року. Таким чином, як вказано в апеляційній скарзі, суд першої інстанції необґрунтовано не задовольнив вимоги позову на підставі статті 117 КЗпП України, яка передбачає відповідальність за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Вказані доводи апеляційної скарги, на думку апеляційного суду, не спростовують висновків рішення суду першої інстанції. Оскільки, як встановлено в ході судового розгляду даної справи, в день звільнення позивача з роботи, а саме, 30.12.2013 року, відповідач провів з ним повний розрахунок по всім грошовим сумам, які належали позивачу до виплати від підприємства, що підтверджується матеріалами справи (а.с.59,60) та не заперечується сторонами. Приймаючи до уваги наведене, а також ту обставину, що право у позивача на отримання грошової суми в розмірі 79 грн. 20 коп. виникло з 12.03.2015 року, після його звільнення з роботи, апеляційний суд вважає, що відсутні підстави для застосування приписів статті 117 КЗпП України, яка регламентує відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.
Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, ухваленого на основі з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Керуючись статтями: 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15 лютого 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:Судді: