Справа №487/1282/15-ц 12.05.2016 12.05.2016 12.05.2016
Провадження №22-ц/784/1120/16
12 травня 2016 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Данилової О.О.,
суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,
із секретарем Богуславською О.М.,
за участю представника позивачки - ОСОБА_1,
відповідача - ОСОБА_2, його представника - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_4
на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 лютого 2016 року у цивільній справі за позовом
ОСОБА_4
до ОСОБА_2
(третя особа - служба у справах дітей Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради)
про позбавлення батьківських прав
У лютому 2015 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.
Позивачка зазначала, що від шлюбу з відповідачем мають синів: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Батько дітей не виконує своїх батьківських обов'язків, не спілкується з дітьми, не приймає участі у їх вихованні та не сплачує аліменти, маючи значну заборгованість.
Посилаючись на ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, ОСОБА_4 просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо обох дітей.
До участі в справі як орган опіки та піклування залучено службу у справах дітей Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради.
Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, посилаючись на те, що від виконання батьківських обов'язків не ухиляється, спілкуванню з дітьми перешкоджають дії позивачки, яка виїхала з міста, а заборгованість по сплаті аліментів виникла внаслідок його безробіття.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 лютого 2016 року у задоволенні позову відмовлено, а ОСОБА_2 попереджено про необхідність змінити своє ставлення до виховання дітей, виконуючи у подальшому обов'язки щодо виховання та утримання дітей, передбачених сімейним законодавством.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просила рішення скасувати, та задовольнити позов, посилаючись на ті ж обставини, якими обґрунтовувала позов, та на помилковість висновків суду про те, що відповідач є безробітним.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Статтею 164 СК України передбачено вичерпний перелік обставин, за яких матір або батька може бути позбавлено батьківських прав щодо усіх дітей або когось з них. Такими обставинами є факти, якщо батьки : 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3)жорстоко поводяться з дитиною;4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6)засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню нею загальних норм моралі, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу, не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків та свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
За змістом статті 164 СК України позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, і питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей ( пункт 15 Постанови).
Позбавлення батьківських прав є, насамперед, способом захисту прав та інтересів дитини, а тому при вирішенні цього питання має бути виявлений позитивний результат в долі дитини (дітей), який має настати після позбавлення батьків їх прав.
Непередбачуваність позитивного результату у конкретній ситуації позбавляє змісту застосування такого крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Савіни проти України», яке 18 березня 2009 року набуло статус остаточного, також підкреслив необхідність чітко встановити факти незадовільності виховання дітей, причини цього та обґрунтувати необхідність втручання в сімейне життя.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 18 березня 2001 року по 10 листопада 2011 року (а.с. 8).
Від шлюбу мають дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9) та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 10).
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 червня 2012 року, зміненим рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 14 серпня 2012 року, з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_4 на утримання дітей по 500 грн. щомісячно на кожного до досягнення ними повноліття (а.с. 11).
Аліменти за період 2012-2013 років відповідач сплачував і станом на 1 листопада 2013 року заборгованості не мав (а.с.43).
У період 2011-2012 року ОСОБА_2 спілкувався з дітьми та приймав участь у їх вихованні (а.с. 44).
З 2013 року ОСОБА_4 з дітьми тимчасово мешкає без реєстрації в Одеської області. Станом на липень 2015 року ОСОБА_4 перебувала за межами України (а.с. 53).
З 2014 року ОСОБА_2 з дітьми не спілкується, участі у їх вихованні не приймає, аліменти не сплачує (а.с. 14,15,).
У 2014 році між сторонами виник спір щодо можливості виїзду дітей за межі України без згоди батька (а.с. 96,97). З наданих позивачкою відомостей (а.с. 69-74) суперечки з цього питання існують і зараз.
Неузгодженими залишились і питання матеріального характеру (а.с. 49, 51-52).
З 13 лютого 2013 року ОСОБА_2 перебуває на обліку як безробітний в Ленінському РЦЗ м. Миколаєва (а.с. 50).
Станом на грудень 2015 року заборгованість ОСОБА_2 по аліментах складає 27 000 грн. (а.с. 95). На час розгляду справи апеляційним судом заборгованість складає 31 500 грн., з січня 2016 року аліменти сплачуються частково.
Встановлені обставини свідчать про те, що неналежне виконання ОСОБА_2 батьківських обов'язків з 2013 року, зокрема відсутність спілкування з дітьми та їх утримання, стало наслідком не тільки його винної поведінки, але й пов'язано з характером взаємовідносин колишнього подружжя та такими об'єктивними обставинами, як проживання у різних містах та безробіття відповідача.
За висновком органу опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав недоцільно (а.с. 75).
Наявність заборгованості по сплаті аліментів сама по собі не може бути достатньою підставою для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.
Негативного ставлення ОСОБА_2 до можливого виїзду дітей за кордон , що на думку суду і стало однією з основних причин звернення з позовом, також не достатньо для висновку про позитивний результат в долі дітей, який має настати після позбавлення відповідача його прав.
Отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що застосування позбавлення батьківських прав, як крайнього заходу впливу, лише як санкції за несплату аліментів не відповідає змісту статті 164 СК України.
Доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга не містить.
Підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 лютого 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий О.О.Данилова
Судді: І.В.Лівінський
Н.О.Шаманська