Ярмолинецький районний суд Хмельницької області
Справа № 670/1058/15-к
1-кп/689/7/16
08 квітня 2016 року смт. Ярмолинці
Ярмолинецький районний суд Хмельницької області у складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_5 ,
потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ярмолинці кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015240100000291 від 3 жовтня 2015 року, про обвинувачення
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Зіньків Віньковецького району Хмельницької області, зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 , є громадянином України, одружений, з середньою освітою, працює трактористом-машиністом ТОВ «Енселко Агро», на утриманні має одну малолітню дитину 2011 р.н., раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,
встановив:
02.10.2015 року, близько 23 год. 40 хв., на автомобільному шляху Т 2315 Солобківці-Віньківці-Нова Ушиця, в с. Адамівка Віньковецького району, неподалік домогосподарства №7 по вул. Островського, ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля автомобіля «КАМАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 , перешкоджаючи руху вказаного транспортного засобу, спровокував конфлікт з водієм ОСОБА_9 , який перебував за кермом та, відкривши двері кабіни автомобіля, змусив водія вийти з автомобіля «КАМАЗ».
Близько 23 год. 43 хв. суперечка переросла в бійку, яка тривала біля 2 хвилин, під час якої ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, наніс кулаками обох рук 11 ударів по обличчю, 3 удари в ділянку волосистої частини голови, 1 удар в ділянку шиї, 1 удар в ділянку грудної клітини ОСОБА_9 та, впавши на дорожнє покриття разом з ним, продовжив наносити йому тілесні ушкодження, після чого очевидці події ОСОБА_10 та ОСОБА_11 їх розборонили.
Вказаними умисними діями, ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_9 такі тілесні ушкодження у вигляді мозково-лицьової травми: крововиливів під м'які мозкові оболонки на базальній та конвекситальній поверхні правої лобної долі, на базальній поверхні лівої лобної долі, на конвекситальній поверхні правої тім'яної, правої скроневої доль, на конвекситальній поверхні лівої тім'яної долі, під м'які мозкові оболонки в ділянці стовбура головного мозку, ділянки забою речовини головного мозку в правій тім'яній та правій лобній долях, крововиливи в тканину Вароліїва мосту, перелому лівої частини носової кістки, перелому обох бічних хрящів носу, крововиливу в м'які тканини носу, синця на шкірі в ділянці носу, поодиноких синців в правій скронево-виличній ділянці, в правій вилично-щічній ділянці, на рівні верхнього краю правої очниці, в лівій щічній ділянці, в ділянці верхньої губи по серединній лінії, в ділянці підборіддя по серединній лінії, крововиливу на слизовій оболонці верхньої губи по серединній лінії, крововиливу на шкірі нижньої губи справа та каймі нижньої губи справа, крововиливи в м'які покриви тім'яних ділянок голови, поодиноких саден в ділянці нижньої щелепи зліва, в нижній частині лобної ділянки голови справа, на передній поверхні правої вушної раковини у середній третині, які були загрозливими для життя в момент їх спричинення та мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, так як оково-лицьова травма в клінічному перебігу супроводжувалась гострою носовою кровотечею, попаданням крові в дихальні шляхи, що спричинило асфіксію внаслідок аспірації крові в дихальні шляхи, яка і стала безпосередньою причиною смерті ОСОБА_9 . Мозково-лицьова травма перебуває в прямому причинно-наслідковому зв'язку із смертю, що настала. Аспірація крові в дихальні шляхи у людини, з наявною травмою носу та носовою кровотечею, може виникнути в будь-який момент та в будь-якому положенні тіла, за умови дихання даної людини (при диханні та вдиханні людиною повітря виникає засмоктування крові в дихальні шляхи). Втрата свідомості при наявній у ОСОБА_9 мозково-лицьовій травмі сприяла виникненню у нього аспірації крові в дихальні шляхи.
Внаслідок заподіяних тілесних ушкоджень, ОСОБА_9 помер на місці події.
В судовому засіданні 21.01.2016 обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що свою вину не визнає повністю, а свої показання дасть після дослідження судом усіх доказів у справі.
Згодом обвинувачений ОСОБА_4 просив його виправдати, оскільки він ударів ОСОБА_9 не на наносив.
При цьому пояснив, що 02.10.2015 року взяв бутилу 0,5 л коньяку та розпив на вулиці біля магазину з ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Після чого вони та ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , які сиділи в кабінці в магазині, вирушили до дому. Позаду нього зупинився Камаз, з вікна він почув мати у свій адрес. Він відповів, що тут вода, хай водій вийде і подивиться. Водій сказав, що якщо він вийде, то ОСОБА_4 ляже. Він, ОСОБА_4 , дверей не відкривав і по кабіні не бив. Водій ОСОБА_9 вийшов з монтіровкою у правій руці, а лівою рукою взяв його за праве плече. В нього провалилась нога у яму і він впав назад спиною на руки. ОСОБА_9 впав на нього. Перед падінням ніхто нікому не наносив ударів. Він, ОСОБА_4 , зробив 2-3 поштовхи руками по потерпілому, щоб вилізти з-під нього, перекрутився та накрив свою голову курткою. Як тут його, ОСОБА_4 , одразу ж забрав ОСОБА_10 , припідняв позаду попід руки, та перекрутив до себе. Припускає, що ОСОБА_10 в цей час наніс удар ногою ОСОБА_9 , але він цього не чув, бо був накритий курткою. Подумавши, що все закінчилось, вони з ОСОБА_10 відійшли на 20 м. Почули крик по допомогу, повернулись. Він зняв свою куртку і кинув під ноги (згодом уточнив, що на коліна; ще через деякий час, що між коліном і потерпілим, щоб йому м'якше було; врешті решт зазначив, що не пам'ятає як кинув куртку: на чи під коліна) і надавав медичну допомогу. ОСОБА_11 робив штучне дихання, а він - масаж серця. Прибігла дівчина, сказала, що вони не так роблять, а вона - медсестра. Він відійшов. Він з ОСОБА_10 налякались та, в той час як інші надавали медичну допомогу, побігли до ОСОБА_4 до дому. Він у ОСОБА_10 на одязі побачив кров. Запропонував йому одежу переодягнутись. ОСОБА_10 переодягнувся і кинув одежу у мішок, який тримав він, ОСОБА_4 . Подзвонив до брата, по телефону сказав йому, що вони ( ОСОБА_4 та ОСОБА_10 ) влипли. Приїхав брат з родичем на автомобілі. Він сів у автомобіль до родича і поїхав з ним до дядька, після чого - у відділок.
В судовому засіданні 18.03.2016 року ОСОБА_4 частково змінив свою позицію щодо визнання вини, зазначив, що він на даний час не визначився чи визнає він себе винним, дослівно - «ну не визначився чи я винний чи ні», будуть допитані всі свідки, тоді він визначиться, додав, що він не заперечує свою вину (див.: 27:40-29:35 файлу «channel 01 2016_03_18 12-20-00.wav» запису судового засідання 18.03.2016 року).
Аналізуючи показання обвинуваченого, свідків, на предмет їх послідовності, логічності, правдивості, як окремо так і у сукупності, на предмет їх узгодженості в розрізі показань окремого учасника кримінального провадження, в розрізі показань усіх учасників, оцінюючи інші наявні у справі докази окремо та усі докази разом у сукупності, суд вважає, що незважаючи на невизнання своєї вини, вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується сукупністю зібраних стороною обвинувачення та дослідженими судом під час судового розгляду доказами та відповідно не спростовується зазначеними обвинуваченим та захисником відомостями.
Вина обвинуваченого у вчиненні даного злочину підтверджується такими показаннями свідків.
Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні 27.01.2016 року дала показання, пояснивши, що обвинуваченого в той день побачила вперше. В п'ятницю ввечері, в жовтні 2015 року, вона разом із ОСОБА_13 , ОСОБА_14 (сестра свідка), ОСОБА_10 та ОСОБА_12 відпочивала в кафе «Кроша» в центрі с. Зіньків. Згодом, в кінці, до хлопців з їх компанії приєднався ОСОБА_4 , і вона знає, що вони окремо вживали алкоголь на вулиці. ОСОБА_4 був одягнений у зелену робу. Вона ще уточнювала чи часом він не на ковбасній працює. Через деякий час уся їхня компанія поверталась з відпочинку, йшли дорогою з с. Зіньків в с. Адамівка, тобто у напрямку м. Хмельницького, трьома парами, а саме, перші йшли ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , наступна пара - вона ( ОСОБА_15 ) та ОСОБА_12 , і третя, тобто остання пара - ОСОБА_10 та ОСОБА_4 . Було темно. Відстань між парами становила 50-60м.
Вони йшли по лівій стороні дороги в напрямку м. Хмельницького, по обочині. ОСОБА_4 йшов по лівій стороні дороги ближче до полоси по середині дороги. Їхали Камази по правій стороні в напрямку м. Хмельницького. Вона бачила як ОСОБА_4 пакетом вдарив по кабіні автомобіля. Згодом, її дядя ОСОБА_16 розповідав їй, що хтось із хлопців в ту ніч чорним пакетом кинув чи вдарив по Камазу. Дядько саме їхав у ньому. Вона почула галас, чоловічі крики (декілька осіб кричало), повернулась і побачила, що стоїть автомобіль.
Позаду них зупинився автомобіль «Камаз», до якого першими підійшли ОСОБА_14 та ОСОБА_13 . Вона, свідок, чула крики, схожі на «разборки». Потерпілий лежав начебто (прямо) як під колесами біля водійського місця на животі, під фарами, ноги були під автомобілем, а тіло не під кабіною. Вона спочатку не зрозуміла, що сталось: хтось потрапив в аварію чи що. Очі потерпілого були начебто як «закатані». Інший водій був у шоковому стані, до нього хтось дзвонив, у нього була паніка. Коли вона підійшла, то ОСОБА_4 ще певний час був там. Вона особисто бачила як ОСОБА_4 зняв футболку і кинув її в сторону. Водій і хтось із хлопців пересунули (хто не пам'ятає) потерпілого від кабіни в такому ж положенні на 3-4 м. вперед і перевернули на спину. Була незначна кількість крові безпосередньо біля «Камаза», поряд, трішки вперед. Спочатку водій надавлював на грудну клітину потерпілого. ОСОБА_14 сказала, що той невірно робить, сказала, що вона медик і взялась сама надавати першу медичну допомогу. Далі ОСОБА_14 разом з водієм здійснювали штучне дихання, заводили серце потерпілого. Водій пішов брати воду, бо його попросила ОСОБА_14 , щоб вмити потерпілого, а вона (свідок) в цей час підтримала голову потерпілому. ОСОБА_12 на телефоні ОСОБА_14 набрав швидку допомогу. Потім ще двічі викликали швидку допомогу, бо вона дуже довго їхала. Остання приїхала і констатувала смерть особи.
Біля автомобіля була розташована монтіровка. Спочатку вона була розташована перед автомобілем, ближче до пасажирського сидіння, а потім пересунулась в сторону, де водій. Згодом вона пересунулась на першочергове місце. Вона не бачила хто саме її пересунув. Згодом з'їхались люди, син потерпілого на Камазі, та пізніше - міліція. ЇЇ допитали на місці. ОСОБА_4 та ОСОБА_10 на той час вже пішли з місця події. ОСОБА_4 медичну допомогу потерпілому не надавав. Вона цей факт категорично відкидає. Здається ОСОБА_12 видзвонив ОСОБА_10 і повідомив йому, що сталась така справа. ОСОБА_10 повернувся на місце події. Він вже був переодягнений. ОСОБА_4 не було. ОСОБА_10 забрали у Віньковецьке відділення міліції. Їх також забрали у відділення, де вони побачили ОСОБА_4 у кімнаті очікування. Він був одягнений в іншу одежу, а саме, у спортивні штани і кофту зверху. Усіх допитали.
Їй відомо, ОСОБА_10 розповідав їй, що ОСОБА_4 вибіг перед колесами автомобіля на дорогу, машина зупинилася, у нього розпочався конфлікт з водієм, ОСОБА_4 відкрив двері і витягнув того чоловіка і вони разом впали та скотились у яр (яму). Також ОСОБА_10 розповідав, що потім ОСОБА_10 та ОСОБА_4 пішли і переодягнулись. Він дав свій одяг міліції, а одяг ОСОБА_4 не змогли знайти (див.: 21:40-23:25 файлу channel 01 2016_01_27 14-25-04.wav запису судового засідання 27.01.2016 року).
На місці події говорилося, що була бійка. Додатково пояснила, що після того як ОСОБА_10 повернувся, то він був у машині, вікно було привідкрите, і таким чином з ним спілкувались. ОСОБА_10 розповідав про цей випадок як усе сталось: ОСОБА_4 вибіг на дорогу, потім як зупинилася машина, то розпочався конфлікт, ОСОБА_4 почав з ним (водієм) говорити та витягнув його з машини. ОСОБА_10 ще розповідав, що йому ОСОБА_17 ( ОСОБА_4 ) казав, що він з лівої ударив, бо у нього лівий удар дуже такий моцний, більш потужний. Ці слова ОСОБА_10 свідок чула особисто. Ці слова на її думку могли чути ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , водій та ОСОБА_13 . Ці слова ОСОБА_10 сказав у той момент, коли розмовляв з ОСОБА_18 та ОСОБА_19 . ОСОБА_20 ще говорив, що це ОСОБА_4 був винуватцем. ОСОБА_10 , був у важкому стані. Він сидів у білій міліцейській машині - жигулях, позаду на правому сидінні. Вони у нього запитались, що сталось. ОСОБА_10 через вікно сказав, що він сам шокований від цього всього, водій (інший, не потерпілий) ніби як поліз до нього, ОСОБА_10 , але сказав давай рознімати їх. Сказав, що ОСОБА_4 був ініціатором. Вона, свідок, зрозуміла, що був нанесений удар ОСОБА_4 тому потерпілому чоловікові. ОСОБА_10 ще розповідав, що ОСОБА_4 та потерпілий впали в яму (див.: 43:00-53:15 файлу «channel 01 2016_01_27 14-25-04.wav» запису судового засідання 27.01.2016 року).
В судовому засіданні 11.03.2016 року свідок ОСОБА_15 пояснила, що вона чула, що ОСОБА_4 йшов по проїзній частині, ОСОБА_21 зупинився, при тому всьому ОСОБА_4 пішов на конфлікт з потерпілим і першим відкрив кабіну, була якась колотнеча. Вона чула від ОСОБА_10 , який це розповідав хлопцям, те, що ОСОБА_4 ніби чи лівша чи має тяжкий лівий удар. Розповіла, що хтось припідняв потерпілого, поруч була «калюжка» крові, хто конкретно тягнув вона не знає. Вона ще при цьому сказала «Ого», тому запам'ятала. Вона бачила ОСОБА_4 на місці події. В момент, коли вона на нього звернула увагу він знімав футболку чи робу, оголився і кидав у сторону в кущі свою верхню одежу. Яку саме кинув одежу вона не може сказати. Вона не пам'ятає, що він точно кричав, але галас був. Про удар ( ОСОБА_4 ) розповів ОСОБА_20 чи ОСОБА_18 . Ця фраза точно звучала, але вона може переплутати хто саме це сказав. Звучало ніби так: « ОСОБА_22 , у нього удар з лівої сильніший». Дослівно вона точно не передасть, але зміст такий. Було прохолодно, вона була одягнена у в шкіряній куртці і сорочці. Однак, ОСОБА_4 був повністю оголений до пояса, мабуть, хотів продовження чогось. Коли ОСОБА_4 скидав одяг, то пройшовся. Він щось говорив, ніби як у нього був адреналін. Вона припускає, що ОСОБА_4 мав намір продовжити конфлікт (див.: 01:19:22-01:21:10, 01:29-17-01:40:00 файлу «channel 01 2016_03_11 14-06-26.wav» запису судового засідання 11.03.2016 року та 00:01-08:00 файлу «channel 01 2016_03_11 15-46-26.wav» запису судового засідання 11.03.2016 року).
Свідок ОСОБА_11 під час судового розгляду розповів, що 02.10.2015, близько 23.40 години він їхав у автомобілі «Камаз», за кермом якого знаходився ОСОБА_9 . Проїжджаючи с. Адамівка, вони побачили ОСОБА_4 , який ішов по середині дороги в попутньому напрямку (близько 1 метра від осьової лінії), та ОСОБА_10 , який ішов по зустрічній смузі дороги та руху транспорту не заважав. ОСОБА_4 неможливо було об'їхати, водій ОСОБА_9 , побачивши його, почав пригальмовувати і, коли наблизився до нього, зупинився. Коли водій зупинив автомобіль, між ним та ОСОБА_4 почався конфлікт, під час якого ОСОБА_4 підійшов до автомобіля, почав бити руками по кабіні та відчинив двері автомобіля. Тоді ОСОБА_9 взяв з салону монтировку, вийшов з автомобіля та конфлікт продовжився. Коли він виходив з кабіни, був відкритим для ударів. Відразу після цього ОСОБА_11 почув звук падіння монтироки на асфальт та звуки бійки біля кабіни. Свідок одразу перевірив ручні гальма, взяв для захисту монтировку, вийшов з автомобіля та побачив, що ОСОБА_9 з ОСОБА_4 стояли на відстані 1 м від кабіни, тримаючись один за одного обома руками, при чому ОСОБА_9 погано стояв на ногах. Монтировки в руках ОСОБА_9 не було. ОСОБА_9 та ОСОБА_4 впали в кювет. Тоді вже тілесних ушкоджені ніхто нікому не наносив. ОСОБА_10 в цей час стояв біля Камазу, тілесних ушкоджень нікому не наносив, був налаштований на те, щоб розборонити, підійшов, забрав ОСОБА_4 . ОСОБА_11 , побачивши, що ОСОБА_4 більше не нападає, пішов назад до кабіни автомобіля. Коли свідок зайшов у автомобіль, побачив, що ОСОБА_9 немає, знову вийшов. ОСОБА_9 лежав біля водійського колеса Камазу на спині, головою в напрямку автомобіля. Тоді підбігли ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 . ОСОБА_11 відтягнув ОСОБА_9 на світло та розташував його перед фарами автомобіля на спині. Потім попросив одного із хлопців, що прибігли, притримати голову потерпілого, на що погодився ОСОБА_12 , пішов до салону автомобіля, залишив там монтировку, взяв пляшку з водою і знову вийшов. В подальшому ОСОБА_11 разом з ОСОБА_14 надавали першу медичну допомогу, а саме ОСОБА_14 робила непрямий масаж серця, а ОСОБА_11 вдихав повітря в рот потерпілому, закривши його ніс. Надання допомоги тривало близько 20 хвилин, до приїзду швидкої допомоги. При цьому потерпілий лише один раз хрипнув і більше не подавав ознак життя. Коли приїхала швидка допомога, ОСОБА_11 зателефонував сину потерпілого ОСОБА_8 та повідомив, що його батька вбили.
Свідок ОСОБА_10 в залі суду пояснив, що 02.10.2015 він з друзями ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 вирішили піти відпочивати в центр с. Зіньків. У вечірній час вони пішли до бару «Меркурій» (він же "Кроша") в с. Зіньків. Через деякий час до них прийшов ОСОБА_4 і вони разом розпивали алкогольні напої. Після цього, біля 23.00 години, магазин закривався та вони вирішили піти додому в с. Адамівка. По дорозі ішли ОСОБА_12 з ОСОБА_15 та ОСОБА_13 з ОСОБА_14 попереду, а ОСОБА_10 з ОСОБА_4 - позаду. Під час руху ОСОБА_4 вів себе агресивно, вийшов на середину дороги, коли їхав автомобіль «Камаз», але він його обминув. Приблизно через 5 хвилин над'їхав інший «Камаз», ОСОБА_4 вже перейшов осьову лінію дороги і не давав проїхати. Водій зупинив автомобіль і між ним та ОСОБА_4 почалася сварка, під час якої останній підійшов до кабіни автомобіля та почав наносити по ній удари руками, після чого водійські двері відчинилися. Через те, що працював мотор «Камаза» та були відкриті двері ОСОБА_10 не бачив, що відбувалося біля кабіни, але в подальшому він побачив, що ОСОБА_9 з ОСОБА_4 «зчепилися», тримаючись обома руками один за одного, пройшли кілька метрів до узбіччя та впали. При цьому монтировку в руках ОСОБА_9 . ОСОБА_10 не бачив. Тоді із кабіни вибіг напарник водія з арматурою в руках та замахнувся на ОСОБА_10 , на що він прикрив голову та сказав, щоб його не били. Напарник водія наказав ОСОБА_10 забрати свого друга, вони обоє підійшли до узбіччя. ОСОБА_10 відтягнув ОСОБА_4 , а ОСОБА_11 - ОСОБА_9 . В подальшому свідок бачив, що ОСОБА_9 лежав біля переднього колеса з водійської сторони «Камаза», а ОСОБА_11 почав приводити його до тями, хляпав долонями по щоках. Далі прибігли ОСОБА_14 з ОСОБА_13 та ОСОБА_15 з ОСОБА_12 . На той момент ОСОБА_4 вже стояв оголений до поясу. ОСОБА_14 разом з ОСОБА_23 , який відтягнув потерпілого на світло фар автомобіля, надавали першу медичну допомогу. ОСОБА_4 постійно перебував біля ОСОБА_10 та медичної допомоги потерпілому не надавав. Тоді ОСОБА_10 з ОСОБА_4 пішли до ОСОБА_4 додому, де останній роздягнувся сам, а коли побачив кров на одежі ОСОБА_10 , наказав і йому роздягнутися, заховав речі в мішок, виніс їх на город та заховав. Потім ОСОБА_4 зателефонував своєму брату та повідомив його про те, що «влип». Коли приїхав брат ОСОБА_4 , то взяв номер телефону ОСОБА_10 та сказав, що коли він буде потрібен, з ним зв'яжуться. В подальшому, ОСОБА_10 зателефонував ОСОБА_13 та сказав, щоб він повернувся, оскільки потерпілий помер, після чого свідок прийшов на місце події, де були працівники поліції, з якими він пішов та показав, де знаходилися заховані речі та видав їх, про що потім написав розписку. У ОСОБА_10 того дня жодних порізів та інших ушкоджень на тілі не було, він заперечив, що вилучені з місця події сліди крові могли належати йому. На запитання яким чином кров потерпілого потрапила на одяг та кросівки ОСОБА_10 він відповів, що це сталося, коли він відтягував ОСОБА_4 від ОСОБА_9 ..
Вина обвинуваченого також доводиться показаннями свідка ОСОБА_14 , яка суду повідомила, що 02.10.2015 ввечері поверталася додому в с. Адамівка з с. Зіньків разом з ОСОБА_13 , позаду на відстані близько 30 м ішли ОСОБА_15 з ОСОБА_12 , позаду яких ішли ОСОБА_4 з ОСОБА_10 . Коли вони зайшли на територію с. Адамівка, на відстані близько 100 м позаду почули звук, як затормозив «Камаз», розвернувшись, побачили, що біля автомобіля перебував ОСОБА_10 і вирішили повернутися та ішли швидкою ходою в сторону місця події. Коли підійшли, побачили, що ОСОБА_10 стояв перед автомобілем, біля переднього колеса з водійської сторони лежав потерпілий на животі, після чого з кабіни вибіг пасажир, перевернув його на спину. В подальшому на прохання ОСОБА_14 . ОСОБА_11 перетягнув ОСОБА_9 на світло фар та поклав його на спину перед «Камазом». ОСОБА_12 підтримував голову потерпілого в той час, коли ОСОБА_11 пішов до салону і виніс пляшку з водою. ОСОБА_14 вмила лице потерпілому, на якому з правої ніздрі носа була кров. В подальшому ОСОБА_14 робила масаж серця, а ОСОБА_11 дихав повітря в рот, закривши ніс потерпілому. ОСОБА_10 з ОСОБА_4 в цей час стояли в стороні і потім пішли в невідомому напрямку, медичної допомоги вони не надавали.
Свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , допитані в суді, дали аналогічні показання як і ОСОБА_14 .
Допитаний під час судового розгляду у якості свідка ОСОБА_13 повідомив, що коли вони підійшли до місця події, перед автомобілем, стояв ОСОБА_4 , зняв футболку та викинув її у кущі, стояв оголений. В цей час його заспокоював ОСОБА_10 . ОСОБА_4 зняв футболку, бо хотів драки, по ньому це було видно. ОСОБА_4 рвався до Камаза в бійку, а ОСОБА_10 його заспокоював і не пускав, тобто стояв між Фліком і Камазом. Коли Флік рвався, то потерпілий лежав. Було холодно. ОСОБА_4 не надавав першу медичну допомогу потерпілому.
Свідки ОСОБА_15 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 повідомили, що ввечері 02.10.2015 ОСОБА_4 був одягнений у робочу форму зеленого кольору. Дану обставину визнав обвинувачений.
Окрім показань, вина обвинуваченого також підтверджуються речовими доказами, та відомостями, здобутими під час слідчих дій на досудовому розслідуванні та дослідженими під час судового розгляду, а саме:
- відомостями протоколу огляду місця події від 03.10.2015, під час якого описано та зафіксовано місце, де відбувся конфлікт; труп ОСОБА_9 , на якому помітні сліди насильницької смерті, а саме тілесні ушкодження на обличчі; виявлено та вилучено металевий лом, 3 сліди буро-червоного кольору (один з них на дорозі поруч розмітної смуги, другий - на підніжці автомобіля Камаз д.н.з. НОМЕР_1 , третій - з рани ОСОБА_9 в ділянці правого вуха), які в подальшому приєднано до матеріалів кримінального провадження в якості речових доказів, які досліджені в залі суду;
- відомостями протоколу медичного обстеження для встановлення стану сп'яніння від 03.10.2015, відповідно до якого ОСОБА_4 перебував у стані алкогольного сп'яніння;
- відомостями розписки ОСОБА_4 від 03.10.2015 про те, що він добровільно видав куртку зеленого кольору, в якій він був одягнений в ніч з 02.10.2015 на 03.10.2015, яка зберегла на собі сліди крові та є речовим доказом;
- відомостями розписки ОСОБА_10 від 03.10.2015 по те, що він добровільно видав мішок, у якому знаходились серед його речей також речі ОСОБА_4 : джинси синього кольору та футболка білого кольору;
- відомостями висновку судово-медичної експертизи №128 від 02.11.2015, відповідно до якого на тілі ОСОБА_9 наявні тілесні ушкодження у вигляді мозково-лицьової травми: крововиливів під м'які мозкові оболонки на базальній та конвекситальній поверхні правої лобної долі, на базальній поверхні лівої лобної долі, на конвекситальній поверхні правої тім'яної, правої скроневої доль, на конвекситальній поверхні лівої тім'яної долі, під м'які мозкові оболонки в ділянці стовбура головного мозку, ділянки забою речовини головного мозку в правій тім'яній та правій лобній долях, крововиливи в тканину Вароліїва мосту, перелому лівої частини носової кістки, перелому обох бічних хрящів носу, крововиливу в м'які тканини носу, синця на шкірі в ділянці носу, поодиноких синців в правій скронево-виличній ділянці, в правій вилично-щічній ділянці, на рівні верхнього краю правої очниці, в лівій щічній ділянці, в ділянці верхньої губи по серединній лінії, в ділянці підборіддя по серединній лінії, крововиливу на слизовій оболонці верхньої губи по серединній лінії, крововиливу на шкірі нижньої губи справа та каймі нижньої губи справа, крововиливи в м'які покриви тім'яних ділянок голови, поодиноких саден в ділянці нижньої щелепи зліва, в нижній частині лобної ділянки голови справа, на передній поверхні правої вушної раковини у середній третині, які були загрозливими для життя в момент їх спричинення та мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, так як оково-лицьова травма в клінічному перебігу супроводжувалась гострою носовою кровотечею, попаданням крові в дихальні шляхи, що спричинило асфіксію внаслідок аспірації крові в дихальні шляхи, яка і стала безпосередньою причиною смерті ОСОБА_9 . Мозково-лицьова травма перебуває в прямому причинно-наслідковому зв'язку із наступившою смертю. Аспірація крові в дихальні шляхи у людини, з наявною травмою носу та носовою кровотечею, може виникнути в будь-який момент та в будь-якому положенні тіла, за умови дихання даної людини (при диханні та вдиханні людиною повітря виникає засмоктування крові в дихальні шляхи). Втрата свідомості при наявній у ОСОБА_9 мозково-лицьовій травмі сприяла виникненню у нього аспірації крові в дихальні шляхи. Дані тілесні ушкодження утворилися незадовго до настання смерті ОСОБА_9 , утворилися від травматичних дій тупих предметів, якими могли бути неозброєні кулаки рук. Наявність накладань буро-червоної речовини, подібної на кров на одязі (в ділянці сорочки, спортивної куртки, штанів) та черевиках, розміщених нижче кровоточивого ушкодження в ділянці обличчя, може свідчити про те, що в момент заподіяння трави носу і деякий час після цього ОСОБА_9 міг перебувати у вертикальному чи близькому до вертикального положенні;
- відомостями висновку судово-імунологічної експертизи № 688 від 30.11.2015, відповідно до якого вилучена з асфальту проїжджої частини, підніжки автомобіля «Камаз» д.н.з. НОМЕР_1 та з правого вуха потерпілого ОСОБА_9 під час огляду місця події речовина бурого кольору є кров'ю, яка може належати потерпілому ОСОБА_9 або свідку ОСОБА_10 . Враховуючи показання свідка ОСОБА_10 про відсутність у нього тілесних ушкоджень, це кров ОСОБА_9 ;
- відомостями висновку судово-імунологічної експертизи № 690 від 30.11.2015, відповідно до якого на куртці зеленого кольору, добровільно виданої ОСОБА_4 наявно 17 слідів крові, яка може належати потерпілому ОСОБА_9 або свідку ОСОБА_10 . Враховуючи показання свідка ОСОБА_10 про відсутність у нього тілесних ушкоджень, це кров ОСОБА_9 ;
- відомостями висновку судово-імунологічної експертизи № 869 від 30.11.2015, відповідно до якого на джинсових штанах ОСОБА_4 наявно 3 сліди крові, яка належати потерпілому ОСОБА_9 або свідку ОСОБА_10 . Враховуючи показання свідка ОСОБА_10 про відсутність у нього тілесних ушкоджень, це кров ОСОБА_9 ;
- відомостями протоколів огляду речових доказів від 01.12.2015, якими описано одяг, у якому був одягнений ОСОБА_4 під час події кримінального правопорушення, на якому наявна кров потерпілого ОСОБА_9 ;
- відомостями протоколів проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_10 від 18.11.2015, під час якого ОСОБА_10 показав де він знаходився під час події кримінального правопорушення та якими були його дії, та дії ОСОБА_4 та ОСОБА_11 на місці події 02.10.2015;
- відомостями протоколу проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_11 від 25.10.2015, під час якого ОСОБА_11 показав де він знаходився під час події кримінального правопорушення та якими були його дії, дії ОСОБА_4 та ОСОБА_10 на місці події 02.10.2015;
- відомостями додаткового висновку судово-медичної експертизи № 150 від 03.12.2015, відповідно до якого тілесні ушкодження в ділянці голови та тулуба ОСОБА_9 могли утворитися від не менше 11 травмуючих дій в ділянки обличчя, не менше 3 дій в ділянки волосистої частини голови, не менше 1 дії в ділянку шиї, не менше 1 дії в ділянку грудної клітини, всього не менше 16 дій, які могли бути нанесені неозброєними кулаками рук або взутими ногами сторонньої особи.
Допитаний у судовому засіданні 18.03.2016 року експерт ОСОБА_24 роз'яснила свої висновки, зазначивши, що нею було враховано характер тілесних ушкоджень в ділянці носа: справа в тому, що в ділянці носа, крім внутрішніх ушкоджень, мав місце тільки синець; ніяких ран, саден не було, що могло б стверджувати про контакти з якимось тупим твердим предметом, про ковзання по поверхні якогось тупого твердого предмету. Наявність синця в ділянці носа означає, що це міг бути кулак руки, частина руки. Це не могла бути ні палиця, ні монтировка, ні інший сторонній тупий предмет. Гостра носова кровотеча настала одразу ж після удару в ніс: наноситься тілесне ушкодження, порушується цілісність кісткової тканини хрящів носа, в носі до хрящів щільно прилягає слизова оболонка, при порушенні цілісності кісток відбувається порушення цілісності слизової оболонки, дана слизова оболонка дуже сильно кровопостачається - вона прямо пронизана кровоносними судинами і одразу ж відбувається кровотеча з ділянки носу, кровотеча ушкоджених судин.
Удар об бампер чи підніжку автомобіля виключається. Це тупі тверді предмети, при контакті об які мали би бути, крім синця, ще рани, садно. Їх в ділянці носа не було виявлено. Це жорсткі предмети, а при контакті з ними відбувається ще порушення цілісності шкірних покривів, а вони не були порушенні. Там тільки відмічався синець.
Екперт категорично пояснив, що потерпілий ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження до того як він пішов назад до автомобіля з огляду на наявність крові на підошві взуття потерпілого.
Отже, версія захисту про самотравмування внаслідок падіння з висоти власного зросту виключається.
Аналізуючи вказані вище показання у сукупності із іншими доказами, суд приходить до таких висновків.
Показання свідка ОСОБА_15 в частині того, що вона чула від ОСОБА_10 про обставини злочину, а саме, її показання про те, що ОСОБА_10 розповідав про цей випадок як усе сталось: ОСОБА_4 витягнув потерпілого з машини; ОСОБА_17 ( ОСОБА_4 ) казав, що він з лівої ударив, бо у нього лівий удар дуже такий моцний, більш потужний; про те, що ОСОБА_20 ще говорив, що це ОСОБА_4 був винуватцем, був ініціатором; про те, що з розповіді ОСОБА_10 вона, свідок, зрозуміла, що був нанесений удар Фліком тому потерпілому чоловікові є показаннями з чужих слів.
Взявши ці показання як доказ вини обвинуваченого, суд виходив з такого.
Відповідно до ч.2 ст. 97 КПК України суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів незалежно від можливості допитати особу, яка надала первинні пояснення, у виняткових випадках, якщо такі показання є допустимим доказом згідно з іншими правилами допустимості доказів. При прийнятті цього рішення суд зобов'язаний враховувати: 1) значення пояснень і показань, у випадку їх правдивості, для з'ясування певної обставини і їх важливість для розуміння інших відомостей; 2) інші докази щодо питань, передбачених пунктом 1 цієї частини, які подавалися або можуть бути подані; 3) обставини надання первинних пояснень, які викликають довіру щодо їх достовірності; 4) переконливість відомостей щодо факту надання первинних пояснень; 5) складність спростування пояснень, показань з чужих слів для сторони, проти якої вони спрямовані; 6) співвідношення показань з чужих слів з інтересами особи, яка надала ці показання; 7) можливість допиту особи, яка надала первинні пояснення, або причини неможливості такого допиту.
Сам ОСОБА_10 в залі суду ці показання ОСОБА_15 не підтверджував та заперечував факт висловлення ним подібного на місці злочину.
Однак, на думку суду це пов'язано з тим, що він з товариських мотивів не бажає викривати обвинуваченого.
Як вбачається з показів ОСОБА_10 він йшов поруч з обвинуваченим та був на відстані 3-5 метрів від конфліктуючих ОСОБА_4 та ОСОБА_9 . Враховуючи тяжкість отриманих ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, їх кількість та локалізацію, та безпосередню близькість свідка ОСОБА_10 до місця події, а також те, що за своєю шириною двері кабіни автомобіля марки «Камаз» не могли закрити усю картину бійки, суд приходить до висновку, що свідок ОСОБА_10 не усе розповів про обставини злочину.
А тому показання свідка ОСОБА_15 з слів ОСОБА_10 в силу п.1) ч.2. ст.97 КПК України мають значення для з'ясування обставин справи і є важливими.
Відповідно до п.3) ч.2 ст.97 КПК України суд враховує обставини надання первинних пояснень свідка ОСОБА_10 , які викликають довіру щодо їх достовірності. Так, останній це розповів безпосередньо на місці події, після того як дізнався про смерть потерпілого, після того як була загроза притягнення і його до кримінальної відповідальності, у той час, коли він перебував у стані хвилювання через пережите як свідок.
Відомості, надані свідком ОСОБА_15 , щодо факту надання первинних пояснень ОСОБА_10 , відповідно до п.4) ч.2 ст.97 КПК України є переконливими, адже вони узгоджуються з показаннями усіх інших свідків про те, що обвинувачений ОСОБА_4 на місці події був оголошений до поясу, в той час я к усім було холодно, був агресивним.
Відповідно до п.6) ч.2 ст.97 КПК України суд враховує співвідношення показань з чужих слів з інтересами особи, яка надала ці показання. Так, свідок ОСОБА_15 пояснила, що обвинуваченого в той вечір вона побачила вперше у житті, він більшість часу провів з хлопцями їх компанії. Неприязних стосунків між ними не встановлено. Отже, жодного умислу чи інтересу у свідка ОСОБА_15 надати неправдиві показання проти ОСОБА_4 не встановлено.
При цьому суд відхиляє доводи обвинуваченого про те, що ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_15 є друзями, а відтак зацікавлені давати показання проти нього. Їх товариські відносини наявні між собою, а не проти когось. Більше того, сам ОСОБА_4 відпочивав з ними, разом розпивали спиртне, що сам визнає, а відтак, також перебуває з ними у товариських стосунках. Крім того, того нікому з даних осіб підозра не висувалась, а відтак суду незрозумілий їх умисел давати показання проти нього. До того ж, напарник потепілого - свідок ОСОБА_11 до дати події нікого з них не знав, а відтак його показання є у рівній мірі об'єктивними відносно усіх. При цьому він дав показання в підтвердження вини ОСОБА_4 .
З даних підстав суд, керуючись ч.2 ст. 97 КПК України, визнає показання свідка ОСОБА_15 зі слів ОСОБА_10 допустимим доказом.
Суд особливо звертає увагу на те, що обвинувачений на місці події був оголошений до поясу. І це в той час, коли було холодно. При цьому усі свідки були одягненні, в тому числі ОСОБА_10 . Дана обставина свідчить про те, що обвинувачений був не просто учасником, а саме активним учасником конфлікту. В комплексі з відомостями, здобутими з інших джерел доказів цей факт доводить вину обвинуваченого.
Доказів того, що хтось третій приймав участь у конфлікті, окрім як загиблий та обвинувачений, стороною захисту не надано. Обвинувачений лише припускає, що ОСОБА_10 міг вдарити загиблого. Дане припущення жодним доказом не підтверджено. Однак, враховуючи кількість ударів по тілу загиблого, їх локалізацію, а також враховуючи показання свідків щодо агресивного стану обвинуваченого, те, що він був оголений до поясу в той час як було холодно, показання свідка ОСОБА_15 про те, що вона чула розповідь про лівий удар обвинуваченого, суд вважає, що сукупність доказів поза межами розумного сумніву доводять вину обвинуваченого.
Суд звертає увагу на стан здоров'я загиблого, що підтверджується протоколом обстеження від 17 лютого 2015 року (т.1 суду а.п. 193).
Цей доказ свідчить про те, що з двох учасників конфлікту, загиблий значно уступав обвинуваченому за фізичними даними, оскільки мав хворобу ніг.
Суд відхиляє показання обвинуваченого про те, що він надавав першу медичну допомогу потерпілому на місці події, оскільки ця обставина не підтвердилась показаннями жодного із свідків, а свідки ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_25 прямо виключили надання ОСОБА_4 цієї допомоги. Суд вважає, що у ситуації на місці події, коли уся увага присутніх була прикута до потерпілого, такий факт не могли не помітити свідки, а особливо ті, які безпосередньо надавали першу допомогу. Крім того, як пояснював обвинувачений, він після цієї події побіг (пішов) до себе до дому і на той час ще не знав про смерть потерпілого. На думку суду, якби обвинувачений дійсно хвилювався про життя потерпілого та надавав йому медичну допомогу, то він не міг по середині цього процесу розвернутись і покинути потерпілого, не довідавшись чим закінчиться порятунок ОСОБА_9 .
При цьому суд відхиляє доводи обвинуваченого про те, що ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_15 є друзями, а відтак зацікавлені давати показання проти нього, адже не зрозуміло навіщо свідкам заперечувати факт надання медичної допомоги ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_9 . Навряд чи свідки під час досудового розслідування та/або судового розгляду задались метою виключити надання медичної допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину як обставину, що відповідно до п.2-1) ч.1 ст.66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченого. Оскільки ці свідки перебували у товариських стосунках з ОСОБА_4 , то навпаки видається за логічне прагнення допомогти йому пом'якшити покарання. З огляду на це, на послідовність їх пояснень, показання свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_15 суд вважає правдивими.
Незначні суперечності у їх показаннях пояснюються особливостями подій, адже була темна пора часу, та знервованістю внаслідок надзвичайної для них події.
Суд критично ставиться до показів обвинуваченого в тій частині, що він лише декілька разів відштовхувався від потерпілого і не бив його. Кількість та характер зафіксованих експертом тілесних ушкоджень на тілі потерпілого та їх локалізація говорять про зворотне.
Показання обвинуваченого не узгоджуються із показаннями усіх свідків та є протирічивими та не є послідовними, не підкріплені іншими належними та допустимими доказами.
Так, наприклад, обвинувачений припускає, що ОСОБА_10 міг вдарити потерпілого в той час як вони лежали в ямі, а ОСОБА_10 відтягував його, ОСОБА_4 . Як видно з показів обвинуваченого, він ОСОБА_4 , зробив 2-3 поштовхи руками по потерпілому, щоб вилізти з-під нього, перекрутився та накрив свою голову курткою. Як тут його, ОСОБА_4 , одразу ж забрав ОСОБА_10 . ОСОБА_20 його припідняв позаду попід руки та перекрутив до себе. Припускає, що ОСОБА_10 в цей час наніс удар ногою ОСОБА_9 , але він цього не чув, бо був накритий курткою. Отже, сам обвинувачений ствердив, що ОСОБА_10 забрав його одразу ж. За цей короткий проміжок часу за логікою обвинуваченого потерпілому було нанесено до 16 ударів (кількість встановлена експертним висновком). При цьому обвинувачений навіть не припускає нанесення тілесних ушкоджень у будь-який інший час.
ОСОБА_4 змінював свої показання по мірі задавання йому питань, що яскраво видно з відповідей щодо місця розташування куртки ОСОБА_4 в той час як він надавав допомогу.
В решті решт, не змінивши показання, ОСОБА_4 змінив своє ставлення щодо визнання вини, повідомивши суд, що визначиться пізніше з даного питання. В той же час суд звертає увагу, що об'єктивні фактичні обставини подій не можуть залежати від показів свідків, а тому вбачається, що показання обвинуваченого не відповідають дійсності і він їх давав, підлаштовуючись під показання свідків.
В той же час усі свідки по справі надавали пояснення по мірі своєї явки до суду, не зважали на послідовність дослідження доказів, що свідчить про їх об'єктивність.
Про нещирість пояснень сторони захисту та намагання у будь-який спосіб уникнути відповідальності свідчать і показання рідного брата обвинуваченого - свідка ОСОБА_26 . Сторона захисту просила допитати його у якості свідка. Своє клопотання, серед іншого, обґрунтувала тим, що під час досудового розслідування ОСОБА_26 відмовлявся давати показання, оскільки вважав, що слідство ведеться необ'єктивно. Під час судового розгляду (05.04.2016 року) свідок ОСОБА_26 пояснив, що очевидцем події не був. Йому подзвонив брат і сказав, щоб він прийшов, бо вони влипли. При цьому не сказав, хто вони. Він прийшов до брата та ОСОБА_10 в с. Адамівці, стояли між сараєм та хатою. ОСОБА_4 повідомив, що зупинилася машина, вийшов шофер з монтировкою, вони удвох впали в канаву. Водієві стало погано. Хтось дзвонив родичам, а тому брат перелякався і пішов до дому. Згодом усі пішли в міліцію. З того часу брат йому не розповідав про подію. Він, свідок, не цікавився у свого брата ОСОБА_4 чому потерпілий помер. Він, свідок, з жовтня 2015 року по даний час (05.04.2016 року) не цікавився чому «вони попали» і чому чоловік загинув. На думку суду, даного свідка сторона захисту викликала після показів ОСОБА_10 і лише з метою, щоб спростувати показання свідка ОСОБА_10 , які той дав раніше у судовому засіданні 22.02.2016 року, зазначивши, що на місці події ОСОБА_4 подзвонив до брата і сказав, що він ( ОСОБА_4 ) вплив. Поведінка свідка ОСОБА_26 , на думку суду, спрямована лише на порятунок брата, а не на відтворення дійсних обставин справи. Суд вважає, що не міг ОСОБА_26 негайно прибути посередині ночі, щоб допомогти брату, у подальшому вважати слідство необ'єктивним, через деякий час під час судового розгляду з'явитись до суду, щоб фактично спростувати показання ОСОБА_10 про те хто саме: «він» чи «вони» влип і при цьому навіть не поцікавитись у брата чому саме «вони влипли» і хто ці «вони», адже обвинувачений лише один - його брат.
Зібрані у кримінальному провадженні докази є належними та допустимими, у своїй сукупності та критичній масі є достатніми для констатації факту вчинення обвинуваченим інкримінованого йому злочину.
Невизнання обвинуваченим своєї вини не спростовує зазначені вище докази його вини. Зазначене у показаннях обвинуваченого не знайшло свого підтвердження належними та допустимими доказами.
Доводи обвинуваченого спростовані доказами, зібраними стороною обвинувачення та дослідженими під час судового розгляду. На підтвердження своїх доводів обвинувачений не надав суду жодного доказу.
Суд не може приймати рішення на припущеннях, а показання обвинуваченого в тій частині, що ОСОБА_10 міг вдарити загиблого є лише припущеннями, про що сам зазначив обвинувачений. Крім того, ці показання суперечить показанням свідка ОСОБА_11 , який зазначив, що ОСОБА_10 разом із ним розбороняли обвинуваченого та загиблого.
Фактичні обставини стороною обвинувачення встановлені вірно.
Ухвалюючи вирок, суд вважає, що мало місце діяння, яке інкримінується обвинуваченому.
Це діяння містить склад злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України за ознаками: умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Призначаючи покарання, суд виходить з меж, установлених у санкції частини статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховує положення Загальної частини Кримінального кодексу України, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
За ступенем тяжкості відповідно до ст.12 КК України вчинений злочин відноситься до тяжких злочинів.
Обвинувачений за місцем проживання характеризується посередньо, одружений, на обліках у наркологічному та/або психіатричному кабінетах не перебуває, має на утриманні сина ОСОБА_27 ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем роботи трактористом-машиністом ТОВ «Енселко Агро» характеризується позитивно (т.1 а.п. 121, 122, 125, 126-128).
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №712 від 26.11.2015 року ОСОБА_4 на момент вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення хронічним психічним захворюванням не страждав, та міг усвідомлювати свої дії та керувати ними; у хворобливому стані не перебував, душевнохворим не являється, застосування мір медичного характеру не потребує (т.1 а.п. 156, 157).
Судом враховується думка потерпілих, які просили призначити суворе покарання, про яке зазначив прокурор, оскільки обвинувачений навіть вибачення не попросив за скоєне.
Також суд бере до уваги посткримінальну поведінку обвинуваченого, який вину не визнає, не кається, шкоду не відшкодував.
Обставин, які пом'якшують покарання відповідно ст. 66 КК України, не виявлено. Обставиною, яка обтяжує покарання відповідно ст. 67 КК України, є вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
За викладених фактичних та юридичних обставин справи суд вважає, що виправлення обвинуваченого неможливе без ізоляції від суспільства, йому слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі.
Оскільки пом'якшуючих обставин не виявлено, наявна обтяжуюча обставина, то слід призначити покарання більш суворе за мінімальне, одночасно менш суворе за максимальне за даною статтею.
Суд бере також до уваги, що диспозиція ч.2 ст.121 КК України передбачає декілька варіантів об'єктивної сторони складу злочину, з яких діяння, що потягло смерть потерпілого є найбільш суспільно небезпечним.
Суд вважає, що після оголошення вироку суду виникає ризик переховування від суду, що передбачений п.1) ч.1 ст.177 КПК України, та передбачений п.3) ч.1 ст.177 КПК України ризик незаконного впливу на свідків, показання яких покладені в основу вироку. Також можливе переховування від органів виконання покарань. Даним ризикам слід запобігти. Єдиним реальним запобіжним заходом є тримання обвинуваченого під вартою. Інші, менш обтяжливі запобіжні заходи, на думку не убезпечать настання вказаних ризиків. З тих мотивів та підстав суд обирає ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді взяття під варту негайно в залі суду. Субсидіарний запобіжний захід додатково у вигляді застави суд не застосовує, реалізувавши своє право, передбачене ч.4 ст.183 КПК України, оскільки при вчиненні злочину застосовувалось насильство та злочин спричинив загибель людини.
Суд вирішує долю речових доказів відповідно до ч.9 ст.100 КПК України. Витрати у справі відсутні.
Цивільний позов є обґрунтованим щодо підстав заявленого позову.
Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відповідно до п.2) ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.1167 та ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
В частині розміру матеріальної шкоди слід позов задовольнити частково, стягнувши не 11908,41, а 11757,55 гривень. В товарному чеку на а.с. 65 т.1 суду загальна сума товару при підрахунку становить не 4000 грн, а 3900 грн. Загальна сума матеріальної шкоди по 13 -ти чеках становить 11757,55 гривень (т.1 суду а.с. 61-66).
В частині розміру моральної шкоди, з урахуванням критеріїв, передбачених ч.3 ст.23 ЦК України, а також того факту щодо своїм невизнанням вини та бажанням уникнути відповідальності обвинувачений продовжує завдавати моральну шкоду обвинуваченим, суд вважає, що позов слід задовольнити частково та стягнути на користь дружини ОСОБА_7 120000 гривень відшкодування моральної шкоди, на користь сина ОСОБА_8 90000 гривень відшкодування моральної шкоди, на користь ОСОБА_6 90000 гривень відшкодування моральної шкоди. Суд в порядку індивідуалізації стягує більший розмір моральної шкоди на користь ОСОБА_7 , оскільки її моральні страждання є більшими, адже суттєво відбилися на стані здоров'я, вона змушена була лікуватись на денному стаціонарі Хмельницького обласного кардіологічного диспансеру з 23.11.2015 року по 01.12.2015 року через погіршення стану впродовж останнього тижня в зв'язку з перенесеним стресом, що підтверджено документально (т.1 суду а.п. 61-69).
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 368, 374 Кримінального процесуального кодексу України,
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 Кримінального кодексу України і призначити покарання у виді 8 (восьми) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
До моменту набрання чинності вироком суду застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) календарних діб, взявши ОСОБА_4 під варту негайно в залі суду.
Строк відбування покарання рахувати з моменту взяття під варту ОСОБА_4 в залі суду.
Зарахувати у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 03.10.2015 року по 05.10.2015 року та строк з моменту взяття під варту на виконання даного вироку по час тримання ОСОБА_4 під вартою як запобіжний захід з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі (т.1 а.п. 94-97, 114-117).
Цивільний позов ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 до ОСОБА_4 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 120000 (сто двадцять тисяч) гривень відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 90000 (дев'яносто тисяч) гривень відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 90000 (дев'яносто тисяч) гривень відшкодування моральної шкоди та 11757 (одинадцять тисяч сімсот п'ятдесят сім) гривень 55 коп. відшкодування матеріальної шкоди.
Вирішити долю речових доказів:
- три паперових конверти із зразками крові, що перебувають в камері зберігання речових доказів Віньковецького ВП Дунаєвецького ВП ГУНП в Хмельницькій області, - знищити (т.1 а.п. 228);
- футболку білого кольору та джинси синього кольору, які добровільно видав 03.10.2015 року ОСОБА_4 , що перебувають в камері зберігання речових доказів Віньковецького ВП Дунаєвецького ВП ГУНП в Хмельницькій області, як майно, що зберегло на собі сліди злочину - конфіскувати. (т.1 а.п. 230);
- спортивний костюм, сорочку, штани, труси, майку, пару черевиків, що належали ОСОБА_9 , та перебувають в камері зберігання речових доказів Віньковецького ВП Дунаєвецького ВП ГУНП в Хмельницькій області, як майно, що зберегло на собі сліди злочину - конфіскувати (т.1 а.п. 232);
- Джинси синього кольору, куртку спортивну адідас, кофту червоного кольору, гольф чорного кольору, що добровільно видав ОСОБА_10 03.10.2015 року та перебувають в камері зберігання речових доказів Віньковецького ВП Дунаєвецького ВП ГУНП в Хмельницькій області, як майно, що зберегло на собі сліди злочину, - конфіскувати (т.1 а.п. 234);
- металевий лом, вилучений 03.10.2015 року під час ОМП, що перебуває в камері зберігання речових доказів Віньковецького ВП Дунаєвецького ВП ГУНП в Хмельницькій області, - повернути власнику (т.1 а.п. 235);
- куртку зеленого кольору, яку добровільно видав ОСОБА_4 03.10.2015 р., що перебуває в камері зберігання речових доказів Віньковецького ВП Дунаєвецького ВП ГУНП в Хмельницькій області, як майно, що зберегло на собі сліди злочину - конфіскувати (т.1 а.п. 238);
- пару кросівок, що добровільно видав ОСОБА_10 03.10.2015 року та перебувають в камері зберігання речових доказів Віньковецького ВП Дунаєвецького ВП ГУНП в Хмельницькій області, як майно, що зберегло на собі сліди злочину - конфіскувати (т.1 а.п. 240).
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Апеляційного суду Хмельницької області через Ярмолинецький районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. Подання апеляційної скарги на вирок зупиняє набрання ним законної сили та його виконання. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Роз'яснити право обвинуваченого подати клопотання про помилування Президенту України, право ознайомитись із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження, право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1