Провадження № 1-кп/742/175/14
Єдиний унікальний № 742/3289/14
03 вересня 2014 року м.Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючого - судді : ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі - ОСОБА_4 ,
прокурорів: ОСОБА_5 , ,
за участю обвинуваченого: ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
потерпілих: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
законного представника неповнолітнього потерпілого та потерпілих: ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12014270210000382 за підозрою ОСОБА_6 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Прилуках, українця, громадянина України, із середньою освітою, працюючого монтером колії 2 розряду четвертого відділку відокремленого підрозділу Прилуцької дистанції колії ДП «Південна залізниця», неодруженого, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.152, п.4,п.10 ч.2 ст.115, ч.1 ст.185 КК України,-
Органами досудового слідства ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що 07 квітня 2014 року, у вечірній час, перебуваючи у квартирі ОСОБА_11 за адресою АДРЕСА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, маючи намір вступити в статеві зносини з ОСОБА_11 всупереч її волі, з метою подолання її опору застосував до неї фізичне насильство, що виразилося у нанесенні тупим предметом не менше шести ударів, які спричинили синець в ділянці правого кута нижньої щелепи, три садна на лівій бічній поверхні шиї, садно в лівій надключичній ділянці, по одному садну на передніх поверхнях обох колінних суглобів, які мають ознаки легких тілесних ушкоджень, після чого здійснив з ОСОБА_11 насильницький статевий акт. Під час даного насильницького статевого акту та подолання опору потерпілої у ОСОБА_6 виник намір на вбивство ОСОБА_11 , у результаті чого він через короткий проміжок часу після зґвалтування, реалізуючи свій намір на вбивство, діючи умисно, розуміючи протиправність своїх дій, та бажаючи настання смерті потерпілої, умисно вбив ОСОБА_11 , що спричинило особливо тяжкі наслідки.
Також ОСОБА_6 обвинувачується в тому, 07 квітня 2014 року, близько півночі, ОСОБА_6 , перебуваючи у квартирі ОСОБА_11 за адресою АДРЕСА_2 , вчинив зґвалтування останньої. Під час даного насильницького статевого акту та подолання опору потерпілої у ОСОБА_6 виник намір на вбивство ОСОБА_11 , у результаті чого він через короткий проміжок часу після зґвалтування, реалізуючи свій намір на вбивство, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті ОСОБА_11 та бажаючи їх настання, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, узявши на кухні ніж господарсько-побутового призначення, за короткий проміжок часу, який вимірювався хвилинами, усвідомлюючи, що завдає потерпілій особливих фізичних страждань шляхом запо діяння їй великої кількості тілесних ушкоджень, наніс ним 17 травмуючих дій ОСОБА_11 , що спричинили одне проникаюче колото-різане поранення передньої черевної стінки, яке має ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя; одну різану рану на правій задньо-бічній поверхні шиї, численні колото-різані рани обличчя, шиї, грудей, лівого плеча, які мають ознаки легких тілесних ушкоджень. Під час нанесення ОСОБА_6 даних тілесних ушкоджень ніж, яким він їх наносив, зламався, після чого він, узявши на кухні інший ніж господарсько-побутового призначення, продовжуючи свої умисні дії, направлені на позбавлення життя ОСОБА_11 , наніс даним ножем одне проникаюче колото-різане поранення грудей ОСОБА_11 з ушкодженням лівої легені та серця, яке має ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя. Останнє поранення ОСОБА_11 , яке супроводжувалось розвитком гемопневмотораксу (скупчення крові та повітря в плевральній порожнині) та гострою крововтратою, стало причиною смерті ОСОБА_11 , яка настала через короткий проміжок часу, що вимірювався кількома хвилинами після його заподіяння; та перебувало у прямому причинно-наслідковому зв'язку зі смертю останньої.
Крім того, 07 квітня 2014 року, близько півночі, ОСОБА_6 , після зґвалтування та умисного вбивства ОСОБА_11 , продовжуючи перебувати у квартирі останньої за адресою АДРЕСА_2 , будучи у стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, з метою протиправного заволодіння майном ОСОБА_11 , таємно викрав з даної квартири належний останній мобільний телефон "Nokia С2-06", вартістю 1029,6 грн., у який була вставлена сім-картка мобільного оператора "МТС", вартістю 10,0 грн., на рахунку якої знаходилися грошові кошти в сумі 40,0 грн.; та карта пам'яті "MicroCD", ємкістю 1 Гб, вартістю 28,0 грн., після чого з викраденим з місця вчинення злочину зник, всього викравши майна ОСОБА_11 на загальну суму 1107,6 грн.
Такі дії ОСОБА_6 органи досудового слідства кваліфікують за ч.4 ст.152 КК України, а саме - зґвалтування, тобто статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, що спричинило особливо тяжкі наслідки; за п.4, п.10 ч.2 ст.115 КК України, а саме - умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене з особливою жорстокістю, поєднане із зґвалтуванням; та ч.1 ст.185 КК України, а саме - крадіжка, тобто таємне викрадення чужого майна.
В судовому засіданні ОСОБА_6 частково визнав себе винним за пред'явленим йому обвинуваченням у вбивстві, вказуючи на ті обставини, що не мав умислу позбавляти життя потерпілу, а оскільки вона його образила, то дійсно заподіяв, за його словами, один удар ножем, а щодо решти ударів, яких всього 18, не пам'ятає про їх нанесення, оскільки перебував у збудженому стані через висловлювання потерпілої на його адресу про його захворювання на енурез. Що стосується іншого обвинувачення, то вказав, що не ґвалтував потерпілу, а статевий акт з нею відбувся у добровільному поряду і саме вона спровокувала його до цього, як і не викрадав мобільний телефон, а взяв такий із квартири потерпілої лише для того, щоб анулювати запис про дзвінок.
Згідно висновку амбулаторної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи від 20 травня 2014 року у ОСОБА_6 в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння та в теперішній час, мала місце легка розумова відсталість, але за своїм психічним станом він міг тоді усвідомлювати свої дії та керувати ними. На даний час за його психічним станом ОСОБА_6 не показане застосування примусових заходів медичного характеру.
Зважаючи на дані в судовому засіданні пояснення обвинуваченим та дослідженими доказами по справі, захисником обвинуваченого було заявлено клопотання про призначення стаціонарної комісійної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи, з метою з'ясування питання психічного стану, в якому перебував обвинувачений в період вчинення злочину а чи міг перебувати у певному психічному стані, передбачаючи наслідки своїх дій, зважаючи на ті обставини, що амбулаторна експертиза не в повній мірі оцінила всі обставини, виходячи із наявної у обвинуваченого хвороби, а також зважаючи на ті обставини, що експертами не в повній міру були надані матеріали кримінального провадження та на час проведення експертизи ОСОБА_6 не було висунуто підозру за ст.152 КК України .
Проти проведення вказаної експертизи заперечили прокурор по справі , потерпілі і їх представник.
Вислухавши пояснення всих учасників процесу суд вважає за необхідне зазначити наступне:
Так, дійсно, відповідно до вимог ч.1 ст.332 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених ст.242 КПК України, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.
За положеннями ч. 1 ст.242 КПК України експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження необхідні спеціальні знання. Обов'язкове призначення експертизи є у випадку визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності.
Стаття 332 КПК України визначає чіткі підстави для призначення та проведення експертизи за ухвалою суду, однак такі не були встановлені в судовому засіданні.
Крім того, згідно п.23 Порядку проведення судової-психіатричної експертизи , експерти, які проводять амбулаторну експертизу, в разі неможливості відповісти на всі запитання, поставлені перед ними, обгрунтовують висновок про необхідність проведення стаціонарної експертизи.
При наявності в матеріалах провадження висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи і тим поясненням, які були надані в судовому засіданні експертом ОСОБА_12 , такі є категоричними та які не містять будь-яких суперечностей між експертами та матеріалам кримінального провадження та в повній мірі узгоджується з наявними доказами, а інших підстав, які б підтверджували зворотнє стороною захисту надано не було.
Що ж стосується такої підстави, як не пред'явлення підозри за ст.152 КК України, та не врахування перебування обвинуваченого на лікуванні з приводу вегето-судинної дистонії не є підставою для призначення стаціонарної експертизи, про що також чітко роз'яснив експерт в судовому засіданні.
Зважаючи на наведене вище не знаходить підстав для задоволення вказаного клопотання.
Керуючись ст.ст. 332, 242 КПК України, суд-
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - ОСОБА_7 про призначення та проведення стаціонарної комісійної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий :
Судді: