Справа №489/2324/14-ц 10.05.2016 100516 10.05.2016
Провадження №22-ц/784/1098/16
Головуючий у І інстанції Губницький Д.Г.
Категорія 59 Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.
Іменем України
10 травня 2016 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого - Яворської Ж.М.,
суддів: Мурлигіної О.Я., Царюк Л.М.,
при секретарі судового засідання - Андрієнко Л.Д.,
за участю:
позивача - ОСОБА_2 та його представника - ОСОБА_3,
відповідача - ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5,
представників відповідачів - ОСОБА_6,
представників третьої особи - Безушко В.В., Шевченка Є.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційними скаргами
Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, приватного підприємства «Нивам В.Ш.», ОСОБА_4, публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»
на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 жовтня 2014 року, ухваленого у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Ленінського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, приватного підприємства «Нива - В.Ш.», ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», про визнання недійсними прилюдних торгів, протоколу проведення прилюдних торгів, акту реалізації предмета іпотеки, свідоцтва про право власності та скасування реєстрації права власності, -
У квітні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Ленінського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції ( далі - відділ ДВС), філії 15 приватного підприємства «Нива-В.Ш.»( Далі - ПП «Нива -В.Ш.»), ОСОБА_4 про визнання недійсними прилюдних торгів, протоколу проведення прилюдних торгів, акту реалізації предмета іпотеки, свідоцтва про право власності та скасування права власності.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 13 липня 2012 року Ленінським районним судом м. Миколаєва видано виконавчий лист № 2/1416/36, про стягнення з нього на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором № 11004667000 від 19 травня 2006 року в сумі 1 778 608 грн. 24 коп., з яких заборгованість за кредитом - 1 277 907 грн. 50 коп., заборгованість за відсотками - 480 700 грн. 74 коп., пеня - 20 000 грн.
20 серпня 2012 року відділом ДВС відкрито виконавче провадження за вказаним виконавчим листом.
14 жовтня 2013 року філією 15 ПП «Нива-В.Ш.» проведено перші прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, яке належить йому на праві власності, а саме нежитлових приміщень підвалу загальною площею 649,9 кв. м., що розташовані за адресою : АДРЕСА_1. Проте, вказані прилюдні торги не відбулися.
В подальшому, а саме 01 листопада 2013 року проведено другі прилюдні торги, переможцем згідно протоколу проведення № 1513239 яких став ОСОБА_4
Вважає, що дані торги відбулися з грубим порушенням Закону України «Про виконавче провадження» та пунктів 1.2, 3.5, 3.6, 3.11, 4.6, 6.3 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5, а саме те, що його не було повідомлено про день, місце і час проведення прилюдних торгів; опублікована на веб-сайті системи реалізації конфіскованого арештованого майна інформація є неповною, не містить відомостей про характеристику майна, що реалізується, його місцезнаходження, дату, час та місце ознайомлення з майном; він не був обізнаний про стартову ціну лота; повторні торги проведено раніше ніж через місяць; ним не було отримано копії акту переоцінки, протоколів перших та других прилюдних торгів. Крім цього, до та під час проведення других прилюдних торгів він оскаржував оцінку нерухомого майна у відповідності до ч. 4 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження».
Посилаючись на вищевикладене, позивач просив визнати недійсним прилюдні торги, протокол проведення прилюдних торгів, акт реалізації предмету іпотеки, свідоцтво про право власності та скасувати реєстрацію права власності за новим власником.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 серпня 2014 року до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору залучено - ПАТ «УкрСиббанк», а ухвалою цього ж суду від 29 серпня 2014 року неналежного відповідача філії 15 приватного підприємства «Нива - В.Ш.» замінено на належного - приватне підприємство «Нива - В.Ш.» ( т.1 а.с. 90-91, 106).
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 жовтня 2014 року позов задоволено частково. Постановлено: визнати недійсними:
- прилюдні торги, які відбулися 01 листопада 2013 року з реалізації нежитлових приміщень підвалу по АДРЕСА_1;
- протокол філії №15 приватного підприємства «Нива - В.Ш.» №1513239 від 01 листопада 2013 р. «Про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, яке належить ОСОБА_2.»;
- акт від 04 березня 2014 року державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про реалізацію предмета іпотеки - нежитлових приміщень підвалу по АДРЕСА_1, загальною площею 649,9 кв.м. з прилюдних торгів ОСОБА_4
- свідоцтво за реєстровим №262, посвідчене 14 березня 2014 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Назаровою О.С. про набуття у власність ОСОБА_4 нежитлових приміщень підвалу по АДРЕСА_1 загальною площею 649,9 кв.м.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись з даним рішенням, відповідачі та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ПАТ «УкрСиббанк», звернулися до суду з апеляційними скаргами та просили скасувати рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
При цьому відділ ДВС в апеляційній скарзі посилається на те, що спірне нерухоме майно було реалізовано з прилюдних торгів за Законом України «Про іпотеку», ПП «Нива-В.Ш.» дотримано всі норми чинного законодавства щодо реалізації арештованого майна боржника, інформація на веб-сайті щодо предмету реалізації була повною. На думку апелянта рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
ПП «Нива-В.Ш.» в апеляційній скарзі також посилається на те, що реалізація майна проходила за Законом України «Про іпотеку» та вказує, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
ПАТ «УкрСиббанк» в апеляційній скарзі посилалося на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції та ухвалення його з порушенням норм матеріального права.
При цьому зазначав про помилковість висновків суду щодо порушення ПП «Нива- В.Ш» п.4.6. Тимчасового положення щодо строків проведення повторних прилюдних торгів та проведення таких без урахування вимог та особливостей Закону України «Про іпотеку».
Відповідач ОСОБА_4 в апеляційній скарзі вважає, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. При цьому також посилався на те, що реалізація спірного майна повинна була відбуватися з урахуванням вимог Закону України «Про іпотеку», так як спірне майно знаходилось в іпотеці та перебувало під арештом.
Позивач звернувся до суду з запереченнями на апеляційні скарги, в яких просив їх відхилити, а рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
Скарги розглядаються в апеляційному порядку втретє.
Представник ПП «Нива - В.Ш.» в судове засідання не з'явився, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державна реєстрація ПП «Нива - В.Ш.» припинена 04 січня 2016 року.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача та його представника, відповідача та його представника, представників відповідачів та третьої особи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що він не був належним чином повідомлений про проведення прилюдних торгів з реалізації належного йому майна; розміщена на веб-сайті інформації про нерухоме майно, що реалізується є неповною, оскільки не містить відомостей про характеристику майна, що реалізується, його місцезнаходження, дату, час та місце ознайомлення з майном; повторні торги проведено до спливу місячного строку від дня проведення перших торгів; не отримання ним копії акту про реалізацію нерухомого майна з прилюдних торгів, актів переоцінки, протоколів перших та других прилюдних торгів. Такі порушення положень Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна є підставою для визнання торгів недійсними.
Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що прилюдні торги з реалізації нерухомого майна проведені з порушенням норм Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.
Проте з таким висновком суду погодитися в повній мірі не можна.
Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до правочинів купівлі-продажу, такий правочин може визнаватися недійсним в судовому порядку з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК України.
Отже, дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов'язковою умовою правомірності правочину.
Проте, сам по собі факт порушення порядку проведення прилюдних торгів не може бути безумовною підставою для визнання таких торгів недійсними. Головна умова, яка повинна бути встановлена судами, це наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів повинно бути присутнє порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 6-1884цс15 від 18 листопада 2015 року.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
За положеннями ч.1,3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст.12 цього Закону.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
За змістом ст. 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.
Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов'язки суб'єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.
Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Главою 4 цього Закону визначається загальний порядок звернення стягнення на майно боржника. Серед іншого, відповідно до частини першої статті 52 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Стаття 44 цього Закону передбачає черговість задоволення вимог стягувачів, згідно з якою в першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна.
Положеннями ст.54 Закону України «Про виконавче провадження» визначено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Зокрема, згідно із частиною восьмою цієї статті примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».
За змістом цієї статті підставою для застосування положень Закону України «Про іпотеку» до спірних правовідносин є звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто його арешт, вилучення та примусова реалізація в розумінні ч.1 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, положення Закону України «Про виконавче провадження» допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без наявності відповідного рішення, тобто в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя.
Якщо за судовим рішенням з відповідача стягнуто кредитну заборгованість, то суд не може змінити спосіб виконання такого рішення суду на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки рішення суду про стягнення заборгованості має виконуватися за рахунок усього майна, що належить боржнику.
Відповідно до порядку примусового звернення стягнення коштів з боржника, врегульованого Законом України «Про виконавче провадження», першочергово звертається стягнення на відповідні кошти боржника, рухоме майно, а за його відсутності - на об'єкти нерухомості.
Статтею 54 цього Закону передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.
Оскільки статтею 575 ЦК України іпотеку визначено як окремий вид застави, положення Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють звернути стягнення на іпотечне майно для задоволення вимог іпотекодержателя.
Положення Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов'язань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України «Про іпотеку».
Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року № 6-28цс15, від 30 березня 2016 року №6-3004цс16, які згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для судів.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 19 травня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту.
З метою забезпечення належного виконання умов вищевказаного договору, цього ж дня між сторонами укладено іпотечний договір, за яким позичальник передав банку в іпотеку належне йому нерухома майно - нежитлові приміщення підвалу, розташовані за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 649.9 кв.м.( т.1 а.с. 195-197).
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 лютого 2012 року, яке ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 26 квітня 2012 року залишено без змін, з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 1 778 608 грн. 24 коп., з яких заборгованість за кредитом - 1 277 907 грн. 50 коп., заборгованість за відсотками - 480 700 грн. 74 коп., пеня - 20 000 грн.
На підставі виданого 13 липня 2012 року Ленінським районним судом м. Миколаєва виконавчого листа, державним виконавцем відділу ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 20 серпня 2012 року / т.1 а.с. 45/.
Постановою старшого державного виконавця відділу ДВС від 28 грудня 2012 року накладено арешт на все майно боржника в межах звернення стягнення 1 778 608 грн.24 коп.(т.1 а.с.47).
Із матеріалів, оглянутого у судовому засіданні апеляційної інстанції виконавчого провадження вбачається, що у ОСОБА_2, окрім спірного нежитлового приміщення, інше майно, на яке могло б бути звернуто стягнення : кошти у банківських установах, рухоме майно, відсутнє ( т.1 а.с.46, т.3 а.с. 218-221).
У межах даного виконавчого провадження, 11 лютого 2013 року державним виконавцем описано та накладено арешт на предмет іпотеки - нежитлові приміщення підвалу, розташовані за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 649.9 кв.м., про що складено відповідний акт (т.1 а.с.48).
Згідно зі звітом з незалежної оцінки майна від 05 червня 2013 року вартість арештованого майна складає 764 500 грн.
Враховуючи, що у боржника відсутнє будь-яке інше майно, на яке можна було першочергово звернути стягнення; наявна заборгованість тільки перед іпотекодержателем, то державний виконавець правомірно передав на реалізацію з прилюдних торгів спірне майно.
А тому реалізація такого майна, повинна відбуватися за правилами визначеними Законом України «Про іпотеку».
05 вересня 2013 року виконуючий обов'язки начальника відділу ДВС направив заявку на реалізацію арештованого майна, а саме: нежитлові приміщення підвалу, розташовані за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 649.9 кв.м., із зазначенням вартості майна, згідно експертного висновку - 764 500 грн., разом з іншими пакетом необхідних документів /т.1 а.с. 50/.
23 вересня 2013 року відділ ДВС та приватне підприємство «Нива - В.Ш.» уклали договір №1513239 про надання послуг по реалізації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна ( предмета іпотеки) ( т.1 а.с.52-53).
Прилюдні торги призначалися двічі на 14 жовтня 2013 року та на 01 листопада 2013 року.
Протоколом №1513239 про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 01 листопада 2013 року встановлено переможця торгів - ОСОБА_4, ціна продажу 573 380 грн. ( т.1 а.с.7)
Актом державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 04 березня 2014 року встановлено, що переможцем прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки ОСОБА_4 придбано нерухоме майно - нежитлові приміщення підвалу, розташовані за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 649.9 кв.м.( т.1 а.с.6).
04 березня 2014 року ОСОБА_4, приватним нотаріусом Миколаївського нотаріального округу ОСОБА_11 видано свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів ( аукціону)( т.1 а.с.99).
Згідно з ч.ч.1, 3 -5 ст.43 Закону України «Про іпотеку» прилюдні торги проводяться в двомісячний строк з дня одержання організатором прилюдних торгів заявки державного виконавця на їх проведення.
Організатор прилюдних торгів не пізніше ніж за 15 днів до дня початку прилюдних торгів публікує за місцезнаходженням предмета іпотеки принаймні в двох місцевих друкованих засобах масової інформації повідомлення про проведення прилюдних торгів. У повідомленні зазначається інформація про день, час, місце проведення прилюдних торгів, опис предмета іпотеки, що підлягає продажу, місце, де можна отримати додаткову інформацію про умови проведення прилюдних торгів та іншу необхідну інформацію.
Організатор прилюдних торгів забезпечує будь-якій заінтересованій особі доступ до інформації про умови проведення прилюдних торгів та про предмет іпотеки, що підлягає продажу. У повідомленні зазначається інформація про день, час, місце проведення прилюдних торгів, опис предмета іпотеки, що підлягає продажу, місце, де можна отримати додаткову інформацію про умови проведення прилюдних торгів та іншу необхідну інформацію.
Організатор прилюдних торгів забезпечує будь-якій зацікавленій особі доступ до інформації про умови проведення прилюдних торгів та про предмет іпотеки, що підлягає продажу.
Не пізніше дня публікації повідомлення про проведення прилюдних торгів у засобах масової інформації організатор прилюдних торгів письмово сповіщає державного виконавця, іпотекодавця, іпотекодержателя та всіх осіб, що мають зареєстровані у встановленому законом порядку права та вимоги на предмет іпотеки, про день, час і місце проведення прилюдних торгів та про початкову ціну реалізації майна.
В матеріалах цивільної справи містяться копії повідомлень із змісту яких вбачається, що позивачеві та іншим учасникам направлялися повідомлення про дату, час та місце проведення прилюдних торгів за адресами, які були вказані у виконавчому документі. Направлення підтверджується копіями реєстрів поштової кореспонденції ( т.1 а.с.129-133). Проте дані про отримання позивачем такого повідомлення відсутні.
Але, відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного суду України від 16 березня 2016 року №6-323цс16-1, сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких торгів недійсними. Головна умова, яка повинна бути встановлена судами, це наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому окрім наявності порушення норм закону при проведені прилюдних торгів повинно бути присутнє порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.
Більш того, таке повідомлення не було єдиним можливим способом ознайомлення позивача з підготовкою прилюдних торгів. Інформація про їх проведення містилася у місцевих ЗМІ та на спеціалізованому сайті - системі реалізації конфіскованого та арештованого майна.
Приймаючи до уваги, що відсутні відомості щодо отримання позивачем повідомлення про проведення прилюдних торгів, проте це не може бути підставою для визнання торгів недійсними. В порушення ст.ст.59,60 ЦПК України позивач не надав до суду доказів того, яким чином вказані обставини вплинули на результати торгів та яким чином указані процедурні порушення проведення торгів вплинули на його права.
Відповідно до ст. 43 ЗУ «Про іпотеку» прилюдні торги проводяться в двомісячний строк з дня одержання організатором прилюдних торгів заявки державного виконавця на їх проведення. Організатор прилюдних торгів не пізніше ніж за 15 днів до дня початку прилюдних торгів публікує за місцезнаходженням предмета іпотеки принаймні в двох місцевих друкованих засобах масової інформації повідомлення про проведення прилюдних торгів. У повідомленні зазначається інформація про день, час, місце проведення прилюдних торгів, опис предмета іпотеки, що підлягає продажу, місце, де можна отримати додаткову інформацію про умови проведення прилюдних торгів та іншу необхідну інформацію. Не пізніше дня публікації повідомлення про проведення прилюдних торгів у засобах масової інформації організатор прилюдних торгів письмово сповіщає державного виконавця, іпотекодавця, іпотекодержателя та всіх осіб, що мають зареєстровані у встановленому законом порядку права та вимоги на предмет іпотеки, про день, час і місце проведення прилюдних торгів та про початкову ціну реалізації майна.
Як вбачається із матеріалів справи, прилюдні торги було призначено на 14 жовтня 2013 року за стартовою ціною 764500 грн., про що розміщено оголошення в засобах масової інформації, а саме : 25 вересня - 01 жовтня 2013 року в газеті «Родной причал» №39 та 25 вересня 2013 року - Миколаївському незалежному тижневику «Партнер» №37. Оголошення містять дату, час, місце проведення прилюдних торгів, найменування лоту - нежитлові приміщення підвалу загальною площею 649,9 кв.м., його місцезнаходження (адресу), дату, час та місце ознайомлення з майном ( т.1 а.с.57-62).
У зв'язку з відсутністю зареєстрованих покупців прилюдні торги 14 жовтня 2013 року не відбулись, тому 15 жовтня 2013 року, як вбачається з акту державного виконавця, вищезазначене майно уцінено на 25 % і його ціна склала 573 375 грн. ( т.1 а.с.63).
Повторні прилюдні торги з реалізації спірного майна були призначені на 01 листопада 2013 року за стартовою ціною 573 375 грн., про що розміщено оголошення у засобах масової інформації, а саме: в газетних виданнях 16-22 жовтня 2013 року в газету « Родной причал» та 16 жовтня 2013 року в Миколаївському незалежному тижневику «Партнер» №40 (т.1 а.с.66-70).
Оголошення щодо предмету реалізації є аналогічними, які раніше було опубліковано у цих виданнях.
Крім того, на відповідному веб-сайті 25 вересня 2013 року, а потім і 16 жовтня 2013 року було розміщено інформацію про реалізацію нерухомого майна з прилюдних торгів ( т.1 а.с. 188-190, 192-194). Інформація містила дату, час, місце проведення прилюдних торгів, найменування лоту - нежитлові приміщення підвалу загальною площею 649,9 кв.м., його місцезнаходження (адресу), дату, час та місце ознайомлення з майном.
Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає, що організатором прилюдних торгів було виконано вимоги ч.3,4 ст. 43 Закону України «Про іпотеку» повідомлення про реалізацію предмету іпотеки, які були розміщені у друкованих засобах масової інформації та на спеціалізованому сайті - системі реалізації конфіскованого та арештованого майна містили дату, час, місце проведення прилюдних торгів, найменування лоту, його місцезнаходження (адресу), стартову ціну лоту, дату, час та місце ознайомлення з майном, строки сплати та суму гарантійного внеску учасника прилюдних торгів, найменування, адресу банка, номер рахунку спеціалізованої організації для його сплати, порядок та строки розрахунку за придбане на публічних торгах майно, дата, час та місце ознайомлення з майном, дата, час та місце проведення прилюдних торгів, реквізити спеціалізованої організації, яка проводить прилюдні торги, кінцевий термін реєстрації для участі у прилюдних торгах.
Виходячи з вимог ч. 2 ст. 49 цього Закону, другі прилюдні торги мають відбутися протягом одного місяця з дня проведення перших прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на других прилюдних торгах може бути зменшеною не більше ніж на 25 відсотків.
Зазначене спростовує вимоги позивача, що повторні торги можуть бути проведені не раніше ніж через місяць після перших торгів, оскільки майно, яке було виставлено на торги було заставним.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що при проведенні прилюдних торгів ПП «Нива - В.Ш.» було порушено норми Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 27.10.1999 року. Натомість, як вбачається із матеріалів справи, предмет спору, а саме нежитлові приміщення підвалу загальною площею 649,9 кв.м., що розташоване за адресою АДРЕСА_1 були предметом іпотеки, що підтверджується Договором іпотеки нерухомого майна, укладеного між Банком та позивачем, а тому відповідно до п. 1.4 Тимчасового положення, організація та проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки здійснюються з урахуванням вимог Закону України «Про іпотеку» і її реалізація на прилюдних торгах повинна була здійснюватися і була здійснена філією ПП «Нива-В.Ш.» відповідно до цих спеціальних норм про проведення прилюдних торгів, визначених Законом України «Про іпотеку».
Враховуючи обставини даної справи, проведення прилюдних торгів протягом одного місяця з часу проведення перших торгів не є підставою для задоволення заявлених позивачем вимог про визнання прилюдних торгів такими, що проведені із порушенням закону.
Таким чином, колегія суддів вважає, що обґрунтування позовних вимог відповідно до норм Тимчасового положення є безпідставним, а в діях приватного підприємства «Нива-В.Ш.» немає порушень норм чинного законодавства виходячи з ч. 2 ст. 49 Закону України «Про іпотеку».
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги та посилаючись на те, що недотримання ПП «Нива - В.Ш.» місячного строку з дня проведення перших торгів привело до того, що коло потенційних покупців було звужено через обмеження в наданні інформації і в інформаційних повідомленнях, значного зменшення строку проведення повторних прилюдних торгів. Проте вказане є лише припущенням.
Відповідно до ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позивачем не надав до суду доказів того, яким чином вказані обставини вплинули на результати торгів та яким чином указані процедурні порушення проведення торгів вплинули на його права.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що доводи позивача про те, що прилюдні торги щодо реалізації належного йому нерухомого майна потрібно визнати недійсними у зв'язку з тим, що: повторні прилюдні торги відбулись раніше, ніж через місяць з часу проведення перших прилюдних торгів; розміщена на веб-сайті інформації про нерухоме майно, що реалізується є неповною, оскільки не містить відомостей про характеристику майна, що реалізується, його місцезнаходження, дату, час та місце ознайомлення з майном; не повідомлення його про дату проведення прилюдних торгів є безпідставними та не обґрунтованими.
Доводи позивача на незаконну передачу арештованого майна на реалізацію за наявності спору щодо оцінки майна не заслуговують на увагу. Оскільки ухвала про забезпечення позову по цій справі була постановлена Ленінським районним судом м. Миколаєва 04 листопада 2013 року, тобто після проведення прилюдних торгів.
Пред'являючи позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності на нежитлові приміщення, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що реєстраційна служба Миколаївського міського управління юстиції, до повноважень якої входила реєстрація права власності та її скасування, позивачем до участі в справі залучена не була.
При цьому, суд першої інстанції не виконав вимоги, передбачені ч.4 ст.10 ЦПК України відповідно до яких суд сприяє всебічному повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадку, встановленому цим Кодексом, тобто не роз'яснив позивачеві право на залучення в якості відповідача вказаний державний орган.
Отже, розгляд справи у суді першої інстанції проведено з порушенням наведених вимог закону у зв'язку з тим, що до участі у справі в установленому законом порядку (ст. 30 ЦПК України) не була залучена реєстраційна служба Миколаївського міського управління юстиції, вимоги до якої було пред'явлено позивачем і яка має бути стороною у справі - відповідачем.
Проте, незважаючи на вищевикладене, це не впливає на правильність основного висновку колегії суддів щодо вирішення даного спору.
Скасовуючи ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 25 серпня 2015 року та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанція, колегія суддів касаційної інстанції в своїй ухвалі від 10 лютого 2016 року посилалася на невиконання апеляційним судом вимог ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 липня 2015 року.
Відмовляючи у задоволенні позову за безпідставністю пред'явлених вимог, колегія суддів таким чином усуває допущені судом першої інстанції недоліки, про які зазначено у вищевказаних ухвалах касаційної інстанції. Що ж стосується не залучення до участі в справі приватного нотаріуса, то це не є перешкодою у вирішенні даного спору за зазначеними вище підставами. Тим більше, що до компетенції апеляційного суду з урахуванням положень ст.ст.11,35,303 ЦПК України не входить залучення осіб до участі у справі на стадії апеляційного провадження.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що викладені в позовній заяві мотиви, а також з'ясовані під час розгляду справи обставини не дають підстав вважати прилюдні торги такими, що проведені з порушенням встановленого законом порядку, і як наслідок, не дають правових підстав ухвалити рішення про задоволення позову.
В силу п.2,3 ст.309 ЦПК України ухвалене в справі судове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, приватного підприємства «Нива - В.Ш.», ОСОБА_4, публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 жовтня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до Ленінського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, приватного підприємства «Нива - В.Ш.», ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», про визнання недійсними прилюдних торгів, протоколу проведення прилюдних торгів, акту реалізації предмету іпотеки, свідоцтва про право власності та скасування реєстрації права власності - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, і з цього часу може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: