10.05.2016 Справа №607/4864/16-ц
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Кунцьо С.В.
при секретарі с/з ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі подання державного виконавця Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_2, про примусове входження до житла особи, -
Державний виконавець Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_2 звернулася з поданням до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області про примусове входження до квартири №20, що знаходиться за адресою м. Тернопіль вул. Медова, 3, 1/6 частина якої належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3, та яка арештована в ході виконання виконавчого листа виданого Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська в справі №202/35198/13-ц.
Зокрема у поданні державний виконавець Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області зазначила, що на виконанні в Тернопільському міському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області перебуває виконавчий лист № 202/35198/13-ц виданий Індустріальним судом м. Дніпропетровська 31.03.2014 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Комерційний банк "Приват Банк" заборгованість за кредитним договором у сумі 76829,79 грн., судовий збір у сумі 868,30 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 3200,00 грн. та стягнути солідарно з ОСОБА_5, ПАТ "Акцент - Банк" на користь ПАТ "Комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість у сумі 10000,00 грн.
В порядку ст. ст. 17,19,20,25 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем 01.04.2015 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 47062405, копії якої за вих. № 19/213297/06-34/05 направлено сторонам виконавчого провадження до відому та виконання. Боржнику надано термін для надання документального підтвердження сплати боргу до 08.04.2015.
Керуючись ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем 01.04.2015 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
В наданий державним виконавцем термін боржником документального підтвердження сплати боргу не надано.
Відповідно до довідки адресно-довідкового підрозділу ГУДМС, УДМС України у Тернопільській області боржник ОСОБА_4 зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за боржником ОСОБА_3 (по батькові змінено на Вікторович. Згідно актового запису про зміну по батькові) ІДН НОМЕР_1 зареєстровано 1/6 частина квартири АДРЕСА_1.
Вимогою державного виконавця призначено примусове виконання рішення суду на 30.06.2015 року, про, що повідомлено сторін виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією.
. Виходом державного виконавця за адресою: м. Тернопіль, Медова,3/20 встановлено: на стукіт на дзвінки в двері ніхто не відчинив, а тому обстежити майновий стан боржника не вдалося, про що складено акт державного виконавця від 30.06.2015. Аналогічні акти складено 06.10.2015, 16.10.2015, 30.10.2015 року.
Таким чином, рішення суду на сьогоднішній день виконати неможливо, оскільки, існують перешкоди до входження в квартиру державним виконавцем з метою проведення опису майна.
Станом на 06.05.2016 заборгованість за вищевказаними виконавчим документом не погашена.
В судове засідання державний виконавець Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_2 не з'явилася, однак подала суду заяву про розгляд подання без її участі.
Відповідно до ч.2 ст.377 ЦПК України, суд негайно розглядає подання державного виконавця без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає що подання державного виконавця Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до п. 10 ч. 3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про розшук боржника-фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання.
Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України, питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця.
Положення даної норми ЦПК України спрямовані на реалізацію права особи, передбаченого ст.30 Конституції України, згідно якої кожному гарантується недоторканність житла і не допускається проникнення до нього чи до іншого володіння особи та проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
Зі змісту вказаних правових норм вбачається, що державний виконавець може звернутися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи у разі, якщо боржник чинить перешкоди його вільному доступу до цього житла чи іншого володіння. Таким чином, рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи має бути вмотивованим і ґрунтуватися на доказах, які підтверджують перешкоджання боржника вільному доступу державного виконавця до цього житла чи іншого володіння.
Державним виконавцем до матеріалів справи не надано доказів, з яких суд міг би вбачати необхідність примусового входження до місця проживання боржника, та не надано доказів які б підтверджували те, що боржник перешкоджає вільному доступу до вищевказаної квартири.
Як зазначено у клопотанні на неодноразові виходи державного виконавця за адресою вул. Медова, 3/20 м. Тернопіль, доступу державному виконавцю до квартири не було надано, оскільки на стукіт на дзвінки у вхідні двері ніхто не відчиняв, про що були складені відповідні акти датовані червнем, жовтнем 2015 року. Так, як вбачається з наданих виконавцем актів, складених за результатами відвідування вищевказаної адреси, факт присутності боржника у вказаному жилому приміщенні не виявлено, а відтак твердження виконавця про те, що боржник не надає державному виконавцю доступ до даної квартири суд вважає необґрунтованим.
Окрім цього у вищевказаних актах не вказаний час виходу державного виконавця за адресою боржника, що не виключає здійснення такого виходу в робочий час, і може бути причиною відсутності боржника у вказаній квартирі. Також у актах відсутні поняті, а фігурує лише прізвище представник стягувача ПАТ КБ «Приватбанк», який є зацікавленою особою, що суперечить нормам ЗУ «Про виконавче провадження», який чітко передбачає, що присутність понятих є обов'язкова під час вчинення виконавчих дій, пов'язаних з примусовим входженням до нежитлових приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнений, або майно стягувача, яке має бути повернене йому в натурі; до житлових будинків і квартир для забезпечення примусового виселення з них та вселення в них; до будинків, квартир та інших приміщень, в яких перебуває дитина, яка має бути передана іншим особам відповідно до рішення суду; під час проведення огляду, арешту, вилучення і передачі майна.
Крім того у матеріалах доданих до подання відсутні відомості про те, що сторона виконавчого провадження, боржник, повідомлявся про здійснення виконавчих дій, а саме виходу державного виконавця за місцем його проживання. Також державним виконавцем суду не надано копій повісток, що унеможливлює суд переконатися в тому чи були надіслані виклики та чи були вони отримані боржником, при матеріалах міститься лише копія конверту, із якої не зрозуміло, що саме було надіслано у даному конверті, та для кого був призначений даний лист.
Також суду не надані достатні відомості про кількість фактично проживаючих осіб у квартирі за адресою вул. Медова, 3/20, як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 1/6 частини вказаної квартири належить боржнику ОСОБА_3 на праві приватної спільної сумісної власності, а в свою чергу право спільної сумісної власності це - спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності, що в даному випадку породжує питання, чи не будуть порушені права власника житла в разі належності квартири іншій особі. Крім того стороною виконавчого провадження не вказано достовірних даних про наявність майна у вказаній квартирі, до якого необхідно здійснити примусове проникнення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення подання про примусове проникнення до житла особи.
На підставі наведеного, керуючись ст. 30 Конституції України, ст.ст. 209, 210, 223, 376, 377, 294 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд,-
У задоволенні подання державного виконавця Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_2, про примусове входження до житла особи - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвалу суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня її проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали суду до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Головуючий суддя Кунцьо С.В.