Провадження № 33/792/54/16
Справа № 686/906/16-п Головуючий в 1-й інстанції Дручкова С.П.
Категорія: ст. 124 КУпАП Доповідач Бондар В. В.
13 травня 2016 року м. Хмельницький
Апеляційний суд Хмельницької області в складі:
головуючої-судді Бондар В.В.,
з участю секретарів судового засідання Лук'янчук О.М., Крисюк В.С.,
особи, що притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2,
потерпілого ОСОБА_3,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 лютого 2016 року,-
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 лютого 2016 року
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1, приватного підприємця,-
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено штраф в розмірі 340 грн.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 275 грн. 60 коп. судового збору.
ОСОБА_2 визнано винним в тому, що він 31 грудня 2015 року о 10 год. 00 хв. в м. Хмельницькому, по вул. Старокостянтинівське шосе, 20, в районі виїзду з АЗС «ОККО», керуючи транспортним засобом «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1, виїжджаючи з АЗС, не впевнився, що це буде безпечно та допустив зіткнення з транспортним засобом «Hyundai», номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 Внаслідок зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.п. 10.1, 10.2 ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
В своїй апеляційній скарзі, як видно з її змісту, ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував усі фактичні обставини справи, не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам. Вважає, що його дії не перебувають в прямому причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками, винуватцем ДТП є водій іншого автомобіля, який під час руху звернув на територію АЗС, де допустив зіткнення з автомобілем ОСОБА_2, який в той час зупинився перед виїздом та не рухався. Апелянт також вважає невідповідними фактичним обставинам справи висновки працівників поліції та суду з приводу отриманих під час дорожньо-транспортної пригоди механічних пошкоджень, отриманих автомобілями.
Заслухавши пояснення ОСОБА_2 в підтримання доводів апеляційної скарги, який в апеляційному суді просив постанову суду скасувати, закрити провадження в справі в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення; потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції щодо нього - скасуванню з ухваленням нової постанови про закриття провадження в справі в зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, з наступних підстав.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, схеми пригоди, показань свідка ОСОБА_3 та працівника поліції ОСОБА_6, який складав протокол про адміністративне правопорушення; при цьому суд першої інстанції фактично не дав оцінки іншим доказам по справі, наявним в справі, зокрема, схемі місця дорожньо-транспортної пригоди, не дав оцінки показанням особи, що притягувалась до відповідальності - ОСОБА_2, який в суді першої інстанції заперечував свою вину, жодним чином не спростувавши його тверджень з приводу тих обставин, що дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок зміни ОСОБА_3 напрямку руху, який різко звернув в сторону ОСОБА_2
Однак з висновками суду першої інстанції апеляційний суд погодитись не може з наступних підстав.
В складеному 31 грудня 2015 року о 10год. 06 хв. протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що того ж дня о 10 год. 00 хв. в м. Хмельницькому по вул. Старокостянтинівське шосе, 20, в районі виїзду з АЗС «ОККО», ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом «Фольксваген Гольф», державний номерний знак НОМЕР_1, порушив вимоги п.п. 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху, виїжджаючи з АЗС на вул. Старокостянтинівське шосе, не впевнився, що це буде безпечним та допустив зіткнення з транспортним засобом «Хюндай Туксон», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_7, під час дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.
Допитаний в апеляційному суді ОСОБА_2 пояснював, що 31 грудня 2015 року біля 10 год. 00 хв. він мав намір виїхати з автозаправної станції на вул. Старокостянтинівське шосе, включив показник повороту та зупинився, пропускаючи автомобілі, які рухались по вул. Старокостянтинівське шосе. В цей час водій автомобіля «Хюндай», номерний знак НОМЕР_2, звернув з дороги на територію автозаправної станції. Такі ж показання ОСОБА_2 давав в суді першої інстанції, вказуючи, що водій автомобіля «Хюндай» різко звернув в його сторону, так як йому назустріч рухався тролейбус, який об'їжджав припаркований автомобіль, внаслідок чого відбулось зіткнення (а.с. 9). ОСОБА_2 давав такі ж первісні показання зразу після дорожньо-транспортної події (а.с. 4), що спростовує твердження ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_2 спочатку постійно визнавав свою вину у вчиненому, однак потім змінив свої свідчення з метою уникнути настання відповідальності.
ОСОБА_3 в суді першої інстанції показав, що 31 грудня 2015 року він керував автомобілем «Хюндай» по вул. Старокостянтинівське шосе в м. Хмельницькому, проїжджаючи повз автозаправну станцію, назустріч йому рухався тролейбус, який об'їжджав вантажний автомобіль, ОСОБА_3 зупинився, щоб пропустити тролейбус, автомобіль під керуванням ОСОБА_2 рухався з АЗС прямо на його автомобіль, тому для того, щоб уникнути зіткнення ОСОБА_3 почав рух автомобілем та виїхав на тротуар, однак уникнути зіткнення не зміг. Вважає винуватцем дорожньо-транспортної пригоди водія ОСОБА_2, який, мабуть не помітив автомобіль ОСОБА_3, так як скло в його автомобілі було замерзлим (а.с. 9, зворот). Такі ж показання ОСОБА_3 дав в апеляційному суді та підтверджував свої первісні пояснення зразу ж після дорожньо-транспортної пригоди, однак не зміг пояснити, чому в своїх первісних поясненнях він не вказав про те, що зупинявся перед початком зміни напрямку руху (а.с. 3).
Допитаний в апеляційному суді свідок ОСОБА_4 показав, що під час дорожньо-транспортної пригоди перебував в автомобілі «Хюндай», яким керував ОСОБА_3 та рухався в напрямку вул. Прибузької по вул. Старокостянтинівське шосе в м. Хмельницькому. Коли проїжджали повз заправку «ОККО», що по вул. Старокостянтинівське шосе, з лівої сторони автомобіля, в якому він знаходився, на проїзній частині стояв вантажний автомобіль, якого об'їжджав тролейбус. В цей час автомобіль ОСОБА_3 зупинився з наміром надати тролейбусу можливість здійснити об'їзд вантажного автомобіля. Коли з виїзду з заправної станції виїжджав автомобіль «Фольксваген», номерний знак НОМЕР_1, який, на думку свідка, не мав наміру зупинитись, не реагував на звукові сигнали, тому з метою уникнення зіткнення водій ОСОБА_3 почав рух прямо та повернув праворуч, виїхавши на обочину, щоб уникнути зіткнення з тролейбусом, однак уникнути зіткнення не вдалось, свідок почув удар в задню частину автомобіля ОСОБА_3
Учасники дорожньо-транспортної пригоди в апеляційному суді підтверджували, що після дорожньо-транспортної пригоди автомобілі не зміщувались, а також підтвердили відсутність заперечень з боку обох водіїв до складеної схеми дорожньо-транспортної пригоди.
Поклавши в основу доведеності вини показання працівника патрульної поліції ОСОБА_6., як свідка, суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_6 не є особою, якій були б відомі обставини, що підлягали доказуванню, не був очевидцем правопорушення, а з постанови суду взагалі незрозуміло, які саме обставини підтверджують чи спростовують його показання.
Допитаний в апеляційному суді працівник поліції ОСОБА_5, який складав схему місця дорожньо-транспортної пригоди, підтвердив факт відсутності в обох учасників дорожньо-транспортної пригоди будь-яких зауважень з приводу місця розташування автомобілів після зіткнення, виявлених пошкоджень, вказуючи, що на схемі пригоди під знаком «5» позначено орієнтовне місце зіткнення (до того ж без прив'язок до сталих орієнтирів, початку проїзної частини дороги, тощо), при цьому вказував, що на це місце начебто вказали учасники дорожньо-транспортної пригоди, однак на місці події не було зафіксовано слідів зіткнення, осипу грунту, тощо.
Твердження ОСОБА_2 про те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди його автомобіль взагалі не був пошкоджений, апеляційним судом до уваги не приймаються, позаяк отримані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди механічні пошкодження, зокрема, його автомобіля, зафіксовані на схемі місця ДТП (а.с. 2, зворот), засвідчені підписами учасників, в тому числі і ОСОБА_2, з приводу якої в учасників дорожньо-транспортної пригоди, на момент її складення, зауважень не виникало, що підтверджували в суді і ОСОБА_3, і ОСОБА_5
Твердження ОСОБА_3, ОСОБА_4, що ОСОБА_2 міг не побачити автомобіль ОСОБА_3 через замерзлі вікна, що повністю обмежувало оглядовість (що категорично заперечував в апеляційному суді ОСОБА_2), не підтверджуються об'єктивними доказами, носять характер припущень, та не можуть бути враховані судом.
Посилаючись, як на доказ доведеності вини на схему пригоди, суд першої інстанції не врахував, що на ній не було зазначено всіх даних, які б повністю відображали місце зіткнення. В зв'язку з неповним відображенням, зокрема, розташування передньої частини автомобіля, яким керував ОСОБА_2 відносно початку проїзної частини, на яку він мав намір виїжджати (тобто вул. Старокостянтинівське шосе) та відстані від сталих орієнтирів, які використовувались на схемі, до початку проїзної частини, початку та закінчення пішохідного переходу, а також з метою визначення відстані від центру передніх коліс до краю передньої частини автомобіля та від центру задніх коліс до краю задньої частини автомобіля (що необхідно було для визначення розташування автомобіля ОСОБА_2 на масштабній схемі, позаяк прив'язка до сталих орієнтирів на первісній схемі пригоди здійснювалась відносно коліс автомобіля ОСОБА_2) апеляційним судом двічі надавались відповідні доручення органу, який склав протокол про адміністративне правопорушення. На виконання постанов суду апеляційному суду були надіслані схеми повторного огляду місця події (складені за участю обох водіїв) та огляду автомобіля, яким керував ОСОБА_2
За змістом протоколу про адміністративне правопорушення, пояснень ОСОБА_7 та ОСОБА_4 водій ОСОБА_2 не виконав вимог п. 10.1 та 10.2 Правил дорожнього руху та виїхав на вул. Старокостянтинівське шосе, де і відбулось зіткнення, з чим погодився суд першої інстанції.
Однак з такими висновками суду першої інстанції апеляційний суд погодитись не може та не приймає до уваги показання ОСОБА_7 та ОСОБА_4 про обставини, за яких відбулась дорожньо-транспортна пригода, позаяк вони суперечать фактичним обставинам справи з наступних підстав.
Згідно п. 10.1 Правил дорожнього руху перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, п 10.2 Правил дорожнього руху - виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з'їжджаючи з дороги велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає.
З використанням додатково отриманих даних, на масштабній схемі дорожньо-транспортної пригоди видно, що автомобіль, яким керував ОСОБА_2 не виїхав на вул. Старокостянтинівське шосе в м. Хмельницькому. З показань учасників дорожньо-транспортної пригоди, свідка ОСОБА_4 видно, що автомобілі не зміщувались після зіткнення, контакт автомобілів не був таким, щоб автомобіль ОСОБА_2 зміщувався. З врахуванням викладеного, а також даних про отримані механічні пошкодження автомобілів (подряпина лакофарбового покриття на передньому бампері автомобіля «Фольксваген Гольф», номерний знак НОМЕР_1 (при цьому з показань ОСОБА_3, ОСОБА_4 видно, що розташування таких пошкоджень зліва), що узгоджується з даними акту огляду транспортного засобу від 6 травня 2016 року), а також автомобіля «Хюндай», номерний знак НОМЕР_2: подряпин на задньому бампері з правої сторони, пошкодження підкрилка заднього правого колеса, а також наданих ОСОБА_3 апеляційному суду знімків пошкоджень його автомобіля, з яких видно направленість пошкоджень спереду назад, які посилюються в кінці) дають підстави для висновку, що контакт автомобілів відбувся за обставин вказаних ОСОБА_2, коли ОСОБА_3 змінив напрямок руху, виїхавши на територію автозаправної станції. Характер отриманих внаслідок контакту автомобілів пошкоджень, а також траєкторія руху транспортних засобів перед контактом, дають суду підстави вважати, що механізм їх утворення, узгоджується з показаннями ОСОБА_2 При цьому апеляційний суд враховує, що з показань ОСОБА_3, ОСОБА_4 можна зробити висновок, що контакт автомобілів вони відчули, коли ОСОБА_3 змінив напрямок руху, звернувши з головної дороги, проїхавши частково через прилеглу територію, а вже після цього зупинився на тротуарі, що підтверджується даними схеми пригоди, де відображено кінцеву запинку автомобіля ОСОБА_3 Суд вважає, що в разі, якщо б контакт автомобілів відбувся за обставин, вказаних ОСОБА_3, ОСОБА_4, тобто коли автомобіль ОСОБА_3 знаходився на вул. Старокостянтинівське шосе, а ОСОБА_2 рухався прямо на нього, пошкодження його автомобіля були в більшій мірі з правої сторони бампера або, принаймні, посередині, та мали б інакший характер.
Вказані обставини дають суду підстави вважати, що в діях ОСОБА_2 відсутні порушення п.п. 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху, його дії не перебувають в прямому причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та наслідками, що настали в виді механічних пошкоджень автомобілів, тому в діях ОСОБА_2 відсутній склад правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що дає підстави для скасування постанови суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 з закриттям провадження в зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, 294 КУпАП, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 лютого 2016 року щодо ОСОБА_2 скасувати.
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП, закрити в зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.
Постанова є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя (підпис)
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області В.В. Бондар